Багата скарбничка нашого народу

  Багата скарбничка народу

(Оленка-десятикласниця, що приїхала з молодшою сестрою Марією до бабусі у село на канікули)

(Оленка біля дзеркала одягається.)

Марія. Оленко, ну Оленко…

Оленка. Чого тобі?

Марія. Пограйся зі мною, мені нудно.

Оленка. Я тобі що нянька?! Ти вже не маленька, сама себе розважай.

Марія. Як я себе розважатиму, як тут комп’ютера немає, а телевізор тільки два канали показує –набридло.

Оленка.  Ну а я що можу зробити? Візьми книжку яку почитай.

Марія. Та ти що з дуба впала, яка книжка, я ж покоління 21 ст. – часу інтернету,- ми книжок не читаємо.

Оленка. Тобі ж гірше. Не хочеш читати – візьми в хаті поприбирай. Подвійна користь буде: себе займеш і бабусі допоможеш.

Марія. От порадила! Сама на гульки збирається, а я прибирати мушу. Краще б я вдома на ці канікули залишилася, дома хоч інтернет, телик, сусідка Даша. Оленко, а візьми мене з собою.

Оленка. Таке придумала, у нас у компанії всі дорослі. Що тобі з нами робити, дорослі балачки слухати?

Марія. Ну так, ти просто не хочеш , щоб я потім бабусі розказала, що ви там дурницями займаєтесь.

Оленка. Що? Що ти верзеш, у нас ніхто дурницями не займається.

Марія. Так-так , я вас знаю, і все бабусі розкажу, якщо мене не візьмеш.

Оленка. Ах ти ж чортенятко мале, я тобі зараз дам.

                     (Бігають навколо столу. Оленка впіймала Марію.)

Марія. Пусти, пусти, все одно бабусі розкажу, і вона тебе гуляти не впустить.

Оленка. А йди-но сюди, посидь трохи ось тут, охолонь і подумай, як себе слід вести.

Марія. Випусти мене, чуєш, випусти, бо двері виламаю.

Оленка. Ну-ну ламай. А там темно, страшно, ще миші повилазять, пальчики тобі повідкушують.

Марія. Ха-ха-ха, а я світло включила, і зовсім тут не страшно, і ніяких мишей немає.

Оленка. Боже, ну й дитина! Бісеня мале. Ну що з нею робити? Як оце її саму залишити? І бабуся, як на зло, сьогодні у лікарні на чергуванні. Вже три роки як на пенсію вийшла, а все одно роботу не полишає, інші мріють про відпочинок, а вона… Щось Марія затихла. Ей, мала, ти там не заснула?! Дивна тиша. Ну, добре, виходь, я вже не серджуся, давай миритися.

Марія. Зараз, почекай.

Оленка. Не зрозуміла… так вона каже, коли сидить в інтернеті, я відкрила двері, виходь.

Марія. Та чую вже, зачекай.

Оленка. Та що ти там робиш?

Марія. Глянь, яка гарна, допоможи її витягти.

Оленка. Ти здуріла, нащо тобі ця скриня здалася, пішли звідси.

Марія. Ні, я без неї не вийду звідси.

Оленка. Та що ти вигадала? Що в цій скрині такого?

Марія. Ти ж хотіла, щоб я чимось зайнялася, от я собі і всім присутнім заняття знайшла.

   (Двоє витягують скриню.)

Дерев’яна наша скриня

В хаті справжня господиня.

Наша скриня всіх взуває

Наша скриня й зодягає.

 В дерев’яній нашій скрині

Є намисто старовинне.

Голки є. Є і наперсток.

Є маленький срібний хрестик.

          Рушники у нашій скрині

          Мов птахи,- зелені й сині.

         Плахта є, є і запаска -

         Теж з бабусиної ласки.

В нашій скрині дерев’яній

Скатертина є прадавня.

Скатертина ця прадавня -

Про бабусю пам’ять славна.

Протягом століть скриня на Україні була у великій пошані. Сюди складали одяг, рушники, прикраси, полотно. Її господарі ставили на видному місці. Тож загляньмо у нашу скриню і подивимось – що там?

(Відкриває скриню)

• Дивіться, що це? Р у ш н и к.

Яка скриня могла бути без вишитих рушників?наші бабусі, прабабусі сіяли льон, коноплі, потім їх брали, нитки сукали,пряли, білили –вибілювали поотно, вишивали, пряли, ткали. У кожній родині, де підростала дівчина, скриня мала повнитися рушниками.

Від сивої давнини і до наших днів, у радості і в горі , рушник- невід’ємна частина нашого побуту, його можна порівняти з піснею. Без нього неможливе народження ,одруження, зустріч гостей. В Україні поширений звичай накривати рушником хліб на столі. Коли син вирушав в далеку дорогу, мати дарувала йому рушник, як оберіг від лиха.

 ( Дівчина з вишивкою)

Я в садочку сиділа, рушник вишивала,

Мені ружа світила і шить помагала.

Сюди-туди голка, сюди-туди нитка,

Отут буде листя, отут буде квітка.

Я в садочку сиділа, рушник вишивала,

Мені півні співали і шить помагали.

Сюди-туди голка, сюди-туди нитка,

Отут буде гребінь, а отут – борідка.

Я в садочку сиділа, рушник вишивала,

Вгорі вишня висіла і шить помагала.

Сюди-туди голка, сюди-туди нитка,

Отут буде хвостик, а отут –ягідка.

  ( Пісня про рушник)

• А погляньте, що це ? С о р о ч к а. Довгими зимовими вечорами вишивали дівчата не тільки рушники, а й сорочки. Коли син вирушав в далеку дорогу, то вона служила йому оберегом : оберігала від злого і недоброго.

        Сорочки вишивали червоними і чорними нитками. Червоне – то радість, а чорне – то печаль. У багатьох із нас вишиті сорочки, які вишивали наші мами.

    ( Пісня про сорочку)

• А ось яка красива хустка у скрині! Вона з давніх-давен була улюбленим головним убором української жінки.

                                        На ній і гроно , і пелюстка,

                                        І небо, й райдуги на ній…

                                        Мов берегиня вроди хустка

                                        Здавен у нашій стороні.

                                        Та – нареченим на щастя,

                                        Та – на добро матерям,

                                         Вічний дарунок – хустка квітчаста

                                        Знана стежкам і вітрам.

                                        Веселі ви чи сумовиті,

                                        На схилах Ворскли чи Дінця –

                                        Нема таких жінок у світі,

                                       Котрим вона не до лиця.

• Вишиті хустки в Україні були білого кольору. Колись їх вишивали шовком, сріблом, золотом. Якщо нитками, то більше – рожевими. Трапляється і чорний колір.
•      Будь-який обряд не обходиться без хустки. На народини приходять родичі з хлібм і хусткою. Хліб – символ добробуту, а хустка – оберіг дитини і матері від злих сил. Хустка фігурує і у весільному обряді. Нею покривають молоду і вона зберігається потім усе життя.
•       Сидячи над сорочкою чи хусткою протягом кількох днів чи тижнів, дівчина чи жінка багато передумували про того, хто її носитиме, про нього і своє життя. Тому ці вироби мають символічне значення : їх дарують не будь-кому, а близькій людині.

       ( Пісня про хустку)

• Поглянемо, що ще є тут? В і н о ч о к.

Віночок – символ добра і надії. Є вінок лавровий, його одягали на голови переможців. Є терновий вінок –символ страждання. А ще є вінок український. Він символізує молодість і кохання, може визначити долю. Весільний вінок одягають тільки раз – на весілля.а ще мені бабуся розповідала, що дівочий віночок обов’язково має бути з живих квітів. Усі вони мають цілющі властивості. Такий вінок захистить від різних хвороб, згубного ока, недоброго духу.

• А ще в нашій скрині є барвінок – символ краси. Він – захисник. Його вішають  над дверима і вікнами, щоб злі духи не проникали в дім.
• У нашій скрині є вербові котики, їх освячують у Вербну неділю і зберігають як оберіг від грому.
• А це – пучок колосків. Їх ще називають дідух. На Святий вечір його ставили біля столу, за яким вечеряли.
• Біля кожної хати в Україні завжди цвіли мальви , а далі – калина, верба, тополя – одвічні символи України. Тому калину можна побачити і на вишитому рушнику чи на с орочці. Про неї  відомо багато легенд, віршів.

           (Легенда, вірш про калину)

• Калина оспівана в багатьох творах великих поетів.Дуже любив її Т. Шевченко. В Кирилівці, де стояла хата поета, і досі росте величезний кущ калини. Кобзар згадує калину у своїх творах 365 р.
• А ще у скрині зберігали ось цю книгу – Біблію. Це священна книга християнства і складається вона з двох частин :Старого і Нового Завіту.
• А ось « Кобзар» Т. Шевченка. Виявляється, наші бабусі знали про нього багато. Вони любили його вірші, як і ми.

      ( Вірш, пісня)

Україна – велика і багата, і прекрасна країна. Щоб бути справжніми синами і доньками, треба її любити, знати і шанувати її традиції, закони і символи.

       Ось і завершується наша подорож. А як відомо, з неї ми щось привозимо додому Тому перевіримо, чи запам’ятали ви щось для себе.

                              В і к т о р и н а

1. Найвища гора України? ( Говерла)
2. Ім’я першого київського князя. ( Кий)
3. Якого князя називали Мудрий ? ( Ярослава)
4. Хто охрестив Русь? (Володимир)
5. Місто, яке було першою столицею України.( Харків)
6. Тварина,яка є символом Львова. ( Лев)
7. Столиця нашої України . ( Київ)
8. Яка мова є державною в Україні. ( Українська)
9. Хто є автором музики гімну « Ще не вмерла Україна» .( М. Вербицький)
10.  Хто автор слів гімну? ( П. Чубинський)
11. Як називали козацьку державу?( Запорізька Січ)
12. Перед ким держава відповідає за свою діяльність? ( Народом).
13. У якому році було проголошено Незалежність України? ( 1991 р.)
14. Як називається Основний Закон України? ( Конституція)
15. Коли вона була прийнята? (28. О6. 1996 р.)
16. Чемпіони з боксу…
17. Найвидатніший поет укр.. народу (Т. Шевченко).
18. Ім’я руської княгині- християнки .( Ольга)
19.  Розшифруйте абревіатуру – УПА.
20.  Якими віршованими рядками починається « Кобзар»? ( Реве та стогне…)
21. Які дерева є символами нашої держави?

З а в д а н н я « З’ є д н а й т е   п р и с л і в ’я»

1. Де рідний край,                        не так світить сонце
2. У чужій сторонці                      умій за неї постояти
3. Навіть у птахів                           немає народу
4. Батьківщина – мати,               там і під ялинкою рай
5. Без мови…                                 є батьківщина.
6. Кожний край має                     свій звичай.

Ось і закінчилося наше свято , але не закривається ніколи багата скарбничка народу, з якої ми постійно будемо черпати мудрість, любов до рідної землі, народу. Тільки знаючи традиції, звичаї, родинні обереги укр.. народу, ми зможемо прославляти свою родину, свою школу, своє село, свою Україну.

    Отож помолимось до Всевишнього, до Матері Божої ,попросимо благословення. Помолимось за маму і тата, за родину, за мир, за здоров’я, за Україну. ( Виховні години 7 кл. с. 8)

                              ( Пісня)