(Автор, твір, жанр, топонім, герої )
Картка № 1
На небі сонце - серед нив я. Більше нікого. Йду. Гладжу рукою соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі.
-
Ми йдемо серед поля. Три білих вівчарки і я. Тихий шепіт пливе перед нами, дихання молодих колосків збираються в блакитну пару.
-
Сіра маленька пташка, як грудка землі, низького висіла над полем. Тріпала крильцями на місці напружено, часто і важко тягнула вгору невидиму струну від землі аж до неба.
Картка № 2
-
Це чіткий перламутр на бенкеті дикої голодної країни. І я, зовсім чужа людина, бандит – за одною термінологією, інсургент – за другою…
-
Так, це були неможливі хвилини. Це була мука. - Але я вже знав, як я зроблю. Я знав і тоді, коли покинув маєток. Інакше я не вийшов би так швидко з кабінету…
-
…Я йду і йду, а одинока постать моєї матері все там же. Вона стоїть,звівши руки, і зажурно дивиться на мене.
Картка № 3
-
Його смалило сонце та обпікав вітер, і завше йому хотілося їсти, бо народився в бідній хаті, і першим спогадом дитинства був степ.
-
І ми з роду турбаїв, не були кріпаками зроду-віку, і Данилко хай не буде.
-
Степ простелявся перед ним, як чарівна долина, на якій пахне трава, пахнуть квіти, навіть сонце пахне, як жовтий віск…
Картка № 4
-
Вона чула його, мабуть, ще здалеку, той лист, мабуть, ще з півдороги. І ждала…
-
Дивлюсь, а вона вже на поріжку сидить,жде…Вона щораз перша вгадувала, коли тато обізветься.
-
Сю ніч снилася мені моя сосна. Це вона вже досі в коліно, а може, і вища. Сосна – а за нею річки сиве крило.
Картка № 5
1.Блакитне море. Дитячим щебетом починається ранок на одному з мальовничих півостровів, що по-тутешньому зветься просто кут.
2.Берег віддаляється. Уже ледь біліє черепицею рибальська хата, їхній береговий орієнтир.
-
Судно,однак, таки ближче. Сіре залізне громаддя його низько, розлого сидить на воді, осівши майже по ватерлінію.