Авторський сценарій «Андріївські вечорниці»

Андріївські вечорниці

  Сцена прибрана під українську хату, все- у вишиваних рушниках, серветках.

  Ведучі – з боку, біля сцени, ближче до залу.

Вед.І: Один з найпоетичніших свят  Андрія або Калита, власне, свято мало бути напередодні – 12 грудня. Бо, починаючи від свята Катерини, яке святкується 7 грудня ( тепер святкуємо за новим чтилем, нолвоюліанським, відповідно мінус тринадцять днів)молодь намагалася передбачити свою долю. Бо свята Катерина – покровителька дівочої долі, а Андрія вважали святом парубоцьким.

  Та саме в цих передсвяткових гуляннях юнаки і дівчата шукали собі пару для майбутнього подружнього життя.

   Отож і свято називають - молодіжними Андріївськими вечорницями. Спробуємо відкрити одну із картин цього дійства. Завітаємо до української оселі та поспостерігаємо за дівчатами.

  Кімната , стіл, де сидять дівчата і тихенько співають українські пісні. Одна порається біля столу, інша на іншому столі запалює свічки, ще одна застилає вікно.

  Вед.ll: Цікавий обряд-гадання- сіяння конопель. Дівчата опівночі виходили надвір, тричі обходили хату і розсівали насіння по снігу приказуючи:

Андрійко, Андрію

Я тобі конопельки сію

Нехай буду знати

З ким буду їх збирати

Андрію, Андрію

Конопельки сію

Спідницею волочу

Заміж вийти хочу.

(Разом) Дай Боже знати

З ким весілля грати.

  Двоє дівчат сходять і демонструють «сіяння конопель».

Вед.1: Після цього конопляне насіння загрібали в сніг, потім брали в пригорщі суміш і несли до хати , якщо була парна кількість, то доля знайдеться, а якщо непарна – чекай наступного Андрія.

  Все це біля сцени демонструють дівчата.

  Дівчата виходять на сцену і ніби рахують насіння.

  1-а. О,а в мене парна кількість.

  Бути мені цього року в парі.

  4-а. А я буду ще чекати свого Андрія.

  2-а. А знаєте, дівчата, що я вже виламала гілочку вишні (показує), поставлю в воду на Катерини і чекатиму, як розцвіте до Нового року, то я теж буду в парі.

   3-тя. О! Я й не знала! Шкода!

   4-тя. Нічого! Сьогодні теж можна це зробити! Гайда на вулицю. (Всі йдуть на «вулицю»- там стоїть вишенька, ламають гіллячки, повертаються і ставлять біля вікна).

  2-а. Тепер кожна з вас знатиме свою долю.

    Вед.ll: Удосвіта, напередодні Андрія, дівчата ішли до криниці,щоб набрати води в рот і замісити на ній борошно. Часто їх чекали в засідці хлопці, щоб розмішати. Дівчата прохали їм не заважади, тоді хлопці просили макітру вареників, котрі мали бути обов’язково на вечорницях.

  Коли знесли таким чином воду, дівчата замішували тісто гуртом і випікали балабушки, а потім випускали голодного пса- чию першу вхопить та і заміж піде. А ще всі тренувалися колядок, бо незабаром Різдво. Співали українських пісень, які супроводжують нас і досі.

                                             Пісня

  1-ша: Оце дівчата! Ми воду з криниці брали! Але ще ж не замерзло. Криги не має. Мені бабуся казала, що раніше воду брали з річки та перед цим зачерпували долонею, дістаючи дна і дивилися – якщо в долоні камінець – майбутній обранець буде будівельник, муляр, а якщо земля – хлібороб, скіпка – столяр.

  2-га: От цікаво. А я ще не знаю, що на Катерини чи на Андрія- просять долю кашу їсти, як Кутю перед Різдвом. Треба вийти і погукати її на кашу. Звідки собака загавкає, звідки і судженого чекати.

  3-тя: Нумо! Дівчата! На вулицю!

    Всі виходять зі сцени, стають так, щоб глядачі їх не бачили і гукають по черзі: Доле! Доле! Приходить до нас на вечорниці кашу їсти! ( Хтось гавкає з залу). Сміються, забігають до хати.

   Вед.1: А ще було таке гадання. Запалювали дві свічки (часто вони були із клоччя). Одна з дівчат запалює і приказує: Андрію – добродію, допоможи мені долю відшукати.

   Якщо свічки загорялися рівномірно, прихилившись одна до одної – ознака щасливого шлюбу, а розхилившись – на неприємну несподіванку.

    Дівчата:

  1-ша: Нумо і ми свою долю пізнаємо. Бере і запалює свічку. Спостерігають,приказують.

   2-га: Отой, що я задумала не буде мій!

   3-тя:Значить не пара він тобі!

   2-га: Може й так!

   3-тя: А я з своїм коханням в парі буду.

    Поки горить свічка ведучий читає.

   Вед.ll: Звичаї по всій Україні були різні. На Чернігівщині, прокинувшись вранці, підв’язалися поясом і цілий день молилися, нічого не їли ,а  ввечері лягли спати, знімали його клали навхрест під подушку промовляючи:

   Дівчата: Живу в Києві на горах

   Кладу хрест на головах  

   З ким вінчатися

   З ким заручатися

   З тим і за руки триматися.

    Вважалося ,що вночі обов’язково присниться доля.

                Пісня( дівчата виконують українську пісню).

  Дівчата:

    1-ша: А чи приготували ви все, щоб  суджений перевів вас через місточок?

    Всі:- Так!

    1-ша:-То несіть!

   Дівчата виносять стакани з водою, перекладені соломкою.

   1-ша( звертається до глядачів):

-         Хто з дівчат хоче побачити сою долю, ввечері помолившись, біля узголів’я , потрібно поставити стакан з водою, перекладений соломинкою, що символізує річку і місток і сказати:

2-га: Суджений-ряджений , переведи через місток!

3-тя:  І доля обов’язково здійсниться!

4-та: Тільки,як помолилася, ні до кого не говорити!

Щоб не злакати долю.

   Вед.1: А ще чудове гадання,як дізнатися, чи будеш цього року в парі? Обіймали тин, висмоктували із плетеного тину лозини, вносили дрова до хати і рахували : парне число  - будеш в парі! Ні- чекай, ще не прийшов твій час!

 

     Дівчата:

  1-ша: Дівчата! А де ж наші прутики? А ну погадаємо! Хто буде в парі цього року!

  2-га: Треба взяти скільки прутиків в руку, скільки поміститься і порахувати. Пробують по черзі рахувати. (До глядачів): Хто хоче долю випробувати- підходьте.

  3-тя:  А ну ще подруги! Знімайте з лівої ноги червики! Зараз побачимо , хто перший заміж вийде, та спочатку розберемося хто буде першою. Від печі ставимо по черзі черевик – чий перший до порога , до дверей та і перша доля знайде.

  Вед.ll: Та найцікавіше дійство – кусання калити. В кожному ритуальному дійстві- таємниця. Так, дівчата збиралися удосвіта, йшли по воду до трьох криниць, щоб до сходу сонця замісити тісто. І все з примовками:

   Дівчата:

А ми Калиту місили.

З усіх криниць воду носили,

Як балабушки місили

З ополонки воду носили.

           Саджаючи в піч, приспівували:

«Андрій піч вимітає,

Катерина в заглядає».

На червоній стрічці Калиту прив’язували до сволока. А в нас будо по іншому: Калиту тримають дівчата,а хлопці спробують її вкусити. Коли сходилась молодь починалось дійство. Чк це було- ми зараз покажемо. А потім кожен з бажаючих зможе спробувати! А це ж так просто ! Але не сміятися тому , хто кусає!

 

  Кусання Калити

   Вед.1: Ну що ж , вдалися наші вечорниці! Піснею вас вітаємо, щастя-долі бажаємо! Згодом знову чекаємо.

Спасибі за увагу!

Авторський сценарій Кравченко Світлани Віталіївни , заступника директора з виховної роботти  Денихівського ліцею.