Авторська казка "Як лісові звірята житло білочці врятували"

            Як лісові звірі житло Білочці врятували.

   На лісовій галявині стояв старий дуб. В цьому дубі в затишному гніздечку жила Білка. Дуже гарною господинею була вона. Цілий день працювала, наповнюючи свою комірку запасами на зиму: то горішків принесе, то грибочків насушить, а  то і жолудів назбирає.

   Дивився на це з заздрістю Ведмідь.

• Ох і добре ж живеться Білочці. І тепло в дуплі, і їжі завжди вдосталь. І я б так хотів би.

   Та одного разу, коли Руда була у справах, вирішив Ведмідь зайняти чуже житло. Заліз він на дерево та став моститися в Білячому  дуплі: то лапу покладе, то голову просуне. Все ніяк вмоститися не може, все йому місця замало.

   Летіла повз Сорока. Побачила, що Ведмідь займає чуже житло, тай почала кричати на весь ліс. Позбігалися всі лісові мешканці, та радиться, як Білочці допомогти, як такого здорованя перемогти? Тут налетів рій диких бджіл і давай жалити Ведмедя, та так боляче… А за ними й дятли не забарилися. І собі давай Ведмедя довбати гострими дзьобами. Боляче клишоногому. Почав він спускатися з дерева, а внизу на нього вже чекають їжачки, згорнувшись клубочками. Злякався Ведмідь такого натиску, заревів від болю та безпорадності. Та як дримане з цього лісу. А лісові звірята його і не зупиняли. Хто ж такого нахабу сусідом терпіти буде.