Наукова стаття "Художня деталізація малої прози Павла Загребельного"

УДК 821.161.2                               Черкас Олександр Олександрович,                                                               учитель української мови та літератури                                                                                                   спеціальної школи-інтернату № 15 м. Києва

ХУДОЖНЯ ДЕТАЛЬ У ТВОРЧОМУ КОСМОСІ П. ЗАГРЕБЕЛЬНОГО

Черкас О. Художня деталь у творчому космосі П. Загребельного.

У статті проаналізовано специфіку художньої деталі у повісті Павла Загребельного «Гола душа».

Ключові слова: художня деталь, мікрообраз, парна художня деталь, деталь-символ, деталь-фразеологізм, деталь-цитата.                                                                                                     Черкас А. Художественная деталь у творческом космосе П. Загребельного.                                                                                                                                                                    В статье проанализирована специфика художественной детали в повести Павла Загребельного «Голая душа».                                                                                                                        Ключевые слова: художественная деталь, микрообраз, парная художественная деталь, деталь-символ, деталь-фразеологизм, деталь-цитата.              Cherkas O. Аrtistic detail in the creative space of P. Zagrebelnii.                                          The article analyzes the specifics of the artistic detail in the story of P. Zagrebelnii «Naked soul».                                                                                                                                             Key words: an art detail, a mikrocharacter, a paired artistic detail, a detail-symbol, a detail-idiom, a detail-quote.

Сучасні розвідки розширюють перспективи осягнення структури художнього твору, розуміння змісту та естетично-ідеологічного значення. Художня деталь у цьому контексті відіграє не лише роль будівничого матеріалу композиції, а й конструює змістову палітру, наповнює сенсом образи та характери героїв, на рівні мікропоетики тексту розчленовує його структуру на окремі міні-системи, що інтерпретують розуміння авторського твору відповідно до епохи, читацького сприйняття та задуму.                                                                                                   Дослідники творчої картини світу П. Загребельного (Н. Заверталюк,             Н. Олійник) зазначають, що силове поле патріарха обгорнене в щільні оболонки художніх деталей, котрі максимально широко розкривають образну систему кожного твору, визначають його настрій, відображають стилістичну майстерність автора. Проза митця порубіжжя ХХ-ХХІ століть у руслі обраної нами проблеми проаналізована недостатньо. У зв’язку з цим актуальність статті зумовлюється потребою дослідження художньої деталі у повісті «Гола душа» (1991 р.), яка належить до зразків гротескно-психологічної прози, глибока за змістом, оригінальна за лексико-стилістичними особливостями та цікава за композиційною структурою, де художня деталь має глибоке символічне значення, яке закладене автором у матеріальні речі, портрети героїв, явища. П. Загребельний відверто інтерпретував суперечливий та складний внутрішній світ душі головної героїні, використовуючи розмаїтий арсенал художніх деталей, які зуміли передати усе багатство таланту прозаїка. Мета нашої статті – проаналізувати особливості художньої деталі у повісті П. Загребельного «Гола душа».                                                                                                                Узагальнюючи здобутки літературознавців (дослідження Г. Авксентьєвої [1], Ю. Кузнецова  [4], С. Паламар [5]), поняття художня деталь трактуємо як мікрообраз, що є базовим елементом для побудови мегаобразу. Відповідно до цього, проаналізуємо художні деталі повісті у групи й окреслимо їхні структурно-функціональні особливості. Пропонуємо класифікаційну схему художніх деталей для повісті П.Загребельного, (див. схему 1), яку було розроблено нами спеціально для групування мікрообразів, використаних у творі. Звернемо увагу, що поняття «парної деталі» введено у науковий обіг уперше, яке використовуємо на позначення взаємопов’язаних (протилежних або доповнювальних)  мікрообразів, що мають місце в повісті «Гола душа» та інших прозових творах. Окрім цього, вважаємо за необхідне розчленувати традиційний тип художніх деталей, такі як мовна, психологічна та портретна на окремі підкатегорії, які також виділені нами, як найбільш вдалі еквіваленти, що позначають наявні у повісті мікрообрази. У змішану групу відносимо категорії художніх деталей із матеріальними властивостями. Добірка підкатегорій сформована на основі вихідного матеріалу твору.

Психологічна деталь у творі функціонує як фундамент для побудови образної палітри героїв, охоплюючи внутрішні характеристики, жести та фізичні стани. До цієї групи підпорядковуються такі категорії, як деталь характеру та деталь фізичного стану і поведінки. Проілюструємо зазначені категорії психологічних деталей прикладами із твору. Деталь характеру: Реактивний Стартувальник – «…дико працездатний і злий ідіот…» (тут і далі курсив наш. – О.Ч.) [3, c. 54]; про чоловіків – «…душі грубі, як бетон…» [3, c. 56]; Клеопатра –  «всім керувати – і ні за що не відповідати» [3, c. 106]; митець – «ледачий, як лев» [3, c. 110] тощо. Зображаючи образ Кібця, чергового коханця Клеопатри, автор особливу увагу приділив його рукам, що видно з декількох епізодів. По-перше, під час першої зустрічі Клеопатри з ним: «Клишоногий, з розчепіреними пальцями, ніздрі роздуті…» [3, с. 30]. Знову  образ його рук з’являється при наступній зустрічі: «І клешнясті руки жорстоко і безсоромно вчепилися у мене, в моє тіло, у мою ніжність, у моє…» [3, с. 35]. Те, що Кібець так зухвало поводиться і акцентується саме на його руках, підкреслює нахабність та невихованість героя. На підтвердження цього наведемо ще один приклад: «Кібець послухався, та коли я виринула з-під коца, він наосліп пустив собі поза спиною руку, намагаючись ухопити мене за голе стегно» [3, с. 36].  Остання зустріч Кібця з Клеопатрою відбулась у її новому кабінеті, при новій посаді. Знову ж Кібець простягає руки до неї, таким чином, зайвий раз доказуючи свою нестриманість: «Кібець зиркнув на секретарку, шмигнув своїми розбійницькими буркалами по мені, круто повернувся, просичав…»  [3, с. 76]. Руки Кібця, як художня портретна деталь, стосуються лише його і надають його образу повноти та довершеності, підкреслюючи лише йому притаманні риси характеру (такі, як нахабність, нестриманість, невихованість), але під час кожного опису його дій читач зайвий раз впевнюється у зовнішній привабливості головної героїні. Деталь фізичного стану та поведінки: Малинка-Осичняк – «позіхав, ще тільки переступаючи поріг; бурмотів ледве рухаючи язиком; спав, як удав, що проковтнув кролика» [3, c. 26]; Реактивний Стартувальник – «день і ніч складав списки і бризкав слиною по телефону» [3, c. 54]; Клеопатра – «спеціальний запас усмішок, вбивча усмішка» [3, с. 58-59]; Реактивний Стартувальник –  «вигулькнув, як водяник з ополонки» [3, с. 71]. Зовсім іншого значення набуває художня деталь у образі Динозавра, де автор також акцентує на його руки  і вони виступають художньою деталлю образу: «У цього чоловіка-динозавра страшна влада і сила. Він може заграбастати тебе своїми лапищами і потрощити всі твої кістки…» [3, с. 40]. Не зважаючи на те, що письменник використовує збільшено-згрубілу форму «лапища», проте, на відміну від Кібця, це не надає поганої характеристики Динозаврові. Це лише ознака його сили. Як бачимо, П.Загребельний використовує як деталь фізичного стану та поведінки, так і деталь характеру. На нашу думку, автор робить це з метою продемонструвати не лише конкретну рису героя, а сформувати комплекс психологічних характеристик образу, що повноцінно передають його внутрішнє «Я» через поведінку та фізичний стан. У будь-якому випадку зазначені категорії взаємопов’язані та доповнюють одна одну, адже за допомогою фізичного стану та поведінки ми можемо робити певні висновки про характер героя тощо.                             Портретна деталь уніфікується за статевою ознакою (чоловіча та жіноча), котра функціонує для конкретизації (називає персонажів, дає загальне уявлення про його вигляд) та візуалізації героїв (елемент для конструювання зовнішності героїв) та насичена мікросимволами  (категорія – ім’я-символ), що додають героям додаткового відтінку, підсилюють стилістичну різнобарвність твору, роблять його «смачнішим» для читання. Наведемо приклади художніх портретних деталей відповідно до перерахованих вище категорій. Чоловіча портретна деталь: змальовуючи постаті чоловіків, П. Загребельний не вдається до розлогих описів зовнішності. Про вигляд чи вдачу кожного з них ми знаємо вже з кількох лучних фраз, якими їх маркує Клеопатра: директор бібліотеки – «молодий і вусатий» [3, c. 14]; Малинка-Осичняк –  «живий трупик, м’який продавлений диванчик» [3, с. 41]; професор – «не мужчина, а ходячі штани» [3, с. 43]; людина з райзаготживсеровини – «чоловічок схожий на куницю» [3,с. 47]; Реактивний Стартувальник – «схожий чи то на цигана, чи на єврея, чи на гуцула» [3, с. 58]; «не мужчина, а Роза Люксембург» [3, c. 73]; Семен Михайлович – «делікатний, як шовковий галстук» [3, c. 96]; митець – «схожий на молодого лева» [3, с. 110]. Характеристики скупі, проте кожній притаманне щось особливе. Так про начальника залізниці Клеопатра заявляє: «…тут вповзає до вагону мій начальничок стягати з мене натуроплату – сірий мундир,  сіра морда, прокислий дух, п’яні вирла… Посоловілий…» [3, с. 22]. З цього простого опису  читач може уявити яка людина зайшла. Саме тут вдало використано кольоративну деталь. Колір «сірий» традиційно символізує буденність, нейтральність, беземоційність. Так само і начальник залізниці, не викликаючи  жодних емоцій у Клеопатри, є засобом здійснення її мрії. Наступний чоловік Клеопатри – лейтенант Малинка-Осичняк. Саме за нього вийшла заміж героїня, сподіваючись на майбутні перспективи. Його образ автор не вимальовує детально. Лише кілька фраз і стрижневі штрихи. Під час знайомства Малинки з Клеопатрою такими деталями-штрихами є запах сигарет і шипру: «Земляк притупав до моєї «служебки», не чекаючи й хутора Михайлівського. Заткнув вузькі двері своїм масивним тулубом, заповнив купе запахом «шипру» і міцних сигарет» [3, с. 24]. Коханця Клеопатри, друга її чоловіка на ім’я Тодя, патріарх також змальовує, надавши йому особливих рис. Якщо в образі Малинки присутні нюхові деталі, то в образі Тоді – дотикові. Найбільш виразно простежуємо це під час опису фізичної близькості коханців: «Я стала м’яка, як подушка. І все було м’яке: темрява, порожнеча, забуття. Коли я опам’яталася, то відчула, що лежу зовсім гола, піді мною волохата шкура великого мертвого звіра, а наді мною звір живий, теж голий, як і я, холодний, слизький і огидний» [3, с. 93]. Абсолютно різних чоловіків об’єднує ставлення до них Клеопатри. Вони огидні головній героїні. Згадуючи Тодю, вживає такі слова: «Масна усмішечка, масна морда, масні натяки» [3, с. 111]. У змалюванні Суєти також відчувається неприязнь головної героїні: «Суєта з’явився непрошений і незваний, вперся до кабінету, розсівся, як удома, широкопузий, широкомордий, рот, як у кашалота…» [3, с. 118].  Клеопатра не використовує слово «обличчя», а лише «морда». При цьому, часто порівнює чоловіків  з тваринами – зоологічні деталі (динозавр, лебідь, лев, куниця та ін.), які асоціативно конструюють образ героїв. Клеопатрина класифікація чоловіків – «як м'ясо на Бессарабці: свинина, телятина, баранина, яловичина. Кролики мене взагалі не цікавили, птиця – це щось гомосексуальне. Вже коли мати справу, то з вепрятиною…» [3, с. 56]. Такі анімалістичні деталі допомагають створити асоціативний ряд, провокують уяву читача, роблять постаті героїв більш яскравими та впізнаваними. Жіноча портретна деталь. Тітка – «стара діва, нудна, безбарвна, без запаху, чиста, як одноразовий шприц» [3, c.16], «єгипетська цариця» [3, с. 16]; «на грибах я розумілася не менше, ніж на чоловіках» [3, c. 63]. Проаналізована категорія портретної деталі за статевою ознакою свідчить про домінування у ній чоловічої деталі. Це зумовлено тим, що повість побудована у вигляді жіночого монологу, котрий насичений подробицями із особистого життя головної героїні, де було чимало чоловіків. Для того, щоб їх якось типізувати, Павло Загребельний майстерно використовує арсенал художніх деталей, які дають можливість конкретизувати та візуалізувати героїв-чоловіків. Із жіночих деталей переважають ті, що розкривають образ головної героїні. (Враховуючи, що інші жіночі постаті у повісті відіграють фонову роль!). Для Клеопатри такою деталлю є її посмішка. Вона сміється  не через те, що рада чомусь, або комусь, а лише тому, що їй потрібно усміхатися. Простежити це можна в декількох епізодах. По-перше, коли Клеопатра розповідає про свою нову роботу, надаючи собі характеристику:  «Я усміхалася їм усім мовчки. Єдине, чого я тут навчилася, –  це усміхатися. Шістдесят дев’ять різновидів усмішки, як способів любові в індійській «камасутрі. Інтелігенція хлюпає, а я сміюсь на повні груди…» [3, с. 55]. Усмішка для Клеопатри – це  привід ухилитися від нецікавої, чи неприємної розмови. Про це свідчать такі рядки: «Я, звичайно ж, дякую, відпускаю класикові цілий оберемок усмішок, а йому все мало, він, бачте, хотів знати мою думку про свою попередню книжку…» [3, с. 37]. За гарною посмішкою головна героїня намагається приховати і необізнаність в сфері її роботи. Це можемо простежити в одному з її монологів: «Розумна я чи дурна – про це не довідається ніяке ЦРУ, хоч би прислало сюди тисячу своїх агентів, бо від мене тільки й матимуть, що 69 усмішок та «Будь ласочка», а все інше хай додають перекладачі» [3, с. 60]. Усмішка для Клеопатри – це спосіб уникнути небажаної розмови. Під час зустрічі зі Стартувальником, який намагається нав’язати їй свої ідеї щодо націоналізму вона лише:  «… охочу згодилася, демонструючи йому ще кілька своїх усмішок з арсеналу секретної зброї» [3, с. 58-59]. За допомогою усмішки, яка не несе за собою жодного емоційного навантаження, Клеопатра домагається своїх цілей і зваблює чоловіків: «І тут я пустила на нього вбивчу усмішку, після якої для мужчини треба викликати карету швидкої допомоги або ж прямим ходом тарабанити його на засідання парткому і розглядати   питання  про моральний розклад» [3, с. 59]. Сама героїня впевнена у незрівнянності своєї посмішки. Спостерігаємо це в таких рядках, де Клеопатра дає самохарактеристику своїй посмішці: «Яка нормальна людина може сидіти за столом день, місяць, рік, і розставляти тридцять дві літери абетки так і сяк, виписувати якісь ідіотські слова, малювати те, чого не можна змалювати, як, скажімо, моєї звабливої, стократно й тисячократно сексуальної смішки?» [3, с. 79]. Також, як зауважує Клеопатра, її посмішка є способом маскування, лицемірства: «Сидячи у президії я затуляюся усмішкою, мов розмальованою японською ширмою і з-за неї крадькома розглядаю усіх  чоловіків у залі» [3, с. 117]. П. Загребельний звертає увагу і на руки Клеопатри. Ця художня деталь дає нам можливість зрозуміти, що героїня себе любить і не переобтяжує зайвою роботою, про що сама каже у сповіді: «Рука в мене була біла й пещена, як у цариці Катерини. Після того, як Малинка висмикнув мене з пасажирського вагона, я не бралася й за холодну воду, бо й навіщо?» [3, с. 59], «Не можу керувати культурою та наукою з мозолями на руках» [3, с. 59].  Роблячи компліменти Клеопатрі, їй муркочуть: «У тебе зад, як у цариці Катерини…» [3, c. 59]. Але що бачить Клеопатра в кінці повісті: «… дивився на мене мій портрет… Волосся розкудлане, губи дудочкою, ніби для поцілунку, декольте, як в американської рок-зірки Мадонни…» [3, с. 148]; «…знов мій портрет, та сама порнографія, голі груди, гола душа…» [3, с. 149]. Зміна ставлення героїні до себе виявляться через протиставлення. Вдома вона передивляється старі альбоми і протиставляє себе своїм знайомим: «…видатні діячі, світила, честь і слава, усі мертві уже, але вічно живі, а поряд з ними, у самому центрі, безсовісно, безсоромно, цинічно – якась шлюха, вульгарна голо груда дівка, з блудними очима, з похабним ротом…. Страх і жах!» [3, с. 149].

Щодо категорії ім’я-символ (Клеопатра, Клавка, Єва, цариця Катерина), то зауважимо, що П.Загребельний інтерпретує значення історичних (Клеопатра, Катерина) та біблійних (Єва) імен в образ головної героїні, за допомогою яких читач асоціативно наділяє ці символи певними ознаками, що характерні саме для них. Символічного значення набувають також прізвища, (Малинка, Борщ, Січкар, Тонконіг, Легкоступ, Безштаний, Безклубний, Легкодух, Грицевий), за допомогою яких автор філігранно конструює зовнішність, поведінку та характер героїв.

Мовна група художніх деталей виразно об’єднує індивідуальну авторську манеру письменника, за допомогою яких (деталей-цитат, деталей-фразеологізмів, спотвореної іншомовної лексики) інтерпретується спектр соціальних, культурних і побутових явищ, характерних для радянської людини. Наприклад: деталь-цитата (уривок із пісні): «Снегопад, снегопад. Если женщина хочет ...» [3, c. 66]; «Не нужен мне берег турецкий и Африка мне не нужна» [3, c. 69]; «Отпустите меня в Гималаи, отпустите меня на совсем, а не то – я завою, залаю, а не то я кого-нибудь съем!» [3, с. 71]; деталь-фразеологізм: «липнуть, як оси до меду» [3, c. 105]; «творю, як Пігмаліон Галатею» (Тодя про Клеопатру) [3, с. 93]; «пустити в пазуху холодного вужа» [3, c. 78]; «отруйні, як гримучі змії» [3, c. 152]; спотворена лексика: «іскузьмі» [3, с. 50], «Брундер шаф» [3, c. 74]. Також до цієї категорії можна віднести й понівечену лексику Клеопатри: «голо-сування» [3, с. 149],  «дисертація-ногозадирація» [3, с. 101]. Як бачимо, у мовній групі художніх деталей переважають деталі-цитати із пісень. Пісенними фрагментами П. Загребельний не лише передає ставлення героїв до того чи іншого явища, а й відображає особливості світогляду радянської людини, котрі яскраво розкриваються у текстах, що цитуються. Деталь-фразеологізм використовується рідше, аніж попередня група. Функціонально вона додає гостроти описуваній події, образу чи стану, емоційно оживляючи текст. Спотворена лексика – найменша категорія художніх деталей у цій групі, але її значення для розкриття образу героїв, які закидають такі «слівця», не менш важлива. За допомогою спотвореності іншомовної лексики Павло Загребельний надзвичайно вдало передав примітивний світ радянських людей, їхню інтелектуальну та моральну обмеженість.

Парні деталі у повісті «Гола душа» конструюють ключові образи та явища, на яких акцентує увагу автор. Павло Загребельний у творі протиставляє їх одна одній, створює з них полярний ланцюжок мікрозв’язків, що сповна реалізуються у парі (подвійній чи потрійній). Зауважимо, що парні деталі у реаліях повісті досить суперечливі, адже їх можна розглядати у декількох аспектах. По-перше, як мікрообрази, що конструюють мегаобраз, по-друге, як автономні мікрообрази, по-третє, як повноцінні мегаобрази, які самостійно функціонують на рівні макропоетики твору. Проілюструємо парні деталі прикладами: голе тіло і гола душа – полярні мікрообрази, що відображають внутрішню та зовнішню лінію характеру, поведінки, духовного та морального стану героїні. Розуміння «голого тіла» як художньої деталі однаково правильне як у переносному, так і в прямому значенні, яке в залежності від тексту сприймається читачами по-різному. Деталь «гола душа» є не лише будівельним матеріалом для конструювання образу Клеопатри Микитівни, а й ключем до розуміння всієї повісті, адже уособлює психологічну глибину внутрішніх станів героїні, її «гнилу» середину, інтелектуальну убогість, цинізм і радянський світогляд жінки-керівника. Гола душа – це символ епохи, котра зруйнувала не одну таку «голу душу» за допомогою «голого тіла». Тріада художніх деталей Оргазм/Сарказм/Маразм (та ще деякі похідні від них: маразматик, екстаз і маразм, клімакс і маразм, собачий маразм) також належать до цієї групи. Функціонально вони розкривають образ головної героїні, емоційно підсилюють її розповіді про події та явища з радянського життя, протиставляються характерам та вчинкам інших героїв. Наприклад: «…Клавка – це штука, а Клеопатра – сарказм!» [3, c. 17]; «У вагонних провідниць серйозна тільки зарплата: навіть на чай з цукром не вистачає. А так усе життя несерйозне. Сарказм і маразм» [3, c. 24]; «Вона ще торохтіла про структури, ланки, інстанції, але я нічого не чула, бо нащо воно мені! Сарказм і маразм» [3, c. 47]; «Тонконіг і наукова робота? – Сарказм і маразм!» [3, c. 96] тощо.

Змішана група художніх деталей охоплює декілька типів, що конструюють реальність героїв. Функціонально на неї покладено завдання конструювати навколишню дійсність, підсилювати описи соціальних і побутових явищ, типових для радянського суспільства. Зокрема, деталь інтер’єру: «ванна кімната облицьована чорними лискучими кахлями», «тугий зелений диван, глибоке крісло» (кімната в готелі Росія) [3, c. 104]; «тьмавим золотом світилися стіни і стеля, оббиті сосновою вагонкою, у великому каміні гугоніло веселе полум’я, під дальньою стіною блимали різнобарвними тумблерами стереосистеми» (про головну кімнату) [3, c. 91] та ін.; деталь продуктів харчування: «гриби в сметані були ніжні, як поцілунок коханого чоловіка» [3, c. 63]; «холодний як заливна осетрина в московському ресторані» (Реактивний Стартувальник) [3, c. 64]; «чистий спирт, чернігівські і сумські горілки» [3, с. 103]; деталь одягу: «спортивні костюми “Адідас”» [3, с. 84]; «норкова шапка» [3, c. 45]; «болгарські дублянки» [3, c. 46]; «синтетичний гольф» [3, c. 73]; «синій новісінькій костюм та пістрівий галстук» [3, с. 49]; деталь пейзажу: «готель «Дзвін» над самим Дунаєм і п’яні ночі» (опис Братислави) [3, c. 96]; «кілька будинків розкиданих безладно і недбало, але між ними прекрасні дороги, великі сині щити, на яких розписана куди і як хати» (опис заграниці) [3, c. 151]. Символічною деталлю є темні сходи, котрі характеризують моральний занепад жінки та її небажання змінити своє життя на краще. Клеопатра падає  в темну прірву. Образ сходів простежуємо в такому епізоді: «Хтось із п’яною настирливістю пхав мене в темний куток залу, там були вузькі круті сходи, які вели не знати куди, я не хотіла на ті сходи і нікуди не хотіла, а все ж ступила на них, але не пішла, а ніби попливла, возносилася вище й вище, у темряву і в порожнечу» [3, с. 93]. У змішану групу деталей ми об’єднали декілька категорій, які рідше за інші групи Павло Загребельний використовує у творі. Окреслені категорії художніх деталей задають ритм, додають пікантності та гостроти оповіді повісті, наповнюють виразністю сюжетне тло.

Ще однією додатковою групою художніх деталей, якими автор майстерно оперує у творі, є деталь радянської епохи або соціальної дійсності, котра виступає основним сюжетним тлом повісті, задає настрій оповіді Клеопатри. Проілюструємо уривками з тексту: «… Культура, наука, освіта, охорона здоров’я? Може ще й фізкультура? Хіба не однаково? Нечуваний розвиток радянської культури? Радянська загальна освіта найзагальніша у світі! При безкоштовному лікуванні здоров’я не варте нічого …» [3, с. 44]; «Кажуть, колись було так: ставили вдень, знімали вночі» [3, c. 69]; «Промову для письменників він написав справді блискучу. Від Гомера до нашої ери. Були підняті до небес саме всі ті, кого й треба було підносити, вписав мені Тодя у блокнотик і вірші поета, який найближче протовпився до державного корита і тепер крутив хвостом, хитрував, служив нашим і вашим, щоб не підпустити туди більше нікого і своїх побратимів» [3, c. 78] та ін. Наведені уривки насичені художніми деталями, які максимально влучно передають колорит радянської епохи, конструюють соціальну-політичну реальність життя вищих чинів, надзвичайно вдало і живо задають потрібний настрій у повісті і майстерно демонструють усю внутрішню «гнилість» радянської системи.                            Таким чином, навіть аналіз однієї повісті Павла Загребельного засвідчує домінантну роль художніх деталей-мікрообразів у творчому космосі патріарха.  Система Загребельнівських деталей, виступаючи своєрідним маркером авторського стилю митця, розширює інтерпретаційну компетенцію читача, викликає асоціативні зв’язки, що забезпечують динамічність опису.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авксентьєва Г. Функціонування терміну художня деталь в літературознавстві [Електронний ресурс] / Г. Авксентьєва. – Режим доступу: http://histans.com/News/20130601001611/20130601001611_1.pdf. – Назва з екрана.
2. Домбровський В. Українська стилістика і ритміка. Українська поетика /                                    В. Домбровський. – Дрогобич: ВФ «Відрядження», 2008. – 488 с.
3. Загребельний П. Гола душа / П. Загребельний. – К.: Преса України. – 140 с. – Серія «Бібліотечка молоді України».
4. Кузнєцов Ю. Художня деталь у прозовому творі / Ю. Кузнєцов // Радянське літературознавство. – 1980. – № 9. – С. 17-26.
5. Паламар С. До проблеми художньої деталі (літературознавчий аспект) /      С. Паламар // Українська література в ЗОШ. – 2005. – № 3. – С. 15-17.

Схема 1. Класифікаційна схема  художніх деталей