Авторська казка "Троє поросят" (за мотивами народної казки)

Бібрський опорний ліцей імені Уляни Кравченко Бібрської міської ради Львівського району Львівської області

Вчитель початкових класів – Марія Базюк

Казка «Троє поросят»

Ведуча

Казки всі люди полюбляють.

Різні казочки читають.

Але не тільки почитати,-

Казку можна ще й пограти.

 

Отож, у році поросят,

Підготували для малят

Чарівну казку пречудову,

Веселу добру і казкову!

 

(Танець Сороки.)

Сорока

Скре-ке-ке! Скре-ке-ке!

Де ж це дзеркальце моє?

Маю дуже гарну вроду,

Ще й віщую я погоду.

Тепло вже кінчається,

Осінь наближається.

Стало холодно вночі,

Йдуть осінні затяжні дощі,

Вітерець холодний повіває,

Листячко з дерев вже опадає.

 

(Танець Листочків.)

 

Листочки

 

1.Осінь нас чарує, осінь нас дивує.

В лісі хазяйнує барвиста пора.

 

2. Навкруги казково, всюди кольорово,

З дерев позолоту вітерець зрива.

 

3. З берізки тоненькі листячка дрібненькі,

На траву пожовклу тихо опадають.

 

4. Калинове листя в багрянім намисті

До самого долу на гіллі звисають.

 

5. Листячко дубове, листячко кленове
Жовкне і спадає тихо із гілок.

6. Вітер повіває, в купу їх згортає
Під кущі й дерева та на моріжок.

7. Верби похилились, ніби потомились —
Листячко кружляє, в танці золотім.

 

8. Листя опадало, до землі припало.
Сонячний промінчик купається в нім.
 

 

Сорока

А вдень стало вже тепліше,

Усім стало веселіше.

Хтось у лісі бешкетує,

Забавляється й пустує.

Весь ліс шумить і гуде!

Подивимось, що далі буде.

 

(Танець Поросят.)

 

Наф-Наф

Щоб не мерзнути, не тремтіти,

Треба, братці, щось робити.

Взятись разом будувати

Теплу і затишну хату.

 

Нуф-Нуф

Ні, ні, ні! Не будемо цим займатись.

Краще будемо розважатись.

 

Ніф-Ніф

Не боїмося ми нічого,

Навіть Вовка страшного.

 

Разом

Давайте будемо в «Лови» грати,

Стрибати, співати і танцювати!

 

 

(Пісня Поросят)

 

Не страшний нам сірий вовк,
Сірий вовк, сірий вовк,
Нерозумний, старий вовк!
Злий, недобрий вовк!

 

Наф-Наф

Робіть, що бажаєте,

А мене не переконаєте!

 

Сорока

Та не довго так було,

Кудись зникло все тепло.

Калюжі стали замерзати

І білі сніжинки літати.

 

(Танець Сніжинок.)

Сніжинки

1.Летять, летять сніжинки 
На поле, ліс і сад,

 
2. Веселий свій таночок 
Танцює снігопад.

 
3. Надворі – лютий холод, 
Тепла давно нема. 

4. Заліз в копичку зайчик 
І солодко дріма.

 
5. Мете хвостом лисичка 
Сніжок біля сосни.

 
6. В барлозі спить ведмедик, 
Солодкі бачить сни.

 

7. Всі лісові звірята

Готові до зими.

 

 

Ніф-Ніф

Ой, ой, ой! Яка біда!

Наступила вже зима.

Сніг лапатий скрізь летить,

А нам двом нема де жить!

 

Нуф-Нуф

Друзі – звірі лісові,

Поможіть нам у біді.

Нам потрібно десь ночувати.

Допоможіть нам хатки збудувати.

 

(Танець Звіряток. Виносять хатинки. )

 

Сорока

Гей! Хто в лісі мене чує,

Хай даремно не пустує!

Всі мерщій збирайтесь,

На толоку поспішайте!

 

Звірята

1.Гей, звірята, не баріться,

А до діла всі беріться!

 

2. Ми накосимо солому

Для Ніфеного дому.

 

3. Принесемо хворостинки

Для Нуфиної хатинки.

 

4. М’яке сіно ми зберемо,

На долівку покладемо.

 

5. Дах змайструєм з лободи

Від снігів і від грози.

 

6. Поставимо під ялинки

Теплі затишні хатинки.

 

7. Щоб в вас і в нас

Все було гаразд!

 

8. Щоб ви і ми

Щасливо жили!

 

Ніф-Ніф

Раз, два, три, чотири!

Гарну маю я квартиру!
 

 Нуф-Нуф

А я з тобою по сусідству,

Будем жити в щасті вічно!

 

Сорока

Нуф-нуф дуже поспішив,
Хатку з гілочок зробив.
Та на що ж воно це схоже?
Зламати хатку й вітер зможе.
А Ніф-ніф, як нам відомо,
Зробив хатку із соломи.
Обидва дурники зраділи
Що швидко впоралися з ділом.
Знову пісню заспівали,
Десь у ліс помандрували.

 

(Пісня Поросят)

Я Нуф-Нуф, а я Ніф-Ніф.

Здивували ми усіх.

Швидко хатинки зуміли збудувати,

А тепер можемо і погуляти!

 

Не будемо ловити ґав.

Подивимось, що Наф-Наф там збудував.

 

Сорока

А Наф-наф, розумне поросятко,
Сам будувати почав хатку.
Багато цегли наносив,
Потім глину замісив.
Будував міцний він дім,
Щоб безпечно було в нім.
Двері міцніні змайстрував
Щоб їх вовк не поламав.

 

(Мелодія Поросят)

Нуф-Нуф

Це на дім зовсім не схоже.

Це фортеця якась може!

 

Ніф-Ніф

Як Наф буде жити в ній

У фортеці кам’яній?

 

Наф-Наф

Міцний має бути дім.

Я від вовка заховаюсь в нім.

 

Нуф-Нуф і Ніф-Ніф

Ну й сиди собі у хаті,

А ми йдемо дальше гратись.

 

(Мелодія Поросят. Підскакують навкруг своїх хатинок, плескають, радіють. Виє Вовк! Поросята злякано обнялись і тремтять.)

 

Сорока

Що таке? Там вовк ховається?
Здається, до хатинок наближається!
Зголоднів, прийшов сюди.
Ось його тут є сліди.
Підтягло йому живіт.
Час вже думать про обід.
Недовго поросяткам гратися.
Та над Вовком посміхатися.

 

Вовк
Розгорівся в мене апетит,
Тож пообідаю як слід.
Поросята дуже смачненькі,
Товстенькі, рожевенькі!
У-у-у! Я поросяток цих зловлю-у-у.
Вони міркують сховатись в хатинку,
Так я зловлю їх за хвилинку.
 

Ніф-Ніф

Розбігайтесь хто куди!

 

Нуф-Нуф

Втікай швидше від біди!

 

(Вовк женеться за поросятами. Вони ховаються у солом’яну хатинку.)

 

Вовк

Ось ви де дурненькі,
П’ятачки рожевенькі! Ха-ха!
Я дмухну- й від цього дому.
Розлетиться вся солома.

Ось я так собі гадаю:
Зразу двох я вас спіймаю.

(Вовк дмухає. Солом’яна хатинка руйнується. Поросятка з галасом утікають у іншу хатинку.)

 

Ніф-Ніф

«Ой! Я боюся! Вовк нас впіймає».

 

Нуф-Нуф

«Не бійся! Вовк двері не зламає».

Вовк
Цю хатинку-хворостинку
Я швиденько розвалю.
Хоч ховайтесь, не ховайтесь,
Все одно я вас знайду.

 

(Вовк дмухає. Дерев’яна хатинка руйнується. Поросятка з галасом утікають.)

 

Вовк

Ага! Знову кинулись втікать,
Тільки хвостики тремтять!
Я хочу з вас обід приготувати,
Смачний, щоб і лапи облизати.
Та-а-ак! Оце пригода!
Та це ж найкраща насолода:
Було два, а стало три!
Діждались ви своєї пори.
Влітку по кущах усі ховалися,
Тепер всі троє попалися!

 

(Вовк дмухає.А з віконечка Наф-Наф сміється.)

 

Наф-Наф

Ха, ха, ха! Не старайсь, Вовче, дарма!

Збудував міцний я дім.

І не страшно жити в нім.

 

Вовк

Що тепер мені робити,

Як Поросят перехитрити?

А, прикинусь Мишенятком,

Сіресеньким малятком.

Попрошу до них погрітись

І вже їм не відвертітись.

 

(Вовк ходить навшпиньках, покашлює і тоненьким голосом говорить.)

 

Вовк

Я сіреньке Мишенятко.

Я шукаю собі хатку.

Я голодний й дуже змерз,

Ледь від голоду не вмер!

 

Наф-Наф

Ти на мишку не подібний.

І артист ти є не здібний.

Як у Вовка – голос твій,

А у Мишки він тонкий.

 

Вовк

Камінь мені не зламати,

Можу лапи поламати.

Треба вилізти на дах

І дібратись до невдах.

Які зухвалі і прудкі.

Я розірву їх на шматки.

 

Наф-Наф

Даремно Вовк дереться вгору.

Прилізе зниз саме у пору.

І вже коли спуститься вниз,

Його чекатиме сюрприз.

 

(Шум-гам, тріскотіння!)

 

Вовк

Бач, дарма я намагався,
За цими поросятами ганявся.
На лобі гулю я набив,
Черевика загубив…
Поросяток так я й не зловив,
Ледве штани я не згубив.

 

Ніф-Ніф

Плаче вовк. Жалібно так виє…
— Ми його вже пожалієм.

 

Нуф-Нуф

Хоч вовк усіх нас налякав,
Але ж нікого не спіймав.

 

Наф-Наф

Ми принесли їжу, друже.

Бо голодний ти є дуже.

 

Сорока
Будем краще в дружбі жити,
Будемо усі дружити.

 

Вовк
Щиро дякую! Смачні пиріжки!
Вам буду другом залюбки!
Ніколи не буду за вами ганятися,
Можете більше мене не лякатися.

 

(Веселий танець)

 

Сорока
Цікавіше нам буде жити,
Якщо будемо ми всі дружити.
Бачите, який Вовк-молодець!
Тому у цій казці щасливий кінець!