Методичні рекомендації "Профілактика та корекція девіантної поведінки підлітків"

                                           Зміст

Вступ

           В усі часи починаючи з первісного суспільства, в людському соціумі були особи, які в чомусь відрізнялися своєю поведінкою від загальної маси, не підкорялися моральним нормам, писаним чи не писаним законам. З прадавніх часів суспільство намагалося вплинути на таких людей, примусити жити за вимогами суспільства. Використовувалися найрізноманітніші методи впливу аж до позбавлення життя. Часи минали, але і зараз такі люди для нас велика проблема.
         На початку 90-х рр.. ХХ ст. у нашій країні з’явилася нова спеціальність – «Соціальна педагогіка», яка Охоплює весь спектр соціального виховання, соціальної допомоги, соціальної підтримки, соціального захисту, соціальної роботи з різними верствами населення в певних мікросоціумах соціального середовища. Соціальна діяльність спрямована на послаблення соціальної напруги в суспільстві, яка виникла в наслідок політичних, економічних, ідеологічних та інших перетворень. Відтак, з’явилася необхідність у соціально-педагогічних знаннях, які мали слугувати фундаментом і прикладною основою системи соціальних інститутів та сприяти усієї системи соціальної діяльності в країні.

           Соціальний педагог повинен знати основні закономірності розвитку особистості на всіх вікових етапах; специфіку формування стосунків у соціумі; екологічну, демографічну, соціально - педагогічну характеристику мікросередовища; форми і метода соціально педагогічної роботи з сім’єю, різними групами і категоріями населення; функції, права і обов’язки державних і суспільних інститутів стосовно сім’ї та особистості; особистості молодіжної політики держави; основи законодавства, сімейного права; методику і технологію діагностики особистості та її мікросередовища; вміти аналізувати і програмувати соціальну роботу, проводити соціально – педагогічні дослідження, діяти відповідно до етичного кодексу спеціаліста.                                      

           Одним із важливих напрямків роботи соціальних педагогів є робота з дітьми девіантної поведінки. На жаль, у сучасній школі кількість дітей, що мають відхилення у поведінці, стає все більше. Причинами цього явища можуть бути відхилення в стані здоров’я, розлади в міжособистісних взаєминах, педагогічні помилки, недоліки родинного виховання, соціальної причини та інше. Як виявити такі порушення розвитку на ранніх стадіях, як встановити контакт та  організувати роботу з такими учнями та їх сім’ями - саме цим питанням  присвячена ця робота. Я сподіваюся, що ця робота буде корисною шкільним соціальним педагогам, практичним психологам, учителям та батькам.

Роль соціального педагога в соціалізації важковиховуваних підлітків

      Успішна соціалізація кожного учня – мета діяльності шкільного педагога. Відповідно, допомога дітям у подоланні труднощів соціалізації є одним з основних завдань роботи.

     Як ми знаємо інститут освіти є одним із основних агентів соціалізації особистості. Працюючи в школі, соціальний педагог виступає ніби представником даного суспільного інституту, тобто на фронті виховання та соціалізації учнів соціальний педагог виступає на передовій. Крім того, у компетенцію соціального педагог входить з різними громадськими організаціями, державними та недержавними організаціями, установами. Отже, він може бути тією об’єднуючою ланкою, яка встановлює зв'язок між агентами соціалізації. Це дозволяє, при необхідності, перетворити соціальне середовище дитини задля створення оптимальних умов для успішної соціалізації.

   Соціалізація – досить складний, багатосторонній, часто суперечливий процес.

    Для більш детального дослідження ролі соціального педагога в соціалізації важковиховуваних підлітків слід зупинитися на визначені понять «соціалізація», «важковиховуваність» та визначити особливості соціалізації важковиховуваних               підлітків.
     Соціалізація  - це сукупність усіх соціальних процесів протягом життя індивіда, які направлені на засвоєння та відтворення системи норм, цінностей, соціальних ролей, для повноцінного функціонування індивіда в суспільстві.
      Процес  соціалізації  має  три  складові:
* стихійна соціалізація (відбувається під впливом соціального середовища на індивіда, тобто саме перебування індивіда в суспільстві обумовлює процес його соціалізації під впливом існуючої соціальної реальності)
* цілеспрямована, соціально контрольована соціалізація (відбувається в рамках соціальних інститутів, які здійснюють виховний вплив та створюють умови для розвитку);

* власне соціалізація (процес активного пізнавання зовнішньої інформації, самопізнання).

           Ми визначаємо важковиховуваність як опір особистості до виховного впливу, який створює перешкоди для успішної соціалізації. Важкі підлітки з різних причин погано або зовсім не піддаються виховним впливам, а це, природно, веде до значних труднощів у процесі соціалізації.

       Важковиховуваність - це не вирок, такі підлітки перш за все потребують розуміння               та               допомоги               з               боку               дорослих.
       Ми визначаємо такі особливості поведінки важковиховуваного підлітка:
1) ворожа, інколи агресивна реакція на виховний впливі, з боку дорослих, можливе               також               ігнорування;
2) перекручення, заперечення, вибіркове сприймання інформації в процесі засвоєння               норм               правил,               цінностей;
3) схильність до дій, що є протилежним запиту дорослих (важковиховувані підлітки               просто               вчиняють               навпаки);
4)  потяг до негативного соціального  досвіду.
      Причини, що призводять до важковиховуваності, слід шукати в різних сферах: і в зростанні напруженості сучасного суспільного життя , і в науково технічному процесі, і в близькому оточенні підлітка, і в особистій емоційно-психічній сфері дитини. Отже, причини можуть бути різними, і кожен окремий               випадок               потребує               індивідуального               підходу.
     Можна виділити спільні особливості соціалізації важковиховуваних підлітків.
    Особлива характеристика процесу соціалізації важковиховуваних підлітків криється в самому визначенні. У процесі  соціалізації важковиховуваних підлітків недостатній або й зовсім відсутній важливий компонент – цілеспрямована соціалізація, оскільки важковиховувані підлітки чинять опір, не               піддаються               цілеспрямованому               виховному                впливу.
          Так чи інакше підлітки соціалізуються. Адже процес соціалізації – явище неминуче               й               об’єктивно               наявне в               суспільстві.
          Оскільки цей процес неконтрольований, ми не можемо точно передбачити його наслідки. На жаль, можемо лише стверджувати, що, з огляду на особливості поведінки важковиховуваних підлітків, ці наслідки будуть негативними і для суспільства, і для самого підлітка. Підліток може засвоювати негативний, з точки зору, наявної в суспільстві системи норм та цінностей,               досвід.
       Ще один ризик – недостатність потрібної інформації в зовнішньому середовищі особистості, а це може призвести до певних «пробілів» у значущих               для               індивіда               знаннях               та               навичках.
       Ще одною особистістю соціалізації важковиховуваних підлітків є те, що свою енергію, потенціал, творче начало, особисті ресурси вони спрямовують на опір виховним впливам часто проявляючи при цьому агресію.
        Ця особливість має для нас важливе значення, адже в роботі з важковиховуваними підлітками потрібно пере направити їхній потенціал у соціально               бажану               поведінку               та               діяльність.
        Одним із таких видів діяльності є творчість, що на нашу думку, є дуже важливим               ресурсом               у               роботі з               важкими               підлітками.
З огляду на вищезазначене, хочу визначити , яка ж саме роль соціального педагога               в               соціалізації               важковиховуваного               підлітка.
      Найперше – це організація продуктивної співпраці школи й сім’ї в інтересах дитини. Також ця робота з оточенням підлітка, створення сприятливих умов для його успішної соціалізації. Головне ж – це демонстрація               суспільно               –               позитивного               досвіду.
      В нашій роботі важливо показати, як правильно вчиняти в тій чи іншій ситуації, навчити робити правильний вибір, а не говорити про те, чого не слід робити . Наступне – це консультаційна робота, що включає в себе роз’яснення та пошук оптимальних способів спілкування з підлітком його рідних і вчителів. І головне  - це робота з дітьми й заради дітей!
 

Девіантна поведінка як соціальне явище

         Девіантна поведінка - система вчинків або вчинки,що суперечать   прийнятим у суспільстві  правовим чи моральним нормам.  Основними  видами  девіантної поведінки  є  злочини:  аморальна  поведінка,  а  також  поведінка,  спрямована  на  саморуйнування   особистості  (алкоголізм,  наркоманія,  суїцид  тощо).

        Динамізм  соціальних  процесів,  що відбуваються  в  сучасній  Україні,  кризова  ситуація  в   багатьох  сферах  суспільного  життя  неминуче  призводять  до  збільшення  девіацій.

       Девіантна поведінка  є  засобом  задоволення  потреб  індивіда  у  тих  випадках,  коли  він  не  усвідомлює  суспільних  норм,  не бачить  суперечності  між  ними  і  своєю  поведінкою,  не  знаходить  можливостей  задовільнити  свої  потреби  відповідно  до  суспільних  норм  або  свідомо  не  бажає  їх  наслідувати.

       У  походженні  девіантної  поведінки  окремого  індивіда  значну  роль  відіграють  дефекти  правої  й  моральної  свідомості,  зміст  потреб  особистості,  її  характеру,  емоційно-вольової  сфери,

       Перші  прояви  девіантної  поведінки  спостерігаються  в  дитинстві  і  часто мають  особливо  гострий  характер.

       Це викликано як соціальним статусом дитини (залежність, невизначеність соціальним становищем), так і особливостями її вікового розвитку. Особливо у підлітковому віці (фізіологічні зміни в організмі, висока емоційність, невитриманість, брак життєвого досвіду). Схильність до девіантної поведінки може закріпитися особистості дитини і визначатися все її подальше життя. Це робить соціальну адаптацію дітей та підлітків з девіантною поведінкою актуальним завданням соціально - педагогічної роботи.

       Загальна соціально-педагогічна робота з дітьми схильних до девіантної поведінки, здійснюється в установах народної освіти.

        Соціальні педагоги за законом «Про освіту» здійснюють соціальний патронаж, який сприяє взаємодії закладів освіти, сім’ї й суспільства у вихованні дітей, їхньої адаптації до умов соціального середовища, забезпечує консультативну допомогу батькам і особам, що їх замінюють. Виявляють особистісні, міжособистісні та внутрішньо сімейні конфлікти, факти поведінки, що відхилені від норми, займаються профілактикою правопорушень,виявляють дітей, які потребують опіки й опікунства, допомагають їм; захищають інтереси дітей, підлітків і молоді. Сприяють попередженню негативних явищ у їхньому середовищі; забезпечують співпрацю вихователів, вчителів шкіл, працівників позашкільних закладів, сім’ї та громадськості у вихованні дітей.

     Психолого - педагогічний аспект має відображення в науковій  психолого - педагогічній літературі. Дослідники розглядають поведінку, що має відхилення, з точки зору вікового підходу і суспільної активності школярів.

Виділяють такі стадії взаємозв’язку й відхилення:

1. у дошкільному періоді визначається як стадія виникнення передбачень педагогічної запущеності. Домінуючи відхилення: недостатній розвиток індивідуально-психологічних якостей (увага, посидючість, пам'ять, емоційна стійкість), слабка підготовка до школи;
2. в учнів молодших класів виявляється в негативному ставленні до норм і правил класного життя. Домінуючи відхилення: відсутність ситуації успіху в навчальній і суспільній роботі, невміння виконувати вимоги педагога, слабкість внутрішньо – групових відносин; негативні вчинки носять ситуативний характер;
3. у молодших підлітків виявляється як стабілізації несприятливих тенденцій у поведінці. Домінуючи відхилення: проступки, пов’язані з порушенням норм життя колективу, носять ситуативний, а в окремих випадках передбачу вальний характер;
4. у старших підлітків виявляється через виникнення стійких ознак асоціальної поведінки. Домінуючи відхилення: вчинки передбачувані , можуть здійснювати як передбачення правопорушень або злочини.

Виділяють такі групи важких дітей:
І група - важковиховувані діти, які байдуже ставляться до навчання, періодично порушують дисципліну (здійснюють прогули, бійки), виявляють деякі негативні якості (грубості, нечесність);

ІІ група – педагогічно запучені підлітки, що негативно ставляться до навчальної і суспільно-корисної діяльності, систематично порушують дисципліну і норми моралі, допускають вчинки, які поступово виявляють негативні якості особистості; 

ІІІ група – підлітки-правопорушники, важковиховувані або педагогічно запущені підлітки, які здійснили правопорушення (дрібні крадіжки, хуліганство і т.д.), порушують адміністративні та інші норми, стоять на обліку в службі у справах неповнолітніх або направлені в спец школу;

ІV група – неповнолітні правопорушники, педагогічно запущені підлітки й юнаки, що здійснили кримінальні злочини або порушили правові норми й направлені судом до виховно-трудових колоній. 

    Морально правовий (кримінологічний) аспект розробляють правознавці, педагоги, психологи. Порівнюючи і аналізуючи психологічно – педагогічний і морально – правовий вік категорій поведінки, що відхиляється, та проступків неповнолітніх, можна поділити їх на такі категорії:

• неповнолітні правопорушники, які порушили карний закон у віці, що зобов’язує їх нести відповідальність;
• підлітки, що поводяться делінквентно, проступки яких не виходять за межі пустування.

        Д.Фельдштейн пропонує таку класифікацію на основі типу поведінки підлітків із урахуванням анти суспільної спрямованості:

Перша група – підлітки-правопорушники з стійкими суспільно- негативними               потребами;
Друга група – підлітки з деформованими потребами;
Третя група – з конфліктом між деформованими і позитивними потребами;
Четверта група – зі слабко деформованими потребами;
П’ята група – ті, що випадково стали на шлях правопорушення.

Правознавці пропонують класифікацію підлітків, для яких криміногенна поведінка була:

• випадковою, що протистоїть загальній спрямованості особистості;
• вірогідною, але не випадковою, через нестійку спрямованість особистості;
• випадковою, з огляду на привід й ситуації, але невипадковою, виходячи із спрямованості особистості;
• відповідних злочинній установці особистості, що вміщує  пошук і створенні причини  й відповідної ситуації для протиправних дій.

     Даний аналіз  підходів до класифікації  поведінки дітей і  підлітків,що відхиляється , дозволяє зробити висновок про те,що соціальним педагогам  у роботі  з категоріями таких дітей необхідно приміняти певні  методи корекції їхньої поведінки.  

Мета та завдання роботи
з дітьми девіантної поведінки.

        Метою соціально педагогічної роботи з дітьми та підлітками, схильними до девіантної поведінки, є створення умов для повноцінного фізичного й психічного розвитку зазначеної категорії дітей, успішної її соціалізації, подолання особистісних проблем і конфліктів з оточенням.

Соціально-педагогічна робота здійснюється в таких напрямах:

1. Профілактика девіантної поведінки неповнолітніх – комплекс заходів, спрямованих на попередження, подолання або нейтралізацію чинників, що спричиняють девіантну поведінку дітей. Соціальна профілактика містить:

• психологічну і педагогічну допомогу родині (надання педагогічних і психологічних консультацій; лекції і бесіди, спрямовані на підвищення педагогічної культури батьків, поширення передового педагогічного досвіду; тренінги сімейного спілкування тощо);
• вияв дітей і груп ризику девіантної поведінки і проведення превентивних психологічних і педагогічних заходів (встановлення індивідуального педагогічного підходу, психологічна корекція, корекційний вплив на родину тощо);
• поширення передового педагогічного досвіду в навчально-виховному процесі навчальних закладів;
• розвиток альтернативних форм навчання і виховання (спеціалізовані навчальні заклади, позашкільна гурткова та клубна робота);
• розвиток сфери організації довкілля дітей і молоді;
• психолого - просвітницька робота та робота, яка спрямована на розвиток особистості дитини (курси психології і валеології в навчальних закладах, психологічні тренінги, розвивальні ігри);
• правова освіта дітей та підлітків.

2. Соціальний контроль негативного впливу на дитину: виявлення фактів аморального і кримінального впливу на дитину в сім’ї в неформальному оточенні, захист прав дитини, постановлення питання про позбавлення батьків батьківських прав, опіку і патронаж дитини тощо.
3. Соціальна підтримка та реабілітація дітей та підлітків з девіантною поведінкою:

• створення навколо дитини позитивного педагогічного оточення, координація педагогічних впливів;
• психологічна корекція та реабілітація (надання психологічних консультацій, індивідуальна і групова психотерапія, індивідуальний патронаж, шефство);
• налагодження сприятливої атмосфери у формальній групі, до якої входить дитина з девіантною поведінкою, поступове залучення такої дитини з девіантною поведінкою, поступове залучення такої дитини до життєдіяльності соціально-позитивної групи;
• корекція (в разі необхідності) сімейних відносин (сімейна психотерапія).

Орієнтовна технологічна схема соціальної реабілітації підлітка,

схильного до девіантної поведінки:

 Соціально-педагогічна допомога дітям з поведінкою, що відхиляється від норми, включає різні напрями. У першу чергу це виховно-профілактична робота, яка здійснюється в різноманітних формах. Підставою класифікації форм можуть служити засоби, суб’єкт, цілі і завдання цієї роботи.

 Якщо взяти за підставу засоби, то можна виділити наступні педагогічні форми виховно-профілактичної роботи: словесно, практична або словесно-практичну.

За ознакою суб’єкта форми роботи можна розділити на державні та суспільні, індивідуальні та групові. Відповідно до цільової ознаки форми соціально-профілактичної роботи можна розділити на пізнавальні, переконувальні і практичні. Практичні покликані сформувати правильне ставлення до норм моралі і права, а через них до інших соціальних цінностей.

 Вдосконалення форм соціально-профілактичної роботи припускає перш за все переставлення акцентів з загальної профілактики на індивідуально-профілактичну роботу з дітьми і підлітками та їх батьками.

Загальна профілактика є виявленням і встановленням причин, що породжують поведінку, що відхиляється від норми, а також обставин, що сприяють деформації свідомості дітей і підлітків, проведенням і активізацією етичного, правового виховання і профілактичної роботи в групах.

 Індивідуальна профілактика і корекція включає комплекс заходів, спрямованих на виявлення дітей і підлітків, схильних до девіацій, і надання корекційно - профілактичної допомоги, щоб усунути негативний вплив несприятливих для формування особистості дитини умов.

Завдання індивідуально-профілактичної роботи з дітьми і підлітками:

• виявлення дітей і підлітків, що схильні до девіацій або мають факти девіантної поведінки;
• постійний і всебічний контроль (за місцем проживання, навчання, роботи) за їх поведінкою і способом життя;
• глибоке вивчення особи та індивідуальності дітей і підлітків, джерел позитивного і негативного впливу на дитину;
• визначення шляхів та заходів зі створення обставин, що запобігають або виключають можливість здійснення правопорушень;
• виховний вплив на оточення, що негативно впливає на дітей і підлітків.

Індивідуальну роботу проводять за напрямами: безпосередня робота з дітьми і підлітками; виявлення осіб і умов, що позитивно впливають на підлітка, і залучення їх до профілактичної і коригувальної роботи; виявлення осіб і умов, що негативно впливають на дітей і підлітків, нейтралізація їх негативної дії.

 Важливим етапом підвищення ефективності як загальної, так і індивідуальної профілактичної роботи є розробка і здійснення різних соціально-профілактичних програм, що мають загальну мету, - управління процесом соціалізації дітей і підлітків, створення умов для нормального розвитку дитини, усунення впливів, що десоціалізирують, робота з відхиленням, відновлення дитини в статусі дієздатності.

 Девіантна поведінка дітей і підлітків супроводжується зазвичай деформацією соціальних зв’язків, відчуженням підлітків від основних інститутів соціалізації, перш за все сім’ї і школи, які, у свою чергу, могли послужити причиною девіацій.

 Тому важливим напрямом вдосконалення роботи з дітьми і підлітками в рамках соціально-педагогічного аспекту є організація роботи з подоланням негативних дій соціального середовища.

Робота з дітьми протиправної поведінки
 Протиправна поведінка – така поведінка особистості, яка порушує встановлені суспільством та закріплені в нормативних документах юридичні норми і об’єктивно наносить шкоду окремим людям, спільнотам, установам, суспільству у цілому.

 Поняття «протиправна поведінка» поєднує в собі злочинну поведінку, яка зводиться до порушення кримінального (карного) законодавства, і делінквентну – порушення не карних юридичних норм.

Осіб, схильних до протиправної поведінки, можна поділити на такі категорії:

1. послідовні правопорушники – особи, яким властива активна, свідома противоправна поведінка, свідоме самостійне створення ситуацій протиправної поведінки, самовиправдання.
2. ситуативні правопорушники – особи, яким властива певна суперечливість мотивації поведінки (наявність як протиправних мотивів, так і мотивів слідування праву), правопорушення вчиняється під впливом ситуації або інших осіб, але не робиться спроба протидії ситуації, її наслідки використовуються у власних цілях.
3. випадкові правопорушники – у цілому право слухняні громадяни, які зробили протиправні вчинки несвідомо або під впливом екстремальних обставин, але в особистості яких є певні передумови до протиправної поведінки (мотивація, характер тощо).

Протиправна поведінка є наслідком неспроможності окремої людини знайти дозволений юридичними нормами спосіб задоволення власних потреб.

Причини протиправної поведінки варто шукати в соціальних умовах існування людини і особливостях її особистості, перш за все у мотиваційній сфері, ціннісних орієнтаціях,  особливостях емоційно-вольової сфери. Соціальні проблеми, з одного боку, породжують складні життєві ситуації, під час вирішення яких людина порушує правові норми, з іншого – впливають на формування особистості людини.

Серед соціальних чинників правопорушень можна виділити:

• загострення соціальних проблем (зниження рівня життя, проблеми зайнятості і працевлаштування, забезпечення житлом тощо);
• неефективну роботу соціально-культурної сфери,обмежені можливості для змістовного проведення дозвілля;
• неефективне законодавство;
• недоліки в роботі правоохоронних органів;
• кризу системи освіти;
• низький рівень правової, педагогічної культури населення;
• поширення зловживання алкоголем, наркотичними речовинами;
• недостатній рівень соціального захисту населення, брак можливостей отримати соціально-психологічну, юридичну допомогу тощо.

Формуванню схильності до протиправної поведінки сприяють виховання за умов криміногенного середовища, в проблемних і кризових сім’ях, відсутність індивідуального підходу до проблемної дитини в навчально-виховних закладах, вплив асоціальних груп.

Особистість людини,схильної до свідомих правопорушень, як правило, характеризується:

• мотивацією, що передбачає антигромадський засіб задоволення потреб або аномальні потреби;
• ціннісними орієнтаціями, які допускають порушення норм права та моралі;
• особливостями інтелекту та емоційно-вольової сфери, що ускладнюють оцінку ситуації  та вибір правомірних засобів поведінки, утримання від асоціальних дій, протистояння тиску оточуючих.

Мотивами протиправної поведінки можуть бути:

• безпосереднє досягнення умов, необхідних для існування;
• самоствердження (на соціальному, соціально-психологічному, індивідуальному рівні);    
• страх перед можливою агресією, небезпекою, бажання упередити реальний або уявний напад на себе;
• переніс агресії на іншу особу;
• бажання отримати гострі відчуття (ігрова мотивація).

Протиправна  поведінка може слугувати безпосередньому задоволенню потреби, ліквідації перешкод на шляху задоволення потреб, здійсненню більш віддалених життєвих планів,вирішенню особистих  конфліктів.

Соціальна робота щодо проблем правопорушень має за мету:

• запобігання розповсюдженню правопорушень як соціального явища, їх негативним наслідкам;
• запобігання формуванню схильності до протиправної поведінки, створення умов для уникнення протиправних дій кожною людиною;
• створення умов для повернення до нормального життя осіб, схильних до протиправної поведінки.

Основними напрямами такої роботи є:

• профілактика правопорушень;
• соціальний контроль та реабілітація осіб, схильних до делінквентної поведінки, тих, що скоїли правопорушення, девіантних сімей;
• соціально-педагогічна робота в пенітенціарних закладах;
• соціальна реабілітація осіб, що повернулися з місць позбавлення волі.

Профілактика правопорушень спрямовується на подолання чинників, що сприяють учиненню правопорушень та формуванню схильності до протиправних дій.

Серед напрямів профілактичної роботи можна виділити:

• правову освіту, розповсюдження інформації щодо правових можливостей подолання проблем (лекції, кіно, відео лекторії, освітні програми, матеріали в ЗМІ);
• надання консультативної допомоги у вирішення проблем (консультації юриста, психолога, лікаря, педагога, консультування в ЗМІ, телефонне консультування);
• надання кризової соціально-психологічної допомоги (кризові стаціонари, служби «Телефон довіри» тощо);
• соціально-педагогічну допомогу сім’ям з обмеженими педагогічними ресурсами, сім’я з проблемними дітьми (сімейне консультування і психотерапія, соціальний захист і представництво інтересів сімей);
• соціальний захист і реабілітацію дітей з девіантних сімей (консультування, кризове втручання, позбавлення або обмеження батьківських прав, фостерінг);
• сприяння зайнятості населення, особливо – представників соціально-вразливих груп та груп ризику (центри зайнятості і працевлаштування, громадські роботи);
• створення умов для змістовного проведення дозвілля (творчі гуртки та студії, спортивні секції, дозвільні заходи, конкурси, вуличні ігрові майданчики);
• соціальну підтримку проявів позитивної соціальної активності (підтримка діяльності громадських організацій, груп соціальної дії, волонтерської роботи);
• профілактика наркоманії та алкоголізму.

Профілактика девіантної поведінки

До типових труднощів дітей і підлітків з відхиленнями
в поведінці можна віднести:

• взаємини з батьками, педагогами, іншими дорослими;
• взаємини з друзями, однокласниками, іншими однолітками;
• само розуміння;
• формування життєвих орієнтирів, ідеалів, «кумирів», цінностей;
• внутрішня («психологічна») самотність, розуміння іншими людьми;
• пошук свободи через втечу від тиску, правил, норм, вимог, випробування себе й інших, пошук меж можливого;
• пошук комфортного існування, емоційного благополуччя;
• відсутність позитивних життєвих устрімлень і цілей;
• образа на долю, конкретних людей за власні труднощі;
• переживання власної неуспішності, відсутність вольового контролю і здібності до самовладання і володіння ситуацією;
• неорганізованість;
• залежність від інших, низька сила свого «Я»;
• труднощі в навчанні;
• відсутність адекватних засобів і спосіб поведінки у важких ситуаціях;
• важкий характер, наявність «незручних» рис вдачі: образливість, агресивність, розторможеність і т. ін.;
• відсутність відчуття безпеки, пошук захисту або «захисника»;
• відчуття провини «сорому» за неблагополучних батьків (низький матеріальний достаток, безробіття і т. ін.), відсутність поваги до батьків.

Дослідження зроблені з підлітками з девіантною поведінкою, показують, що причинами правопорушень у ряді випадків є психологічні труднощі, обумовлені найчастіше неправильним вихованням дитини. З одного боку, це може бути надмірна любов до дитини, що допускає вседозволеність, з іншої – байдужа, жорстоке ставлення до дитини.

Більшість постійних неповнолітніх правопорушників складають хлопчики й дівчатка, яких недостатньо любили, ігнорували і карали в ранньому дитинстві. Зазвичай батьки цих дітей мали таку долю. У підлітковому юнацькому віці вони мало що взяли від школи, росли безвідповідальними й імпульсивними людьми. Ця схема може передаватися з покоління в покоління.

Дитина починає переживати все більш гостре почуття незахищеності і тривоги, яке пізніше переростає у ворожість, презирство по відношенню до своїх батьків за те, що вони кинули її, зваливши на її плечі непосильні для неї завдання, не дали їй відповідей,залишили незадоволеною її глибинну потребу в ціннісній системі, світогляді, в підпорядкуванні, у визначенні меж дозволеного. Дитина, кинута напризволяще, звернеться за допомогою не до батьків, а до інших дітей і особливо до тих, хто старше неї.

Саме через високу залежність психологічних труднощів девіантних дітей від їх соціального оточення і особливо сім’ї, надання професійної психологічної допомоги таким дітям набуває таких характерних рис:

• поєднання роботи з дитиною разом з вивченням його соціального оточення та проведення психологічної роботи з ключовими фігурами із значущого найближчого оточення (якщо це можливо): батьками та іншими членами сім’ї, педагогами, друзями і т. ін.;
• виявлення і корекція перш за все тих цінностей, поведінки, рис характеру, емоцій, які порушують адекватну соціальну самореалізацію підлітка;

Соціально-педагогічна підтримка дітей і підлітків з відхиленнями в поведінці спрямована перш за все на відновлення їх нормального психолого -соціального статусу, підвищення адекватної самореалізації за рахунок опрацьовування психологічних труднощів і проблем: інформаційних, поведінкових, мотиваційних, емоційних, характерологічних.

Під час надання соціально-педагогічної допомоги важким дітям необхідно враховувати ряд вимог.

Вимога вікової доцільності виявляється в тому, що в даний час вся профілактична і корекційна робота починається головним чином у підлітковому віці, коли девіантна поведінка вже стійко сформована. Але не можна заперечувати очевидність того факту, що причина цього явища закладається значно раніше, в дитячому віці, тому доцільно зрушити вікові межі цієї роботи у бік молодшого шкільного віку.

Вимога диференційованої та індивідуальної роботи, яка полягає  в урахуванні статі, віку та інших особливостей дитини.

Варіативність роботи. Залежно від ситуації, що складається, наявних умов і вірогідних можливих наслідків використовуються ті або інші форми, методи і засоби роботи.

Гуманний підхід. Прояв уважного й доброго ставлення до всіх категорій дітей, не залежно від їх національної приналежності, світогляду, віросповідання. Довіра до дитини і дотримання його інтересів у будь якій ситуації.

Вимога обліку регіональних особливостей. Організовуючи виховно-профілактичну роботу, необхідно враховувати особливості регіону, де вона організовується, соціально-культурну і економічну ситуацію.

Корекція девіантної поведінки підлітків

      Наведені в роботі техніки психологічної допомоги дітям відповідають декільком, на мій погляд, дуже важливими критеріями:

• доступні для використання батькам, психологам, соціальним працівникам, педагогам; не кваліфіковане їх застосування не може зашкодити дитині;
• одна техніка не заважає іншій, тому їх можна по-різному поєднувати;
• можна використати як основу для застосування більш спеціалізованих професійних методик соціально-психологічної допомоги4
• навіть за відсутності терапевтичного ефекту корисні для пізнавального та емоційного саморозвитку дитини.

Самопізнання

Вправа «Хто я?»
1. Відповісти на це запитання 20 реченнями. Писати потрібно швидко, довго не розмірковувати.
2. Соціальний педагог разом із підлітками аналізує результат: що про себе учні знають краще? При цьому потрібно вказати, які з 20 відповідей стосувалися:
* приналежність(стать, вік, ім’я,клас)
*особистісних характеристик, індивідуальних особливостей;
* міжособистісних стосунків, конфліктів;
* захоплень, інтересів, улюблених занять;
* оцінки свого  минулого та майбутнього;
* характеристик зовнішнього вигляду, «Я»- фізичного;
* моральної оцінки, здатності до саморегуляції тощо.
3. Дати відповідь на це запитання так, як, на думку підлітка, сказали б про нього батько або мати.
4. Дати відповідь на це ж запитання так, як, на його думку, відгукнувся про нього найкращий друг (подруга).
5. Тепер слід порівняти ці три набори відповідей і в письмовій формі визначити:
     -   У чому полягає схожість? - Які розбіжності?
6. Якщо є розбіжності, то як ви їх поясните стосовно самого себе? Наскільки ви поводитеся неоднаково з іншими, які ролі берете, спілкуючись із близькими людьми?
7. Якщо ви виконали вправу, то написаний підсумок можна визначити як словесне визначення вашої Я-концепції, тобто узгодженого та зафіксованого уявлення про самого себе. Саме тут відзначте залежність Я-концепції від сприйняття вас іншими людьми, варіанту вашого імені, якому надає перевагу, та який, до речі, також багато в чому залежить від інших.

Вправа «Моє «Я»»
      Наше «Я» - одна з найскладніших загадок. Іноді «Я» має здоровий глузд, іноді - це голос осяяння і творчої фантазії. А буває проявами безтурботності й нерозсудливості.        Деякі дії ми виконуємо взагалі в супереч своїй волі. «Я» утворюється пластами, як земна кора: що глибше, то давніші пласти власного самоусвідомлення. Давайте здійснимо екскурсію, занурюючись у власне «Я».
1. «Я» можна зобразити у вигляді дерева з різними гілочками та глибоким корінням.  Одна з верхніх гілочок – зовнішнє «Я». Це може бути графічний символ або якесь слово.
2. Інша гілочка «Я»- у службовій діяльності, в роботі або навчанні. Зобразіть його словом або символом.
3. Наступна гілочка – «Я» в сієї. Зобразіть і цей символ.
4. Ще одна – ваше «Я» в колі друзів і знайомих. Зобразіть його.
5. Особливу гілочку займе ваше сексуальне «Я». Зобразіть і це. Можна показати також декілька гілочок вашого «Я» в різних товариствах і ситуаціях, ураховуючи хобі, інтереси, різні види діяльності.
    Вийшла досить екзотична крона. Кожен листочок у ній відображає якийсь аспект вашої індивідуальності. Тепер можна зобразити коріння. Самокритично зобразіть свої самобутні якості: наполегливість, доброту, романтизм, фантазію, інтереси, слабкість, недосконалість, нахили, вподобання, почуття гумору – весь букет ваших фундаментальних якостей.
   Обговоріть малюнок з усіма. Якщо гілочки прошелестять схвалення, а коріння міцно та гордо триматиме дерево верхівкою до гори – проглядається гармонія.

Вправа «Рольова гімнастика»
1. Слово «Я» потрібно вимовити:
*голосно;
*тихо;
*затинаючись;
*стверджуючись;
*здивовано;
*із захопленням;
*сумно;
*ніжно;
*з іронією;
*зі злістю;
*тоном відповідального працівника;
*розчаровано тощо.
Замість слова «Я» можна говорити будь-яке слово або фразу.
2. Потрібно пройтися як:
*людина похилого віку;
*лев;
*п’яниця;
*артист балету;
*амеба;
*собака;
*жебрак тощо.
Вправа «Намалюй себе»
  Учні малюють себе. Малюнки аналізують таким чином: подібне – відмінне; домінування кольорів,специфіка деталей. Акцент роблять на тому, що малюнки різні, як їх автори.

Вправа «Автопортрет»
    Соціальний педагог пропонує всім намалювати автопортрет (реалістичний, символічний або гумористичний) і відобразити в ньому своє хобі.

    Портрети вивішують на дошці. Підлітки по черзі аналізують власне бачення кожного малюнка, відчуття, настрій, емоції, які він викликає,вгадують, кому він належить.
 

Вправа «Моє ім’я»

    Підлітки з’ясовують, чому батьки дали їм таке імена, на честь кого. Що означає кожне ім’я? Чи відповідає певним якостям особистості?

Вправа «Я – красивий»
    За допомогою 5-6 слів підлітки повинні описати свою зовнішність, назвати те, що робить їх привабливими. Клас за бажанням характеризує одного учнів.

Вправа «Люблю – не люблю»
    На аркуші, розділеному вертикальною лінією навпіл, підлітки ліворуч записують усе, що люблять у собі, в інших людях, природі, житті; а праворуч – те, чого не люблять.

Вправа «Хобі»
    Підлітки записують усі свої хобі, вподобання, захоплення. Написане зачитується й обговорюється.

Вправа «Самохарактеристика»

 Запропонувати підліткам дати відповідь на такі запитання:

• Чи задоволений я собою?
• Як, на мою думку, ставляться до мене учні в класі?
• Чи хочу я перейти до іншого класу?
• Що мені найбільше подобається у моєму характері?
• Як мені усувати недоліки свого характеру?
• Хто мій улюблений учитель? Чому?
• Наскільки я впевнений в оцінці власних знань?
• Чи на повну силу я вчуся?

     -   Як привчити себе до самодисципліни?

Вправа «Мої плюси та мінуси»
      Чистий аркуш паперу поділити лінією навпіл. В один стовпчик підлітки записують свої позитивні якості, а в іншій – негативні. Потім їм потрібно переглянути перелік негативних якостей характеру, знайти відповідні для їхнього подолання позитивні якості. Розставити за важливістю для особистісного розвитку.

Вправа «Чесноти»

     Перерахуйте письмово власні позитивні якості, які, на вашу думку,            можуть стати чеснотами. Цю вправу слід повторювати часто, бажано щодня, адже те, що ми думаємо, змінює нас.

    Вправа «Мені в собі подобається…»   

     Підлітки протягом 3хвилин записують свої позитивні риси, 5 із яких найсуттєвіші. Кожен зачитує Свій список, а інші діти додають до нього ще по дві не сказані,але властиві учневі риси.

Вправа «Мені в собі не подобається… »
     Кожен підліток складає список того, що йому в собі не подобається, власні негативні риси. Про дві з них він повідомляє аудиторії.
     Після цього складається таблиця, в яку записуються можливі позитивні й негативні наслідки відсутності цих негативних рис. Обговорюється те, якими можуть бути наслідки втрати рис;. Як зміниться ставлення до себе й до інших, якщо позбутися таких рис; як вони допомагають у житті.
 

Вправа «Чарівний ярмарок»

       Особливість полягає в тому, що на ньому «продають» і «обмінюються»        

 незвичним «товаром» - людськими якостями.
       Для проведення вправи необхідні аркуші паперу, на яких діти великими літерами записують слово «придбаю» і нижче – якості, які кожен хотів би придбати. Аркуш діти тримають у руці, щоб усі інші бачили текст. На маленьких аркушах паперу кожен фіксує по одній якості, яку хотів би «продати» чи «обміняти».
      Потім діти ходять «ярмарком», приглядаються до «товарів», здійснюють «купівлю/продаж» або їх «обмін». Необхідна умова: якості не можна віддавати, не отримавши нічого натомість.
     Соціальних педагог постійно стимулює активність. Гра припиняється, коли ярмарок роз’їжджається.

Вправа  «Яким мене бачать інші?»
    За згодою підлітка, однокласники (письмово) характеризують його. Він також дає собі оцінку. Потім словесні портрети зачитуються, порівнюються із самооцінкою. Підліток відзначає, що його найбільше вразило, які характеристики не співпадають із уявленнями про себе.

Вправа «Я не такий, як усі»

     Учням пропонують записати не менш п’яти рис, які відрізняють їх від інших. Записи узагальнюються. Соціальний педагог пояснює, що індивідуальність – одна з найцінніших ознак особистості.

Самоаналіз

Вправа «Автобіографія»

      Підліткам пропонують написати психологічну автобіографію в будь-якій формі та будь-якому ракурсі з обов’язковою фіксацією сильних і слабких сторін. Спроба дати чесний і об’єктивний опис допоможе їм перевтілити його конструктивним чином.

Вправа «Дерево пам’яті»

      Діти вирізають листочки, на яких записують усе чого навчилися. Соціальний педагог повинен допомогти їм простежити за процесом розвитку їхніх умінь.

Вправа «Спогади дитинства»

     Необхідно пригадати будь – який важкий період дитинства, уявити себе в ньому. Зверніться до уявного образу, висловивши йому декілька теплих слів підтримки і поради. Візьміть у руки м’яку іграшку, що зображатиме  дитину, якою ви були, порозмовляйте з нею.

Вправа «Інверсія тривоги»

      Необхідно записати епізод, що тривожить, у вигляді невеликого оповідання в теперішньому часі, від першої особи. Слід прагнути найчіткіше пригадати всі події,відтворити діалоги, фіксуючи пр. цьому свої відчуття.

     Після цього перепишіть свою історію таким чином, як би ви хотіли, щоб вона відбулася насправді. Запам’ятайте і зафіксуйте свої відчуття.

Вправа «Жаргон»

      Як що ви достатньо обізнані з будь яким жаргоном, зверніть увагу на те, яким и словами можна охарактеризувати людину. На виділення яких якостей наштовхують ці слова – позитивних чи негативних? Чи є аналоги такої мови в літературній (нормативній) українській мові? Яке значення мають ці відмінності для можливості усвідомлення, презентації, реалізації себе?

Вправа «Мої хороші вчинки»

       Соціальний педагог пропонує дітям пригадати, які хороші вчинки вони здійснили свого часу. Аналізується, що відчували люди, яким зробили добро, і що відчували при цьому діти. Пропонується поміркувати разом над запитанням: «Що заважає робити більше корисних справ?».

       Кожна дитина отримує домашнє завдання: - зробити добру справу для будь – кого з рідних, знайомих, друзів або людей, які цього потребують. Необхідно повідомити їм про це. – зобразити на малюнку свої добрі справи(кількість малюнків не обмежена) – що більше, то краще.

Вправа «Рефлексія»

   Підліткам пропонується проаналізувати сьогоднішній день:

• Які почуття переживають?
• Що заважало і що допомогло?
• Що дивувало, дратувало?
• Які почуття викликали оточуючі?
•  Що давалося легше, а  що легше?
• Що спадало на думку?
• Чому все відчувалося саме так?

Розвиток самовпевненості, самоповаги

Вправа «Приємні спогади»

     Кожен підліток згадує ситуації, в яких він був задоволений собою, пишався своїм вчинком. Разом із соціальним педагогом аналізується кілька конкретних подій. Потрібно з’ясувати, що саме викликало подібні відчуття, і закріпити його.

Вправа «Зіграй роль»
     Підлітки розігрують по дві ролі кожен: позитивну і негативну. Наприклад, маленька дитину хуліган; сварливий кондуктор – ввічливий пасажир. Разом із соціальним педагогом вони з’ясовують. В якій ролі почуваються впевненіше.

Вправа «Виконання ролі»

    Підлітки розігрують ролі впевненої та не впевненні людини у різних ситуаціях.

Під час вправи з’ясовується:

*що саме робить людину такою;

*як поводяться впевненні, не впевненні й самовпевнені люди;

*які риси їм притаманні;

*як вони ходять, розмовляють, сидять тощо.

Вправа «Я - вільний»

     Учні пояснюють, як вони розуміють свободу, незалежність від інших. Під час бесіди слід визначити суть істинної свободи, її відмінність від уседозволеності. Охочі демонструють поведінку незалежної, вільної людини в різних ситуаціях.

Вправа «Психологічний захист »
    Учням пропонують розіграти самих себе у різних ситуаціях, наприклад: запізнився на урок, образив ровесника, здійснив крадіжку тощо. У контексті розіграних сцен варто виділити самовиправлення як спосіб самозахисту, розповісти підліткам, що людина часто вдається до самообману, щоб виправдати себе у власних очах.
Вправа «Звертання»

    Зверніть увагу на те, в якій формі ви даєте поради або команди. Знайдіть для всіх звичних для вас негативних фраз позитивні аналоги, тобто спробуйте виразити те саме в позитивних твердженнях. Намагайтеся давати поради лише в позитивній формі. Перевірити, чи змінилися реакція на ваші слова.

Вправа «Ціль життя»

    За 5 хвилин потрібно дати відповідь на запитання:

• Які мої життєві цілі?

Їх можна формувати і в загальному: «особисте щастя», «успіх у навчанні», і конкретно: «стати директором фірми», «перемоги у змаганнях» тощо. Потім дати відповідь на запитання: - Як би я хотів провести наступні 3 роки? Отримавши відповіді, в кожному зі списків виділити 3головні  цілі, з них обрати найголовніші.

Вправа «Що я хочу і що  можу?»

    Знову візьміть аркуші паперу та спробуйте відповісти на запитання: - Що ви виконуєте з того, що вам не хотілося б робити? – Що не виконувати з того, що вам хотілося б робити? Дійсно, людям часто доводиться робити зовсім не то що хотілося б. соціальні завдання і вимоги орієнтуються на досягнення соціального статусу, виховання дітей. Фізіологічні та психологічні потреби – на теперішній час, на задоволення найближчих прагнень і бажань.

1. Назвіть три речі (це можуть бути обов’язки, заняття , розваги, справи тощо), які вам хотілося б робити частіше.
2. Назвіть три речі, які б вам хотілося припинити робити так, як ви їх робите, або зовсім не робити.
3. Тепер поясніть, що ви не робите достатньо і що робите надто багато.

Особиста цінність

Вправа «Самовиховання бажаної особистісної цінності»

1. Заплющте очі та якийсь час уявляйте конкретний образ у контексті певної особистісної цінності. Нехай він з’явиться на вашому «внутрішньому» екрані.
2. Тепер уявіть, якими б ви були, якби володіли такою цінністю. Нехай цей образ сформується у всіх деталях. Подивіться як цінність проявляється у погляді. Положенні тіла, виразі обличчя. Спочатку образ може бути не досить стійким, розмитим, з’являтися і зникати . але й так він впливатиме на вашу підсвідомість. Спробуйте утримати його подумки, примушуючи повніше проявляти обрану вами цінність.
3. Уявіть, що ви входите в цей образ і утворюєте з ним одне ціле (ніби одягаєте нове вбрання).З’єднавшись із ним, відчуйте, що його цінність стала частиною вас. Уявіть повноту володіння цінністю, як вона проникла в кожну клітину,тече по жилах вашого тіла, пронизує почуття і спосіб думати.
4. Уявіть себе в одній або кількох повсякденних ситуаціях, проявіть свою нову цінність. Детально уявіть, як розвиватимуться такі ситуації.
5. Розплющте очі й намалюйте цей образ чи його символ. Якщо образ не виник,тоді просто почніть малювати і він з’явиться.
6. Відтак запишіть думки, співзвучні із цим образом, свої емоції. Поясніть смисл малюнку, як він пов'язаний із вашим повсякденним життям?
7. Дайте собі відповідь на запитання: «На основі яких переконань, мотивів переживань я вважаю модель конкретного образу «Я» ідеальною?».
8. Закінчуйте вправу бажанням діяти весь день відповідно до ідеалу.

Вправа «Формування доброзичливості»

1. Абстрагуйте від будь - яких бажань, намірів. Зосередьтеся на понятті «доброзичливості» і поміркуйте над ним. Що це за цінність? Яка її природа, смисл?
2. Усвідомте значимість і призначення доброзичливості, її користі у створенні позитивних міжособистісних взаємин, хорошого морально-психологічного клімату в колективі тощо.
3. Спробуйте викликати  в себе переживання доброзичливості, створивши в уяві конкретну поведінкову ситуацію, в якій це цінність має проявитися. Намагайтеся відчути себе в такій ситуації доброзичливим.
4. Пообіцяйте собі що будете доброзичливим.
5. Зробіть табличку з написаним на ній словом «доброзичливість», використовуючи той колір, який на вашу думку, найповніше виражає цінність.
6. Ви можете збирати твори літератури, малярства, листівки тощо, які   

     нагадують вам про доброзичливість чи символізують її. Оточивши себе   

     такими матеріалами, ви матимете змогу розвинути в себе особистісну 

     цінність.

Профілактична робота в школі-гімназії
з дітьми «Групи ризику»

      Гострою та актуальною проблемою сьогодні серед молоді є злочинність, скоєння правопорушень неповнолітніми. В зв’язку з цим по школі-гімназії  постійно видаються накази, проводяться ряд заходів, які допомагають зменшуванню скоєнню правопорушень учнями школи-гімназії.      
     Система правової освіти та виховання в школі складає взаємопов’язані процеси формування правових знань, правового виховання і профілактичної роботи. Формування правових знань і виховання здійснюється на уроках ОБЖ, на уроках правознавства, класних годинах, в процесі індивідуальної роботи педагогів із учнями. Діти засвоюють навички позашкільної поведінки.      

      Соціальний педагог та практичний психолог постійно проводять профілактичну роботу з важкими підлітками. Це профілактичні бесіди, як індивідуальні так і групові, тренінгові заняття, корекційна робота. Постійна співпраця з спеціалістами РДА у проведені круглих столів, лекторіїв.      
          В Татарбунарському НВК «Школа-гімназія»  створений банк даних на учнів  схильних до правопорушень. На  внутрішкільному обліку знаходяться 6 учнів:

       Кожному учню призначено громадського вихователя, який контролює навчання, відвідування уроків, тісно співпрацює з батьками, соціальним педагогом, практичним психологом та проводить постійні профілактичні бесіди:
1. Іващенко Сергій - Коломіченко Н.С.

2. Бобомурадов  Сухроб – Бурлаченко І.В.

3. Щербей Юрій – Кузьменко Н.М.

4. Іщенко Віталій – Кузьменко Н.М.

5. Крупчак Андрій – Кулінська І.А.

6. Топал Олег - Кузьменко Н.М.

     Зайнятість учнів схильних до правопорушень, які знаходяться на внутрішкільному обліку в позаурочний час:

1. Бобомурадов  Сухроб – «Юні натуралісти» ( Бурлаченко І.В.)

2. Іващенко Сергій - «Футбол» ( ДЮСШ)

3. Щербей Юрій – «Комп’ютерний» (БДТ)

4. Іщенко Віталій – «Комп’ютерний» (БДТ)
5. Крупчак Андрій – «Баскетбол» ( ДЮСШ)

6. Токмак Олег - «Комп’ютерний» (БДТ)
 

    На  кожного учня правопорушника заведена папка. де зберігається вся інформація та проведена профілактична робота:

• свідоцтво про народження;
• карта особистого обліку учня;
• психолого - педагогічна характеристика учня;
• соціально - педагогічна карта;
• акт обстеження матеріально-побутових умов життя учня;
• подання, клопотання, профілактичні бесіди.

План роботи Татарбунарського НВК «Школа-гімназія»
з дітьми девіантної поведінки

Постійно організовуємо зустрічі з головними спеціалістами РДА, кримінальної служби  у справах дітей, лікарями ЦРЛ, ЦСССМ.

Зустріч з головним спеціалістом ССД  Борденюком В.М. 

Зустріч з працівниками районного суду

Загальношкільні батьківські збори.

Виступ кримінальної служби у справах дітей

Рекомендація  педагогам та батькам в спілкуванні з проблемними підлітками

Як спілкуватися і виховувати проблемного підлітка

 1. Якщо учень проявляє садистські нахили, жорстокість щодо інших людей, тварин – це проблема емоційного та психічного стану. В такому разі треба звертатися               до               психотерапевта.
       2. Якщо учень запальний та войовничий, переконайтеся, чи батьки не провокують таку поведінку. До підлітка треба бути уважним, роз’яснювати наслідки його поведінки, щоб він учився регулювати свої стосунки з іншими людьми.

      3. Якщо учень не вміє стримувати гнів, необхідно залучати його до активного слухання, щоб він вербально висловлював агресію й міг знімати збудження, нервовість.

      4.  Необхідно виключати перегляд фільмів і телепередач зі сценами насилля, жорстокості.

      5.  У жодному разі не застосовувати фізичні покарання.

      6.  Роз’єднати хулігана і жертву. Зайняти хулігана корисною роботою.

      7.  Привчити підлітків самим вирішувати свої проблеми настільки, настільки це можливо, без стороннього втручання.

      8.  Не дозволяти такому підлітку сидіти без діла. Спрямувати його енергію на щось корисне.

 9.  Доброзичливість  теплі стосунки з такими учнями, постійне спілкування і вміння слухати їхні проблеми, переконання, а не фізична сила – це допоможе запобігти агресивності.

Як встановити довіру між проблемним підлітком і батьками

 1. Уважно вислухайте дитину. Прагніть до того, щоб вона зрозуміла. Що не байдужа вам, ви готові зрозуміти і прийняти її. Не перебивайте і не показуйте свого страху. Ставтеся до неї серйозно з повагою.

  2. Запропонуйте свою підтримку й допомогу. Намагайтеся переконати, що цей стан (проблема) тимчасові і швидко минуть. Виявіть співчуття й покажіть, що ви поділяєте і розумієте почуття дитини.

  3. Зацікавтеся, що саме турбує підлітка.

  4. Упевнено спілкуйтеся з підлітком. Саме це допоможе повірити йому у власні сили. Головне правило – не нашкодить!

  5. Використовуйте слова, речення які сприятимуть встановленню контактів:розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.

  6. У розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний не тільки вам, а й іншим, він унікальний, як особистість. Кожна людина незалежно від віку, хочу мати позитивну оцінку своєї діяльності.

  7. Недооцінка гірша ніж переоцінка, надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряйте й викликайте довіру в нього.

Рекомендації учителям для підвищення самооцінки
у «важких» підлітків

1. Намагайтесь створити добрі стосунки з підлітком, бо їхня відсутність – причина виникнення тривожності.

2. поважайте індивідуалізм підлітка.

3. Стверджуйте загальнолюдські цінності – це допоможе під час появи у підлітка думок про самотність або втрати друга (друзів).

4. Частіше нагадуйте «важким» підліткам про їхні позитивні риси – це дозволить уникати закріплення негативних оцінок себе самих та формування низької самооцінки.

5. навчайте підлітка поважати свою гідність, розуміти свої вчинки, виховувати самоповагу, позитивне ставлення, розуміння, терплячість до інших, їхніх оцінок.

6. Підтримуйте процес самореалізації.

7. Створюйте умови для формування у підлітків інтересу до того, якими вони стануть у майбутньому – це могутній фактор саморозвитку «важкого» учня.

8. Допомагайте «важким» підліткам знайти свої життєві цілі – це усуне чимало проблем під час їх виховання.             

      Рекомендації батькам підлітків, схильних до правопорушень

1. Намагайтеся завжди бути позитивним прикладом для своєї дитини, законослухняним громадянином своєї країни.

2. Змалечку прищеплюйте повагу до закону, прав людини.

3. Проявляйте витримку, терпіння у спілкуванні з підлітком, обговоренні його протиправних учинків (дій).

4. Шляхом переконання, створення гідних та цікавих життєвих перспектив підтримуйте прагнення до законослухняності, вибору гідних друзів, дозвілля.

5. Відмовтеся від постійних повчань, не закріплюйте негативну оцінку їхніх учинків.

6. Ненав’язливо здійснюйте систематичний контроль за життям підлітка.

7. У процесі необхідного переконання змінюйте атмосферу в сім’ї, звичні форми поведінки, спілкування контролю.

8. Сприяйте особистісному контролю підлітка.

9. Висловлюйте йому свою довіру, схвалюйте досягнення, виробляйте вміння не тільки підкорятися, а й командувати.

Рекомендації педагогам для виправлення
поведінки проблемних підлітків

1. Проявляйте витримку.

2. Терпляче і наполегливо пояснюйте неправильність їхніх поглядів і поведінки.

3. Намагайтеся переконувати й відкривати «важким» підліткам гідні та цікаві життєві перспективи.

4. Постійним повчанням не закріплюйте в підлітків, схильних до правопорушень, негативну оцінку своїх учинків.

5. Не перешкоджайте їхній участі у звичайних молодіжних об’єднаннях.

6. Не варто надто наполегливо безцеремонно втягувати таких підлітків у справи колективу учнів.

7. Спонукайте педагогів і організовувати спільні масові заходи, що об’єднують підлітків із різною поведінкою, світосприйняттям, успішністю.

8. Залучайте «важких» підлітків у суспільно корисні трудові справи, використовуючи притаманну їм завзятість у досягненні поставленої мети, прагнення до першості, часткове усвідомлюване почуття соціальної неповноцінності.

9. Для перевиховання підлітків, які вже зробили помилки в житті, змініть обставини та звичні їм форми поведінки, виявляйте до них довіру, схвалюйте їхні досягнення.

10. Виховуйте в таких підлітків уміння не тільки підкорятися, а й командувати, не принижуючи та не зачіпаючи інтересів однолітків. 

Рекомендації підліткам, які схильні до правопорушень

1. Намагайся ставитися до інших людей так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе.

2. Дотримуйся норм законів і моралі в сім’ї та суспільстві.

3. Формуй у собі позитивні потреби і погляди. Пам’ятай, що егоїзм і слабка воля прирікають тебе на асоціальні вчинки.

4. Не уникай ритмічної і напруженої трудової діяльності. Знаходь собі роботу, яка дає змогу проявити себе та самоствердитися.

5.  Намагайтеся уникати компаній, здатних змінити тебе, твій світогляд, які можуть втягнути у злочинний світ.

6. Учись знаходити в собі найкращі риси, завжди спирайся на свою гідність – це основа поваги до іншої людини.

7. Сформулюй для себе найближчі й далекі життєві цілі – це могутній фактор твого розвитку.
8. Уникай самотності, не занурюйся в себе під час усвідомлення неправомірних учинків (дій). Обери собі друга з кола близьких тобі  людей, який завжди буде готовий тобі допомогти.

9. Люби себе будь – яким. Формуй у собі позитивну самооцінку, вчись опановувати себе, стримуватися. Не давай волі своїм природним реакціям, учись виражати емоції гідно.

Рекомендації підліткам – як уникнути конфліктів

1. Не розмовляйте одразу з людиною у збудженому стані.

2. Перед тим, як сказати про якусь неприємність, подивіться на це очима опонента.

3. Не приховуйте свого доброго ставлення до людини, висловлюйте схвалення її вчинкам.

4. Змушуйте себе мовчати, коли вас утягують до дрібних сварок.

5. Учіться поводитися гідно, говорити спокійно, ввічливо, доброзичливо, поважайте гідність інших.

6. Якщо ви розумієте, що помиляєтеся. Визнайте це одразу.

Засоби впливу навчального закладу на підлітка

1. Пошук і знаходження шляхів підвищення мотивації до навчання у слабких учнів.

2. Винагорода за прогрес (навіть не значний) під час навчальної діяльності, а не за досконалість у ній.

3. Активне заохочення до творчої діяльності, спорту, масових заходів тощо.

4. Виховання теплих почуттів до школи у слабких учнів.

5. Дозвіл учням брати участь у найважливіших справах школи, наділивши їх певною часткою відповідальності.

6. Не навішуйте дітям ярликів, спирайтеся на заохочення, підтримку, а не на покарання.

7. Не бажано розділяти учнів, бо так вони втрачають необхідну мотивацію.

8. Розширюйте позаурочні форми діяльності підлітків.                                                                                

Додаток №1
                   СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА КАРТА УЧНЯ

Клас  _____  

П.І.Б. дитини____________________________________________________________

Дата народження________________________________________________________

Домашня адреса, телефон ________________________________________________

_______________________________________________________________________

Прізвище,ім’я,побатькові(опікунів)_________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Сім’я:___________________________________________________________________

                     (повна, неповна, з матір’ю, з батьком)

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Рідні батьки (опікуни); сирота, напівсирота

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Сприяє гармонійному психічному і фізичному розвитку (неблагополучна)

Кількість дітей у сім’ї _____________________________________________________

                                              1-2-3-4- і більше

Соціально-побутові умови _________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Місце роботи батьків (опікунів), контактні телефони ___________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

Якщо не працюють, вказати  причину інвалід/пенсіонер/домогосподарка/безробітний.

Якщо обидва батьки працюють за кордоном, хто займається доглядом та вихованням дитини на цей момент (вказати контактні телефони) бабуся (дідусь) / тітка (дядя) / знайомі тощо.

Дані про особливості перебігу психофізичного розвитку дитини _________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________

(проходження вагітності, пологів у матері, дані про захворювання дитини в перший рік життя; особливості історії розвитку дитини(наявність психічних травм,важливих змін у житті дитини, важких захворювань).

Стан здоров’я ________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________ (Здорова (стоїть на «Д» обліку), дитина з особливими потребами (вказати вади розвитку).

Психологічні показники (заповнюються у співпраці з психологом)________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

(тип темпераменту; особливості характеру, його акцентуації, загальний рівень психічного розвитку (норма, затримка, психофізичний інфантилізм, дисгармонія); особливості пізнавальних процесів; професійні інтереси, здібності; особливості поведінки, тип відхилень у поведінці).

Додаток №2

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

1. Соціальні шкідливості: _________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

(Рання алкоголізація; нікотинова залежність, вживання токсичних і психотропних речовин; потяг до азартних ігор, потяг до асоціальних ігор; ранній сексуальний потяг; негативізм в оцінці явищ дійсності.)

2. Відхилення в соціальній поведінці _________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________

(грубість, бійки, прогули, недисциплінованість, побиття слабких,вимагання, жорстоке ставлення до тварин, крадіжки, порушення суспільного порядку (облік в інспекції у справах неповнолітніх); немотивовані вчинки, втечі з дому).

Взаємини дитини в сім’ї _________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

(З ким із членів сім’ї більше спілкується, до кого більше звертається по допомогу чи пораду; із ким найчастіше виникають конфлікти).

Методи заохочення та покарання в сім’ї _________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Що викликає стурбованість батьків у поведінці та навчанні дитини _________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Характер стосунків дитини  з однолітками _________________________________________________________________________

(соціометричний статус)

Типові конфлікти та шліхи їх вирішення _________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

Педагогічні показники ________________________________________________________________________

________________________________________________________________________

(темп навчання; труднощі в навчанні; навчальні інтереси, що переважають.)

Зауваження та побажання вчителів щодо поведінки і навчання дитини _________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Соціальні пільги, якими користується дитини _________________________________________________________________________

Рівень соціальної адаптації

1. високий ______________________________________________________________

1.1. усвідомлене прийняття і виконання норм колективного життя.

1.2.баланс індивідуального і соціального.

1.3. гармонія взаємин з дорослими та однолітками.

1.4. адекватне ставлення до педагогічних впливів.

1.5. зовнішній локус контролю.

1.6. періодична участь у житті дитячого колективу.

1.7. задоволення своїм статусом і взаєминами.

2. середній_____________________________________________________________

2.1. конформізм по відношенню до норм колективного життя.

2.2. переважає або індивідуальне або соціальне.

2.3. нестійкі взаємини з оточенням.

2.4. суперечливе ставлення до педагогічних впливів.

2.5. зовнішній локус контролю.

2.6. періодична участь у житті дитячого колективу.

2.7. неповне задоволення своїм статусом і взаєминами.

3. низький________________________________________________________________

3.1. неприйняття і невиконання норм колективного життя.

3.2. дисбаланс індивідуального і соціального.

3.3. конфлікти взаємини з оточуючими.

3.4. неадекватне ставлення до педагогічних впливів.

3.5. некерована поведінка.

3.6. пасивна участь у житті дитячого колективу.

3.7. незадоволення своїм статусом і взаєминами

Додаток №3
                                                 ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДЛІТКА
П.І.Б. учня ____________________________________________________________

Клас, дата народження __________________________________________________

Домашня адреса, телефон ________________________________________________

______________________________________________________________________

1.         Стан здоров’я і розвитку учня (заповнюється спільно зі шкільним лікарем.)
   1. Загальна оцінка здоров’я дитини, підлітка, молодої людини (за даними медичної картки________________________________________________________
      __________________________________________________________________________________________________________________________________________________
   • 1.2. Ознаки підвищеної нервозності:відсутні, підвищена втомлюваність, зніжена працездатність, пригнічений настрій, підвищена збудливість, спалахи гніву, агресивність по відношенню до ровесників, агресивність по відношенню до вчителів, відмова від контактів, спільних справ, схильність до руйнівних дій, інші ознаки (підкреслити або написати інші)_____________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________

1.3.Патологічні потяги:

* курить (не курить,курить епізодично, систематично);

* вживає алкогольні напої (не вживає, вживає епізодично, систематично);

* вживає токсично-наркоречовини (не вживає, вживав неодноразово, систематично).

1.4. Стоїть на диспансерному обліку, з приводу чого ______________________________________________________________________.

2. Психологічна атмосфера в сім’ї:

• сприятлива;
• несприятлива,
• вкрай несприятлива.

2.1. Дані про батьків (батько, мати): (П.І.Б., освіта, професія,місце роботи)

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
2.2.Інші члени сім’ї ______________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________2.3. Тип сім’ї:

• сприятлива (батьки морально стійкі, володіють культурою виховання, емоційна атмосфера сім’ї позитивна);
• несприятлива, зокрема:

а) педагогічно некомпетентна (батьки не володіють культурою виховання); ознаки: відсутні єдині вимоги, дитина бездоглядна, жорстоке ставлення, систематичні фізичні покарання, низький рівень знань про інтереси, поведінку дитини поза школою);

б) морально-несприятлива (асоціальна, батьки ведуть аморальний спосіб життя; пиячать, не працюють, були засуджені, вихованням не займаються);

2.4. Характер взаємин батьків з дитиною, підлітком:

* сімейний диктат (систематичне придушення ініціативи і почуття власної гідності дитини);

* надмірна опіка (задоволення всіх потреб дитини. Огородження від труднощів, турбот, зусиль);

* потуральний (відхилення від активної участі у виховання дитини, пасивність, визначення повної автономності дитини);

* співробітництво (стосунки взаємної поваги, спільне переживання радощів, біди, тощо).

2.5. Організація режиму праці і відпочинку:

* які обов’язки виконує вдома ___________________________________________,

* чи дотримується розпорядку дня _______________________________________,

* хто і якою мірою допомагає і контролює виконання домашнього завдання ______________________________________________________________________

______________________________________________________________________

* як організоване спілкування учня в сім’ї під час відпочинку, літніх канікул, відпустки батьків.

 3. Особливості навчальної діяльності.

3.1. Успішність дитини, підлітка, молодої людини.

3.2. Ставлення до навчання:

* позитивне, * нейтральне, * байдуже, * негативне.

3.3. Інтелектуальні можливості учня:

* високі, * середні, * низькі.

3.4. Мотиви навчання:

* пізнавальний інтерес до предметів; * усвідомлення необхідності навчання в шкільному віці;

* прагнення отримати оцінку; * заслужити схвалення дорослих; * прагнення уникнути покарання; * прагнення до самоствердження в групі ровесників.

4.         Статус у колективі, ставлення до колективу.
   •          Позиції дитини, підлітка, молодої людини у колективі:

* лідер (зірка); * той, кому віддають перевагу; * прийнятий; * той, кого відкидають;

* ізольований.

•          З ким найбільше товаришує. Характер взаємного впливу.
•          Взаємини з іншими однолітками:

* ділові, * рівні, * дружні, * теплі, * конфліктні, * ні з ким не спілкується.

4.4. Манера, стиль спілкування з оточенням:

* домашній стиль (впевнений в собі, прагне нав’язати свою думку, легко перебирає, але не дає перебити себе, нелегко визнає свою неправоту);

*  недомінантний стиль (сором’язливий, поступливий, легко визнає себе неправим, потребує заохочення в розмові);

* екстраверт (постійно спрямований на спілкування, легко входить у контакт, допитливий, відкритий, уважний до оточення);

* інтроверт (не схильний до контактів, віддає перевагу діяльності, в розмові небагатослівний).

4.5. Ставлення до суспільної думки:

* активне-позитивне (прагне виправити недоліки, врахувати зауваження тощо);

* пасивно-позитивне (розуміє критику, погоджується з неє, але недоліки не виправляє);

* байдуже (не реагує  на критику, не змінює поведінку);

* негативне (сперечається, не погоджується із зауваженнями, поведінку не змінює).

5. Ставлення до суспільної діяльності і суспільно-корисної праці.

5.1. Ставлення до суспільних доручень:

* з готовністю; * без особливої зацікавленості; * відмовляється.

5.2. Виконання суспільних доручень:

* сумлінно, * несумлінно, * під настрій, * під натиском, * з ініціативою.

 5.3.Ставлення до трудових справ колективу:

* бере активну участь, * байдужий, * демонстративно відмовляється.

5.4.Ставлення до фізичної праці:

* позитивне (працелюбність, часто віддає перевагу фізичній праці в порівнянні з розумовою, має золоті руки);

* байдуже (не виділяє фізичну працю як цікаву діяльність, не відмовляється, але виконує без ініціативи);

* негативне (ледачий, несумлінно працює, під натиском, до фізичної праці ставиться зневажливо).

5.5. Ставлення до суспільного майна:

* ставиться турботливо, * по-господарськи, * демонстративно зневажливо, * байдуже,

* свідомо пошкоджує майно.

6. Спрямованість інтересів.

6.1. Виявляє інтерес до діяльності:

* фізична, * розумова праця, * технічна, * суспільно-політична, *  організаторська, * спортивна діяльність, * художня (Артистична, література, музична, хореографічна, тощо).

6.2. Які гуртки відвідує, відвідував.

6.3. Культурний кругозір:

* чи відвідує (і як часто) театри, музеї, виставки;

* якій літературі надає перевагу;

* регулярність читання (книг не читає, читає епізодично, читає систематично).

7. Особливості сфери вільного спілкування дитини, підлітка, молодої людини.

7.1. Скільки часу приділяє «вуличному»  спілкуванню:

*  протягом тижня, * години приходу додому ввечері.

7.2. З ким  має дружні зв’язки, як вони впливають на дитину, підлітка.

7.3. Постійне місце або місце, якому віддається перевага для «вуличного» спілкування (клуб, двір, під’їзд тощо) ________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________

7.4. Зміст спілкування у вуличних іграх: * робота з технікою, * автомототехнікою, відвідування кіно, * гра на гітарі, * прослуховування музичних записів, * розмови на різноманітні теми, * випивка,  * куріння, * вживання наркотичних речовин, * азартні ігри тощо.

8. Самооцінка особистості.

8.1. Рівень самооцінки:

*  адекватна (правильно оцінює свої позитивні і негативні риси, особисті можливості і досягнення);

* завищена (некритичний щодо себе, перебільшує власні досягнення);

* знижена (надмірно самокритичний, недооцінює свої позитивні якості та особистості досягнення).

8.2. Які риси характеру хотів би мати, яких хотів би позбавитись?

9. Особливості поведінки.

9.1. Позитивні вчинки дитини, підлітка. Як часто вони здійснюються?

* можливі мотиви їх здійснення.

9.2. Негативні вчинки, їх прояви (епізодичні, систематичні), їх характер:

*  грубіть, * бійки, * невідвідування, * запізнювання на уроки, * порушення дисципліни,

* відмова від вимог, * доручень, * не працює на заняттях.

9.3. Правопорушення дитини, підлітка, молодої людини:

* крадіжки, * вимагання у молодших і слабших за себе, * побиття молодших і слабших за себе, * жорстоке поводження з тваринами, * прояви садистських нахилів, * грубі порушення громадського порядку.

9.4. Ставлення до своїх вчинків:

* байдужий, * переживає, * виправдовує, * засуджує.

9.5. Як ставиться до педагогічних впливів:

* з бажанням робити все навпаки, * байдуже, * розуміє і намагається виконати вимоги.

9.6. Стоїть на обліку в ССН:

* на обліку в НЗ,

Додаток №4

ОФІЦІЙНЕ ПОПЕРЕДЖЕННЯ!

      Адміністрація школи-гімназії доводить до Вашого відома, що Ви порушуєте Закон «Про освіту».

       Законом «Про освіту» (ст. 50) передбачено, що батьки чи особи, які їх заміняють, є учасниками навчально-виховного процесу і несуть відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини (ст. 59). Невиконання вказаних обов’язків веде за собою адміністративну відповідальність по ст. 184 ч. 1 Кодекса України «Про адміністративні правопорушення».

         У  зв’язку з цим вам необхідно прибути на бесіду до кабінету директора  школи – гімназії ______________ 

         У випадку неявки змушені будемо звертатися до служби у справах дітей райдержадміністрації, міську раду, кримінальної міліції у справах дітей щодо притягнення Вас до відповідальності.

Директор школи-гімназії :                                             І.В.Назаренко

Додаток №5

ПРОТОКОЛ БЕСІДИ

Від «____» ____________________ 20__ р.

з батьками неповнолітнього (-ої) _________________________________________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові )

_________________________________________________________________________________

      (дата народження)

Батьки:

 Мати___________________________________________________________

 Батько __________________________________________________________

Домашня адреса, телефон _____________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

Слухали _____________________________________________________________________

_____________________________________________________________________

Вирішили :

1. Зобов’язати батьків посилити контроль за поведінкою дитини.
2. Попередити про виконання батьківських обов’язків, вказаних в ст. ст. 60, 61, 64 Закону України «Про шлюб та сім’ю».
3. Неповнолітньому (-ої) систематично відвідувати навчання в школі.
4. Здійснити, у разі необхідності, обстеження житлово-побутових умов родини.
5. Надати можливу допомогу ___________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________

6. Інше______________________________________________________________

__________________________________________________________________

Бесіду проведено ______________                               (_______________)

Додаток №6

АКТ

обстеження житлово - побутових умов сім’ї

ПІБ__________________________________________________________________

Адреса: _____________________________________________________________________

Комісія у складі: _____________________________________________________

                          1. _____________________________________________________

                          2. _____________________________________________________

                          3. _____________________________________________________

Встановила: __________________________________________________________

1. Сім’я займає житлову площу _________________________________________

_____________________________________________________________________

                  ( коротка характеристика житлової площі, кількість кімнат)

2. Санітарний стан:____________________________________________________

3. На цій житловій площі проживає: _____________________________________

4. Матеріальне становище сім’ї _________________________________________

5. Характеристика батьків: _____________________________________________

а) Їхня поведінка _____________________________________________________

б) чи займаються вихованням дітей _____________________________________

        в) чи застосовувались до них  засоби громадського та адміністративного впливу

г) чи притягувались вони до карної відповідальності_______________________

6. Стосунки в сім’ї ___________________________________________________

7. Висновки комісії ___________________________________________________
____________________________________________________________________

Підписи: _________________________

Список використаної літератури та джерел

1. С.Я.Харченко, Н.П. Краснова. «Робота соціального педагога з дітьми

девіантної поведінки». – Харків: В Г «Основа», 2012 рік.

2. Газета «Соціальних педагог» - Київ: №1 (49), 2011 рік.

3. Газета «Соціальних педагог» - Київ: №2 (38), 2010 рік.

4. Газета «Соціальних педагог» - Київ: №4 (76), 2013 рік.

5. Газета «Соціальних педагог» - Київ: №3 (39), 2010 рік.