Аудіювання тексту (тестові завдання)

БОРОНИТИ ЧЕСТЬ КИЄВА

    Сонце уже високо ходило над землею. Скресли ріки, і крижини безладно громадились і шурхотіли в течії повноводдя. Чорні хвилі пружно вигойдувались на бурунистих гребенях посеред тріскотливих крижин…

Князь Оскольд сидів у лодії під вітрилом і мріяв, погойдуючись на пружних хвилях Десни. Довкола мліла в сонячному весняному мареві земля сіверян. Мирне і спокійне плем'я густо розкинуло свої селища по берегах ріки, яка нижче стольного града Новгорода-Сіверського розливалася широко, як море. В інший час зупинився б тут. А зараз поспішав до Києва.

     Перша лодія, за якою йшов вітрильник з Оскольдом, ураз чомусь завернула до берега. Спрямувала на піщану смугу. Угледів: кілька спішених верхівців бігли до річки з усіх ніг, несамовито розмахували шапками, щось кричали до них. Оскольдів кормчий і собі завернув до берега. Що стряслося? Ще не причалили лодії, як почув тривожні голоси:

- Княже, Київ орда обступила!

- Звідки? Яка?..

- Не відаєм. Одні мовлять, ніби хозари. Інші - ніби угри з печенігами. Хто зна. А прийшли від хозарського степу. Кияни міцно стоять на валах. Твоєї підмоги ждуть.

      Оскольдові видалося, що він десь уже ніби бачив старшого із посланців, і тому запитав у нього:

- Хто ж будеш? Чийого роду?

- А нічийого! Сам по собі! - синьооко усміхнувся киянин, насунув на голову потерту лисячу шапку, почалапав до свого коня.

     Оскольд насупився - зухвалець надто нечемний. Не шанує належно його, можного володаря слов'янської землі. Та чекайте ж ви, ниці худії люди, він ще змусить вас низько кланятись йому! А зараз не час виставляти свою гординю. Та й не рівня йому сей жебрак в обшмульганій шапчині, щоб він, князь землі полянської, допитувався в нього роду! Хай іде геть!.. В Оскольда інший клопіт - як урятувати Київ од біди…

    Світанок тільки починав жевріти, коли Оскольдові вої з великою тихістю підступили до київських валів. Дружина Оскольдова кинулася на ворожий стан зненацька, розітнувши посвистами мечів сірий світанок. Назустріч їй підхопилась ворожа рать, що опочивала за валами на купах шкур чи на сідлах. І зав'язалася зла січа.

Кілька ординських верхівців оточили Оскольда з усіх боків і націлили в груди списи. Щільним кільцем обступали його хозарські комонники - хочуть взяти князя живого…Та не бути сьому!

Оскольд розмахнув мечем, не чуючи ані болю в плечі від ворожого удару, ані гарячого струменя крові на скроні…

Не відразу й побачив, як із протилежного боку, з-під круч Дніпра, виповзла, немовби з-під землі, нова дужа рать пішців і пішла приступом на ординців. Попереду неї врубувався в щільні ряди степовиків невисокий дужак в обшмугляній лисячій шапці, а поряд із ним завзято орудував мечем червонолиций рудоволосий кремезняк у шоломі.

Витер обличчя рукавом, роззирнувся і мало не укляк з подиву - до нього біг розчервонілий, мов розпечене коло сонця, Ніскиня в шоломі і отой посланець, що перейняв його на Десні за Новгородом-Сіверським. Хто ж він? І звідки знову взявся отут?

І враз здогадався: та се ж він і привів сюди древлянську рать! Ну й звитяжець же! Але ж і зухвалий муж - не сказав йому свого імені.

- Встигли! Встигли! - радів усім своїм безбровим червоним обличчям Ніскиня, стоячи перед Оскольдом. - Коби не сей киянин, не встигли б! - очима вказав на доблесного воя в лисячій шапці. Той був без шолома, ніби прийшов не на рать, а на гостини.

    Киянин білозубо осміхнувся, зняв з голови шапку. З-під неї висипався на плечі сніп білого, як льон, волосся. І тоді Оскольд його упізнав:

- Пастух! Се ти рятував Київ?

- Я, - просто одказав пастух.

- Але ж ти тоді так несподівано щез…Імені свого не сказав.

- А навіщо? - щиро здивувався звитяжець.

- Нагороду маєш дістати. Честь Києва врятував.

- Нагородою мені і єсть честь Києва, - мовив пастух, натягнув свою кумедну шапку й усміхнувся.

(За Р. Іванченко)

1.Тема тексту.

А показ сили волі й витривалості народу в боротьбі з ворогами;

Б  розповідь про мужню оборону Києва проти ворогів на чолі з князем Оскольдом;

 В  розповідь про зухвалого пастуха, який самовіддано служив князю;

 Г  розповідь про життя і подвиги київського князя.

2. Текст починається

А описом природи;

Б  розповіддю про облогу Києва;

В описом зовнішності князя Оскольда;

г) описом Новгорода-Сіверського.

3. Київські посланці повідомили князеві, що:

А Київ обступила орда;

Б хозари задумали взяти князя живим;

В ординці підготували Оскольдовій дружині пастку;

Г ординці обступили Новгород-Сіверський.

4.  Коли відбуваються  описані події?

А  восени;    Б  узимку;    В улітку;     Г  навесні.

5. Відмова від нагороди

А експозиція;   Б кульмінація;    В  розвиток дії;    Г розв’язка.

6. Ключовими  в тексті є слова

А князь, ріка, крижини;    Б Оскольд, кияни, рать;   В посланець, берег, хозари;

Г жебрак, степовик, володар.

7. Відмова назвати себе та від нагороди пастухом свідчить про те, що він

А злякався помсти князя;    Б був наївним і недалекоглядним; 

В готовий завжди захищати рідний край, не чекаючи за це винагороди;        

Г завжди відданий князю.

8.  Передати історичний колорит епохи допомагає широке вживання в тексті

А діалектизмів;    Б жаргонізмів;     В  неологізмів;     Г історизмів та архаїзмів.

9. Чий це опис: «Невисокий дужак в обшмугляній лисячій шапці»?

А Оскольда;  Б Ніскині;   В пастуха;    Г ординця.

10. Пастуха в тексті охарактеризовано словами:

А зухвалець, звитяжець;  Б  жебрак, простолюдин;   В мужик, неотеса;

Г герой, воїн.

11. У тексті поєднано елементи

А  роздуму й розповіді;   Б розповіді й опису;    В опису й роздуму;  

Г  розповіді, опису, роздуму.

12. Головна думка тексту

А Найвищою нагородою для справжнього патріота є не  винагорода чи титули, а збережена честь рідного міста;  

Б захистити рідну землю від ворогів під силу лише мудрому і досвідченому князю;

В  потрібно бути  завжди скромним і безкорисливим;

Г  потрібно бути більш уважним і чуйним до простих, бідних людей.