Зміст

Вступ……………………………………………………………………….  2

Розділ 1.Соціально – педагогічна допомога сім’ї ……………………… 4

Розділ 2.Форми соціально – педагогічної допомоги сім’ї…………….. 20

 2.1 Фактори, що зумовлюють труднощі сімейного виховання………. 25

 2.2 Методи роботи з сім’єю…………………………………………….. 28

2.3 Опис етапів роботи з сім’єю………………………………………….29

Розділ 3. Робота соціального педагога з прийомною сім’єю………….35

Розділ 4.Соціально – педагогічний супровід проблемних сімей…….. 41

4.1 Корекційна робота з дітьми з проблемних сімей…………………...47

Розділ 5.Інструментарій соціального педагога………………………….54

Додаток 1. «Сім’я – простір без насилля»……………………………….55

Додаток 2. Облікова карта сім’ї дитини…….………………………...…62

Додаток 3. Карта соціально-педагогічного супроводу сім’ї……………63

Додаток 4.  Акт обстеження матеріально-побутових умов проживання.64

Додаток 5.  Соціальний паспорт сім’ї………………………………….…65

Додаток 6.  Алгоритм вивчення сімї………………………………….…..66
Додаток 7.  Анкета «Взаємини в сім’ї». …………………………….…...67

Додаток 8. Анкетування в роботі з сім’єю………………………………68
Висновок …………………………………………………………….…….71
Список використаних джерел інформації ……………..…………….….72

 

Вступ

 

Діти – це наша старість.
Правильне виховання – наша щаслива старість,
погане виховання – майбутнє горе, наші сльози,
наша провина перед іншими людьми, перед усією країною.

А.Макаренко

 

           В умовах розбудови України як сувереної держави перед школою стоїть складне і відповідальне завдання виховати високоморальне, національно свідоме підростаюче покоління, патріотів своєї  Батьківщини, спадкоємців і продовжувачів  прогресивних національних традицій. У сучасних умовах поряд із зростанням виховної функції школи підвищується роль сім’ї у вихованні дітей, підсилюється значення  суспільного виховання.

       Любов до Батьківщини є однією з визначальних рис кожного справжнього громадянина. Будучи якістю синтетичною, «патріотизм включає в себе емоційно-моральне і дієве ставленя до себе та інших людей, до рідної природи, до своєї нації, до матеріальних та духовних надбань суспільства». Проте легко виховувати любов до країни. Яка забезпечує належний фінансовий добробут і впевненість у майбутньому. Важче це робити, коли діти щодня стикаються з матеріальними нестатками та постійними розбіжностями між бажаним і реальним.Але ж якщо до виховання патріотів навіть не братися, кращого майбутнього для України досягти буде важко.

         Патріотичне виховання ґрунтується на засадах родиного виховання, на ідеях і засобах народної педагогіки, що уособлює вищі зразки виховної мудрості українського народу, його традицій, звичаїв, готовності до мирної і ратної праці в імя України, почуття гордості за Батьківщину, вірність Україні, власну відповідальність за її долю.

 

На сучасному етапі розвитку нашої держави, її освіти пе­ред соціальними педагогами ставлять велику кількість завдань. Одне з найважливіших завдань — соціально-педагогічна допомога сім’ям. Адже саме сім’я визнається державою найвищою соціаль­ною цінністю, яку охороняють та підтримують, вона с природним середовищем для фізичного, психічного та соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

На жаль, сучасна українська сім’я має безліч проблем, які порушують її нормальні функції. Це й загальне погіршення матеріального становища, збільшення кількості розлучень, злочинність, вплив алкоголізму та наркоманії та ін. З’явилися такі ноняття, як «неблагополучна сім’я», «сім’я соціального ризику», «асоціальна сім’я».

Зміст роботи соціального педагога з сім’єю окреслюється перш за все проблемами, які в неї є. А, як правило, вони численні й різ­номанітні. Соціальний педагог організовує взаємодію, координує зусилля усіх установ, організацій, окремих осіб, які пов’язані з сім’єю, щоб допомога і вплив були узгодженими, своєчасними та ефективними.

Критеріями ефективності соціально-педагогічного сунроводу є відновлення виконання сім’єю своїх функцій, стабілізація вну- трішньосімейних зв’язків, відновлення зв’язків сім’ї з мікро- та макросередовищем.
           У роботі охарактеризовані завдання, сутність, форми та методи роботи соціального педагога з різними типами сімей — неблагополучними, тими, які виховують дітей з обмеженими можливостями, прийомними сім’ями та ін. Представлені прак­тичні рекомендації щодо дослідження сімей, збирання інформа­ції, оформлення необхідної документації, патронажу, консуль­тацій та ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       Розділ 1 Соціально – педагогічна  допомога  сім’ї

 

Сім'я - стійка форма взаємовідносин між людьми, у межах якої здійснюється основна частина повсякденного життя: побут, сексуальні стосунки, народження та виховання дітей та ін.

Об’єктом впливу соціального педагога може бути дитина в сім’ї, дорослі члени сім’ї та сама сім’я в цілому, як колектив.

Діяльність соціального педагога із сім’єю вміщує три основних складових соціально-педагогічної допомоги: освітню, психологічну, посередницьку:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Освітня складова містить два напрями діяльності соціального педагога: допомога в навчанні й вихованні.

Допомога в навчанні спрямована на передбачення сімейних проблем, що можуть виникнути, і формування педагогічної куль­тури батьків.

До найбільш типових у вихованні помилок відносяться: не­достатня уява про цілі, завдання, методи виховання; відсутність єдиних вимог у вихованні з боку всіх членів сім’ї; сліпа любов до дитини; сварки батьків; відсутність педагогічного такту в ставлен­ні батьків до дітей; застосування фізичних покарань і т. ін.

 

Умови забезпечення високої ефективності
педагогічної освіти батьків:

•             педагогічна освіта батьків повинна являти собою цілісну сис­тему знань, що розкриває закономірності процесу формування особистості дитини;
•             педагогічна освіта батьків повинна носити попереджувальний характер, здійснюватися інтенсивно й своєчасно, що забезпе­чить профілактику помилок у сімейній освіті;
•             педагогічна освіта повинна бути спрямована не лише на теоре­тичну підготовку батьків, але й давати їм конкретні методич­ні поради з практичної організації виховного процесу в сім’ї;
•             педагогічна освіта повинна сприяти росту виховної активності й майстерності батьків і пропагувати передовий досвід сімей­ного виховання;
•             педагогічна освіта повинна сприяти укріпленню й розвитку сім’ї як виховного колективу.

 

Педагогічна освіта батьків розглядає такі основні питання:

•             педагогічна й соціально-психологічна підготовка батьків до виховання майбутніх дітей;
•             роль батьків у формуванні адекватної поведінки у дітей, у ставленні до однолітків;
•             значення особистісного прикладу й авторитету батьків у ви­хованні дітей, атрибути ролі батька й матері, стосунки між дітьми;
•             взаємовідносини різних поколінь у сім’ї, методи педагогічного виливу на дітей, формування позитивних стосунків між ді­тьми й дорослими;
•             виховання дітей у сім’ї з урахуванням статі й віку;
•             соціально-психологічні проблеми виховання «важких» підліт­ків, проблеми негативного впливу бездоглядних і безпритуль­них на психіку дитини;

•             сутність самовиховання і його організація; роль сім’ї в керів­ництві процесом самовиховання дітей і підлітків;
•             покарання у вихованні дітей у сім’ї;
•             найбільш поширені помилки батьків у вихованні дітей;
•             особливості виховання дітей із відхиленнями у фізичному й психічному розвитку;
•             трудове виховання в сім’ї, допомога дитині у виборі профе­сії, проблеми виявлення й розвитку професійних схильностей і задатків дітей;
•             організація режиму праці, навчання, відпочинок і дозвілля дітей у сім’ї;

•             підготовка дітей шкільного віку до занять у школі;
•             моральне, фізичне, естетичне, статеве виховапня дітей у сім’ї;
•             розвиток уявлень про спілкування в дитячому віці;
•             причини й наслідки дитячого алкоголізму, токсикоманії, наркоманії, проституції, роль батьків у існуючій дитячій па­тології, зв’язок здоров’я дітей із асоціальними пристрастями батьків.

Поряд з передаванням батькам такого роду знань, соціаль­ний педагог може організувати ще й практичні заняття, що до­помагають упорядкувати побут сім’ї й підвищити її соціальний статус.

Соціальними вміннями, набутими в ході практичних занять, можуть бути: вміння вести домашній бюджет, раціональне ве­дення домашнього господарства, навички домоводства, правиль­ного харчування дітей різного віку, навички в області санітарії й гігієни, етика сімейного життя, культури взаємовідносин між членами сім’ї, адекватного соціального реагування на проблемні ситуації.

Форми педагогічної освіти батьків:

❖Педагогічна лекція- наукове висвітлення й аналіз актуаль­них проблем виховання. Доцільно спланувати цикл лекцій, що дозволяють формувати у батьків комплекс психолого- педагогічних знань, актуальних у практиці виховання.

•             Науково-практична конференція вміщує обговорення теоретичних проблем виховання й пропаганду передового педагогічного до­свіду. Конференція передбачає участь у її роботі педагогів, наркологів, психологів, медиків, працівників правоохоронних органів, які висвітлюють у своїх виступах актуальні пробле­ми виховання. Складають програму конференції, яка містить основну доповіді, та її обговорення у виступах учасників, об­мін позитивним досвідом виховання.
•             Вечір запитань і відповідей- являє собою концентровану педа­гогічну конференцію з найрізноманітніших питань, які досить часто носять дискусійний характер. Частину питань батьки передають класним керівникам раніше, деякі з них ставлять безпосередньо у ході вечора. Для більш повного обговорення проблем доцільно запросити на вечір учителів-предметників,медиків, психологів, юристів і т. ін. Мета таких вечорів поля­гає у пошуку оптимальних шляхів переборювання труднощів взаємовідносин між батьками й дітьми.

Соціальний педагог й батьки спільно виробляють єдині вимоги сім’ї й школидо дитини. Це є необхідною умовою виховання, бо у випадку, коли виникають розбіжності, дитина потрапляє у важку ситуацію вибору й внутрішнього конфлікту. Необхід­ність «прилаштовуватися» під різні вимоги викликає психологіч­ний дискомфорт і негативно впливає па формування особистості дитини.

Умови узгодження сімейного й шкільного виховання:

•             розробка єдиної програми виховання із урахуванням індиві­дуальних особливостей дитини;
•             створення морально-етичної атмосфери виховання па основі єдності моральних норм і цінностей сім’ї і школи;
•             сумісний контроль за поведінкою й навчанням дітей, пого­дження способів виховного виливу;
•             організація оптимального режиму дня й робочого місця з ура­хуванням медико-гігіснічних норм і стану здоров’я дитини;
•             копструктивнс переборювання розбіжностей, що випинають у ході спільної виховної діяльності.

Форми реалізації даного завдання:

•             Педагогічна бесіда — дозволяє з’ясувати й погодити думки й по­зиції сім’ї і школи з проблем виховання, виробити позитивні взаємовідносини.

Для педагога бесіда є джерелом інформації про зміст і методи сімейного виховання, про характер сімейних взаємовідносин. Будучи засобом встановлення довірливих взаємовідносин між батьками і соціальними педагогами, бесіда сприяє погодженню виховних зусиль із урахуванням індивідуальних особливостей дитини. У ході бесіди необхідно поставити конкретне виховне завдання, скласти єдиний спільний план впливу на дитину, узгодити форми й методи виховання. Для досягнення кращого взаєморозуміння соціальному педагогу необхідно використати поважливий коректний тон спілкування, підкріплювати свої рекомендації конкретними прикладами. У цьому випадку бе­сіда стає також і формою переконання, сприяє формуванню чіткої виховної позиції батьків.

•             Педагогічна консультація (індивідуальна або колективна)— містить практичні поради батькам із проблем виховання. У процесівироблення й здійснення єдиних виховних вимог сім’ї й школи у батьків виникають різноманітні труднощі й питання. На консультації соціальний педагог не лише відповідає на питання, а й орієнтує батьків на комплексний характер виховання. Обговорюючи різні проблеми психології й педагогіки формування особистості дитини, виявляючи причини цих проблем й накреслюючи способи їх вирішення, соціальна педагог і батьки виробляють єдині спільні дії.
•             Відкриті уроки сприяють досягненню єдності вимог соціального педагога й батьків. Запрошуючи на відкриті уроки батьків, соціальний педагог дає можливість ознайомитися із змістом і методикою викладання предметів, визначити характер  вимог, що проявляються до навчальної діяльності спостерігати за поведінкою дитини на уроці, її активністю й ступенем засвоєння матеріалу. Відкриті двері «наближають батьків до ходу навчального процесу, створюють умови для оптимізації спільних зусиль сім’ї і школи у здійсненні навчальної діяльності дітей.

Важливим завданням є також організація колективу батьків, розвиток його виховного потенціалу.

Основою залучення батьків до виховної роботи в школі є усві- домлення ними необхідності створення оптимальних умов для виховання, почуття особистої відповідальності за досягнення поставлених цілей.

Умови реалізації даного завдання:

•             формування мотивації й зацікавленості батьків до участі у виховній діяльності;
•             добровільність вибору батьками виду діяльності;
•             допомога соціального педагога батькам у визначенні конкретних завдань і виборі форм і методів виховної роботи;
•             вміння соціального педагога знайти правильні форми взаємодії з батьками, вести спілкування — діалог, здійснювач переконуючий вплив.

Форми реалізації завдання:

•             Індивідуальне педагогічне доручення — дозволяє залучати батьків до виконання виховної суспільної роботи в школі, мікрорайоні, сприяє підвищенню їхньої педагогічної культури. Доручення визначаються за бажанням батьків й у відповідності з їхніми можливостями. Це може бути керівництво гуртками і спортивними секціями, проведення походів, екскурсій, свят, вечорів; участь у бесідах і диспутах; здійснені

індивідуального шефства; доручення по укріпленню й розвитку матеріальної бази школи і т. ін.

•             день відкритих дверей (батьківський день)— проводиться у фор­мі загального свята школи й сім’ї, у ході якого батьки озна­йомлюються із життям і досягненнями школи, беруть участь у різноманітних творчих і спортивних загальношкільних справах. Батьківський день сприяє укріпленню авторитету батьків в очах дітей, організовує спільну творчу діяльність батьків, учнів, педагогів.

Виховний потенціал сім’ї не завпеди реалізується у повній мірі через проблеми, вказані вище. Однак, важливим завданням соціального педагога є мобілізація виховного потенціалу сім’ї, шляхів і способів досягнення єдності дій педагога і батьків. Для цього необхідні повні та об’єктивні дані про характер внутрішньосімейних відносин, умови життя, рівень матеріального забез­печення і проблеми сім’ї.

Складні рішення даних завдань полягають у тому, що сім’я часто залишається «закритим простором» і це утруднює отри­мання об’єктивної інформації про неї. Тому здійснюючи роботу у даному напрямку, соціальний педагог повинен дотримуватися певних умов.

Умови вивчення виховних можливостей сім’ї:

•             встановлення спілкування — діалогу з батьками на основі рівноправної взаємодії й педагогічного такту;
•             чітке визначення цілей і форм вивчення сім’ї з урахуванням її особливостей;
•             використання широкого спектру методик вивчення сімейних відносин, що дозволяють одержати максимально повну, різно­бічну й об’єктивну інформацію;
•             вибір оптимального часу й місця зустрічі з батьками.

Форми роботи з батьками у вирішенні даної проблеми:

•             Анкетуванняпроводиться з метою збору необхідної інформа­ції про сім’ю: про характер особистісних стосунків; про норми й цінності, значимі для членів сім’ї; про розваги, інтереси й творчі здібності, про можливі доручення в школі й т. ін. Для ефективності анкетування необхідна попередня робота з батьками, усвідомлення ролі анкет в організації спільної діяльності, що забезпечує об’єктивний характер інформації.
•             Патронаж— відвідування сім’ї школяра з метою одержан­ня об’єктивної інформації про сімейні взаємовідносини; обговорення актуальних проблем виховання; контролю за організацією режиму дня й робочого місця і т. ін. Відповідно до поставленої мети визначають технологію здійснення взаэмодыъ з сім’єю, намічають час візиту й зміст наступного спілкування. Умовою ефективності даної форми роботи є доброзичлива позиція соціального педагога, прагнення до встановлення продуктивного спілкування.

Допомога у вихованні проводиться соціальним педагогом у першу чергу, з батьками — шляхом їхнього консультування, а також з дитиною шляхом створення спеціальних виховних ситуацій для вирішення завдань сучасної допомоги сім’ї з метою її укріплення й найбільш повного використання виховного потенціалу.

Сімейне консультування, здійснюване соціальним педагогом із конфліктних питань, можна розбити на сім фаз і розглядати як загальну схему цього процесу.

Перша фаза створення відповідного психологічного клімату, що забезпечує успіх консультації. Соціальний педагог повинен переконати батьків або дитину в тому, що він відчуває справжні інтерес до їхніх проблем і бажає їм допомогти.

Друга фаза створення своєрідного «катарсису» — душевного полегшення, що виникає внаслідок того, що батьки й дитина вперше за довгий час виговорюється щодо наболілої проблеми.

Третя фаза «фаза втіхи». Завдання педагога зводиться дознання деструктивного афективного фону. Батьки, дитина повинні переоцінити ситуацію, зрозуміти, що вона не так трагічна, якздавалося. Необхідно допомогти побачити у ситуації, що склалося щось позитивне, що вони раніше не помічали й переорієнтувати їхню увагу на ці аспекти.

Четверта фаза — «діагноз». Соціальний педагог зобов’язаний зрозуміти, у чому причина конфлікту, і повідомити про це батьків.

П'ята фаза ґрунтується на своєму баченні причин конфлікту Соціальний педагог намагається допомогти батькам й дитині проаналізувати ситуацію, в яку вони потрапили.

На шостій фазі відбувається усвідомлення батьками й дитини існуючих варіантів поведінки і вибір одного з них. Батьки повинні приймати всі рішення самостійно, тоді вони будуть відчувати відповідальність за них.

Сьома фаза закріплення мотивації батьками та їхньою дитиною на виконання прийнятого рішення.

Основними сферами сімейного життя, в якому реалізують ви­ховновну функцію, є сфери батьківського обов’язку, любові й інтересу. Відсутність активної змістової життєдіяльності в цих сферах позбавлює сім’ю можливості ефективного виливу на дітей. Ак­центування на якійсь одній із сфер за рахунок інших викривляє виховний процес, позбавляє його повноти й цілісності.

Зміст сфери обов’язку розкривається через відповідальність порослих і дітей за характер життя, й нормальне функціонування сім’ї. Якщо є порушення відносин у цій сфері, то соціальному педагогу слід надати допомогу в формуванні моральної свідомості дітей і батьків через побутову вимогливість, взаємну відповідаль­ність і повагу.

Сфера обов’язку тісно переплітається зі сферою цікавості. За­гальна сімейна цікавість об’єднує й згруповує батьків у дружний колектив на основі спільної діяльності. Якщо в сім’ї деформована дана сфера, то соціальному педагогу необхідно збудити інтерес у дитини, починаючи з виконання домашніх обов’язків і вияву зацікавленості в побутовій добросовісній роботі до спільного сі­мейного інтересу й активного відпочинку: до праці на присадиб­ній ділянці, до туристських походів, тривалих прогулянок на природі, до занять спортом і т. іп. Головне полягає в тому, щоб повага, породжена інтересом, вільним внутрішнім прагненням зливалася у сім’ї з почуттям відповідальності й обов’язку кожного з її членів.

Сфери обов’язку й інтересу не можуть існувати поза внутріш-ньосімейною любов’ю, яка надає сім’ї рис індивідуальності, фор­мує в дитини тонкі людські почуття й якості, гуманну сутність особистості. Любов виховується лише в атмосфері любові, яка органічно всмоктується дитиною й формує її емоційно-вольове став­лення до життя. Якщо в сім’ї порушені відносини в цій сфері, то соціальний педагог працює з емоційним настроєм сім’ї, з форму­ванням взаємного поважливого і турботливого ставлення членів сім’ї один до одного, допомагає відродити батьківську любов че­рез вияв почуття гуманізму до всього живого, суспільства, своєї сім’ї, допомагає батькам усвідомити, що істинна любов - прояв одночасно справедливості й вимогливості, надання дитині само­стійності й умов для самоутвердження.

Таким чипом, розвиток усіх основних сфер життя сім’ї в їх­ньому органічному взаємопроникненні й взаємодії між собою до­зволяє найбільш ефективно здійснювати виховну функцію.

Методи виховання. Падаючи допомогу сім’ї, соціальний педагог повинен розібрати з батьками методи виховання, що застосовуються в їхній сім’ї, і допомогти визначити найбільш адекватні.

Методи сімейного виховання можна розподілити па дві групи Першу групу методів складають методи повсякденного спілкування ділової, довірливої взаємодії і взаємовпливу.Дана група містить методи поваги дитячої особистості й метод переконання. Соціальної педагог мусить показувати батькам, через які прийоми може реалізовуватися цей метод. Ними можуть бути:

•             спілкування до обговорення різноманітних питань життя в да
•             вірливій розмові, розуміння, довіра, потяг до спілкування;
•             співчуття;
•             пересторога;
•             критика та ін.

Другу групу методів складають методи педагогічного й психологічного впливу вихователя на особистість дитиниз метою корекцїї свідомості й поведінки. Цими методами можуть користуватися батьки, якщо у дитини виникають будь-які проблеми. Дана група методів містить звернення до свідомості, до почуття, до волі. Реалізують її через такі прийоми: приклад, роз’яснення збудження психічного стану радості, актуалізація мрії, зняття напруги в стосунках. До почуттів дитини звертаються або батіки, або соціальні педагоги через звернення до совісті, почуття справедливості, естетичного почуття, до самолюбства, співчуття й милосердя, відрази й бридкості, а звернення до волі й вчинків вимагає від соціального педагога навіювання, заохочення й по карання.

Таким чином, підказана батькам система методів і прийомів у виховному процесі повинна бути трансформована, втілена в реальні відносини, які утворюють виховне середовище, комфорті для всіх членів сім’ї.

Проблеми, що існують у сім’ї, можуть бути пов’язані з неправильно обраними тактиками сімейного виховання, тоді соціальний педагог повинен допомогти батькам усвідомити особливості таки негативних тактик, як «диктат», «опіка», «конфронтація», «мирне співіснування» й допомогти оволодіти, позитивною тактикою сімейного виховання (так званою «тактикою співробітництва»).

Психологічна складова соціально-педагогічної допомоги містить два компоненти — соціально-психологічну підтримку й корекцію.

Підтримка спрямована на створення сприятливого мікроклімату в сім’ї у період короткочасної кризи. Психологічну підтрим­ку сім’ям, що відчувають різні види стресу, соціальний педагог може здійснювати, якщо у нього с додаткова психологічна освіта, крім того, цю роботу можуть виконувати психологи. Найбільш ефективна ця робота, коли допомога сім’ї надається комплексно: соціальний педагог визначає проблему, аналізуючи міжособиснівідносини сім’ї, становище дитини в сім’ї, відносини сім’ї з суспільством; психолог шляхом психологічних тестів та інших методик виявляє ті психічні зміни кожного члена сім’ї, які ведуть до конфлікту; психіатр або психотерапевт, якщо це необхідно, проводить лікування.

Корекція межособистісних відносин відбувається, в основному, коли в сім’ї встановлюється психічна наруга над дитипою, що веде до порушень його нервово-психічного й фізичного стану. До такого виду наруги відносяться залякування, приниження дитини, при­ниження її честі й достоїнства, порушення довіри тощо.

Соціальний педагог новинен так скорегувати стосунки в сім’ї, щоб усі необхідні заходи для забезпечення встановленого порядку її дисципліни в сім’ї відповідали Конвенції ООН з прав дитини. На відміну від психотерапії, соціально-психологічна корекція ви­являє конфлікти внутрішпьосімейних взаємовідносин і відносин між сім’єю і суспільством. Мета її полягає в тому, щоб допомог­ти членам сім’ї усвідомити, як вони взаємодіють один з одним, а потім допомогти дізнатися, як зробити ці взаємодії більш кон­структивними.

Посередницький компонент соціально-педагогічної допомоги має три складові: допомога в організації, координації й інформованість.

Допомога в організації, спрямована на організацію сімейного дозвілля, містить: відвідування виставок, благодійних аукціонів, клубів за інтересами, курсів ведення домашнього господарства, проведення сімейних свят, конкурсів, «клубів знайомств», літній відпочинок і т.ін.

Допомога в координації спрямована на активізацію різних ві­домств і служб із спільного розв’язання проблеми конкретної сім’ї й положення конкретної дитини в ній. Такими проблемами можуть бути:

•             Передача дитини на виховання в прийомну сім'ю.В ідеалі соціальний педагог повинен провести обстеження цієї сімї, психологічного клімату в ній. Після того, як прийняте рішення про передачу дитини, необхідно регулярно контролювати цю сім’ю, говорити з дитиною, батьками, щоб упевнитися,що дитині там добре. Якщо з’явиться проблема в адаптації

дитини у новій сім’ї, соціальний педагог повинен включитидо її вирішеппя з метою забезпечення повноцінного догляд
за дитиною. Якщо у дитини є справжні батьки, соціальнийпедагог, крім того, що він взаємодіє з прийомними батькаповинен підтримувати зв’язок і з біологічними батьками. Метасоціально-педагогічної діяльності полягає в тому, щоб датиможливість біологічним батькам підготуватися (увииадкусприятливих умов у сім’ї) до повернення дитини, допомогти членам біологічної сім’ї залишатися разом у період ростуй розвиткудитини.

•             Усиновлений дитини, яке передбачає постійний догляд за дітьми:

Воно надає названим батькам права, якими наділені біологічібатьки. Але крім прав, вони наділені обов’язками, виконання
яких зобов’язаний контролювати соціальний педагог.

•             Влаштування дітей у притулки. Притулок, на відміну від дит,
  чого будинку, місце тимчасового перебування, тому дит:
  на повипна перебувати там рівно стільки, скільки необхідідля вирішення її головних проблем. За цей термін соціальні педагоги зобов’язані вияснити дані               про               місце               попередньоїмешкання дитини, причини її бездоглядності, здійснити розшук батьків або осіб, що їх заміняють, родичів, повідомити їм її знаходження в притулку, сприяти корекції взасмовідносин у сім’ї, сприяти поверненню дитини в сім’ю, дономогти
  в працевлаштуванні й у вирішенні матеріальних і життєвих проблем.

 

 

 

 

У реальному житті визначилося декілька варіантів ситуацій,

що вимагають діяльного втручання:

•             дитина категорично відмовляється жити вдома, у той час як

батьки наполягають на її поверненні;

•             дитина ночує під одчим дахом із тими, кого важко назвати сім’єю;
•             дитина протягом місяців живе в лікарні - вона не сирота і тому не може бути влаштована до дитячого будинку;
•             дитина потрапляє з вулиці за грати приймальника-розподільника;
•             дитина тікає з дитячого будинку.

Допомога в інформуванні спрямовапа на забезпечення сім’ї
формацією з питань соціального захисту. Її проводять у фор-
ти і суд ьтувапня. Питання можуть стосуватися як життєвого,
чі п по шлюбного, трудового, громадянського, пенсійного заколо-

тнії та, прав дитини, жінок, інвалідів, так і проблем, які існують

п градині сім’ї.

Така допомога надасться кожному члепу сім’ї, у тому числі

і дітям, з якими погано поводяться або про яких не турбуються.

Іиі аііе поводження означає нанесення тілеспих пошкоджень, на-
\ і а або непосильна праця. Відсутність турботи передбачає зне-

іиж шве ставлення до догляду за дитиною, харчування, медичпої

а моги. Як крайню міру, цей вид допомоги передбачає рско-

ігидяції до позбавлення батьківських прав й передачі дитини

цо інтернатських закладів. Однак, ця міра повипна надаватися

т виключних випадках, оскільки для емоційного здоров’я дитини
іуже важлива атмосфера сім’ї. Щоб допомогти дітям залишити-
■я в сім’ї, соціальні педагоги спочатку спостерігають за тим, що
іідбувається вдома, консультують батьків і дітей, інформуючі,
іагьків про правові вимоги іі використовують судові санкції як
іасіб мотивації до позитивних зміп у житті дитини.

Соціальний педагог під час роботи з дітьми виступає в трьох

н'ііовпих ролях:

і як консультант інформує сім’ю з питань сімейного зако­нодавства, про існуючі методи виховання, орієнтовані на конкретну сім’ю; роз’яснює батькам способи створення умов, необхідних для нормального розвитку й виховання дитини в сім’ї;

Ф як порадник — інформує сім’ю про важливість і можливості взаємодії батьків і дітей у сім’ї; розповідає про розвиток ди­тини; дає педагогічні поради з виховання дітей;

 

Допомога в інформуванні спрямовапа на забезпечення сім’ї
іформацією з питань соціального захисту. Її проводять у формі консультування. Питання можуть стосуватися як життєвого,
сімейно - шлюбного, трудового, громадянського, пенсійного законодавства, прав дитини, жінок, інвалідів, так і проблем, які існують

всередині сім’ї.

Така допомога надається кожному члену сім’ї, у тому числіі дітям, з якими погано поводяться або про яких не турбуються. Погане поводження означає нанесення тілесних пошкоджень, наругу або непосильна праця. Відсутність турботи передбачає зневажливе ставлення до догляду за дитиною, харчування, медичної допомоги. Як крайню міру, цей вид допомоги передбачає рекомендапції до позбавлення батьківських прав й передачі дитини до інтернатських закладів. Однак, ця міра повинна надаватися у виключних випадках, оскільки для емоційного здоров’я дитинидуже важлива атмосфера сім’ї. Щоб допомогти дітям залишитися в сім’ї, соціальні педагоги спочатку спостерігають за тим, що
відбувається вдома, консультують батьків і дітей, інформують
батьків про правові вимоги й використовують судові санкції як
засіб мотивації до позитивних змін у житті дитини.

Соціальний педагог під час роботи з дітьми виступає
в трьох основних ролях:

•             як консультант інформує сім’ю з питань сімейного зако­нодавства, про існуючі методи виховання, орієнтовані на конкретну сім’ю; роз’яснює батькам способи створення умов, необхідних для нормального розвитку й виховання дитини в сім’ї;
•             як порадник — інформує сім’ю про важливість і можливості взаємодії батьків і дітей у сім’ї; розповідає про розвиток ди­тини; дає педагогічні поради з виховання дітей;
•             захисник захищає права дитини у випадку, коли доводиться стикатися з повною деградацією особистості батьків (алкого­лізм, наркоманія, жорстоке ставлення до дітей) і проблеми, що витікають з цього, невлаштованість побуту, відсутність уваги, людського ставлення батьків до дітей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2 Форми соціально - педагогічної допомоги сім’ї

Із існуючого різноманіття типологій сім’ї (психологічні, педагогічні, соціологічні) потребам діяльності соціального педагога відповідає комплексна типологія, яка передбачає виділення чотирьомкатегорій сімей за рівнем соціальної адаптації від високогосереднього, низького й дуже низького: благополучні сім'ї, сім'ї «групиризику», неблагополучні сім'ї, асоціальні сім'ї.

►► Благополучні сім’ї

Благополучні сім’ї успішно справляються зі своїми функціями, оскільки за рахунок адаптаційних здібностей, які ґрунтуються
на матеріальних, психологічних й інших внутрішніх ресурсах
швидко пристосовуються до потреб своєї дитини й успішно вирішують завдання її виховання і розвитку. Підтримки соціального
педагога практично не потребують.

►► Сім'ї «групи ризику»

Для сімей «групи ризику» характерна наявність невеликого відхилення від норми, що не дає визначити їх як благополучні
наприклад неповна сім’я, малозабезпечена сім’я і т. ін., і знижені
адаптаційні здатності. Вони справляються із завданнями виховання дитини з великим напруженням своїх сил, тому соціально-
му педагогу необхідно спостерігати за станом сім’ї, негативними факторами, відстежувати, наскільки вони компенсовані іншими позитивними характеристиками, і за необхідності запропонуватисвоєчасну допомогу.

►► Неблагополучні сім'ї

Неблагополучні сім’ї, маючи низький соціальний статуїс у будь-якій із сфер життєдіяльності або в декількох одпочасно не справляються з покладеними на них функціями; процес виховання дитини протікає з великими труднощами, повільномало результативно.Для даного типу сім’ї необхідна активна і звичайно передбачувана підтримка з боку соціального педагога.

►► Асоціальні сім'ї

Асоціальні сім’ї - ті, з якими взаємодія проходить найбільш важко. У цих сім’ях, де батьки ведуть аморальний, протиправний образ життя і де житлово-побутові умови не відповідають елементарним санітарно-гігієнічним нормам, а вихованням дітей, як правило, ніхто не займається, діти виявляються безпритульними, напівголодними, відстають у розвитку, стають              жертвами наругияк з боку батьків, так й інших громадян тогожсоціального прошарку.

Робота соціального педагога з цими сім’ями повинна проводитись у тісному контакті з правоохоронними органами, а також з органамиопіки й піклування.

Залежно від того, який фактор несприятливості є визначаль-
нім, виділяються такі типи неблагонолучпих сімей: проблемні,конфліктні, педагогічно нескладені сім'ї, з міщансько-споживацькою пси-
хологією й неповні сім'ї.

►► Проблемні сім'ї

Для цих сімей характерним є те, що напруженість внутріш-
сімейних взаємовідносин доповнюється конфліктом з іншими
соціальними інститутами (неадаптованість батьків до праці, алко-
голізм, аморальність і т. ін.). Деморалізуюче середовище цих сімейцентрує в собі одночасно найбільшу кількість різноманітних негативних факторів: пияцтво, хуліганські вихватки, нецензурна лайка, вияви жорстокості і, як наслідок, відсутність позитивних емоційпих зв’язків між дітьми й батьками.

Основний метод виховання в цих сім’ях — погрози й тілесні
покарання. Відновідпо й діти ставляться до батьків із неприязню
і презирством. Їм властива замкненість, брехливість, боягузтво,
грубість, жорстокість. Серед них найбільш поширеними є такі відгилення  в поведінці, як втеча з дому, бродяжництво, крадіжки, вживання спиртних напоїв.

Для старшокласників, вихованих в сім’ях даного тину, харак-
терним є низький рівепь причетності до життя колективу класу, невміння встановлювати контакти з людьми. Не маючи визнан-
ня й поваги з боку своїх однокласників, дитина шукає зв’язкуіз собі подібними, що веде до морально-психологічної деформації особистості школяра й передбачає протиправову поведінку. Цей тип сімей небезпечний тим, що утворюється замкнене групуванні
сім’ї, при цьому, чим більш неблагополучна сім’я, тим більше вона
ізольована від позитивного соціального впливу зовні.

►► Конфліктні сім'ї

Постійні конфлікти, викликані несхожістю поглядів, інтересів,
втратою почуттів, призводять до викривлення виховного процесв сім’ї. У цих сім’ях батькам, як правило, не до дітей. Конфліти примушують батьків зосередити свою увагу на врегулюванні власних стосунків, тому послаблюють               емоційні               й               інтелектуальні контакти батьків із дітьми. Часом діти стають зброєю в рука
конфліктуючих батьків.

Підліток швидко пристосовується до ситуації, що склалася
і починає використовувати стан у сім’ї з вигодою для себе, з віком все більше віддаляючись від батьків, напружена психологічна атмосфера в сім’ї штовхає дитину на вулицю, де вона часто входитдо груп із асоціальною спрямованістю.

►► Педагогічно нескладені сім'ї

Для них характерна втрата контакту з дітьми й контролю над
ними. Це сім’ї, де немає очевидних джерел негативпого впливу на
дітей, не через недолік освіти, відсутність педагогічної культури, а через зайнятість на роботі або поганого стану здоров’я батьки не можуть правильно виховувати дітей. Існує декілька різновиді
сімей таких типів:

•                 сім’ї, де діти звільнені від будь-яких обов’язків перед сім’єю й виступають по відношенню до неї як споживачі. Для батків цієї категорії сімей характерні такі риси, як м’якість, невміння або нездатність керувати дітьми.               У               дітей               формуєтьсястійке прагнення за будь-яку ціну задовільнити               свої               бажання:
  відсутня звичка до самообмеження;
•                 сім’ї з авторитарним стилем сімейного виховання, який виражається в надмірній опіці, обмеженні самостійності дітей у вимозі батьків неухильного виконання їхніх розпоряджень. Часом ці вимоги набирають форми грубого подавлення дитини, приниження її гідності, частих покарань. У дітейавторитарних сімей формуються такі негативні риси як брехливість, замкненість, жорстокість по відношенню до слабких, запобігання перед сильними;
•                 педагогічна пасивність батьків, викликана надмірною зайнятістю на роботі. Свою любов до дітей батьки виражаютьдорогими подарунками, вважаючи, що ті здатні компенсувати
  відсутність уваги до дітей. Діти виявляються представленими
  тобі й часто стають здобиччю порочних спокус.

►►Сім'ї із міщансько-споживацькою психологією

Міщансько-споживацька спрямованість характерна для всіх
вищевказаних тинів сімей. На відміну від трьох попередніх, такий тип сімей позбавлений внутрішньосімейних конфліктів. Навпаки, членів сім’ї об’єднує піклування й згода, але весь зміст сіменного життя обмежений вузькоегоїстичними               мотивами.               Цей тип сімей найбільш важкий для вивчення.               Школярам,               виховним у зазначених сім’ях, властиві такі якості,як              зарозумілість, самовпевненість, неповага до колективу класу. Вони              пишаються своїми матеріальними статками, з презирством ставляться               до               тих,то їх не має.

Розрахунки у підході до людських відносин, висока самовпев-
неність, невміння співвідносити свої дії з моральними цінностями,
прийнятими в суспільстві, й штовхають часом неповнолітнього на
протиправні дії.

►► Неповні сім'ї

Порушення структури сім’ї часто тягне за собою порушеннявиховної функції, але далеко не завжди. Відсутність батька в сім’ї далеко не єдина причина               відхилення               поведінки               неповнолітніх. Вона діє не сама по собі,               а               поєднано               з               іншими:               тривалістюпливу конфліктної ситуації на дітей до розлучення батьків, аморальною поведінкою матері, її               низьким               професійним              і               культурно-освітнім               рівнем, матеріально-побутовими труднощами сім’ї, її слабким зв’язком зі школою.

 

 

2.1  Фактори, що зумовлюють труднощі сімейного виховання

Усі труднощі, з якими стикається сім’я, можна розділити, перш за все, за тривалістю й силою дії:

•                 зверхсильні подразники. Наприклад, раптово й сильне захворю­вання одного з членів сім’ї;

•                 хронічні подразники. Наприклад, фізична й нсихічна наван- тажсність у сім’ї, па роботі, труднощі у зв’язку із вирішен­ням життєвої проблеми, затяжний, стійкий конфлікт у сім’ї й т.ін.

 

 

За джерелом виникненнясімейні труднощі поділяються натритипи:

•             труднощі звичні, які переживаються усіма сім’ями в більш або
  менш гострій формі: адаптація один до одного, проблеми виховання й догляду за дитиною, ведення трудомісткого домашнього господарства;
•             труднощі, що виникають за відсутності в сім'ї одного з членів (розлучення, довга розлука подружжя, наявність позашлюбної дитини);

•             ситуаційні порушення — це труднощі, відносно коротші за тривалістю, які створюють погрозу функціонування сім’ї (серйозні захворювання членів сім’ї, великі майнові втрати).

Найбільш головні наслідки всіх цих порушень це несприятливий вплив на психічне здоров’я членів сім’ї.

Для соціального педагога найбільш важливе знання внутрішніх проблем сім’ї, пов’язаних із вихованням дітей у сім’ї. До
числа можна віднести:

•             дефіцит спілкування в сім’ї. Часто батьки вважають своїм головним завданням матеріальне забезпечення дітей, мало
  приділяючи уваги такому ефективному засобу виховання, як
  спілкування. Слабка обізнаність батьків і дітей щодо проблем життя один одного викликає деяке відчуження і позбавляє дорослих можливості впливати на розвитк дитини;
•             безсистемність виховного впливу батьків, що виховують дітей від випадку до випадку через відсутність знань або недооцінки закономірностей процесу виховання. Такий епізодичні вилив на дітей породжує з їхнього боку неслухняність, відсутність твердих моральних принципів;

•             спізнення батьків у прийнятті педагогічного рішення, як виявляється в невмінні простежити за дитячим бешкетуванням негативною якістю особистості, тобто в слабкій педагогічній «діагностиці». Це веде до педагогічної запущеності, що потребує перевиховання;

•             система заборон як основа сімейного виховання, обумовлена з одного боку, прагнення батьків бути суворими, а з іншого боку невміння виховувати на позитивних прикладах. Це явище викликає негативне ставлення дитини до виховного впливу батьків;
•             зниження виховної активності батьків на прикладі дорослішання дітей, що особливо гостро виявляється у підлітковому віці й обумовлює віддалення дітей від батьків. Унаслідок цього послаблюється емоційний контакт дітей і батьків, а надана дитині самостійність, без відповідної педагогічної корекції, часто може мати негативні вияви;
•             неузгодженість дій зі школою або розбіжності з нею підри­вають, в очах дитини позиції як педагогів, так і батьків, по­слаблюють їхню виховну взаємодію й часто призводять до педагогічної запущеності дітей;
•             невміння батьків організовувати особистістю важливу діяль­ність дитини, відмежовування від життєвих труднощів і про­блем. Більшість батьків тим самим сприяють формуванню утриманства, інфантилізму, споживацтва, що перешкоджає нормальній соціалізації дитини;
•             наявність негативних ознак з боку батьків (алкоголізм, нарко­манія, антисуспільна поведінка та інші), що заважають фор­муванню особистості дитини. Часто діти наслідують батьків і, таким чином, переймають їхні вади;
•             низький рівень педагогічної культури батьків, слабке знання основ педагогіки й психології, що в цілому й обумовлює біль­шість вказаних вище проблем.
•             Поряд із суто «виховними» проблемами до числа внутрішніх проблем сімї можна також віднести:
•             відсутність сприятливого психологічного мікроклімату в сім’ї;
•             нестабільність сучасної сім’ї;
•             зниження ролі внутрішпьосімейних цінностей і форм взаємо­дії;
•             цріоритет індивідуальних цінностей у сім’ї.

Дані проблеми мають безпосередній взаємозв’язок із процесом виховання дітей у сімї й істотно ускладнюють його.

 

2.2  Методи роботи з сімєю

Соціальний патронаж — форма, найбільш цільної взаємодії сім’єю. Соціальний педагог знаходиться в розпорядженні сім’ї 24 години на добу, проводить з членами сім’ї багато часу, часто декілька годин на день, знаходиться в курсі всього, що відбувається в сім’ї, надає істотного впливу на напрямок і теми змін, що відбуваються. Строк соціального патронажу завжди обмежений. Залежно від конкретних умов він може продовжуватися 4-9 місяців. Соціальний педагог одночасно патронує не більше 2-х сімей, одночасно під наглядом соціального педагога можуть знаходитисясім’ї, патроновані ним раніше. Соціальний педагог підтримує доброзичливий контакт з ними й епізодично підключаються до вирішення окремих проблем цих сімей.

Консультування сприяє соціальному патронажу й є самостійним  методом роботи з соціально-адантованими сім’ями, що звертаються для вирішення окремих проблем, пов’язаних з сімейними стосунками й вихованням дітей. Мета консультування короткострокова раціональна психотерапія, надання нсобхіди інформації.

Тренінгові групи для батьків і дітей проводяться з метою розширення комунікативних можливостей і уяв патронованих.

Надання матеріальної допомоги сім'ї. Надання матеріальної допомоги — один із способів установлення контакту з сім’єю.

Надання матеріальної допомоги йде за кількома напряками: 

а) надання єкстреної матеріальної допомоги у випадках, коли сім’я не має необхідних засобів існування, для придбання необхідних предметів взуття, одягу, шкільних принадлежностей та т. ін.

б) надання планової матеріальної допомоги: проведення ремонту, видавання постільної білизни, необхідних предметів меблів, побутової техніки.

в) надання допомоги в оформленні пільг, пенсій, субсидій оплату житла.

г) надання допомоги в працевлаштуванні й набутті джерел прибутку.

Етапи роботи з сім’єю

етап	мета	завдання	методи
Знайомство	Визначення необхідності й можливості роботи з сім’єю	Оцінка сімейної ситуації	Вивчення доку­ментів. Засідання Комісії у справах неповнолітніх. Весіда з членами . сім’ї й особами з її оточення
Вихід із сім’ї	Організація мотивації до тривалої робо­ти, підвищення відповідальнос­ті сім’ї	Встановлення до­брозичливого кон­такту	Численні тривалі контакти з члена­ми сім’ї. Спільна діяльність
Вивчення сім’ї	Створення ін­формаційної платформи для здійснення змін	Збирання відо­мостей про сім’ю в місцях пере­бування її чле­нів. Формування уявлень про різні аспекти функціо­нування сім’ї	Бесіда, структуроване інтерв’ю, психодіагностичні методи
Аналіз інформації	Вибір напрям­ків, способів і засобів ро­боти	Обробка інформа­ції. Співставлений інформації, одер- жаної за допомо­гою різних методів і з різних джерел	Обговорення з шкільним психо­логом, учителями
Корекція	Створення нових або відновлення порушених позитивних контактів сім’ї з соціумом	Вирішення кон­кретних проблем сім’ї. Підвищення рівня соціальної компетентності сім’ї	План. Нетривала раціональна пси­хотерапія. Вирі­шення конфліктів. Соціальна робота. Психологічне кон­сультування
Вихід із сім’ї	Стабілізація позитивних змін	Перспективний план роботи з сім’єю, організа­ція мережі взаємо­дії. Контроль си­туації в сім’ї через 3, 6, 9 місяців	Документальна фіксація зміни ситуації.

 

2.2  Опис  етапів  роботи  з  сімєю

Наведені вище етани соціального патронажу сім’ї присутні в роботі з кожною сім’єю. Межі виділених станів умовні. Так, наприклад, перший стан розпочинається надходженням інформації про сім’ю. Другий стан починається в надрах першого, а зусилля з підтримки молодої сім’ї до зміни ситуації можуть бути прикладені  на різних етапах роботи з сім’єю. Етап третій збирання інформації про сім’ю починається з надходження перших відомостей про сім’ю, мас свій найбільш активний період на початкуінтенсивної роботи з сім’єю, а завершується лише з виходом із сім’ї.

ЕТАП 1. ЗНАЙОМСТВО

Робота з сім’єю починається з одержання інформації про «важкого» підлітка, яка дозволяє соціальному педагогу зробити висновок про необхідність роботи з сім’єю.

Варіанти по­чатку робо­ти з сім’єю	Форма звертання	Форма пропонування допомоги
1.	Звернення в ССД.(лист школи, протокол міліції, заява приватної особи)	Засідання ССД, реко­мендація соціальному педагогу
2.	Письмова або усна інфор­мація про неблагополуччя в сім’ї	Звернення до сім’ї з пропозицією допомогти

 

Перший варіант встановлення контакту з сім’єю мас свої переваги. Перше засідання комісії виявляє проблеми сім’ї, їхнє соціальне значення, створює сильну мотивацію до зміни ситуації в сімї і в той же час пропонує конкретні шляхи для здійснення цих змін.

Другий варіант - включення сім’ї в роботу передбачає наявність високого  ступеня              усвідомлення проблеми й мотивації в сім’ї.

Коли цього немає (а частіше всього немає), то відмова від використання переваг першого варіанту невиправдана.

Пропонування допомоги соціальним педагогом може розглядатися членами сім’ї, як приватна пропозиція, від якої в якийсь момент можна просто відмовитися.

Для мультипроблемної сім’ї, що зжилася протягом довгого часу зкризовою ситуацією і не робить спроб до її зміни, стимулююче значення може мати погіршення ситуації, доведення її до останньої межі — наприклад, прийняття ССД рішення про збирання   документів на позбавлення батьківських прав.

ЕТАП 2. ВХОДЖЕННЯ ДО СІМ'Ї, СТВОРЕННЯ Й ПІДТРИМКА МОТИВАЦІЇ ДО ВИХОДУ З КРИЗИ

У своїй роботі соціальний педагог виходить з простої істини, кожна людина хоче добра. Соціальний педагог повинен спочатку оформити наявний позитивний потенціал сім’ї до планів і виміру самих членів сім’ї, а потім допомогти втілити ці плани й виміри в реальні дії, кроки, послідовність цілеспрямованих дій з виходи з кризи.

Питання створення й підтримки на потрібному рівні мотивації ’ї до роботи дуже важливе.

В основі мотивів до роботи лежать:

•              Усвідомлення сім’єю необхідності змін. Підкреслена увага до сім’ї з боку соціуму.
•              Міцний контакт, довіра членів сім’ї.
•              Чітка уява про можливості соціального педагога, про способи й методи його роботи.
•              Реальні результати перших сумісно прийнятих кроків, перші відчутні, хай навіть невеликі, зміни до кращого.
•              Вільний вибір, в основі якого позитивні наміри самих членів сім’ї.
•              Необхідна сучасна й всебічна (інформаційна, організаційна, матеріальна й моральна) підтримка соціальним педагогом зу­силь членів сім’ї для досягнення успіху.

•              Виконання реально досягнутих цілей.
•              Поступове вирішення проблем, рух сходинками.

Для підтримання мотивації необхідно забезпечити:

•              Посування у вирішенні проблем, що досягається посташш планомірними цілеспрямованими спільними діями членів сі й соціального педагога.
•              Демонстрація сім’ї ефекту від докладених нею зусиль, у» плення її віри у власні сили.
•              Залучення осіб, що користуються особливою довірою, важливих для членів сім’ї.
•              Вільне проходження інформації в системі: Сім’я — Соціальний педагог.
•              Своєчасний аналіз «опору» сім’ї.
•              Гнучкість і творчий підхід.
•              Рух у руслі позитивних прагнень і бажань самих членів сім’ї.

 

 

ЕТАП 3. ЗБИРАННЯ ІНФОРМАЦІЇ ПРО СІМ'Ю.

•              Вбирання об’єктивної інформації в місцях перебування членів сім’ї.
•              Співставленая інформації з різних джерел.
•              Використання широкого діапазону методів збирання інформації (бесіди, вивчення документації, анкети, діагности методи).
•              Збирання інформації протягом всього часу роботи з сім’єю. Соціальний педагог розпочинає свою роботу із збирання точної, повної, достовірної, об’єктивної інформації про членів сім’ї їх найближчого оточення в місцях її перебування. Йому неообхідно знати:

•        склад сім’ї;
•        характеристику зовнішніх і внутрішніх контактів сім’ї;
•        норми, цінності, правила, уявлення даної сім’ї;
•        здатності й можливості членів сім’ї;
•        рівень матеріального забезпечення, особливості організаціїпобуту;
•                 етап здоров’я, образ життя й звички членів сім’ї.

Методи збирання інформації. Для збирання інформації соціальний педагог користується великим набором методів.

Перш за все це бесіда з членами сім’ї й особами з її найближчого оточення. Соціальний педагог може використати такі різновиди бесіди.

Соціальний педагог активновикористовує для збирання інформації діагностичні методи. Діа­гностичні процедури проводяться ним самим, психологом школи.

Соціальний педагог на основі інформації він формує стосунки з сім’єю та плани спільної роботи по виходу сім’їіз кризи.

 

ЕТАП 4. АНАЛІЗ ІНФОРМАЦІЇ ПРО СІМ’Ю

Аналіз інформації про сім’ю здійснює соціальний педагог метою знайти оптимальні підходи до вирішення проблем сім’ї, найбільш ефективним способом взаємодії з нею.

ЕТАП 5. ВИВЕДЕННЯ СІМ'Ї З СОЦІАЛЬНОЇ ІЗОЛЯЦІЇ

Плани в роботі з сім'єю. Мета, завдання й перспективи роботи соціального педагога й сім’ї знаходять своє відображення в плані, який складається соціальним педагогом на основі аналізу одержаної інформації разом із членами сім’ї.

План накреслює основні напрямки докладання зусиль батьків і соціального педагога. Під час складання плану соціальний педагог користується принципом необхідності й достатності.

Одночасно соціальний педагог і сім’я спільно виробляють план найближчого етапу (наприклад, план на місяць або план досягнення конкретного проміжного результату). План містить конкретні кроки вирішення проблем сім’ї і терміни їхнього здійснення. Контроль за здійсненням накреслених кроків у відповідний час здійснює соціальний педагог. Відповідальність за здійснення зобов'язань плану покладають на сім’ю. Соціальнийпедагог своєчасно надає сім’ї необхідну інформаційну, организаційнну, моральну й матеріальну підтримку. План не спрацьовує

за відсутності довірливого контакту з членами сім’ї.

Зміст роботи із сім’єю визначається проблемами, що є неї. Як правило, проблеми кризової сім’ї різноманітні й численні

Соціальний педагог організовує мережу взаємодії для вирішення проблем сім’ї від осіб, що працюють у різноманітних держави
і суспільних організаціях і пов’язаних із сім’єю обов’язком служби, і приватних осіб, пов’язаних із сім’єю емоційно. Соціальний
педагог координує зусилля різних організацій із тим, щоб вплив
на сім’ю був узгодженим, своєчасним, потрібної інтенсивності відповідав потребам її розвитку.

 

 

 

ЕТАП 6. ВИХІД ІЗ СІМ'Ї

По закінченню інтенсивного періоду роботи соціальний педагог заповнює «Карту зміни сім’ї»  та продовжує спостереження за сімєю, яке носить уже епізодичний характер.

У сучасних умовах сім’ї стає одним із центральних об’єктів різних галузей знань. Від вирішення проблем сімї багато в чому залежть майбутнє країни.

Сім’я має свої специфічні особливості й вимагає обліку всіх її характеристик. Проблеми окремих членів сімї завжди є загальною проблемою для сімї як цілого.

Соціальний педагог не може вирішити за всю сімю всі  проблеми, добитися усвідомлення проблеми, що виникає, створити умови для її вирішення.

 

    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3 Робота соціального педагога з прийомною сім’єю

Загальноосвітня школа на сучасному етані її розвитку залуче­на до процесу вирішення проблеми сирітства. Основну роль у цьому відіграють соціальний педагог і шкільний психолог.

Першим напрямом діяльності школи з прийомними або опі­кунськими сім’ями с передчасна робота з людьми, що планують взяти у свою сім’ю прийомну дитину. Соціальний педагог, пси­холог проводять курс занять (лекцій і семінарів), у ході яких розкривають особливості дитини-сироти, можливі труднощі в її розвитку, а також інформують про зміст і прийоми педагогіч­ного виливу (при зверпенні до школи за допомогою соціальних служб).

Другий напрям — консультування сімей, що вже усиновили, або тих, що опікують дитину. Для організації консультування соціальний педагог повинен знати:

•             історію входження прийомної дитини до сім’ї;
•             стан здоров’я дитини до входження й після нього;
•             характер стосунків батьків з рідними й прийомними дітьми;
•             мати уявлення про психологічний клімат у сім’ї, рівень пе­дагогічних знань батьків, матеріальні проблеми прийомної сім’ї, потреби й інтереси прийомної дитини, особливості її характеру.

Для збору емпіричного матеріалу соціальний педагог вико­ристовує такі методики: вивчення біографічних даних і життє­вих історій прийомних дітей, проведення спостережень, бесіди, інтерв’ю, анкетування.

У роботі з прийомними сім’ями використовують проективні методики: «Кінетичний малюнок сім’ї», модифіковані варіанти тестів — «Незакінчепе речення», «Шкали соціальної дистанції»,спрямовані па встановлення психологічного стану дітей і рівня інтегрування в нову сім’ю.

За допомогою методики «Типовий сімейний етап» Е. Ейдеміл- лера і В. Юстицького можна виявити зміпи психологічних станів членів прийомної сім’ї. Також широко використовують методи­ку «Визначення стресостійкості й соціальної адаптації» Холмса та Раге.

Досить важливим для соціального педагога с визначення фак­торів ризику дитини, тобто соціально-психологічних особливостей її розвитку, які потребують спрямованої уваги прийомних батьків та спеціалістів.

Роль соціального педагога й шкільного психолога особливо велика на першому стані життя дитини в сім’ї, а також у тих випадках, коли сім’я знаходиться в кризовій ситуації, в основному обумовленої такими факторами:

•              психологічним стресом, який переживає дитина через втрату власних батьків або сім’ї;
•              психологічною дезантацісю у зв’язку з переходом дитини ваб­солютно нові, незвичні умови життя;
•              загибелі рідної дитини батьків-усиновитслів, що с могутньою нсихотравмою для всієї сім’ї та ін.

До функцій соціального педагога входять:

•              постійна психолого-педагогічпа підтримка прийомної сім’ї;
•              динамічне спостереження за психологічним станом членів сім’ї;
•              виявлення проблем у розвитку, навчанні, емоціональному бла­гополуччі й психічному здоров’ї дітей;
•              виявлення психологічних проблем і педагогічних труднощів батьків;
•              допомога в подоланні кризових ситуацій;
•              зняття емоційного напруження й конфліктності в сім’ї;
•              консультування батьків з проблем виховання й розвитку ди­тини, а також взаємостосунки в сім’ї;
•              допомога в організації сімейного дозвілля, що мас велике зна­чення для згуртування сім’ї (направлення в творчі гуртки, спортивні секції, організація спільних екскурсій для дітей і батьків, створення умов для відпочинку дітей з батьками в санаторіях і будинках відпочинку та ін.).

Найважливішою умовою ефективної роботи соціального пе­дагога є досягнення контакту як із членами прийомної сім’ї, такі з прийомною дитиною.

До завдань роботи соціального педагога з прийомною сім’єю можна віднести:

1.               оцінку сімейної ситуації;
2.               оцінку характеру сімейних стосунків, ставлення батьків до рідних і прийомних дітей, стосунків дітей між собою;
3.               збирання відомостей про членів сім’ї в місцях їхнього зна­ходження;
4.               численні, тривалі контакти з членами сім’ї і прийомною ди­тиною з метою встановлення довірливих стосунків, надання психолого-педагогічної допомоги;
5.               консультування прийомних сімей;
6.               проведення треніпгових занять з прийомними дітьми й бать­ками;
7.               координування діяльності класного керівника, шкільного пси­холога, соціальних служб по наданню допомоги прийомним сім’ям;
8.               організацію спільних з соціальними службами медичних огля­дів прийомних дітей разом з психіатром, психологом, дефек­тологом, що діють в одному напрямі;
9.               допомога в організації сімейного дозвілля, що мас на меті згуртування сім’ї.

Третій напрямок забезпечує методичні консультуванпя й ме-
тодичне навчання батьків. 'Гака форма роботи потрібна тому, що
головними вчителями проблемної дитини є її батьки, що не во-
лодіють спеціальними методиками.

Після психолого-модико-псдагогічної консультації, ґрунтую-
чись на її висновках, дефектолог-практик ознайомлює батьків
з корекційпими підходами й прийомами педагогічної роботи, необ-
хідними в даному конкретному випадку, і проводить настановні
заняття з дітьми.

Соціальний педагог і шкільний психолог допомагають на прак-
тиці здійснити поради медичних працівників, навчаючи прийом-
них батьків методам педагогічної взаємодії, таким як:

•                 приклад;
•                 пояснення;
•                 чокання радості;
•                 актуалізація мрії;
•                 зняття папруги;
•                 верпепня до совісті;
•                 звернення до почуття справедливості;
•                 звернення до самолюбства, честі, любові;
•                 зверненпя до естетичного переживання;
•                 звернення до снівпереживанпя й милосердя;

Працюючи з прийомними сім’ями, соціальний педагог про­стежує зміни, що відбуваються в особистості прийомної дитини.

Четвертий напрям визначається необхідністю надання допомо­ги органам опіки у визначенні тих осіб, кому може бути надане право стати опікуном. З цією метою рекомендовано організувати психологічну (а у випадку необхідності й психіатричну) перевірку передбачуваних батьків. Розроблений комплекс методик виявлення реальної мотивації усиновлення дитини; ступеня психологічної стійкості й психічного здоров’я майбутніх прийомних батьків, го­товності й здатності до вирішення проблем, що виникають у ході виховання всиновленої дитини. Робота по виявленню особистішої готовності й психічної спроможності майбутніх названих батьків дозволить позбутися багатьох складних, а часом й трагічних ситу­ацій, у яких може опинитися й так уже обездолена дитина-сирота. У перспективі бажано процедуру психологічного тестування на готовність стати названими батьками зробити обов’язковими.

Соціальний педагог і шкільний психолог могли б надати іс­тотну допомогу у визначенні готовності й здатності майбутніх названих батьків до виховання прийомної дитини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 4   Соціально – педагогічний супровід

                  проблемних  сімей

Одна з головних проблем сучасної школи —проблема співпраці педагогічного               колективу школи з родинами учнів. Незважаючина співпрацю               соціально-психологічної               службишколи зі службою у справах дітей, кримінальною міліцією, істотних
змін у цьому напрямку, на жаль, немає. Стати-
стичні дані про злочини і правопорушення, скоєні
неповнолітніми, викликають почуття тривоги.

Робота з родиною — справа делікатна. Соці­альний педагог повинен бути твердо впевненим у правильності своїх дій, здатним чітко викласти власні погляди, вміти створити в родині відчуття безпеки. Конкретний зміст соціально-педагогічної роботи в нашій школі обумовлений у кожному окремому випадку типом неблагополуччя родини, її індивідуальними особливостями, врахуванням взаємин між усіма її членами.

Робота соціально-педагогічної служби школи спря­мована на забезпечення життєво важливих потреб дитини, захист її базових прав. Діти з проблемних сімей — це діти з неповних, неблагополучних та з багатодітних сімей; діти-сироти та діти під опікою; діти, які потребують корекції поведінки.

Робота з проблемними родинами здійснюється на трьох рівнях:

•     профілактичний (підвищення педагогічної освіти й освіти батьків і:
•     діагностичний (збір достовірної інформації про родину, організація устрічі з нею, забезпе­чення зворотного зв'язку)
•     реабілітаційний (система заходів, спрямо­ваних на найшвидше та повне відновлення пов­ноцінного функціонування родини).

Типологія сімей

Сім’ї поділяються:

1.    За структурою:

•     повна;
•     неповна.

2.    За стосунками:

•     гармонійна;
•     компромісна;
•     нестійка;
•      конфліктна;
•      уявна;
•      споживацька.

3.    За функціональною самостійністю:

•      функціонально спроможна (здатна само­стійно вирішувати проблеми);
•      функціонально неспроможна (самостійно не справляється з вихованням дітей: конфлікти, низький рівень культури батьків, неправильний стиль стосунків).

4.    За соціально-правовою усталеністю:

•      соціально стійка;
•      соціально нестійка;
•      асоціальна;
•      криміногенна.

5.    За типами виховних помилок:

•      позиція кругової оборони («наша дитина завжди права»);
•      поблажливо-зневажливий стиль виховання («усі діти такі, і ми були такими»);
•      демонстративний стиль виховання («моя ди­тина росте нехорошою»);
•      педантично-підозрілий стиль виховання («я не вірю своїй дитині, постійно контролюю її»);
•      відсторонено-байдужий стиль виховання («ми самі по собі, ти сам по собі»);
•      умовний стиль виховання («посадити дитину собі на голову»);
•      авторитарний стиль виховання («моє слово — закон»);
•      непослідовний стиль виховання («під впливом емоцій»).

Особливістю взаємин дітей та дорослих у таких сім’ях є психологічний бар’єр у спілкуванні: бар’єр зайнятості, бар’єр дорослості (неспроможність під­нятися до висот дитячих почуттів), бар’єр старих стереотипів, бар’єр виховних традицій (традицій власного дитинства), бар’єр дидактичності (при­мусу).

Наслідки негативного впливу проблемних сімей на дітей:

•      неврастенія;
•      низький рівень успішності;
• відсутність навичок особистої гігієни;
•  уживання ненормативної лексики;
• гіперактивність;
•  конфліктність із дорослими;
•  конфліктність між дітьми;
•  бродяжництво;
•  агресивність;
•  неадекватні реакції на зауваження дорос­лих;
•  правопорушення.

 

Визначити тип виховного процесу з дітьми з проблемних сімей допомагають характерні особливості кожного з них:

• рівень протекції— міра зайнятості батьків вихованням, оцінка того, скільки сил, часу, уваги приділяють батьки дитині;
• повнота задоволення потреб(матеріально-побутових і духовних);
• ступінь вимог — кількість і якість обов’язків дитини;
• ступінь заборон — міра самостійності дитини, можливість са­мій вибирати спосіб поведінки;
• суворість санкцій — прихильність батьків до покарань як при­йому виховання;
• стійкість стилю виховання — вираженість вагань, різкі зміни прийомів виховання.

У психолого-педагогічній літературі виділено декілька типів сімей за виховними помилками.

 

Сім'ї з потурально-поблажливим стилем виховання, коли батьки не надають значення провинам дітей, не вбачають у них нічого страшного, вважають, що «всі діти такі», що «ми самі такими ж були». Педагогу, психологу в подібних випадках буває важко змінити добросердечний, самозаспокійливий настрій таких батьків, змусити серйозно реагувати на проблемні моменти в поведінці дитини.

Сім'ї з позицією кругової оборони виховання будують свої стосунки з оточенням за принципом «наша дитина завжди права». Такі батьки досить агресивно налаштовані до всіх, хто вказує на непра­вильну поведінку їхніх дітей. Навіть вчинення підлітком тяжкого злочину в цьому випадку не приводить до тями батьків. Вони продовжують шукати винуватих на стороні. Діти з таких сімей страждають особливо важкими вадами моральної свідомості, вони брехливі і жорстокі, досить важко перевиховуються.

Сім'ї з демонстративним стилем виховання, коли батьки, не сором­лячись, усім і кожному скаржаться на свою дитину, розповідаютьнакожному кроці про її провини, явно перебільшуючи ступінь небезпеки, вголос заявляють, що він росте «бандитом» і т. ін. Це призводить до втрати у дитини сором’язливості, почуття каяття за свої вчинки, знімає внутрішній контроль за своєю поведінкою, викликає озлоблення по відношенню до дітей і дорослих.

Сім’ї з педантично-підозрілим стилем виховання,при якому бать­ки не вірять, не довіряють своїм дітям. Їх піддають образливому тотального контролю, намагаються повністю ізолювати від од­нолітків, друзів, прагнуть абсолютно контролювати вільний час дитини, коло її інтересів, занять, спілкування.

Сім'ї з жорстко-авторитарним стилем виховання, у яких батькам притаманне зловживання фізичними покараннями. До такого сти­лю стосунків більше схильний батько, який прагне з будь-якого приводу побити дитину, бо вважає, що існує лише один ефективний виховний прийом — жорстока розправа. Діти завжди в подібних випадках ростуть агресивними, жорстокими, прагнуть ображати маленьких, слабких, беззахисних. Соціальний педагог повинен стати на захист дітей від жорстокості батьків, застосовуючи при цьому всі доступні засоби впливу, що захищають дитину від жор­стокості, — від переконання до адміністративно-кримінального покарання.

Сім’ї з умовляльним стилем виховання, де в протилежність жорст­ко-авторитарному стилю батьки виявляють по відношенню до сво­їх дітей повну безпорадність, воліють перестерігати, нескінченно умовляти, пояснювати, не застосовуючи ніяких вольових впливів і покарань. Діти в таких родинах, що називається, «сідають на голову*. Соціальний педагог повинен проявити твердість, вимо­гливість як щодо неповнолітнього, так і до його батьків.

Сім’ї з відсторонено-байдужим стилем виховання. Даний стиль ви­никає, як правило, в сім’ях, де батьки, зокрема мати, поглинені влаштуванням свого особистого життя. Відійшовши від своїх дітей від першого шлюбу, мати байдужа як до самих дітей, так і до їх вчинків. Діти надані самі собі, відчувають себе зайвими, прагнуть менше бувати вдома, з болем сприймають байдужо-відсторонене ставлення матері. Такі підлітки з вдячністю сприймають зацікав­лене, доброзичливе ставлення з боку старших, здатні прив’язатися до вихователів, що ставляться до них з великою теплотою, дові­рою, і це допомагає у виховній роботі.

Сім’ї з вихованням за типом «кумір сім’ї». Таке ставлення часто ви­проявівнародилася у немолодих батьків або самотньої жінки. У таких випадках на дитину готові молитися, всі її прохання і примхи виконують, в результаті у неї формується крайній егоцентризм, егоїзм, першими жертвами чкого стають самі ж батьки.

Сім’ї з непослідовним стилем виховання,коли у батьків не вистачає витримки, самовладнання для здійснення послідовної виховної тактики в родині. Виникають різні емоційні зміни у стосунках здітьми – від покарання, сліз, лайки до зворушливо – ласкавих проявів, що призводить до втрати батьківського авторитету. Підліток стає не керованим, непередбачуваним, нехтує думкою старших, батьків. Потрібна терпляча послідовна лінія поведінки соціального педагога.

 

4.1.  Корекційна  роботи з дітьми з проблемних сім’єю

ТРЕНІНГОВІ ВПРАВИ, ІГРИ

Тема. Складні життєві ситуації, в яких опини­лися сім’ї, способи вирішення цих ситуацій.

Мета: виявити складні життєві ситуації, в яких опинилися проблемні сім’ї; знайти способи вирішення цих ситуацій.

Вправа «Потиснемо руки» (15 хв)

Мета: створити у групі розкуту атмосферу, спрямовану на досягнення стану, який дозволив би ефективно працювати.

Ведучий пропонує всім встати і привітатися, потискуючи руку і називаючи своє ім’я. Головне — привітатися з кожним.

Після того, як вправа проведена, і всі сідають колом, ведучий запитує: «Подивіться гуще на одного уважно. Ви з усіма привіталися?». Якщо виявиться, що якась пара не привіталася, їм пропонують по­тиснути одне одному- руку. Ведучий запитує: «Як почуваєтеся? Можна розпочати роботу?».

Варто запропонувати учасникам оцінити готовність до заняття за 10-бальною шкалою: 10 балів — повністю готовий працювати «тут і тепер»; 1 бал — зовсім не готовий.

Після того, як учасники оцінюють свою го­товність, можна запитати у того, чия готовність найнижча: «Що треба зробити, щоб ваш стан змі­нився, і ви могли розпочати заняття?».

Вправа «Сліпий і поводир» (15 хв)

Мета: установлення довіри між учасниками заняття.

Учасники діляться на пари: один грає роль «сліпця», а другий — «поводиря». «Сліпець» за­плющує очі, «поводир» бере його за руку і водить за собою. Вправа продовжується 5 хвилин, після чого партнери міняються ролями.

Обговорення після завершення завдання:

•  Як ви почуватися, коли були «сліпцем»?
•  Як почувалися, коли були «поводирем»?

Вправа «Інтерв’ю» (25 хв)

Мета: налагодити співпрацю між учасни­ками; акцентувати увагу на унікальності та не­повторності кожної людини.

Проводиться інтерв’ю у парах. Запитують про сім’ю, дітей. Потім кожен малює портрет сім’ї того учасника, в кого брав інтерв’ю, й усно розповідає групі. З малюнків-портретів роблять «стенд».

Вправа «Який я е та яким хотів би бути?»(15 хв)

Мета: виявити реальне сприйняття членів групи; уявлення про себе реального та ідеаль­ного.

Кожен учасник має продемонструвати жес­тами, мімікою, знаками, яким він є, а потім — яким хотів би бути.

Вправа «Крок до вирішення життєвої си­туації» (30 хв)

Мета: формувати вміння конструктивно ви­рішувати складні життєві ситуації.

Ведучий пропонує учасникам для обговорення актуальну для них життєву ситуацію, пов’язану з конфліктними взаєминами. Після обговорення учасники повинні розробити схему аналізу за планом «Крок за кроком до вирішення жит­тєвої ситуації».

Маючи готову схему аналізу, учасники ділять ситуацію на елементи, а потім синтезують цілісну картину, що відображає вищий рівень усвідом­лення ситуації.

Малювання «Я, мої проблеми. Допомога у розв’язанні цих проблем» (20 хв)

Мета: визначити рівень усвідомлення учас­никами своїх проблем і спроможність виріши­ти їх.

Матеріали: фломастери, альбомні аркуші паперу.

Учасникам пропонується зобразити на ма­люнку свої проблеми і життєві труднощі, в яких вони опинилися. Після завершення завдання учасники мають за годинниковою стрілкою пере­давати аркуші паперу по колу, доки аркуші не по­вернуться до авторів малюнків.

Кожен повинен намалювати своє бачення ви­рішення проблем інших учасників групи.

Вправа «Досягнення мети за допомогою цінностей» (20 хв)

Мета: дати змогу учасникам отримати ре­альний досвід відчуття значущості своїх цінно­стей і життєвої мети.

Матеріали: альбомні аркуші паперу (6 штук на одну людину), кольорові аркуші (по 1 на лю­дину), ручки.

Учасникам пропонується на 6 аркушах одного кольору написати 6 на вважливіших, найцінніших речей, які є в їхньому житті. Потім учасники по­винні розташувати аркуші так, щоб найважли­віше було найближчим до них, а решта — за­лежно від значущості.

Після цього на аркушах іншого кольору учас­никам пропонується записати щось одне — найба­жаніше, найважливіше, чого в них немає, але вони хотіли б отримати, досягнути у майбутньому.

Після того, як усе написано, учасникам про­понується уважно подивитися на свої цінності і свою мету, відчути, що це дійсно найважливіше в їхньому житті. Далі потрібно визначити, яка цінність може допомогти досягти мети. Аркуш із записаною цінністю відкласти і подумати, на­скільки мета може після цього бути здійснена.

     Потім обрати наступну цінність і так — до ви­користання всіх зазначених цінностей.

Коли завдання будуть виконані, учасникам на­дається можливість поділитися своїми почуттями.

Вправа «Легенда» (15 хв)

Мета: виявити враження учасників від за­няття (до його початку і в кінці заняття).

Матеріали: альбомні аркуші паперу, ручки.

Учасникам пропонується скласти легенду про

себе до і після заняття. На підготовку дається З—5 хвилин, після цього учасники по черзі роз­повідають свою легенду.

Вправа «Подарунки на пам’ять»

Мета: зняти напруження після заняття, під­вищити загальний настрій групи.

Учасникам пропонується уявиш «найдорожче», що є в їхньому житті, узята його в руки і передати сусіду. Далі «найдорожче» передається по колу, доки не повернеться до того, хто почав передавати Така вправа проводиться кожним учасником.

Обговорення після завершення вправи.

•     Які почуття виникали, коли я передавав чиєсь «найдорожче»?
•     Що я відчував, коли передавали моє «най­дорожче»?

Вправа «Побажання на майбутнє» (5 хв)

Мета: передати учасникам заряд позитивної енергії.

Учасники стають колом і по черзі передають одне одному бажання на майбутнє

• «Сімейна педагогіка»

У батьків постають питання про те, як слід виховувати свою дитину, а дитина думає про те, як зробити так, щоб її розуміли батьки. Багато неприємностей, роздратування і навіть горя ви­никає в родині, якщо немає порозуміння між батьками і дітьми.

Учні об’єднуються в групи по 5-6 осіб. Педагог пропонує ви­робити звід основних правил сімейного виховання, сформулювати і записати чіткі і конкретні положення, якими повинні керуватися батьки, бабусі і дідусі, тітки і дядьки, які беруть участь у вихо­ванні дитини в сім’ї.

Будь-хто з учасників має право вносити свої пропозиції, аргу­ментуючи їх необхідність, наводячи приклади із «своєї практики» і т. ін. Час на обговорення і прийняття зводу основних правил виховання — 10 хвилин.

Після етапу роботи в мікрогрупах вислуховують представників кожної з них і складають загальний звід правил, в який входять положення, що були у зводах кожної мікрогрупи.

• «Заповіді сімейного життя»

Учням пропонують проаналізувати основні положення «Запо­віді сімейного життя», складені С. Ф. Спичак:

1. Родина починається з «ми», будь вимогливіше до себе.

     2. Не демонструй свою перевагу, будь простіше.

3.  Не дорікай; критикуючи, не звинувачуй і не безчесть.
4.  Поспішай повторювати гарне; зробив добру справу, зробити ще одну й не чекай нагороди.
5.  Будь терпимий, не поспішай вилити свій гнів, подумай, вмій зрозуміти і пробачити.
6.  Якщо упевнений, що винен інший, то шукай причину в собі.
7.  Не давай порад, якщо тебе про це не просять.
8.  Роби перший крок назустріч, якщо виникає сварка або кон­флікт, прости дратівливість.
9.  Шукай у партнері гарне, говори про переваги.
10. Смійся разом з людиною, а не над людиною.
11.  Не вірить той, хто сам обманює.
12.  Будь другом друзям свого партнера.
13.  Вирішуй разом з людиною, а не замість людини.
14.  Не звинувачуй — ти не прокурор.

Кожен учасник аналізує 1-2 положення. Педагог повинен ство­рити атмосферу діалогу учасників одне з одним.

• «Сімейне благополуччя»

      К.Д.Ушинський стверджував, що всі щасливі сім’ї схожі одна на одну.

Учасникам пропонують сформулювати ознаки щасливої ро­дини.

Спочатку необхідно дати час на обдумування питання (до 5 хвилин), а потім ще 5 хвилин для роботи в малих групах (по 3-4 особи). Після цього заслуховують представників груп і фіксу­ють їхні пропозиції у формулу сімейного благополуччя на дошці. Наприклад, А (домашній затишок) + Б (наявність дітей) і т. ін.

Доцільно скласти узагальнену формулу, яка гарантує сімейне благополуччя, дозволяє радісно жити великим і дружним колек­тивом, виховувати дітей.

Коментар. Це завдання допомагає замислитися над зовнішніми життєвими обставинами, поміркувати над причинами сімейних проблем.

Можливі труднощі пов’язані в роботі з тим, що багатьом учас­никам важко усвідомити причини сімейного неблагополуччя, свар­ки і скандали, які, на жаль, трапляються в родині

• «Сімейне вогнище»

        Є люди, які вважають, що сім’я зовсім не обов’язкова, можна прожити своє життя і без неї. У цьому завданні варто обговорити дану точку зору.

      Учасники об’єднуються у пари. Перша людина в парі грає роль прихильника сімейного способу життя. Її завдання — переконати оточуючих у тому, що без сім’ї людина не може бути щасливою і здоровою. Вона не зможе нормально працювати, такі люди час­тіше хворіють і скоюють злочини і т. ін. При цьому потрібні не тільки слова, але й серйозні аргументи, у тому числі аргументи на прикладі своєї сім’ї.

Друга людина в парі — прихильник самотнього способу життя. Її завдання — відстояти свою точку зору, відповідаючи на всі до­води і аргументи прихильника сімейних зв’язків. Також необхідні Певні й переконливі доводи.

      Час на один діалог — 3 хвилини. Потім учасники обмінюються своїми ролями. Знову отримують 3 хвилини.

      Підсумки підводять самі партнери за результатами бесід.

 

    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                           

 

Розділ  5.  Інструментарій соціального педагога

Додаток 1

                Тренінг «Сімя – простір без насилля»

         Жорстоке поводження і зловживання в родинах порушують фізичне та емоційне здоров’я дитини, її розвиток. Захистити дитину, озброївши знанням законів, які надають їй право на свободу від усіх форм насильства, - обов’язок педагогів, психологів, соціальних працівників.

Мета: сприяти усвідомленню учнями пробле­ми насилля у сучасному середовищі; формувати практичні навички для попередження домаш­нього насильства.

  Завдання:

•        ознайомити учнів із теоретичними поняття­ми «насилля» і «жорстоке поводження», з видами і формами насилля;
•        ознайомитися з правовими нормами, що за­хищають право дітей на свободу від усіх форм насилля;
•        сприяти усвідомленню наслідків негатив­ного впливу насилля на формування особистості.

Тривалість: 1 год 50 хв.

Матеріали: стікери, плакати, маркери, закладки-пам’ятки, таблиці-додатки, картки- ситуації.

Хід заняття

Вправа «Знайомство» (5 хв)

Мета: познайомити учасників між собою; ство­рити невимушену довірливу атмосферу в групі.

Учасники пишуть на стікерах своє ім’я, при­кріплюють стікер до одягу. Потім називають ім’я і відповідають на запитання: «Які якості ви най­більше цінуєте в людях?».

Вправа «Правила роботи в групі» (6 хв)

Мета: ознайомити учасників із порядком ро­боти в групі; закріпити правила роботи групи у пам’яті дітей.

Учасникам зачитуються правила. Тренер дає розшифровку кожного правила.

Після цього діти виконують завдання: на стіке­рах символом відобразити правило (номер правила роздається учасникам заздалегідь). Діти виконують завдання і кріплять стікери навпроти свого номера на загальному плакаті з правилами роботи групи.

Оголошення теми і завдань тренінгу (3 хв)

Тема і завдання тренінгу зачитується тренером із плакату, заздалегідь прикріпленому на дошці.

Вправа «Очікування» (7 хв)

Мета: з’ясувати сподівання і цілі учасників від зустрічі; визначити, що саме вони хочуть і мо­жуть взяти для себе з цієї проблеми.

Учасники записують свої очікування на сті­керах (у формі зерняток) і зачитують написане. Потім прикріплюють стікери до плакату із зобра­женням стеблинок квітів (на зону, з якої починає рости стеблина).

Мозковий штурм (7 хв)

Мета: з’ясувати рівень обізнаності учасників із проблемою.

Запитання: «Які дії ви вважаєте насильством у сім’ї?».

Відповіді записуються на плакаті або на дошці.

Інформаційне повідомлення (10 хв)

Мета: дати визначення понять «насильство» і «жорстоке поводження».

Тренер. Ми живемо у світі, однією з харак­терних ознак якого є насильство. Країна потер­пає від економічних і політичних криз, що  ви­кликає зростання злочинності. На цьому фоні дуже актуальна проблема насильства, зокрема в сім’ях.

За даними Центру соціологічних досліджень при НАН України, близько 70 % жінок потерпа­ють від різних форм приниження і знущання в ро­динах. Це відображається на дітях, тому жінки й діти — найменш захищені члени суспільства.

Що саме ми розуміємо під поняттям «домашнє насильство»?

 Домашнє насильство — це дія або безді­яльність одного з членів сім’ї, спрямована проти інших членів сім’ї; використання переваги сили або влади, що позбавляє членів родини особистих прав і свобод, стає загрозою для їхнього життя та здоров’я.

     Виокремлюють 4 ознаки насильства: умис­на дія, порушення прав, перевага однієї людини над іншими, заподіяння шкоди.

Коментування таблиці «Форми насильства» (додаток 1 на с. 12).

Руханка «Намалюй цифри частинами тіла» (5 хв)

Мета: змінити вид діяльності; сприяти емо­ційному підйому.

     1 — пишемо носом, 2 — правим плечем, 3 — лі­вим плечем, 4 — правою ногою, 5 — лівою ногою, 6 — ліктем правої руки, 7 — ліктем лівої руки, 8 — усім тілом.

Вправа «Ситуації» (10 хв)

Мета: сфокусувати увагу на проблемі насиль­ства, навчитися розрізняти форми насильства у життєвих ситуаціях.

     Діти поділяються на групи за кольорами сті- кера (тренер заздалегідь роздає стікери).

Робота у групах із картками (додаток 2 на с. 12).

Узагальнення. Домашнє насильство — по­рушення прав і свобод людини, відповідно, на­сильство над дітьми — порушення прав дітей.

Інформаційне повідомлення «Українське законодавство про попередження насиль­ства в сім’ї» (15 хв)

Мета: ознайомити учасників з основними законодавчими актами України щодо попере­дження насильства в сім’ї (додаток 3).

 

Руханка «Погода в Занзібарі» (5 хв)

Мета: сприяти зняттю втоми.

     Учасники стають у коло, повертаються право­руч і йдуть, повторюючи рухи за тренером:

•  у Занзібарі гріє сонечко (гладити по плечах того, хто йде попереду)-,
•  дме легенький вітерець (провести пальця­ми по спині)-,
•  та ось хмарки закрили сонце, почав накра­пати дощик (стукати пальцями)-,
•  здійнявся вітер (терти спину того, хто йде попереду);
•  почалася злива (енергійно стукати паль­цями по спині);
•  град (стукаємо кулаками);
•  але що це? Буря вщухає (усе робимо у зво­ротному порядку).

        Злива переходить у дрібний дощик, буря пере­творюється на дрібненький вітерець. У Занзібарі знову сонечко.

       Можна продовжити гру, розвернувши учасни­ків на 180 градусів, і запропонувати таку руханку:

•  в Україні холодно. Коли виходиш на вули­цю, мороз хапає за щоки (щипати за щоки);
•  за вуха (масажувати вуха того, хто йде попереду)-,
• пробирається під куртку (щипати за спи­ну);
• мерзнуть ноги (тупотіти ногами);
•  та коли заходиш у дім, стає тепліше, пощи­пують вуха, щоки (терти вуха, щоки);
•  поступово зігріваєшся, розслаблюєшся (гла­дити по плечах, спині).

Творча робота «Наслідки насильства в сім’ї для дитини, сім’ї, суспільства» (30хв)

Мета: підвести учасників до самостійного усвідомлення рівня наслідків домашнього на­сильства.

      Учасники діляться на 3 групи (лелеки, снігурі, орли). Кожна група зображує на плакаті розумін­ня своєї теми: «Наслідки насильства в сім’ї для дитини», «Наслідки насильства в сім’ї для самої сім’ї», «Наслідки насильства в сім’ї для суспіль­ства».

      По черзі представники захищають роботу групи.

Коментар тренера (якщо не всі наслідки обговорені):

•  наслідки для дітей — суїцидальна по­ведінка, схильність до зловживань наркотиками й алкоголем, народження хворих дітей (від по­страждало! матері), втечі з дому (всі бездомні діти — жертви домашнього насильства), злочинні дії підлітків, погане піклування про дітей;
•  наслідки для сім’ї — розлучення, явище «соціальної естафети», коли діти, які спостерігали за насильством у сім’ї, переносять негативний досвід у власне життя;
•  наслідки для суспільства — значною мірою виснажує економіку країни і громадян, не­гативно впливає на населення, побутові злочини, бездомність жінок, виїзд за кордон.

Обговорення:

•  Чи дійсно проблема домашнього насильства така актуальна для українських сімей?
•  Потрібно говорити про цю проблему в су­спільстві, чи не обов’язково «виносити сміття з хати»?
•  Чи можуть діти самі подолати жорстке став­лення до них?
•  Куди б ви звернулися по допомогу, якби така проблема виникла?

                   Узагальнювальне слово тренера. У країні існує законодавча база з попередження насильства в сім’ї, та, на жаль, закони діють не завжди. Але терпіти приниження і знущання люди не повинні, тому що наслідки жорстокого поводження у роди­нах згубні і для дітей, і для сімей, і для країни.

Мета: з’ясувати враження дітей від зустрічі; виявити сильні сторони тренінгу, що найбіль­ше вразили учасників на емоційному рівні; ви­значити, які знання з проблеми діти закріпили у пам’яті

Учасники записують свої враження від тренін­гу на стікерах (у формі квіток), промовляють і при­кріплюють стікери до плакату із зображенням стеблинок квітів (на зону, де має рости квітка). За результатами вправ «Правила роботи в групі»та «Очікування» утворюється плакат — квітник (із зернини з очікуваннями та сподіваннями дітей проросла квітка із враженнями та результатами роботи).

Додаток 1

Насильство — це спосіб, що забезпечує па­нування, владу людини над людиною; примус, який відбувається всупереч волі того, проти кого він спрямований; зазіхання на людську свободу.

Жорстоке ставлення — безжалісні, грубі дії, які завдають потерпілому фізичних чи пси­хічних страждань (мордування, систематичне заподіяння тілесних ушкоджень чи побоїв, по­збавлення їжі, води, одягу, житла тощо), прини­жують людську гідність, шкодять розвитку дити­ни, завдають емоційної шкоди шляхом зумисних дій, а також недбалим ставленням батьків, ви­хователів чи інших осіб.

Форми насилля

Фізичне	Психологічне	Моральне	Релігійне	Духовне	Економічне	Сексуальне
Побиття рукою, іншими предме­тами, штовхан­ня, шльопання, викручування рук, нанесення тілесних ушко­джень	Глузування, при­гнічення волі, об­раза, приниження, примус, пліткар- ство, шантаж, зне­вага, нехтування, відсутність турботи про людину	Заляку­вання, по­грози	Примушу­вання до участі в релігійних обрядах	Позбавлен­ня людини змоги вчи­тися і роз­виватися	Умисне по­збавлення однією лю­диною іншої житла, одя­гу, майна чи коштів	Сексуальна експлуатація людини

 

Залучення дітей до небезпечних видів дитячої праці (жебракування, проституція, використання дітей у виготовленні порногра­фії).

Торгівля дітьми —вербування, викрадення, перевіз, передача, приховування або утримання дітей із метою експлуатації.

Втягнення у злочинну діяльність.

Залучення до вживання алкоголю, нар­котичних засобів і психотропних речовин.

Психологічне насилля в сучасному інфор­маційному просторі.

Додаток 2

З’ясуйте, які види насильства присутні в цій ситуації.

Мати хлопчика вдруге вийшла заміж, із вітчи­мом стосунки не склалися. У сім’ї часті скандали. Мати обзиває сина принизливими прізвиськами і дає йому ляпаси.

З’ясуйте, які види насильства присутні в цій ситуації.

Батьки виганяють сина щодня на вулицю і змушують жебракувати. Без 25-30 гривень він не може повернутися ввечері додому.

З’ясуйте, які види насильства присутні в цій ситуації.

Дівчинка-семикласниця в останній день се­местру плаче біля вікна. На запитання вчителя відповідає, що боїться йти додому, бо в табелі по­гані оцінки, за що її покарають паском. Батьки дівчинки в минулому — «круглі» відмінники.Вони вимагають від доньки відмінних оцінок. Мати каже дівчинці: «Краще б тебе не було! Я вб’ю тебе, відсиджу у в’язниці, а потім буду спокійно жити». Батько взагалі з донькою не розмовляє.

З’ясуйте, які види насильства присутні в цій ситуації.

Мати дівчинки-підлітка вийшла заміж за чо­ловіка, молодшого за себе. Коли її немає вдома, вітчим примушує дівчинку до сексуальної близь­кості. Коли донька говорить про це мамі, та не вірить сказаному.
 

 

Додаток 2

ОБЛІКОВА КАРТКА СІМ’Ї ДИТИНИ
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

(щодо якої здійснюється соціальний супровід.)

 

Тип сім’ї: багатодітна, неповна, малозабезпечена.

 

Батько____________________________________________________________________________

Мати:	(П.І.Б., рік народження, місце роботи, якщо не працює — вказати причину)
	(П.І.Б., рік народження, місце роботи, якщо не працює — вказати причину)
ІІнші члени сім’ї:
1.
1.
3.
4.
5.
	(Вказати вік, місце навчання, місце роботи для тих, хто працює.)

Додаткова інформація_________________________________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________Місце проживання____________________________________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Підстава для організації супровода______________________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Житлово-побутові умови проживання(стан житла умови проживання)________________
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Основні проблеми в сімї_____________________________________________________________
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Взаємовідносини в сімї_______________________________________________________________
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Додаток 3

 КАРТА СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВІДУ
Діагностична робота

Дата	Назва методики	Результат	Примітка

 

                                               Консультаційна роботи

Дата	Тематика консультацій	Примітка

 

Залучення органів правового захисту, суміжних спеціалістів

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

(Психолог, ССД, СССДМ, КМ та ін. Вказати дати.)

 

Пільгове харчування у школі

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

(Рішення педради навчального закладу, дата.)

Додаткова інформація

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Термін здійснення соціального супроводу__________________________________________

Причина зняття із соціального супроводу: подолання сімєю СЖС, рішення щодо дітей, інше вказати________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Соціальний педагог навчального закладу__________________________________________

Додаток 4                                     АКТ № _____

обстеження матеріально-побутових умов родини

__________________________________________

(ПІП дитини)

учня(ці) ____ класу Татарбунарського НВК «Школа-гімназія»

Комісія у складі:

___________________   _______________________________________________________________

                (посада)                                                                                           (ПІП)

___________________   _______________________________________________________________

                (посада)                                                                                           (ПІП)

___________________   _______________________________________________________________

                (посада)                                                                                           (ПІП)

відвідала по місцю проживання родину _________________________________________________,

                                                                                                                  (ПІП дитини)

який (яка) проживає за адресою: _______________________________________________________

                                                                                                                 (повна адреса)

___________________________________________________________________________________

з метою обстеження :             а) матеріально-побутових умов проживання;

б) умов життя та виховання дитини

Встановлено:

1. Склад родини:

мати ____________________________________________________________________________

                                                                                       (ПІП)

________________________________________________________________________________

(місце роботи, посада)

батько __________________________________________________________________________

                                                                                       (ПІП)

________________________________________________________________________________

(місце роботи, посада)

діти ____________________________________________________________________________

(ПІП, дата народження, місце навчання)

2. Квартира (будинок) складається з ________ кімнат: __________________________________

________________________________________________________________________________

3. Санітарно-побутові умови _______________________________________________________

________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________

4. Відношення батьків до виконання батьківських обов’язків:

Вихованням дитини займається ___________________________________________________

_______________________________________________________________________________

Характер виконання батьківських обов’язків:

а) невиконання обов’язків по вихованню дитини;

б) невиконання обов’язків по забезпеченю дитини;

в) відсутність контролю за навчанням та поведінкою дитини.

______________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

5. Комісія вважає доцільним

____________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

  ______________________________________________________________________________

            _______________  ___________________________

            _______________   ___________________________

            _______________   ___________________________

                (підпис)               (члени комісії)

Додаток 5

СОЦІАЛЬНИЙ ПАСПОРТ СІМ’Ї

Для зручності у роботі з родиною можна вико­ристовувати соціальний паспорт сім'ї, в якому міс­тяться соціальні відомості про сім’ю, що потребує допомоги. Нижче пропонується зразок оформ­лення соціального паспорту сім'ї.

1.                 Адреса (населений пункт, вулиця, будинок, квартира, телефон).
   ______________________________________________________________________________________
2.                 П.І.Б. чоловіка, дата народження___________________________________________________
3.                 П.І.Б дружини, дата народження___________________________________________________
4.                 Імена дітей, дати народження______________________________________________________
5.                 Вікові категорії дітей:

•               до 6 років,
•               від 6 до 16 років;
•               від 16 до 18 років.

6.                Категорія сім’ї:

•                повна сімя
•                неповна сімя

а. виховує одна мати

б. виховує один батько,

             в. виховує одна бабуся, дідусь або хтось один із рідних.
7. Кількість дітей у сім’ї:

• 1 дитина,
• 2 дітей,
• багатодітні

а. 3дітей,

б. 4 дітей і більше (вказати, скільки).

8.  Сім я. що здійснює опіку над дитиною (П.І.Б. і дата народження дитини).

9. Сім я з усиновленою дитиною (П.І.Б. і дата народження дитини).

10.   Сім’я біженців із дітьми.
11. Підлітки до 18 років, які не працюють і не навчаються.
12.             Освіта (всіх членів сім’ї):

• вища,
• середня спе­ціальна,
• 9 класів і менше.

13.             Спеціальність:

• технічна,
• ме­дична,
• педагогічна,
• економічна, 
• сільськогосподарська,
• будівельна,
• май­стри різноманітних профілів.

14.            Місце роботи і посада чоловіка. Місце ро­боти і посада дружини.
    _________________________________________________________________________________________
15.            Трудовий стаж чоловіка. Трудовий стаж дружини.______________________________________
16.            Дохід сім’ї (потребують допомоги чи ні).______________________________________________
17.            Наявність присадибної ділянки.______________________________________________________
18.            Наявність домашнього господарства._________________________________________________
19.            Наявність житла (потребує чи ні).____________________________________________________
20.            Побутові умови:

• аварійне житло (не під­ходить для проживання),
• потребує капітального ремонту,
• потребує часткового ремонту або пере­будови,
• необхідне розширення житлової площі.

21.            Стан здоров’я членів сім'ї:

• дорослі з особли­вими потребами (вказати, хто),
• діти з особливими потребами (вказати, хто),
• хронічні захворювання (вказати діагноз).

22.  Пільги. субсидії_________________________________________________________________
23.            Сім’я стоїть на обліку (так/ні).____________________________________________________
24.            Основні проблеми сім'ї.__________________________________________________________

Додаток 6

АЛГОРИТМ ВИВЧЕННЯ СІМ'Ї

•  Прізнищс, ім’я, по батькові кожного члена сім’ї;
• склад сім’ї, структура (повна, неповна, одна дитина в сім’ї, багатодітна сім’я, батьки розлучені тощо);
• житлово-побутові умови;
• матеріальне забезпечення;
• виховний потенціал сім’ї (сильний, нестійкий, слабкий, не­гативний);
• характер взаємин у сім’ї:

а) між дорослими членами сім’ї:

• гармонійні;

•  компромісні;
•  нестійкі;

•  конфліктні;
•  аморальні тощо;

б) між іншими членами сім’ї й дитиною:

•  сліпе обожнення;
• турбота;
•  довіра;
•  дружба;
•  рівні права;
•  відчуження;
•  байдужість;
•  повна самостійність;
•  незалежність;
•  відсутність контролю;

в) позиція дитини в сім’ї:

•  педагогічно виправдана;
•  «кумир сім’ї»;
• об’єкт постійних сварок дорослих, кожний з яких нама- гаеться перетягнути її на свій бік;
•  належить сама собі;
•  ніхто нею не цікавиться;
•  залякана авторитарним ставленням;
•  невпевнена в собі;
•  уникає спілкування з батьками;
•  грас роль Попелюшки;

г) ставлення дитини до батьків;

• цінує сімейні взаємини;
• батьки авторитетні;
• ставиться байдуже;
• ставиться з неповагою;
• гостро нсреживас сімейну драму;
• тягнеться до одного з членів сім’ї.

Установки дитини щодо батьків і себе:

•  «Я потрібна, мене люблять, і я вас теж люблю»;
• «Я потрібна, мене люблять, а ви існуєте заради мене»;
•  «Я не потрібна, мене не люблять, але я від усієї душі бажаю подобатись вам»;
•  «Я не потрібна, мене не люблять, дайте мені спокій».

Рекомендовано визначити проблеми в сім’ї, які негативновпливають на дитину (відхилення в поведінці членів сім’ї: ал­коголізм, наркоманія, слабкий виховний потенціал, конфліктні взаємини, малозабсзнечсність сім’ї тощо).

Додаток 7

 

АНКЕТА «ВЗАЄМИНИ В СІМ’Ї»

Інструкція. Запропонована нижче анкета допоможе вам визначити взаємини в сім’ї, ви­

явити сімейні конфлікти і знайти шляхи їх ви­рішення.

1.  Ви оцінюєте взаємини у вашій сім’ї як:

• дуже гарні;
•  гарні;
•  не дуже гарні;
•  погані;
•  не дуже погані.

2.  Ви вважаєте свою родину дружним колек­тивом?

• Так;
•  не зовсім;
• ні.

3.  Які сімейні традиції сприяють зміцненню вашої сім'ї (назвіть їх)?
4.  Як часто ваша сім’я збирається разом?

• Щоденно;
•  на вихідні;
• рідко.

5.  Чим займається ваша сім’я, коли ви зби­раєтеся разом?

• Вирішує життєві проблеми;
•  сімейно-побутовою працею;
•  працює на присадибній ділянці;
•  разом відпочиває;
•  дивиться телепередачі;
•  обговорює питання навчання дітей;
•  обмінюється враженнями про пережитий день, про свої успіхи і невдачі, кожен займається своєю справою;
•  інше.

6.  Чи бувають у вашій сім’ї сварки, кон­флікти?

•  Так;
•  часто;
•  інколи;
• рідко;
•  не буває.

7.  Чим обумовлені сварки, конфлікти'

• Нерозумінням членами сім'ї одне одного;
•  порушенням етики взаємин (грубощі, зщяі неповага тощо);
•  відмовою брати участь у сімейних справах, турботах;
•  розбіжностями в питаннях виховання дітей;
•  зловживанням алкоголем;
•  іншими обставинами (вказати, якими).

8.  Які способи вирішення моральних кон­фліктів у вашій родині?

• Примирення;
• обговорення ситуації і прийняття спільного рішення;
•  припинення конфліктів на деякий час;
•  звертання по допомогу до інших людей (батьків, сусідів, друзів, учителів);
•  конфлікти практично не вирішуються;
•  мають затяжний характер.

9.  Чи бувають діти свідками або учасниками сімейних конфліктів між дорослими?

• Так;
• ні:
•  інколи.

10.  Як діти реагують на сімейні конфлікти?

•  Переживают, плачуть;
• підтримують одного з батьків;
•  намагаються помирити;
•  ідуть із дому:
• замикаються в собі;

Додаток 8
 

АНКЕТУВАННЯ В РОБОТІ ІЗ СІМ’ЄЮ

              ВИВЧЕННЯ СТАВЛЕННЯ БАТЬКІВ ДО БАТЬКІВСЬКИХ ЗБОРІВ

 

1.  Що ви чекаєте від батьківських зборів?
2. Що заважає вам відвідувати батьківські збори?
3.  Чи корисні для вас батьківські збори?
4.  Що найбільше запам’ятовується на батьківських зборах?
5.  Яка форма зборів вас найбільше влаштовує?
6.  Які проблеми ви хотіли б обговорити на зборах?
7.  Про шо ви хотіли б розповісти на зборах?
8. Про що найчастіше ви розмовляєте зі своєю дитиною?
9. Чи мають бути присутніми на зборах учні?
10.  Що вам найбільше не подобається на батьківськихзборах?

 

 

               ВИВЧЕННЯ ВИХОВНОЇ АКТИВНОСТІ СІМ’Ї

 

1.     Скільки часу (приблизно) ви спілкуєтеся зі своєю дитиною (протягом дня,         тижня, під час спільної роботи, в кіно, в бібліо­теці, на прогулянці)?
2.     Чи є інші види спілкування, які саме?
3.     Чи достатньо цього часу спілкування для виховання ди­тини?
4.     Чи впевнені ви, що правильно розумієте особливості роз­витку дитини?
5.     Чи є у вас труднощі у вихованні дитини? Які саме?

 

                       ВИВЧЕННЯ РІВНЯ СФОРМОВАНОСТІ У БАТЬКІВ
СПІВПРАЦЮВАТИ ЗІ ШКОЛОЮ

 

1.     Які форми спільної роботи зі школою ви вважаєте най­ефективнішими: батьківські збори, відкриті уроки, відвідування сімей учителями, бесіди з батьками, спільні справи дитячого і батьківського колективів, інші форми роботи?
2.     Які форми роботи вам даються важко?
3.     Яких форм роботи у вашій школі немає?
4.     Які форми роботи, на вашу думку, слід увести у прак­тику?
5.     Чи трапляються вам труднощі у вихованні дітей, які саме?
6.     Які шляхи їх вирішення ви бачите?
7.     Чи готові ви до спільної роботи зі школою для подолання цих труднощів?
8.     Що вам подобається у школі?
9.     Що не подобається у школі, що хвилює?
10.  Про що вам хотілося б поговорити з класним керів­ником?
11.  Що б ви зробили на місці класного керівника?

 

 

 

 

 

             СТИЛЬ БАТЬКІВСЬКОГО ВИХОВАННЯ

 

(Потрібне підкреслити.)

1.     Які методи у виховній роботі ви найчастіше використовуєте?(Особистий приклад, вимога, переконання, покарання, заохочення.)
2.     Чи дотримуються всі члени сім’ї єдиних вимог до дитини? (Так, ні.)
3.     Які види заохочення ви використовуєте?(Похвала, схва­лення хорошого вчинку всім сімейним колективом, придбання нової книжки, іграшки.)
4.     Чи застосовуєте фізичні покарання? (Так, ні, інколи.)
5.     Чи має позитивний наслідок обраний вами засіб впливу? (Так, ні, не завжди.)
6.     Чи довіряє вам ваша дитина, ділиться своїми таємницями? (Так, ні, інколи.)
7.     Чи намагаєтеся контролювати власну поведінку заради ви­ховання дитини? (Так, ні, не завжди.)
8.     Чи поважаєте ви дитину як особистість? (Так, ні, важко сказати.)

                   ВИВЧЕННЯ ПОТЕНЦІЙНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ
ДЛЯ ВСЕБІЧНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ В СІМ’Ї

 

1.     Яким видом творчості ви захоплювалися в юності?
2.     Хто у вашій сім’ї вміє готувати щось смачне, за «сімей­ними» рецептами? Запишіть назви цих страв.
3.     Чи любите ви рибалку, доглядати тварин, вирощувати квіти?
4.     Чи захоплювалися в дитинстві спортом (яким видом), ху­дожньою самодіяльністю (чим саме)?
5.     Чи отримували призи, нагороди, грамоти?
6.     Чи вмієте знімати на відеокамеру, фотографувати?
7.     Як ви вважаєте, чи можна було б організувати шось ці­каве для ваших дітей?
8.     Чи любите ви співати та яку музику слухати?
9.     Які сімейні свята у вашій родині найвагоміші?
10.  Як ви гадаєте, яке найзаповітніше бажання вашої ди­тини?
11.  Які улюблені книжки, герої?
12.  Ваші улюблені сімейні висловлювання?
13.  Чи любите ви техніку, чи зможете самостійно полагодити незначні несправності побутової техніки?
14.  Що вам цікаво було б робити разом із дітьми?
15.  Про що цікаве ви змогли б розповісти учням?
16.  Чи змогли б ви разом із учнями створити і реалізувати якийсь проект?
17.  Чим і як ви могли б допомогти у матеріально-технічному забезпеченні навчально-виховного процесу?
18.  Чого ви змогли б навчити дітей професійно?
19.  Як ви могли б допомогти в оформленні класної кім­нати?
20. В яких змаганнях і конкурсах особисто чи у складі всієї сім’ї ви взяли б участь?
21.  Який клуб чи секції ви змогли б очолити?
22.  Яку класну годину змогли б провести?
23.  Чи змогли б ви разом із учнями випускати газету, під­готувати спектакль, організувати спортивні змагання?
24. Чи змогли б допомогти в роботі учням, які потребують додаткової уваги?

                   ВИЯВЛЕННЯ ВИХОВНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СІМ’Ї

 

(Потрібне підкреслити.)

1.     Прізвище, освіта, вік батьків.
2.     Хто в сім’ї безпосередньо займається вихованням ди­тини?(Мати, батько, бабуся, брат, сестра, близькі родичі, су­сіди, нянька.)
3.     Що заважає вам займатися вихованням дитини? (Немає часу; не вистачає освіти, педагогічних знань; вважаю, що ви­ховувати має школа.)
4.     Де ви найчастіше буваєте разом зі своєю дитиною? (У кі­нотеатрі, музеї, бібліотеці, на природі, нікуди не ходите.)
5.     Чи знайомі ви з товаришами дитини зі школи, з вулиці, керівником гуртка, секції? (Так, ні.)
6.     Які риси характеру своєї дитини ви вважаєте позитивними, які негативними?
7.     Які методи виховання, на ваш погляд, найефективніші?(Виховання на основі довіри, поваги, суворої дисципліни, інше.)
8.     Про що найчастіше ви розмовляєте зі своєю дитиною?
9.      Чи досить добре, на вашу думку, ви знаєте свою дитину? (Так, ні.)
10. Як і з ким проводить свій вільний час ваша дитина?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 Дитинство – найважливіший період у становлені особистості. Саме тоді людина потребує найбільшої уваги і захисту. Від ставлення до дітей, розуміння їх проблем, від стану охорони дитинства залежить доля кожної людини і розвиток суспільства загалом.  

Сім’я є і залишається природним середовищем для фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Вона має виступати основним дже­релом матеріальної та емоційної підтримки, пси­хологічного захисту, засобом збереження і передачі національно-культурних і загальнолюдських цін­ностей прийдешнім поколінням. Сім’я передусім повинна залучати дітей до освіти, культури і при­щеплювати їм загальнолюдські норми суспіль­ного життя. Основними методами збереження та зміцнення здоров'я в умовах сім’ї має стати профілактика захворювань і дотримання певних гігієнічних правил у повсякденному житті, опти­мальна фізична активність, загартування орга­нізму, повноцінне харчування, запобігання шкід­ливим явищам — курінню, алкоголізму тощо.

        Сім’я як спільнота людей, пов’язаних узами шлюбу, спорідненості виконує важливі соціальні функції, відіграє особливу роль у житті людини, її за­хисті, формуванні особистості, задоволенні духовних потреб, забезпеченні соціалізації               дитини.
       Метою виховання є розвиток особистості з високою національною та громадянською свідомостю через систему особистісно-зорієнтованої освіти; реалізації концепції національно-патріотичного виховання в умовах здійснення навчально-виховного процесу. Для досягнення поставленої мети ми спираємося на загальнолюдські цінності, такі як «людина», «сім’я», «Батьківщина», «праця», «земля», «творчість». І тому, роль соціального педагога в закладі освіти відіграє важливий внесок у розвиток особистості і в середовищі, в якому зростає дитина.

Список  використаних  джерел інформації

 

1. Робота соціального педагога з сімями. С.Я.Харченко, Н.П. Краснова. - Основа. - Х., 2012р.

 2. Корекційна робота соціального педагога. Ігри та вправи –Л.В.Тіріщева,-
Основа.-М., 2012р.

 3. Газета «Соціальний педагог» № 6 червень 2011 р.

4. Газета «Соціальний педагог» № 9  вересень 2011 р.

5. Газета «Соціальний педагог» № 4 квітень 2011 р.

6.  Газета «Соціальний педагог» № 11 квітень 2010 р

7. Зайченко М. Інструментарій соціального педагога. / Бібліотека «Шкільний світ» К., -2011р.