кає шишечкою біля дупла», «Зайчик б'є морквинкою по пеньку» тощо)

Дорослий пропонує постукати спочатку тихо: т-т-т..., а пот ім голосно (бо не почули, бо дощ розходився) — д-д-д…

Особливо подобається дітлахам гратися у «пари вправ». Об'єднання вправ у пари — дуже ефективний прийом, оскільки всі вони прості й уже відомі малятам, а до того ж цікаві своїми веселими динамічними образами. Під час виконання вправ слід стежте, щоб відбувалося швидке переключення рухів язика. Кожне завдання треба виконувати по 3-4 рази.

«Поїзд стукає колесами» (дд-дд-дд-....), а в купе «ко-шеня п'є молоко» (імітація рухів язика кошеняти).

«Індик белькоче» (швидкі рухи широким язиком по верхній губі та зубах з застосуванням голосу), а поруч «кошеня п'є молоко».

На дереві «дятел стукає дзьобом»: д-д-д..., а під деревом «індик белькоче» (або «котик п'є молоко»).

Ускладнення: дорослий пропонує гру «Для уважної дитини». Він лише показує рукою напрямок — вгору (дятел), вниз (котик, індик), а дитина виконує відповідні вправи.

Щойно дитина почне добре виконувати ці вправи, не докладаючи особливих зусиль і в повному обсязі, можна переходити до постановки звука.

Поради логопеда

РОТАЦИЗМ (лат. rhotacismus, від  грецької букви «ро») -

порушення вимови звуків (фонем)

[р] і [р’]. Порушення може виражатися в спотворенні звуків, відсутності їх або заміні іншими звуками. 

Порушення вимови звука [Р]  - один із самих розповсюджених і важких для корекції дефектів звуковимови.

Серед усіх звуків української мови звук [р] найбільш складний за утворенням, так як потребує точних рухів різних частин язика. 

Але якщо до п'яти років малюк все ж таки не може правильно вимовити цей звук, йому треба допомогти. З цією метою пропоную добірку спеціальних підготовчих вправ, які зміцнюють м'язи язика, змушують вібрувати його кінчик (що необхідно для правильної вимови звука [Р]), сприяють розтягненню під'язикової «вуздечки».

Вправа «Смачне варення»  

Широким пласким язиком треба по черзі облизати верхню й нижню губи, ніби злизуючи щось смачне.

Вправа «Побіли стелю»

Кінчиком язика виконуються ковзаючі рухи по піднебінню — вперед-назад:  «білимо в хаті стелю».

 

                                   Вправа         «Язичок          стри-

бає» («Жабка стрибає», «Зайчик стрибає»)

Кінчиком язика по черзі торкатися верхньої та нижньої губи. Потім те саме слід зробити «широкою» поверхнею язика, назвавши вправу по-іншому. Дітям подобається, коли назви завдань змінюються — це пробуджує їхню уяву та урізноманітнює заняття.

Вправа «Конячка»

Відкривши рот, присмоктати кінчик язика до піднебіння, а потім з силою

«відірвати». Як наслідок, має утворитися звук, схожий на цокання копит коня. Темп виконання вправи можна прискорювати («конячка біжить швидко») та уповільнювати («конячка іде повільно»). Дорослий також має стежити, щоб під час виконання вправи нижня щелепа залишалася нерухомою, пояснюючи: «на конячці їде лише твій язичок».

Вправа «Зупини конячку»

Міцно стуливши губи, треба з силою подмухати крізь них, змушуючи їх дрижати: пр-р -р...  Повт орит и вправу 3—4 рази поспіль.

Вправа «Грибок»

Присмоктати           язик     до піднебіння, як у вправі «Конячка», і утримувати його в такому положенні, рахуючи до п'яти. У дзеркалі має бути чітко видно розтягнену «вуздечку»—

«ніжку гриба», Вправа «Формула-1» Покласти розслаблений язик між губами. Довго з силою дмухати по спинці язика. Має утворитися дрижання та рівномірне гудіння, схоже на шум гоночної машини. Вправа «Барабан» («Поїзд стукає колесами», «Дятел стукає дзьобом») Відкрити рот і, утримуючи язика за верхніми зубами, швидко вимовляти: д-д-дд… протягом двох-трьох хвилин. При цьому кінчик язика має відскакувати від

горбиків за верхніми зубами (альвеол). Дорослий має стежити, щоб під час виконання вправи рот у дитини був відкритий, а між зубами лишалась щілина.

Варіанти: вимовляти звуки можна з притиском на початку — д-д-д, д-д-д, д-д-д; швидко та повільно.

«Стукаємо у двері» («Дощик б'є у вікно»,

«Намис-тинки покотилися», «Білочка сту-