Використання манки в арт-терапевтичній роботі з дітьми дошкільного віку

Використання манки в арт-терапевтичній роботі з дітьми дошкільного віку

 Тетяна Кузнецова,  практичний психолог ДНЗ №14 «Чомучка», м. Коростень, Житомирська обл.

Різноманітність форм роботи з манною крупою обумовлює її застосування в багатьох галузях психотерапії (сімейної, групової та інших).

Відзначимо деякі специфічні можливості застосування манки. 

По-перше, будучи харчовим продуктом цей матеріал безпечний в роботі з маленькими дітьми, які можуть по необережності взяти її в рот. 

По-друге, загальнодоступна в будь-який час року і є відносно дешевим продуктом. 

По-третє, це сипкий матеріал, який слабо піддається контролю і передбачає безпосередню роботу руками, даючи приємні кінестетичні відчуття.  У той же час, її слабка структурованість і контрольованість спонукає до створення нетипових спонтанних образів.  Її нетривіальне використання здатне викликати емоційно насичені, іноді несподівані образи.  Разом з тим саме в слабкій структурованості і відсутності пластичності полягають недоліки манної крупи: образ може зруйнуватися всупереч бажанням автора.

Вчетверте, різноманітність способів маніпуляцій матеріалом (можна насипати, розтирати, розгладжувати, підкидати і т.д.) сприяє більшому прояву спонтанності, творчого самовираження, свободи трансформації (можна багаторазово виправляти створюваний образ), зняття когнітивних установок, польоту творчої енергії і фантазії, оскільки робота з нею не вимагає спеціальних умінь. 

По-п'яте, відомо, що чим менші стереотипні ситуації, тим яскравіше проявляється особистість, тому робота з неструктурованими матеріалами це найбільш короткий шлях до прояву несвідомого (в тому числі і колективного) в найбільш доступній формі.

 Використання манки в психотерапевтичній роботі з тривожними, сором'язливими, боязкими дітьми володіє великим терапевтичним потенціалом.  Ці діти уникають відкритих емоційних проявів, бояться виглядати «не так» в очах однолітків або дорослих. Страх зробити помилку і тим самим розчарувати оточуючих, змушує їх замикатися в собі, пригнічувати свої бажання і прагнення до діяльності.  Робота з манкою знижує рівень тривоги, оскільки дитина має можливість у будь-який момент виправити створений образ («виправити помилку»), а також виводить її на новий рівень спілкування, можливо більш прийнятний і доступний на даний момент.

 Робота з манкою ефективна і при корекції різноманітних страхів.  В даному випадку дитина на символічному рівні може позбутися страху, перетворити його на щось незначне або смішне.

 Пропонована методика є однією з циклу арт-терапевтичних занять по роботі з манкою, спрямованих на роботу з тривожними дітьми. Вона може бути розширена за рахунок застосування інших вправ у відповідності з поставленими завданнями, віком і особистісними особливостями учасників.  Її застосування буде корисним як в індивідуальній (дитина - психолог), так і в груповій роботі. 

Матеріал для роботи з манкою:

•  манна крупа.
•  кольоровий картон.
•  скло.
•  кольорова крейда (для фарбування манки).
•  вологі та сухі серветки.
•  посудина з водою для миття рук.
•  рушники для витирання рук.

РОБОТА З «ЧАРІВНОЮ» РЕЧОВИНОЮ

Основні етапи:

1. Настрій.

 Мета: створення позитивного емоційного фону, атмосфери доброзичливості, довіри, спільності.

 Діти  сідають у коло і пересипають один одному із рук в руки «чарівну» речовину (манку), висловлюючи при цьому побажання групі.  Це може бути побажання гарного настрою всім присутнім, комусь окремо (якщо учасники групи вже знайомі) або самому собі.

     2. Індивідуальна робота.

 У кожної дитини є набір кольорової манки і кольорового картону.  Кожному з присутніх пропонується вибрати картон потрібного формату і манку вподобаного кольору і пограти з цим матеріалом на аркуші картону будь-якими способами.  При цьому місце, положення в просторі кабінету і кількість часу кожна дитина має право визначати сама.

Процес первинної взаємодії з манкою дає можливість пізнати нові властивості крупи як образотворчого матеріалу в арт-терапії.  Спостерігаючи за роботою дітей та отриманим продуктом необхідно звернути увагу на такі особливості:

 - поєднання кольорів картону і манки;

 - маніпуляції з матеріалом (засипання поверхні, розтирання, підкидання, малювання однією або двома руками, малювання всією долонею чи пальцями та ін);

 - кількість витраченого матеріалу.  Цей показник може свідчити про рівень самооцінки особистості (чим більше манки - тим вищий рівень) або вказувати на вік автора.  Діти, як правило, використовують більшу кількість, порівняно з дорослими.  Це пов'язано з тим, що діти більш відкриті в прояві емоцій;

- отриманий образ.  Створення конкретного образу свідчить про прагнення контролювати свої дії, емоції і почуття, можливо відсутність гнучкості в поглядах, ригідність.  Конкретні образи можуть також бути спогадами або проблемами, актуалізованими в даний момент.  Наявність абстрактних образів може означати відхід від проблем, або в них полягає несвідомий зміст, для усвідомлення якого потрібно аналітична робота.

3. Колективна робота.

Діти розглядають роботи один одного і потім об'єднуються в одну групу.

Психолог надає скло потрібного формату і розташовує його на площині зручним для дітей чином.  Кожен з дітей використовує манку того кольору, яким він уже працював на попередньому етапі або обирає новий.  Кольори манної крупи при взаємодії групи не повинні збігатися.

Учасникам пропонується взаємодіяти один з одним за допомогою цього матеріалу. Сюжет, задум і способи роботи заздалегідь не обговорюються.

 Спостерігаючи за процесом роботи, психологу дуже важливо відзначити основні моменти взаємодії дітей: чи розділяють простір або сприймають його як загальний, чи є межі дотику і який характер вони носять (боротьба кольорів, домінування одного, робота з кольором іншої дитини, змішання кольорів, межі дотику тільки намічені або зовсім відсутні), отримано один спільний образ або декілька самостійних, вихідні і кінцеві точки роботи дітей (початок взаємодії, ініціатор взаємодії і відповідні дії), де розташований отриманий образ щодо простору і самих дітей (в центрі скла або зміщений, в чию сторону відбулося зміщення і з яких причин) і, звичайно, кількість і колір використаного матеріалу.

Крім того, в процесі роботи діти можуть додавати або зменшувати кількість манки.  Додавання може говорити про те, що дитина відчуває необхідність продовження взаємодії, потребу реалізувати себе в повній мірі або прагненні зайняти лідерську позицію.  Зменшення кількості речовини (манки) часто свідчить про відхід, обмеження або небажання контакту, боязні взяти на себе відповідальність за спільні дії, або бажання надати підтримку іншій дитині, іноді навіть надаючи їй можливість стати лідером у стосунках. 

        Іноді при створенні загальної гармонійної композиції, коли між дітьми існує повне взаєморозуміння, вони прибирають деяку кількість матеріалу, оскільки він стає зайвим і може лише зіпсувати композицію.  Як правило, це відбувається в кінці роботи або після її завершення.

           4. Етап вербалізації.

 Діти сідають в коло.  Скло бажано розмістити в центрі кола на столі так, щоб всім присутнім було видно.

Орієнтовні запитання для обговорення.

• Чи сподобалося вам працювати з «чарівною» речовиною?
• Чи зобразили ви те, що хотіли?
• Чи сподобалося вам працювати разом? Чому?
• Як можна назвати ваш спільний витвір?

Можна попросити дітей порівняти свій емоційний стан в процесі індивідуальної роботи та колективної, коли вони відчували себе більш вільно, упевнено, у чому це виявлялося, де вдалося реалізувати себе повністю, і які очікування не виправдалися.  Важливо дати можливість висловитися всім діткам, побудувати систему запитань таким чином, щоб вони найбільш повно сприяли саморозкриттю і самопізнанню.

 Іноді в процесі бесіди з'ясовується, що діти не втілюють свою ідею через невпевненість і страх образити інших дітей (при цьому твір виглядає гармонійно).  Така делікатність не дозволяє розкрити відносини в повній мірі.  В цьому випадку залишається незадоволеність роботою, яка здається незавершеною. Тоді необхідно запропонувати діткам внести зміни в цю композицію або створити нову, в якій вони зможуть досягти більшого взаєморозуміння.  До повторної взаємодії слід звертатися і в разі конфлікту, конфронтації, при нерозумінні задуму інших дітей або небажання йти на контакт (кожен втілює свою ідею), які супроводжуються негативними емоціями, а іноді й проявами агресії.  Для підвищення терапевтичного ефекту слід задати тему з установкою на співробітництво. 

6. Заключний етап.  

 Діти знову звертаються до «чарівної» речовини, з якою працювали на етапі настрою. Психолог пропонує кожному взяти частинку цієї речовини, «зарядженої» гарним настроєм групи і проговорити вголос, як він чи вона почувають себе саме у цю мить, чого вони позбулися і що натомість отримали.

        Висновок.

Роботу з «чарівною» речовиною можна використовувати не тільки з метою діагностики та корекції, але й під час дитячої самостійної художньо-творчої діяльності.

У результаті такої роботи дошкільнята не тільки позбавляються страхів, тривожності, сором'язливості, агресивності, але вільно проявляють творчість, нестандартне мислення, створюють цікаві композиції, легше йдуть на контакт, виражають своє «Я». У процесі колективної роботи діти вчаться домовлятися, поступатися, вносити особистісний вклад у спільну роботу, проявляти ініціативу, відстоювати свій простір, ідеї.

Література.

1. Арт-терапія - нові горизонти / За ред. А.І. Копитіна. - М.: Когіто-Центр, 2006. - 336с.

2. Вознесенська О. Арт-терапія сім’ї // Психолог. – 2005. – №10. – С.9–14.

3. Вознесенська О.Л., Мова Л.В. Арт-терапія в роботі практичного психолога: Використання арт-технологій в освіті. – К.: Шк. світ, 2007. – 120 с.

4. Вознесенська О. Особливості арт-терапії як методу // Психолог. – 2005. – №10. – С.5–8.