Аудіювання. Зарубіжна література. Астрід Ліндгрен. "Міо, мій Міо"

АУДІЮВАННЯ. ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА 6 КЛАС (НУШ) І семестр

      Перевіряється здатність учня сприймати на слух і розуміти незнайоме за змістом висловлювання з одного прослуховування.Перевірка аудіювання учнів здійснюється фронтально за одним із варіантів. Варіант перший: учитель читає один раз незнайомий учням текст, а потім пропонує серію запитань з варіантами відповідей. Школярі повинні мовчки вислухати кожне запитання, варіанти відповідей до нього, вибрати один із варіантів і записати лише його. Варіант другий: учні одержуть видрукувані запитання та варіанти відповідей на них і відзначають галочкою правильний з їхнього погляду варіант. Пропонуються 12 запитань з чотирма варіантами відповідей. Правильна відповідь на кожне із запитань оцінюється одним балом.

Текст – уривок з повісті-казки А.Ліндгрен «Міо, мій Міо» ( У перекладі Ольги Сенюк )

У вікні з'явилося ласкаве обличчя старої жінки. То й була бабуся Нонно. Вона плеснула руками і сказала:

— Як ви гарно граєте!

Ми довго грали для неї, а вона стояла у вікні й слухала. Вона була стара, як світ, трохи схожа на казкову, але справжня, жива бабуся.

Потім ми зайшли до хатини. Бабуся Нонно запитала нас, чи ми голодні, — а ми, звичайно, були голодні. Тому вона взяла буханець хліба й відкраяла нам по товстій скибці. То був чорний черствий хліб, та смачнішого за нього я зроду не їв.

— Ох, який добрий, — сказав я Нонно. — Що це за такий хліб?

— Хіба він якийсь незвичайний? — здивувався Нонно. — Ми його просто звемо хлібом і щодня втишуємо ним голод.

Міраміс також хотів їсти. Він засунув голову у вікно і стиха заіржав. Ми засміялися, бо й справді то була кумедна картина. Але бабуся Нонно погладила коня по лобі і дала йому теж свого смачного хліба.

Потім мені захотілося пити, і я сказав про це Нонно.

— Ходіть зі мною, — відповів він.

Нонно повів нас у садок, і там ми побачили чисту криничку. Він занурив у неї дерев'яний цебер, витяг води, і ми заходилися пити просто з нього. І яка ж то була холодна, яка смачна вода! Я зроду не пив такої.

— Ох, яка добра вода, — сказав я Нонно. — Що це за така криничка?

— Хіба вона якась незвичайна? — знов здивувався він. — Ми її просто звемо криничкою і завжди втамовуємо водою з неї спрагу.

Міраміс також хотів пити, і ми дали йому води. Тоді напоїли ягнят і овець.

Нонно треба було вертатися з отарою на ті пагорки, де ми його зустріли. І він попросив бабусю, щоб вона дала йому плаща, в який він закутувався вночі, коли спав на траві біля своїх овець. Вона принесла брунатного плаща й дала онукові. Я позаздрив Нонно, що він може ночувати надворі. Бо сам я ще ніколи не ночував надворі.

— Добре тобі, що ти можеш цілу ніч спати надворі, — сказав я Нонно.

— Ти теж можеш, — відповів він. — Ходи зі мною.

— Ні, — сказав я, — мій тато-король турбуватиметься, коли я не повернусь додому.

— Я повідомлю нашого пана короля, що ти цієї ночі ночуватимеш на луці, — сказала бабуся Нонно.

— Повідомте й мого тата, — попросив Юм-Юм.

— Гаразд, я повідомлю й садівника, — відповіла бабуся. Ми з Юм-Юмом так зраділи, що почали вистрибувати не згірше за ягнят.

Але бабуся Нонно, зоглядівшись, що ми в самих лише білих сорочках, сказала:

— Коли впаде роса, вам буде холодно.

Вона раптом посмутніла й додала тихим голосом:

— Я маю ще два плащі.

Бабуся підійшла до старовинної скрині, що стояла в кутку кімнати, й витягла з неї червоного і блакитного плаща.

— Це плащі моїх братів, — сказав Нонно й також посмутнів.

— А де ж твої брати? — спитав я.

— їх забрав жорстокий лицар Като, — пошепки відповів Нонно.

На ці слова Міраміс за вікном так заіржав, наче його хто вперіщив батогом. Усі ягнята злякано кинулись до своїх матерів, а всі вівці забекали так, наче надійшла їхня остання година.

Бабуся Нонно дала мені червоного плаща, а Юм-Юмо-ві — блакитного. А ще дала Нонно буханець хліба, що втишує голод, та дзбан води з кринички, що втамовує спрагу, і ми подалися назад пагорками, тією самою дорогою, якою прийшли сюди.

Мені шкода було братів Нонно, а проте я не міг стримати радості, що цієї ночі ночуватиму на луці.

Добравшись до того пагорка, де плакуча верба схилялася над струмком, ми зупинились, і Нонно сказав, що тут ми влаштуємо собі табір.

Запитання

1. У вікні з'явилося ласкаве обличчя…

А) старого чоловіка        Б) молодої дівчини     

В) старої жінки               Г) молодого хлопця

2. Що робили діти під вікном?

А) розглядали хату   Б) грали на сопілках

В) бігали навколо   Г) грали у квача

3. Чим нагодувала бабуся дітей?

А) чорним хлібом     Б) смачним супом

В) свіжим пирогом    Г) солодкими смаколиками

4. Хто заглянув у вікно?

А) лицар Като           Б) кінь Міраміс

В) Зброяр                  Г) батько король

5. Що побачили діти у саду?

А) гойдалку              Б) карусель

В) криничку             Г) курінь

6. Куди потрібно було повертатися Ноно?

А) до міста                Б) до Країни Чужинецької

В) до хати                 Г) на пагорки

7. Де збираються ночувати діти?

А) у хатині                Б) на луках

В) у палаці                Г) у курені

8.Що дістала бабуся зі скрині?

А) плащі                   Б) чоботи

В) сорочки               Г) штани

9. Де поділись брати Ноно?

А) пішли до війська            Б) поїхали до міста

В) їх забрав лицар Като     Г) вони загинули

10. При згадці про лицаря Като всі тварини:

А)  зраділи                         Б) засумували

В) злякались                      Г) утекли

11. Плащ якого кольору отримав Міо?

А) білого                            Б) блакитного

В) зеленого                        Г) червоного

12. Яке дерево росло біля струмка?

А) плакуча верба             Б) струнка сосна

В) ніжна берізка               Г) молода яблуня