АРТ-ТЕРАПІЯ ЯК МЕТОД РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ
ПІДЛІТКІВ
Людина не народжується особистістю, вона нею стає в процесі взаємодії з соціальним, природним, технічним та технологічним середовищем, з матеріальними і духовними обставинами його життя і діяльності. У процесі цієї взаємодії людина й формується і розкривається, і проявляє себе як особистість. Психіка дитини формується з віком та ускладнюється як структурно організована динамічна система. Виникають нові психічні якості, нові складні психічні структури внаслідок диференціації наявних структур, виділення окремих функцій і нової їх інтеграції, тобто об’єднання у нове ціле.
Емоційний розвиток заслуговує на особливу увагу, оскільки надає прямий вплив на процес взаємодії з оточуючими людьми.
Емоційна стійкість грає велику роль у освоєнні знань, умінь і навичок підлітка, а також у встановленні контактів з оточуючими його людьми. Емоційний розвиток підлітків – один із важливих напрямів професійної діяльності педагога-психолога. Емоції є центральною ланкою психічного життя, насамперед для підлітка.
Тому підлітки потребують створення умов розвитку, корекції недоліків розвитку, особливо емоційної сфери, компенсації недостатньої уваги.
Емоційна стійкість - це властивість особистості, що сприяє успішному здійсненню продуктивної діяльності в напружених умовах.
Для емоційно стійкої людини кожна стресова ситуація – як тренування. Він стає сильнішим, мудрішим, більш здорово підходить до вирішення проблем і спокійно переносить усі мінливості долі.
Чому важливо розвивати таку стійкість? Тому що саме вона є гарантією того, що людина не «загубиться» у скрутній ситуації, перенесе стрес без нервових зривів та інших неприємних наслідків. Низький рівень стійкості особистості в емоційному плані може спричинити розвиток захворювань на нервовому ґрунті, неврозів, депресії.
Проблема розвитку емоційної стійкості у підлітків є актуальною. Розвиток емоційної стійкості є одним із найважливіших завдань розвитку особистості підлітка. Кожному віку підбираються методи та прийоми, відповідно до рівня розвитку. Одним з таких методів є арт-терапія.
Б.Д.Карвасарський у «Психотерапевтичній енциклопедії» визначає арттерапію як використання мистецтва в якості терапевтичного чинника. Термін «арттерапія» (art - мистецтво, artterapy (буквально) - терапія мистецтвом) означає найчастіше лікування пластичною образотворчою творчістю з метою впливу на психоемоційний стан хворого. Саме арт-терапія є простим та ефективним способом психологічної допомоги, заснованим на творчості та грі, що має широкий діапазон вікового застосування (від дітей до людей похилого віку).
Перевагами арт-терапії, крім відсутності протипоказань, є відносна простота в застосуванні, багатство матеріалів, можливість використання в поєднанні з будь-якими іншими психотерапевтичними методами та медичними засобами.
Програми арт-терапевтичної профілактики у дітей та підлітків можуть бути засновані на використанні різних форм творчого самовираження, насамперед, образотворчих засобів (включаючи графіку, живопис, ліплення, колаж, фотографію тощо), які доповнюються засобами музичної та драматичної експресії, елементами літературної творчості, руху та танцю.
На сьогоднішній день найбільше розповсюджені такі напрямки.
Арт-терапія. Цей напрямок поєднує використання в терапевтичній практиці візуальних мистецтв: малюнка, живопису, монотипій, мозаїк, колажів, гриму, боді-арту, масок, ліплення, ляльок, маріонеток, інсталяцій, фотографій тощо. Арт-терапія найбільш розроблений напрямк із величезною кількістю технік, прийомів, методик. Саме з малюнка почалася історія арт-терапії як психотерапевтичного методу.
Музикотерапія більшістю спеціалістів включається в арт-терапію. Як один із найдавніших архаїчних видів творчості напрямок надзвичайно багатий за силою впливу, широтою можливостей, існуючого емпіричного матеріалу.
Танцювальну терапію часто виділяють у самостійний
психотерапевтичний напрямок або ж відносять до тілесноорієнтованного. Це теж давній спосіб зцілення, як і музика.
Драматерапія є одним з напрямків, що найбільш інтенсивно розвиваються в наш час. Причиною широкого використання та ефективності драматерапії, на думку Т.Ю. Колошиної, є постійна деиривація в сучасному світі ігрової потреби дорослих та дітей, втрата могутньої народної ігрової культури.
Казкотерапія в останні роки виділяється в самостійний напрямок. Казкотерапія заснована на використанні казки як архетипічної метафори з метою психодіагностики (проективна діагностика, що описує цілісну картину світу особистості, її проблемні та ресурсні елементи), психокорекції (розвиток креативності особистості як розширення спектру альтернативних рішень), психотерапії та психологічного консультування (зцілення за допомогою казки). Кольоротерапія заснована на дії кольору на нервову систему людини. Існує два напрямки кольоротерапії: безпосередній вплив на мозок людини та створення необхідного кольорового лікувального середовища навколо хворого.
Пісочну терапію можна розглядати як аналог предметної скульптури й роботи з об’єктами в арт-терапії. Пісочна терапія включає створення різноманітних форм із піску, вибір і аранжування мініатюрних предметів і фігурок, що нагадує одну з форм сучасного мистецтва – предметну скульптуру.
Лялькотерапія – метод психологічної допомоги дітям, підліткам полягає у корекції їхньої поведінки у вигляді ляльок. Даний метод покликаний допомогти усунення хворобливих переживань, зміцнювати психічне здоров’я, емоційну стійкість, покращувати соціальну адаптацію, розвивати самосвідомість, вирішувати конфлікти в умовах колективної творчої діяльності.
Це метод лікування за допомогою ляльок, заснований на процесах ідентифікації дитини з улюбленим героєм мультфільму, казки та з улюбленою іграшкою. Як основний прийом корекційного впливу використовується лялька як проміжний об’єкт взаємодії дитини та дорослого (психолога, логопеда, вихователя, батька).
Технологія лялькотерапії виявляється у посиленні емоційного напруження, яке відчуває дитина, настільки, що може перейти у нову форму – розслаблення, катарсис. Поступово діти досягають емоційної стійкості та саморегуляції.
Вищезазначені технології можуть бути як групові, так і індивідуальні, де перевага надається роботі арт-терапевтичними методами саме в групі, яка дозволяє розвивати ціннісні соціальні навички, формує адекватну самооцінку і веде до зміцнення особистісної ідентичності. Завдяки взаємній підтримці, групова робота дозволяє спостерігати результати своїх дій і їх вплив на оточуючих, засвоювати нові ролі, розвиває навички прийняття рішень, комунікативні навички та здатність до адаптації.
Узагальнюючи вищесказане можна сказати, що розвиток емоційної стійкості є одним із найважливіших завдань розвитку особистості підлітка. Розвиваючи емоційну стійкість підлітка засобами арт-терапії, можна знайти вирішення низки проблем розвитку його особистісної сфери.
Арт-терапевтичні техніки допомагають підліткам знайти та зрозуміти себе, світ у якому вони живуть, адаптуватися до будь якого нового середовища, вміти налаштовувати стосунки та спілкування з однолітками, вчителями, батьками. Саме засоби арт-терапії допомагають у формуванні всебічно розвиненої особистості, яка психологічно стійка, здорова та духовно збагачена. В мистецтві немає заборон і протипоказань, воно доступне для кожного, ефективне і головне – безпечне.