Аудіювання Жуль Верн «П’ятнадцятирічний капітан» Усна взаємодія (УВ, гр.1)

Аудіювання

Жуль Верн «П’ятнадцятирічний капітан»

Усна взаємодія (УВ, гр.1)

Взаємодія з іншими особами усно, сприймання і використання інформації для досягнення життєвих цілей у різних комунікативних ситуаціях

Прослухай уривок та виконай тестові завдання.

Настав час подумати, що робити. Насамперед треба було знайти якесь пристановище, , де вони могли б перепочити й попоїсти. А потім вони вже порадяться й вирішать, як діяти далі.

Про харчі вони не турбувалися. Крім плодів та дичини, , потерпілі могли використати запаси з "Пілігрима". Прибій повикидав на обмілілі після відпливу рифи чимало всякої всячини з розбитого судна.. Тож маленький загін був забезпечений провіантом на час, потрібний, щоб дістатися до найближчого поселення. Всі запаси склали в безпечному місці, куди не досягав приплив.

Питної води так само не бракувало. Розкласти вогонь теж неважко: сухого палива — здебільшого коріння мангового дерева — було вдосталь. Залишалось знайти якийсь притулок, де б невеличкий загін міг прихиститися на ніч, перш ніж вирушити в дорогу.

Цей, так би мовити, готель знайшов малий Джек. Бавлячись під скелястим берегом біля повороту до річки, він набачив один із отих просторих, гладенько відполірованих гротів, що їх вимивав бурхливе море високо в скелях під час припливів.

Джек нестямився від захвату. Він покликав матір і урочисто показав їй грот.

— Який же ти молодець, мій любий Джеку! — похвалила сина місіс Уелдон. — Якби ми були Робінзонами, то назвали б грот твоїм іменем!тут могли розміститися всі потерпілі. До того — це з особливим задоволенням відзначили місіс Уелдон і Нен — тут було сухо..

Отже, потерпілі мали все необхідне для кількагодинного перепочинку.

Через десять хвилин усі вже лежали в гроті на підстилці з морських водоростей. Навіть Негору виявив бажання приєднатися до гурту й дістати свою частку сніданку. Він, безперечно, не наважився мандрувати сам густим лісом, через який текла звивиста річка.

Було близько першої години дня. Снідали м'ясними консервами з сухарями, запиваючи прісною водою,

Негору, хоч і снідав з усіма, не втручався в загальну розмову, під час якої обговорювалися плани подальших дій. Однак, залишаючись байдужим на виду, він уважно дослухався й напевно робив із розмови якісь висновки. Тим часом Дінго, якого теж не обділили сніданком, стеріг вхід до грота. Тут уже можна було не турбуватися. Жодна жива істота не з'явилася б непоміченою — вірний пес відразу б загавкав.

Посадивши собі на коліна сонного Джека, місіс Уелдон озвалася першою.

— Мій друже Дік, — мовила вона, — від усіх нас я дякую тобі за ту відданість, яку ти виявляв досі. Проте ми ще не можемо звільнити тебе від відповідальності. Ти маєш бути нашим провідником на суші, як був капітаном на морі. Ми всі тобі довіряємо. Що нам робити далі?

Місіс Уелдон, Нен, старий Том і його товариші не зводили очей з юнака. Навіть Негору пильно дивився на нього. Видно, кока дуже цікавило, що відповість Дік Сенд.

Поміркувавши якийсь час, Дік Сенд сказав:

— Насамперед, місіс Уелдон, треба з'ясувати, де ми. Гадаю, "Пілігрим" розбився біля перуанського берега. Вітри й течії мали б занести його саме в ці широти. Можливо, ми перебуваємо в якійсь малозаселеній південній провінції Перу, що межує з пампасами. Я гадаю, це ймовірно: адже берег зовсім безлюдний і, мабуть, рідко хто тут буває. Якщо моє припущення слушне, то ми висадилися дуже далеко від найближчого поселення, а це досить кепська обставина.

— То що ж нам робити? — спитала місіс Уелдон.

— На мою думку, — відповів Дік Сенд, — не слід залишати цього грота доти, доки ми не з'ясуємо, де ми. Завтра, відпочивши, двоє з нас вирушать на розвідку. Не відходячи далеко вони спробують знайти тубільців, розпитають їх про все й повернуться назад. Не може бути, що в радіусі десяти — дванадцяти миль немає людей.

— То нам доведеться розлучитися? — вигукнула місіс Уелдон.

— Так треба, — відповів юнак. — Якщо ж ми нічого не довідаємося, якщо, всупереч усім сподіванням, цей край безлюдний… тоді ми придумаємо щось інше.

— А хто ж піде на розвідку? — спитала трохи згодом місіс Уелдон.

— Це ми зараз вирішимо, — відповів Дік Сенд. — Але ви, місіс Уелдон, Джек, містер Бенедікт і Нен не повинні залишати грота.

Бет, Геркулес, Актеон і Остін зостануться біля вас, а Том і я підемо. Негору, мабуть, теж волітиме зостатися? — докинув він, дивлячись на португальця.

— Мабуть, — ухильно відповів Негору.

— Ми візьмемо з собою Дінго, — вів далі Дік Сенд. — Він може стати нам у великій пригоді.

Почувши своє ім'я, Дінго з'явився біля входу в грот і кілька разів гавкнув, ніби погоджуючись з Діком Сендом.

Місіс Уелдон замислилася. Серце її повнилось тривогою при думці про розлуку, бодай навіть на короткий час. Чутка про судно, що розбилося, вже, мабуть, рознеслася серед поблизьких тубільних племен, тож чи не краще триматися гуртом на той випадок, коли б раптом з'явилися мисливці за здобиччю з потонулого судна?

Це заперечення місіс Уелдон вимагало докладного обговорення.

Однак воно відпало після доказів Діка Сенда. За його словами, індіанців не можна порівнювати з африканськими чи полінезійськими дикунами; можна не боятися, що вони нападуть. А вирушати в глиб південноамериканського материка, не знаючи навіть, скільки миль до найближчого поселення, — то марна витрата сил. Безперечно, розлука — кепська справа, однак це краще, ніж усім гуртом брести навмання через дикий ліс, що сягає аж до гір на обрії.

— Зрештою, — сказав наприкінці Дік Сенд, — я не думаю, що ми розлучаємось надовго; я навіть упевнений, що ми швидко побачимося знову. Коли протягом двох днів Том і я не знайдемо ні поселення, ні тубільця, ми повернемось до грота. Але я цього не припускаю! Гадаю, ми не пройдемо й двадцяти миль у глиб країни, як уже визначимо її географічне положення. Зрештою, я міг помилитись у своїх розрахунках — адже не мав чим провадити астрономічних спостережень. Ймовірно, що "Пілігрим" розбився вище або нижче по широті!

— Так… ти, звісно, маєш рацію, мій хлопчику! — відповіла місіс Уелдон, і серце в неї стислося.

— А як ви дивитесь на мій план, містере Бенедікт? — спитав Дік Сенд.

— Я? — перепитав кузен Бенедікт.

— Так. Яка ваша думка?

— Я нічого про це не думаю, — відповів кузен Бенедікт. — Для мене добре все, що мені запропонують, і я робитиму все, що від мене вимагатиметься. Схочете ви залишитись тут на день-два — мені це дуже до речі: я вивчатиму берег, звісно, як ентомолог.

— Роби все на свій розсуд, — сказала місіс Уелдон Дікові Сенду. — Ми залишаємось тут, а ти підеш на розвідку зі старим Томом.

— Чудово! — зауважив кузен Бенедікт спокійнісіньким тоном. — Тоді я піду навідаюсь до тутешніх комах.

— Тільки не заходьте далеко, містере Бенедікт, — сказав Дік Сенд. — Дуже вас просимо!

— Не турбуйся, мій хлопчику.

— А надто — не наженіть на нас москітів! — докинув старий Том.

Через кілька хвилин, повісивши через плече свою дорогоцінну бляшанку, ентомолог вийшов з грота.

Майже водночас із ним вийшов і Негору. Здавалось, цей чоловік вважав цілком природним опікуватись тільки власною особою. Проте поки кузен Бенедікт здирався скелястим схилом, щоб дістатися до узлісся, португалець неквапом спустився до річки й, рушивши вгору її берегом, невдовзі зник з очей.

 

 

Запитання до тексту

1.Що  в першу чергу потрібно було знайти потерпілим ?

А)  воду; 

  Б)людей;  

В)притулок для ночівлі;

2.Яке несподіване відкриття зробив маленький Джек?

А) знайшов великий грот;  

 Б) побачив корабель;

 В)знайшов будинок

3.Що сказала місіс Уелдон  Діку Сенду за сніданком ?

А)звільнила його з посади капітана;

 Б)сказала, що він має бути їхнім капітаном і на суші;

В)він має право робити ,що хоче;

4.Який план дій запропонував Дік Сенд?

А)почекати  поки їх не знайдуть ;

Б)запропонував відправити двох людей на розвідку, щоб знайти людей і визначити місцезнаходження;

.В)відправитися всім разом в подорож, щоб знайти людей

5.Кого  вирішили відправити   на розвідку разом з Діком Сендом?

А)Негору;

Б)кузена Бенедікта;

В)старого Тома.

6.Чому місіс Уелдон спочатку була проти, щоб група розлучилася?

А) тому що була в розпачі і боялася залишатися з Негору;

Б)боялася, що Дік Сенд з Томом не повернуться;

 В) боялася тубільців і хвилювалася за безпеку групи, особливо після корабельної аварії.;

7.Що обіцяв ДікСенд, щоб заспокоїти міс Уелдон;?

А) якщо протягом двох днів не знайдуть ні поселення, ні тубільця, повернуться до грота;

Б)пройдуть 5 миль і повернуться до грота?

В)знайдуть транспорт і перевезуть їх до селища

8.Що, на думку п’ятнадцятирічного капітана, могло завадити правильному визначенню їхнього географічного положення?

А) шторм;

Б) міг помилитись у своїх розрахунках ,бо не мав чим проводити астрономічних спостережень;

В) не розумівся в навігації;

9.Яка була думка кузена Бенедікта щодо ситуації, яка склалася?

А)готовий був  робити все, що від нього вимагатимуть;

Б) радів, що зможе вивчати берег,  як ентомолог ; 

В)обурювався і хотів якнайшвидше дістатися до людей;

10.Куди пішов кузен Бенедікт?

А) відправився самостійно на пошуки селища;

 Б) вирішив дослідити тутешніх комах;

В) вирішив проогулятися морським берегом

11.Куди подівся Негору?

 А)пішов прогулятися з кузеном Бенедіктом;

Б)зник ще до того,як знайшли місце для ночівлі;

В)спустився до річки й, невдовзі зник з очей.

12.Яка атмосфера панує серед команди після корабельної аварії?

А)атмосфера радості, бо всі живі;

Б)атмосфера розпачу, бо не знають, де вони;

В)напружена, але водночас сповнена надії і прагнення вижити.

Відповіді:1-В  2-А  3-Б  4-Б  5-В  6-В  7-А  8-Б  9-А,Б  10-Б  11-В  12-В