Багатство сім’ї – це душевна близькість дітей і батьків
Відділ освіти Іванківської селищної ради
КЗ ІРР «Центр професійного розвитку педагогічних працівників»
Багатство сім’ї –
це душевна близькість дітей і батьків
Посібник
вчителя біології ОНЗ «Іванківська ЗОШ І-
ІІІ ступенів №1»
Тарасенко Оксани Петрівни
2021
Автор: Тарасенко Оксана Петрівна, вчитель біології вищої категорії, учитель методист
Рекомендовано методичною радою ОНЗ «Іванківська ЗОШ І-ІІІ ступенів №1» (протокол № 3 від 15 березня 2021 року)
Посібник для роботи класного керівника з метою родинного виховання учнів під час годин спілкування та в позакласний час. Містить розробки виховних годин та родинних свят.
Може бути використаний вчителями, студентами педагогічних вузів для підготовки до годин спілкування та в позакласній роботі.
Зміст
Вступ………………………………………………………………………………...4
Година спілкування «Казки і бувальщини про матір»…………………………..7
Родинне свято до дня матері «Найдорожче слово»…………………………......12
Родинне свято до Дня Захисника Вітчизни………………………………………28
Сім’я – є однією з найдавніших і стійких соціальних спільностей. Історія розвитку сім’ї нерозривно зв’язана з історією розвитку суспільства, народу, країни. Її сьогодення і майбутнє пов’язане з сьогоденням і майбутнім людства.
Все, що є в нашому характері, все, що ми беремо з собою в своє доросле і самостійне життя, – закладено в нас перш за все в сім’ї, в години сімейного спілкування, сімейного дозвілля. Звичайно, світ людини формують і школа, і вулиця, і театр, і книга... Але саме сім’я є тим первинним середовищем, де проходить становлення особистості, де ми дістаємо перші відомості про багатообразність і складність оточуючого нас світу, про добро і зло, де формуються наші звички і вміння, наші погляди і життєві плани, потреби і здібності. В сім’ї розвивається вся гама наших емоцій і почуттів, через сім’ю ми засвоюємо соціальний досвід, переймаємо традиції. Саме в сім’ї йде непростий процес виховання переконань, вимогливості до себе й інших, милосердя і співчуття до людини.
Спілкування з найближчими людьми духовно звеличує нас, зміцнює віру в себе, впевненість у правильності вибраної життєвої позиції, вселяє життєвий оптимізм, відкриває в людині кращі душевні якості.
Сім’я завжди буде основою життя людини, джерелом її щастя. Батьки щасливі дітьми, діти щасливі батьками – такий природний взаємозв’язок. Душевна близькість дітей і батьків – це і є багатство сім’ї. Для кожної матері, для кожного батька найбільше щастя в житті – побачити своїх дітей людьми, гідними високого звання Людини. Сім’я – могутня творча сила. Вона покликана утверджувати все добре, ніжне в людині, захищати від життєвих незгод.
"Нащо клад, коли в сім’ї лад", – говорять у народі. І справді, наш настрій, ставлення до людей, самостійне життя дорослих дітей багато в чому визначається тією загальною атмосферою, яка панувала в сім’ї. Якщо ми з теплотою згадуємо дитинство, то, звичайно, не тому, що воно було безтурботним з матеріального боку. Щасливе дитинство може бути тільки в тих дітей, які живуть у щасливих сім’ях. Тут діти не помічають свого щастя, як повітря, яким дихають. Вони природно і гармонійно розвиваються, живуть своїм багатобарвним життям, скороминущими бажаннями і мріями, їхні розмови щирі, а сміх веселий і дзвінкий. "Важко передати словами … те щось особливо світле, коли ми згадуємо теплоту рідного сімейного гнізда. До глибокої старості залишаються у нас якісь задушевні зв’язки з тією сім’єю, з якої ми вийшли. Нам якось важко уявити собі, що ці зв’язки вже розірвані назавжди, і це сімейне почуття час від часу пробуджується в нас...", – писав видатний педагог К. Д. Ушинський.
Часто можна почути: гарна та сім’я, де виростають гарні діти. І це справедливо. Адже врешті-решт долю дітей визначають не наші прекрасні поривання, мрії, слова, а загальний мікроклімат сімейного життя, його тональність, загальна спрямованість. Нерідко люди говорять: "Дивіться, ніяких спеціальних цілей сім’я не ставила, а діти виросли прекрасні". Гадаємо, нічого випадкового тут немає. Мабуть, батьки жили не заради дітей або заради себе, а жили всі разом цілеспрямованим і радісним життям маленького колективу, де всі люблять одне одного, ніхто нікому не зобов’язаний, а панує атмосфера взаємодопомоги, тепла, справжньої турботи. Це і є по-справжньому добрий педагогічний клімат, і діти, які ростуть у таких сім’ях, не можуть бути егоїстами, неробами.
Сімейне виховання має свою специфіку, свої особливості. Система виховних відносин у сім’ї характеризується природною близькістю між вихователями і вихованцями, любов’ю між батьками і дітьми. Вся атмосфера родинного життя сама по собі доконечно формує у дітей ті чи інші звички, потреби, риси характеру, певне ставлення до своїх обов’язків. Властиві здоровому сімейному колективу почуття взаємної поваги, довіри, взаємного піклування між чоловіком і жінкою, батьками й дітьми, братами і сестрами, створюють найсприятливіші умови для здійснення сім’єю своїх виховних функцій.
Звичайно, сімейне виховання не може замінити собою суспільного виховання, якому належить провідна роль у підготовці молодого покоління до життя і праці, у формуванні повноцінної особистості. Однак і суспільне виховання не може бути успішним без повноцінного сімейного виховання. Ці дві сфери виховного процесу в сучасному суспільстві, взаємно доповнюючись і збагачуючись, становлять єдине ціле.
Роль сім’ї у вихованні дітей – велика і відповідальна. Батьки є першими вихователями, які зміцнюють і загартовують організм дитини, розвивають її мову і мислення, волю і почуття, формують її інтереси, прагнення, смаки, здібності, виховують любов до знань, допитливість, спостережливість, працьовитість. Сім’я в доступних їй межах і формах здійснює завдання розумове, моральне, естетичне і фізичне виховання дітей, дбає про їхній гармонійний розвиток.
Сімейне виховання (моральне, розумове, трудове, естетичне і фізичне виховання). Реалізуючи ці напрями, особливу увагу слід приділити вихованню у дітей любові до батьків, рідних, рідної мови, культури свого народу; поваги до людей; піклування про молодших і старших, співчуття і милосердя до тих, хто переживає горе; шанобливого ставлення до традицій, звичаїв, обрядів, до знання свого родоводу, історії народу.
Особливо велику роль відіграє сім’я у вихованні почуттів дитини. Повсякденні життєві ситуації, що виникають у сім’ї, багатогранність взаємин між членами сім’ї, щирість почуттів і різноманітні форми їх вияву, зацікавлена реакція на найдрібніші деталі поведінки дитини – все це створює найсприятливіші умови для емоційного і морального розвитку, підготовки дітей до самостійного виконання у майбутньому функцій батька чи матері, які в ніяких інших обставинах, крім сім’ї, створити неможливо.
Це дозволяє зробити висновок про те, що сім’я – не просто важливий, а й необхідний, незамінний, глибоко специфічний фактор соціалізації особистості. Протягом всього життя людини сім’я є найважливішим компонентом мікросередовища, а для дитини, особливо в перші роки її життя, вплив сім’ї домінує над усіма іншими впливами, значною мірою визначаючи весь життєвий шлях дитини у майбутньому.
Казки і бувальщини про матір
Мета: виховувати повагу, любов, благовіння до високої материнської місії
(матері), утверджувати культ матері в духовному житті дітей.
Хід бесіди.
1. Роль матері в житті дитини (розповіді дітей).
2. Без матері нема поета ні героя (розповідь учителя) .
3. Мати щаслива тільки тоді, коли діти сплять.
4. Материнське щастя твориться дитиною, підлітком, юнаком.
5. Казка про гуску .
6. Обговорення казки .
7. Підсумок.
Мама- найдорожча людина в цілому світі. Кожне її слово, мудрі поради і добрі справи - це книга, з якою ви вирушаєте в дорогу. Скільки безсонних ночей провела вона над вашими ліжками, коли ви були маленькими! Скільки сил віддала вона коли ви підростали! Подумайте, як багато зробила для вас ваша мати!
Та й тепер їй, напевно, багато доводиться працювати заради вас, адже мама готова пожертвувати всім, аби її доньці чи синові було добре.
Мама - перше слово, вимовлене мною!
Мама - перша подруга моя!
Мамо, все святе пов’язане з тобою.
Мамо, лиш у тебе вірю я.
Мати щаслива тільки тоді, коли діти сплять - це слова народної мудрості. Факти, про які йдеться в оповіданні, взяті з життя . В однієї матері нашої троє дітей: восьмирічні близнята Юрко й Роман та семирічний Федько. Невгамовні сини. Часто материнське серце тремтіло від страху, якби із синами нещастя не трапилося. Завжди бачили сини в очах материнських тривогу, біль, докір, а нерідко й сльози.
Одного разу Федько, катаючись на велосипеді, трохи під машину не потрапив. Схопила мати сина на руки, плаче, б’є, обнімає, цілує. В той самий день Юрко , купаючись у ставку, уламком скла розрізав ногу. Мати плакала й докоряла: не бережете ви себе. Вона ні слова не говорила про те, що вони її не жаліють. Серед ночі прокинувся Юрко, розплющив очі й бачить: сидить мама біля стола, дивиться на дитячі ліжка й ласкаво всміхається. Ніколи не бачив Юрко таких спокійних, щасливих материнських очей. Заплющив очі Юрко й довго не міг заснути, думаючи: чому мати так щасливо усміхається? Вранці він не втерпів і запитав:
-«Мамо, чому ви вночі так дивились на нас?»
-«Як же я дивилась?»- усміхнулася мати, але усмішка її була вже не така як вночі: одним оком вона усміхалася Юркові, а другим поглядала у вікно куди пішли Роман та Федько.
- «Не так щасливо ви усміхалися»…
Мати щаслива тільки тоді коли діти сплять. Материнське щастя твориться дитиною, підлітком, юнаком.
Одна стара мати, єдиний син якої загинув на фронті, береже глибоке почуття радості, пригадуючи маленьку подію свого життя.
Коли Сергійкові було три роки, він тяжко захворів. Лежав у гарячці, часто непритомнів. Коли ставало легше, він просив: мамо, розкажіть казку.
Я плакала, не могла пригадати в ту хвилину жодної казки. А він усе просив і дивився на мене жалібно… Аж ось здорові сили перемогли хворобу. Сергійко, обливаючись потом, спокійно заснув. Я теж миттю заснула: перед цим кілька діб не змикала очей. Відчула, що синові вже не загрожує небезпека… Першим прокинувся Сергійко. Побачивши, що я сплю, він підвівся з ліжка , підійшов до мене… А я спала напівсидячи. Син обережно схилив мою голову на подушку, підняв ноги з підлоги, поклав на диван і, вкривши мене ковдрою, тихо повернувся на своє ліжко. Я все це відчувала серцем; не можна сказати, що була я в той час у напівдрімотному стані. Ні, я спала глибоким сном, але серце моє запам’ятало кожний рух, кожне доторкання рук сина; хоч очі мої були закриті, і зараз мені пригадується його тривожний, сторожкий погляд у ту мить, коли він , доторкаючись до мене, боявся розбудити мене. Спогад про це – щастя мого життя. Я прокинулась, і перше, що побачила, були усміхнені очі сина .
-«Спіть, мамо, спіть…»,- почула я ласкfвий шепіт Сергійка.
-«Що це – сон чи дійсність? – подумалося мені тоді. - Якщо сон, то нехай триває ще хоч хвилину…»
Думаючи, що це щасливий сон, я лежала, затамувавши подих, знову заплющивши очі, немовби боячись пробудження.
-«Скажи, синку, ще раз те, що ти сказав …» - прошепотіла я і, почувши свій голос, зрозуміла, що це не сон .
-« Спіть, мамо, спіть … - знову сказав Сергійко.
Любити своє дитя - це лише половина щастя. Справжнє щастя прийде до вас тоді, коли син ваш любить вас, дбайливо прикриває ваші ноги ковдрою, йде тихенько, бачачи, що ви знемогли від утоми …»
Биття ваших сердець, радість вашого буття, висока мрія про ідеал, благородний порив до вираження себе в творчості, ваша любов, щастя людської відданості, творення нової людини, віра у вашу несхитність і нездоланність у найтяжчі хвилини життя, радість подолання труднощів і усвідомлення власної мужності - все це від матері. Мати не тільки родить а й породжує. Якби вона тільки народжувала, вона не була б творцем роду людського. Мати породжує наше буття, мати одухотворює живу крихітку духом твого народу, рідним словом, думкою, любов’ю й ненавистю, відданістю й непримиренністю. Мати творить твою неповторну людську особистість - ось у чому смисл, мистецтво й майстерність того, що ми називаємо словом ПОРОДИТИ. Завдяки матері своїй ти єдиний зі своїм народом, ти крапелька крові в його жилах, але водночас і єдиний у світі .З молоком матері ти ввібрав у себе свою людську самобутність.
Казка про Гуску .
… Жаркого весняного дня вивела Гуска своїх маленьких жовтеньких гусенят на прогулянку. Вона вперше показувала їм світ. Цей світ був яскравим, зеленим, радісним: перед гусенятами розкинувся великий луг. Гуска стала вчити гусенят щипати ніжні стеблинки молодої трави. Стеблинки були солодкі, сонечко тепле й ласкаве, трава м'яка, світ затишний і добрий, він співав численними голосами бджіл, жучків, джмелів. Гусенята були щасливі. Вони забули про матір і стали розходитися в зеленому лузі. Коли життя щасливе, коли на душі спокій, про матір часто забувають. Тривожним голосом Гуска стала скликати дітей, та не всі вони слухалися.
Раптом насунули чорні хмари, на землю впали перші краплини дощу. Гусенята подумали: світ не такий затишний і добрий, як здавалося. І як тільки вони про це подумали, кожне з них згадало про матір. Для кожного з них мати стала потрібна, ой, як потрібна! Вони підняли маленькі голівки й побігли до неї. А тим часом з неба посипалися крупні, мов горобині яєчка градини. Гусенята ледве встигли прибігти до матері, вона підняла крила й прикрила ними діток. Бо КРИЛА ісують передусім для того, щоб ПРИКРИВАТИ дітей - це відомо кожній матері; а потім уже для того, щоб літати. Під крилами було тепло й безпечно; гусенята чули як ніби десь здалеку доноситься гуркіт грому, завивання вітру й стукіт граду. Їм навіть стало весело: за материнськими крилами коїться щось страшне, а вони в затишку й теплі. Їм і на думку не спадало, що крило має два боки: один теплий і затишний, а другий холодний і небезпечний.
Потім усе затихло. Гусенятам хотілося швидше на зелений луг, а мати не піднімала крил. Маленькі діти Гуски вимогливо запищали: випускай, нас, мамусю. Так, вони не просили, а вимагали, бо коли дитя відчуває міцну, сильну материнську руку, воно не просить, а вимагає. Мати тихо підняла крила. Гусенята вибігли на траву .
Вони побачили: в матері поранені крила, вирвано багато пір’їн. Гуска важко дихала. Вона намагалася розправити крила і не могла це зробити. Гусенята все це бачили, але світ став знову таким радісним і добрим, сонечко сяяло ласкаво й ясно, бджоли, джмелі й жуки співали так гарно, що гусенятам й на думку не стало запитати: матусю, що з тобою? І коли одне, найменше й найслабкіше гусенятко підійшло й запитало:
-« Тобі боляче, мамо?»
Вона тихо відповіла:
-«Все добре, сину»
Жовті гусенята розсипалися по траві, і мати була щаслива .
Запитання до класу :
На які роздуми спонукає вас ця казка ?
Як ми повинні ставитись до мами ?
Чутливим і співчутливим, здатним по справжньому любити й жаліти матір і батька може лише та дитина, яка знає не тільки радість. Дитина повинна знати що таке важко. Якщо вона не знатиме, що таке материнський біль, вона може ввійти в життя легковажним жовтим гусеням. Громадянин, трудівник, мужній і несхитний воїн, готовий покласти голову за свої переконання й віру, починається із самовідданої, безкорисливої любові до матері. Без матері – найдорожчої в світі людини - світ має здатись убогим і порожнім. Тож любіть і поважайте своїх матерів!
Підсумок .
Чого вчить ця розмова ?
Родинне свято «Найдорожче слово»
Вчитель
Колись Природа-мати
Чекала немовляти
І сонечко просила:
«Даруй дитинi сили,
Дай їй свого добра, тепла,
Щоб свiтлою душа була!»
Благала чистi води:
«Дитинi дайте вроди,
Краси на довгi роки
І почуттiв глибоких!»
Просила в неба висоти,
І мудростi, i широти...
Коли благає мати,
Не можна вiдмовляти.
Тож народилась донечка
З дарами неба й сонечка,
І чистих вод дари взяла,
Дитина Жiнкою була…
Добрий день, дорогі наші гості! Сьогодні ми запросили Вас на наше родинне свято, щоб привітати мам і бабусь із найсвітлішим, найніжнішим, найкращим серед усіх свят – Міжнародним жіночим днем!
Ведуча.
Отже, саме в цей день, який видався чудовим і весняним, людство вшановує жінку: жінку – кохану, жінку – господиню, жінку – трудівницю, жінку – берегиню життя на Землі. А перш за все – жінку-матір.
Ведучий.
Мама – це перше слово, яке вимовляє дитина. Слово мама несе в собі надлюдські глибини скарбів! Мама дає красу та мову. У кожної людини мама стоїть на початку життєвого шляху і є початком доброти.
Ведуча.
Слово «мама» росте з нами тихо, як ростуть дерева, сходить сонце, розквiтає квiтка, як тихо свiтить вечірня зоря i гладить по голiвцi рiдна рука.
Послухайте вірш «Весна і мама». Читає______________________
Якось я спитала у Весни:
– Ти чому приходиш, поясни?
І весна сказала прямо:
– Поспішаю я на свято Мами!
Поспішають квіти проростати,
Поспішають журавлі вертати,
Поспішає сонечко теплішать,
Поспішають діти розумнішать.
В Африці далекій, пам’ятаю,
Говорив мені Премудрий Слон,
Що якби на світі мам не стало,
То й весни на світі не було!
Ще сказав: – Ви помічали, може, –
Кожна мама із весною схожа.
І відкрив мені він таємницю,
Що весна із Мамою сестриці…
Ірина Жиленко
Ведучий.
Мама, мати, матуся... Скiльки спогадiв i тепла таїть це магiчне слово, бо ним звертаємося до найближчої, найдорожчої, найкращої, наймилiшої для нас людини.
Ведуча.
Мама... У всi часи всi народи величали її, як найбiльшу святиню. Вона — корінь життя, берегиня роду людського.
Ведучий.
Ми складаємо шану i дяку всiм матерям. Бо як вiчне життя на землi, так вiчна мати — символ Добра, Миру, Щастя.
А зараз, дорогі наші мами, для вас звучить пісня «Мамина сорочка» у виконанні______________________
Мені сорочку мама вишивала
Неначе долю хрестиком вела
Щоб я лихих стежинок не шукала
І до людей привітною була
Виконуй доню – мама говорила
Закони Божі, істини прості
Не зраджуй землю, що тебе зростила
Не залишай нікого у біді
Приспів (2):
А сорочка мамина біла-біла
А сорочка мамина серцю мила
А сорочка мамина зігріває
Я її до серденька пригортаю
Літа неначе птахи пролітають
Вже донечки як квітки на весні
Я їм сорочку білу вишиваю
Як вишивала матінка мені
Виконуй доню – мама говорила
Закони Божі, істини прості
Не зраджуй землю, що тебе зростила
Не залишай нікого у біді
Приспів. (2)
На тобі сорочечку білу-білу
На тобі сорочечку серцю милу
Будеш її зраночку зодягати
Буде тобі серденько зігрівати
Приспів.
Ведучий.
Краще й мудрiше за народ, мабуть, нiхто ще не сказав про матір!
Ось як дiти звертаються до матерi в народнiй пiснi:
Ведуча.
Мамочко, моя пчiлочко,
Мамочко, моя ластiвочко,
Словечко моє вiрнеє,
Зозулечко моя лугова,
Сонечко моє яснеє,
Ручечки мої пишнії,
Нiжечки мої ходушечки.
Ведучий.
Або ось прислiв’я та приказки:
• Нема того краму, щоб купити маму.
• Матерi ні купити, нi заслужити.
Ведуча.
• Нема у свiтi цвiту цвiтiшого над макiвочки, нема ж i рiднiшого — над матiночки.
• Материн гнiв, як весняний снiг, рясно випаде, та скоро розтане.
• Мати однiєю рукою б’є, а другою гладить.
• На сонцi тепло, а бiля матерi добре.
А зараз послухайте музичне вітання від ваших синочків ___________________
Ведучий. Перше поняття про щастя, добро і ласку нерозривно пов’язані з образом найдорожчої для нас людини – матері.
Ведуча
Мама, матуся, ненька…Це вічність життя, це берегиня роду, це досвітня пташка-лиш засіріє, а вже ходить по хаті навшпиньках, наче наш сон стереже. Мати-то сонечко рідне, сонечко, хоч і земне. Слово її заповітне гріє і живить мене. Зараз послухайте вірш «Все починається з мами» читає______________
Можна у світі чимало зробити:
Перетворити зиму на літо,
Можна моря й океани здолати,
Гору найвищу штурмом узяти,
Можна пройти крізь пустелі та хащі..
Тільки без мами не можна нізащо,
Бо найдорожче стоїть за словами:
В світі усе починається з мами!..
Анатолій Костецький
Усмішка П. Глазового “Коса руса” читає________________
Запитала мати доню:
- Голубонько мила, навіщо ти коротеньку
Зачіску зробила?
В тебе ж доню, світлорусе та густе волосся, -
у яку б воно розчудесну косу заплелося!
А колись же довгі коси носили дівчата,
Стрічки у них заплітали у будні свята.
Було глянеш: іде дівка, сама мов калина,
Та ще й коса до пояса, а то й до коліна.
Ото ж колись і взнавалась по косі різниця:
Де дівчина невінчана, а де молодиця.
- Та годі Вам, - обірвала дочка свою маму.
- Це виходить, що робили женихам рекламу:
- Дивись мовляв, де дівчина, а де молодиця.
Тепер, мамо, в цьому ділі стерлася різниця.
Тепер усі вже грамотні,з такими не грайся!
Піди в загсі розпишися, потім розбирайся...
Ведучий.
Велике і прекрасне слово МАТИ. Від неї все на світі - навіть світ. О, як їй легко на руках тримати дитину, як найвищий заповіт.
А зараз, дорогі наші мами, для вас прочитають вірш «Наші мами» ______________________
Пам'ятаймо, милі діти,
Пам'ятаймо завжди з вами,
Що для нас в усьому світі,
Найдорожчі - наші мами!
Нам маленьким і дорослим -
Все дають вони з любовью:
Ніжне серце, світлий розум,
Сили нашому здоровью.
Як ставали ми на ноги,
Перший крок наш був - до мами!
Радість маєм чи тривогу -
Серце мами завжди з нами.
Де сини її та дочки -
Завжди там вона думками.
Пишем в класі ми на дошці
Наше перше слово - мама!
Найдорожчі мамі діти,
Дітям мама їх - так само.
Треба вчитись і робити
Так, щоб радувати маму!
А як вивчитесь з літами,
Вдячні мамі за турботу,
І поїдете від мами
В інший край десь на роботу -
Хай усі запам’ятають:
І листи, і телеграми
Шліть туди, де їх чекають,
Виглядають ваші мами!
Степан Олійник
Ведуча.
Усе прекрасне в людині від проміння сонця і молока матері. Ми возвеличуємо святу і безкорисливу материнську любов, натруджені мамині руки, які гладили нас по голівці, які пригортали нас у холод і голод, які знімали жар з чола пораненого бійця, які випікали духмяний хліб. Святі материнські руки! В неоплатному боргу ми перед вами!
Послухайте вірш Мамині руки. у виконанні__________________
Мамині руки - щедрі, робочі -
Втоми не знають з ранку до ночі.
Вранці, коли ще усі спочивають,
Сонце, напевно, вони піднімають.
Мамині руки - ніжні і мілі -
Воду ранкову з криниці носили.
Діти плескались, діти вмивались,
Сонцю і матері щиро всміхались.
В. Грінчак
Вірш «Мама». Читає______________
Снилось мені ясне сонце,
Що в хаті світило, -
А то лиш так моя мама
Дивилася мило.
Приснивсь мені легкий вітрик,
Що пестив колосся, -
А то мені моя мама
Гладила волосся.
Снилась мені ягідочка,
Як мед солоденька,
А то мене цілувала
Мама дорогенька.
Снились мені Ангелки,
Що в рай мене несли,
А то мене мами ручки
До серця притисли.
Снилося мені, що на крилах
Я в гору несуся, -
А то мене із постелі
Піднесла матуся.
Марійка Підгірянка
Ведучий. Для кожного з нас найдорожча і найтепліша рідна хата, а біля неї мати і чорнобривці. Образ цих квітів як погляд матері промовляє до серця значимо і переконливо. Пісню «Чорнобривці» виконує_________________
Чорнобривців насіяла мати
У моїм світанковім краю,
Та й навчила веснянки співати
Про надію квітучу cвою.
Приспів:
Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку,
Бачу руки твої, моя мамо,
Твою ласку я чую, рідненька.
Я розлуки та зустрічі знаю,
Бачив їх у чужій стороні
Чорнобривці із рідного краю,
Що насіяла ти навесні.
Приспів
Прилітають до нашого поля
Із далеких країв журавлі,
Розцвітають і квіти, і доля
На моїй українській землі.
Приспів
Послухайте вірш
Чи є в свiтi що свiтлiше?. Читає_________
Чи є в світі що світліше,
Як мамині очі,
Що все зорять за дітками
Вдень і серед ночі?
Чи є в світі що миліше,
Як мамині руки,
Що працюють для дитини
Щиро, без принуки?
Чи є в світі що щиріше,
Як серденько мами,
Яке б'ється для дитини
Днями і ночами?
Чи є в світі що дорожче,
Як мама кохана,
Що трудиться для дитини
До ночі від рана?
Іванна Блажкевич
Ведуча.
Колискова пісня…Скільки їх створив народний геній. Лагідний материний спів засівав дитячу душу любов’ю до людей, природи, до всього живого. Мамина колискова звучить найніжнішою музикою і тоді, коли посрібляться наші скроні. Вслухаємося в поетичні образи колискових, уявляємо немовлятко. Дрімота – сон ходить коло вікон, заглядає у шибки. А там на воротях стоїть кіт у червоних чоботях. А над усіма образами – величний образ жінки – матері, ніжне серце якої переповнене любов’ю до дитини.
Послухайте колискову пісню у виконанні матусі__________________
Матусині очі.
На мене звернені очі:
Великі, карі, жіночі.
В своїй любові бездонні.
Магічні, як у Мадонни.
Добром налиті до краю.
Я з них наснагу черпаю.
За них я Богу молюся –
Кохані очі матусі.
О.Мамчич
Ведучий.
Мама – слово, яке повторює людина у хвилини страждання і горя. Матерів мільйони, і кожна несе в серці любов. Жінки усіх рас – сестри одна одній. Однаково прекрасні, коли підносять дитину до грудей. Кожен скаже «Найкраща мама моя, бо безмежна її ніжність, хто б вона не була».
«Казка про Гуску». Читає _______________
«Спекотного літнього дня вивела Гуска своїх маленьких жовтеньких гусенят на прогулянку. Вона вперше показувала діткам великий світ. Цей світ був яскравим, зеленим, радісним: перед гусенятами розкинувся величезний луг. Гуска навчала дітей скубти тонесенькі стеблинки молодої травички. Стеблинки були солодкими, сонечко теплим і лагідним, трава м’якою, світ затишним, добрим і співав безліччю голосів бджіл, жучків, джмелів, метеликів. Гусенята були щасливі.
Вони забули про матір і розійшлися величезним зеленим лугом. Коли життя щасливе, коли на душі мир і спокій, про маму часто забувають. Стривожившись, Гуска стала скликати дітей, але не всі вони слухалися. Раптом насунулися темні хмари і на землю впали перші великі краплі дощу. Гусенята подумали: світ не такий уже й затишний і добрий. І як тільки вони про це подумали, кожне згадало про матір. Несподівано кожному з них стала потрібна, ой, як потрібна, мама. Вони підняли маленькі голівки і побігли до неї.
А тим часом із неба посипалися великі градини. Гусенята ледве встигли прибігти до матері, вона підняла крила і накрила ними своїх дітей. Бо крила існують насамперед для того, щоб накривати дітей — про це відомо кожній матері, а потім уже для того, щоб літати. Під крилами було тепло і безпечно; гусенята чули гуркіт грому, який долітав ніби звідкись здалеку, завивання вітру і стукіт градин, їм навіть стало весело: за материнськими крилами коїлося щось
трахітливе, а вони в теплі та затишку, їм і на думку не спадало, що крило має два боки: усередині було тепло і затишно, а зовні — холодно і небезпечно. Потім усе затихло. Гусенятам хотілося скоріше на зелений луг, але мати не піднімала крил. Маленькі діти Гуски вимогливо запищали: «Випускай нас, мамо!». Так, вони не просили, а вимагали, бо коли дитя відчуває міцну, сильну материнську руку, воно не просить, а вимагає. Мати тихо підняла крила. Гусенята вибігли на траву. Вони побачили, що в матері поранені крила, вирвано багато пір’їнок. Гуска важко дихала. Вона намагалася розправити крила і не могла цього зробити. Гусенята все це бачили, але світ знову став таким радісним і добрим, сонечко сяяло так яскраво і лагідно, бджоли, жуки, джмелі співали так красиво, що гусенятам і на думку не спало запитати: мамо, що з тобою? І тільки одне, найменше і кволе гусеня підійшло до матері і запитало: «Чому в тебе поранені крила?». Вона тихо відповіла, ніби соромлячись свого болю: «Все добре, синку». Жовтенькі гусенята розсипалися по траві, і мати була щаслива».
Ведуча.
Мати, ненька. Чи є дорожчі слова для кожної людини? Правда слово - звук, та той звук відкриває суть слова «мати». Яка ж ця суть? Джерело життя, виток усього сущого на світі, цвіт нев’ялий ласки і ніжності, колискова любові. На Україні з давних –давен мати була у великій пошані. До неї зверталися у горі – розраджувала, до неї несли радість – освячувала. Материнське благословення – оберіг від усіх лихих. Материнська молитва і з дна моря врятує. Стоїть на землі МАТИ- вища й святіша від усіх богинь. Стоїть і молиться за народ, за своїх синів і дочок. І перші слова її молитви «Пошли Боже, діткам щастя і здоров'я, віру в завтрашній день, людяності їм пошли і милосердя, доброти їхньому серцю, світлого розуму голові, дай їм бажання працювати, примножувати багатства роду, не зазіхати на чуже добро!
Молитва матері за дітей читає______________
МОЛИТВА ЗА ДІТЕЙ ДО ПРЕЧИСТОЇ ДІВИ МАРІЇ
Пресвята Діво! Кому, після Бога, маю доручити своїх дітей, як не Тобі, могутній Заступниці християн! Прийми, Владичице неба, моїх діточок, усіх разом і кожне зокрема, прийми їх і будь їм найліпшого Матір'ю. Опікуйся моїми дітьми, Маріє, охорони їх від усього, що може заподіяти шкоду їхньому здоров'ю, особливо, молю Тебе, Ласкава, охорони їх від падіння у гріх. Вчини, Мати Господа Ісуса, Своїми молитвами, щоб мої діти зберегли Божу ласку упродовж цілого життя, а колись славили Тебе, свою ласкаву Покровительку, в Царстві Твого Сина на віки вічні. Амінь.
Ведучий
Мужчина стає на коліна тільки в трьох випадках: щоб напитися із джерела, зірвати квітку для коханої і щоб вклонитися матері. І я низько вклоняюсь Вам, і не тому що сьогодні свято, а тому, що Ви матері. Це Ваші муки дають нове життя. Це Ваші безсонні ночі роблять з безпорадних крикунів старанних дівчаток і безстрашних хлопчиків. Це Ваше велике терпіння, Ваші турботи, Ваша любов благословляють їх на подвиги в ім'я життя на землі. Кланяюсь Вам за те, що рятували мене від хвороб, нещасть і труднощів. Кланяюсь Тобі, мати роду людського, ім'я якій – Жінка.
Легенду про силу материнської любові читає ________
Був у матері єдиний син – добрий і вродливий. Дуже любила його мати. По краплинці збирала йому росу для вмивання, найтоншим шовком вишивала сорочки. Виріс син і одружився з дівчиною небаченої краси. Привів молоду дружину в рідну хату. Незлюбила та свекруху, зненавиділа її. Тож боялася мати показуватися невістці на очі, все сиділа в сінях. А потім у клуню переселилася. Але й це не заспокоїло жорстоку молодицю. Каже вона чоловікові: «Коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце». Не здригнулася душа сина: так зачарувала його врода дружини. Каже він матері: «Наказала мені дружина вбити вас, мамо… а не послухаю – піде від мене». Заплакала мати й відповідає: «Ну що ж, синку, роби так, як велить серце». Пішов син з матір’ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив вогнище. Убив матір, поклав серце в жар. Спалахнув сучок і тріснув, полетіла жаринка, ударила в обличчя синові, обпекла боляче. Скрикнув той, закрив долонею обпечене місце. Стрепенулося серце материнське, що горіло на повільному вогні, прошепотіло: «Синочку мій рідний, тобі боляче? Зірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця. А до листка подорожника приклади серце материнське… Потім у вогонь покладеш…». Заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні груди, облив пекучими сльозами. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його так гаряче й віддано, як рідна мати. І такою величезною і невичерпною була та любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним і щасливим, що ожило серце, загоїлася рана. Підвелася мати і притисла кучеряву голову сина до грудей. Осоружною стала йому дружина-красуня, не міг він повернутися до неї. Не вернулася додому й мати. Пішли вони удвох степами широкими та й стали двома могилами високими. Тож недаремно кажуть у народі, що материнська любов найсвятіша.
Ведуча.
В цей день також хочеться привітати наших любих бабусь.
В цей день святковий
Я бажаю вам
Всміхатись так,
Щоб сонце радісно всміхалось
щоб квіти голови схиляли
щоб усі ввічливо вітались
щоб всюди вам співали солов'ї
щоб мир і злагода були в сім'Ї.
Ведучий
Зі святом, рідні, кохані, шановні, прекрасні. Нехай весна живе у вашому серці. Щодня, за будь-якої погоди та при будь-якому настрої. А настрій - нехай вам забезпечують ті, хто поряд, хто любить вас і кого любите ви.
Вірш «Бабуся» і «Два сонечка» читають____________________
З ранку і до ночі
Трудиться бабуся.
В неї я охоче
Працювати вчуся.
Годі їй старенькій
Мити, підмітати, -
Я сама скоренько
Приберу кімнати.
Два сонечка
Ще сонце не встало,
Ще тільки сіріє –
Мене від світанку
Два сонечка гріють.
Два сонечка ясні
Від ранку до ночі –
Це дивляться тепло
Бабусині очі.
Вже сонце схилилось,
Пташки сплять у гаї,
Засну – наді мною ж
Два сонечка сяють.
Два сонечка ясні
Від ранку до ночі –
Два сонечка красні-
Бабусині очі.
Вчитель
Мама. Скільки у неї справ, скільки щодня турбот. І як мало завжди радості. Подумайте, приносити мамі радість можна дуже просто. Потрібно лиш дуже-дуже любити свою маму. І щодня, щохвилини пам’ятати, що вона у вас одна єдина у цілому світі. І що вас так ніхто не любить, як вона. А якщо мама на вас сердиться трішки, то це лише тому, щоб ви виросли найкращою, найкультурнішою, найдобрішою людиною, яка вміє відстояти справедливість, захистити слабших. Пам’ятайте, що посмішка допоможе мамі жити. То будьте такими, щоб частіше посміхалась ваша мама. Тому не забувайте їй казати хороші слова не тільки в день свята, а щодня. Пам’ятайте, що гарна оцінка отримана в школі, це - радість для мами. Що гарне слово, мовлене про вас чужими людьми – це гордість для мами. Що бачити вас здоровими, красивими, розумними – це щастя для мами.
Вірш «Молитва за маму» читає _______________
Є в мене найкраща на світі матуся,
За неї до Тебе, Пречиста, молюся.
Молюся устами, молюся серденьком
До Тебе, небесна Ісусова Ненько.
Благаю у Тебе дрібними словами
Опіки та ласки для любої мами.
Пошли їй не скарби, а щастя і долю,
Щоб дні їй минали без смутку, без болю.
Рятуй від недуги матусеньку милу,
Даруй їй здоров'я, рукам подай силу,
Щоб вивела діток у світ та й у люди,
Щоб ними раділа-пишалась усюди.
За це я складаю в молитві долоні
До Тебе, Царице, на соняшнім троні.
Роман Завадович
Вірш «Що тобі подарувати, мамо» читає____________
Що тобі подарувати, мамо,
Щоб зігріти серденько твоє?
Подарую зірку ту, що рано
В небі над нашим селом устає.
І роси краплинку кришталеву,
І веселу пісню джерела,
І трави цілющої долину,
Щоб завжди здоровою була.
Подарую ніжності багато,
Ласки і душевного тепла
І всього того, що ти бажаєш,
Щоб завжди щасливою була.
Вручення мамам та бабусям подарунків, виготовлених своїми руками.
Родинне свято до Дня Захисника Вітчизни
Дівчатка
Усе міняється в житті,
Нічого не стоїть на місці:
І перепони на путі,
Й події радісні, й врочисті.
На зміну дню приходить ніч,
На зміну буднів — знову свято.
Та тільки в тому, мабуть, річ,
Що свят не так уже й багато.
Все більше буднів і трудів,
Роботи в кожного щоднини.
І мало так святкових днів,
Щоб відпочити для людини.
Зібратись разом в добрий час,
Погомоніти, щось згадати.
Та ось прийшло воно й до нас
Хороше і веселе свято.
І ми зібрались разом знов,
Усі в своєму колективі,
Щоб об’єднала нас любов
І щоб усі були щасливі.
Сьогодні ми сюди зійшлись
Чоловіків усіх вітати.
День Армії в нас був колись,
А це — аналогічне свято.
Та не важлива назва свят,
Важлива суть, що є у ньому —
Щоб на землі був мир і лад,
Та всі щасливі в основному.
Щоб виростали в нас сини
І донечки під ясним небом.
Щоб не було ніде війни
Лиш добрий мир і все, як треба.
Щоб ми стрічали сонця цвіт,
Раділи кожній божій днині.
Щоб радував нас білий світ —
А що потрібно ще людині?
Щоб всі у радості жили,
Без сліз, печалі і без тризни.
Тому сьогодні всі й прийшли
На день захисника Вітчизни.
То ж дай нам, Боже, світлих днів,
Здоров’я, щастя і наснаги.
Щоб кожен мав те, що хотів,
А всім дай сили і відваги.
Дай кожному достатку в дім,
І більше щирості у мові.
Добра дай кожному, а всім —
Терпіння, миру і любові.
Хай на землі лунає сміх
І щастя хай рікою ллється.
Зі святом вас вітаєм всіх!
Хай все в житті вам удається.
Вчитель
Добрий день, дорогі наші гості! Сьогодні ми запросили вас на наше родинне свято, щоб привітати татусів і дідусів з чудовим святом-Днем Захисника України!
З метою вшанування мужності і героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій та перемог українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві і на підтримку ініціативи громадськості президентом України встановлено свято - День захисника України.
14 жовтня традиційно відзначається свято Покрови Пресвятої Богородиці та день створення Української повстанської армії.
Ведуча
Сьогодні дійсно всі жінки вітають хлопців та чоловіків, бо вони хочуть зайвий раз підкреслити у чоловіків такі якості, як мужність, надійність, сміливість, щиросердя і шляхетність.
Ведуча
Дозвольте нам від імені усіх дівчат та матусь привітати Вас зі святом справжніх чоловіків – Днем захисника Вітчизни!!!
Усе в житті міняється і в’яне,
Усе мина, відходить назавжди.
Усе, що є в житті — то долі повеління,
А все, що є в мені — то батькове учіння,
Від батька в мене є терпіння і удача,
І розум, батьку мій, — це твоя добра вдача.
Люблю усе живе, що квітне і буяє, —
Це, батьку, мабуть, я також від тебе маю.
Ти передав мені усе, що сам умієш,
І наділив мене усім, що сам ти знаєш.
Життя іде-бреде, квітує і згасає —
Науку цю твою я завжди пам’ятаю.
Нехай ідуть роки, і дні у млі згасають,
А ти для мене є теплом землі — я знаю.
Твоє добро святе і людяність велика,
І відданість землі, і совість у душі —
Це те усе в тобі, за що я поважаю,
І голову свою тобі в уклін схиляю.
Ведуча
Тато…Татусь…Батько…Скільки спогадів і тепла таїть це слово. Бо ним звертаємось до найближчої, найдорожчої для нас людини. Вірш «Хто научить?» читає________
Хто научить жити свято,
Батьківщину берегти?
Ну, звичайно, — любий тато, —
Скаже кожний, я і ти.
Хто мене щодня голубить,
Зігріває, як вогонь?
Ну, звичайно, тато знову, —
З ним не матимеш журби.
Хто навчить любити працю,
Боже славити ім’я,
Зустрічати сонце вранці
Ніжним співом солов’я?
Тато! Тато! Звісно, тато! —
Ляже думка на чоло.
Чи було б сьогодні свято,
Якби тата не було?
Сергій Рачинець
Вірш «Татова усмішка» читає__________
Так, як сонце в небі серед літа,
Так, як у високім леті птах,
Радує мене завжди привітна
Татова усмішка на устах.
Я беру її собі на спомин
І кладу до серця, десь на дні.
Татова усмішка — сонця промінь,
Зігріває душу він мені.
Буду підростати рік за роком,
Допоможуть школа й вчителі.
Татову усмішку карооку
Понесу крізь люди на землі.
Сергій Рачинець
Ведуча
Від початків існування батько був головою сім'ї, другом і приятелем матері та опікуном-постачальником дітей. В українському народі батько завжди займав первісне місце в родині. Він був її оборонцем і заступником перед всякими негараздами. Вірш «Добре в кого тато є» читає_____
Добре в кого тато є, дужий, працьовитий,
І пораду він дає, як то в світі жити
І за руку проведе, там де слизько йдеться,
З ним дитина не впаде, і не послизнеться
Він працює цілий день, а з роботи прийде,
Наче сонце золоте зразу в хаті зійде.
Втіха, радість настає, гріє всіх, голубить,
Добре в кого тато є, той що діток любить.
А без тата що робить? Суму повна хата!
Боже, милий, подаруй, усім діткам тата,
А моєму подаруй здоров’я багато
Щоб зі мною назавжди поруч був мій тато!!
О. Кобець
Ведуча
Батько-це приклад свого обов'язку, відповідальності, розуміння, терпеливості та пошани. Він виряджав своїх дітей у життєву мандрівку сильними, непохитними у своїх переконаннях особистостями. Краще і мудріше за народ, мабудь, ніхто не сказав про батька.
-Батько пазуху дере, та дітям дає.
-Яке дерево, такий клин, який батько, такий син.
-Батькова хата усім багата.
-Батька й матір годувати — борги віддавати.
-Батько — сонце, вітчим — місяць.
-Яка хата, такий тин який батько, такий син.
-Як батька покинеш, то й сам загинеш
Ведуча
Батько — захисник, годувальник. Його любов, згідно з народною мораллю, стримана, врівноважена і безмежна.
ПРИТЧА ПРО БЛУДНОГО СИНА
В одного чоловіка було два сини. Молодший з них сказав батькові: "Батьку, дай мені частину майна, що належить мені". Батько виконав його прохання. Минуло кілька днів, і молодший син, забравши все, пішов у далеку країну і там, живучи марнотратно і розпусно, розтратив усе своє майно. Саме тоді у тій країні настав великий голод, і син терпів велику скруту. Тому він пристав до одного з жителів тієї країни; а той послав його на поля пасти свиней. З голоду він був би радий харчуватися стручками, які їли свині; та ніхто не давав йому.
Тоді, опам'ятавшись, він згадав батька, розкаявся у своєму вчинку і подумав: "Скільки наймитів у батька мого мають надлишок хліба, а я вмираю з голоду; встану, піду до батька мого і скажу йому: "Батьку! Згрішив я перед небом і перед тобою і вже недостойний зватися твоїм сином, прийми мене як одного з наймитів твоїх". Так він і вчинив. Встав і пішов додому, до батька свого. Батько ж, ще здалеку побачивши сина, переповнився жалем, побіг йому назустріч, припав до його шиї і почав цілувати його.
Син же став казати: "Батьку! Я згрішив перед небом і перед тобою і вже недостойний зватися твоїм сином"...
А батько сказав слугам своїм: "Принесіть найкращий одяг і вдягніть його, і дайте йому перстень на руку і взуття на ноги; і приведіть відгодоване теля, і заколіть; будемо їсти і веселитися! Бо син мій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся". І почали веселитися вони.
А старший син повертався в цей час з поля. Почувши вдома музику і співи, покликав одного із слуг і запитав: "Що це таке?" Слуга сказав йому: "Брат твій прийшов; і батько твій заколов відгодоване теля, бо прийняв його здоровим".
Старший син розсердився і не захотів входити у дім. Тоді вийшов батько і покликав його.
Але він відповідав йому: "Ось я стільки років служу тобі і ніколи заповіді твоєї не переступав, але ти ніколи не дав мені й козеняти, щоб мені повеселитися з друзями моїми. Коли ж цей син твій, що змарнував добро своє з блудницями, прийшов, ти заколов для нього відгодоване теля".
Батько ж сказав йому: "Сину, ти завжди зі мною, і все моє – твоє. Веселитися ж і радіти треба тому , що брат твій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся".
Ведуча
Ми возвеличуємо безкорисливу батьківську любов, натруджені татові руки, які гладили нас по голівці у важкі хвилини нашого життя.
Вірш «Татова любов» читає_____
Татова любов — як літній день,
Пахне потом, хлібом,споришами…
Не знайти такої вам ніде, —
Ну — хіба що на долонях мами
Татова любов — як джерело,
Чиста, світла: п’ю — і не нап’юся.
Ще такої в світі не було, —
Ну, хіба що у очах матусі.
Татова любов — немов меди,
Солодко від неї, аж не йметься.
Спробуй, ще таку десь віднайди, —
Ну, хіба що в материнськім серці.
Татова любов — мов океан,
Де — ні дна, ні берега земного…
В неї, справді виміру нема,
Бо вона, як в матері, від — Бога.
Сергій Рачинець
Вірш «Оберігаймо тата» читає____
Нема без тата щастя на землі,
Як і без мови не бува розмови.
І доки світ цей грішний ще і злий,
Оберігаймо тата у любові.
Його шануймо! — Біблії слова.
І будуть нас так люди шанувати.
Тож хай у серці пісня жива
І долинає аж до серця тата.
Як Бог у небі — він у нас один,
Як і одна в нас мати -Україна.
Молімося до господа завжди,
Щоб не було без тата ні родини.
Сергій Рачинець
Ведуча
Мама — то ніжність, ласка, тепло, а батько — то впевненість, мужність, сміливість.
Вірш «Мій тато» читає__________
Немає в світі кращих друзів,
Як я й мій рідний тато;
Ми любимось так дуже-дуже,
Що й годі розказати!
Мій тато добрий і ласкавий,
Всміхнеться — сонце гріє,
Він різні гарні гри-забави
Придумати уміє.
У вільний час книжки зі мною
Читає, оглядає
І мови рідної, дзвінкої
Щодень мене навчає.
Казки розказує чудово,
А знає їх чимало —
Й ловлю кожнісіньке я слово,
Щоб марно не пропало.
Улітку йдемо в парк гуляти,
А взимку — на санчата.
Любити Бога, зла цуратись —
Усього вчусь у тата.
Я кожного шаную тата,
Хоч як їх скрізь багато,
Та лиш таким хотів би стати
Розумним, добрим і завзятим,
Як мій, мій рідний тато!
Р. Завадовий
Ведуча
Кожна дитина хоче, щоб її батько був людиною сильною і справедливою, щоб був мудрий і мужній, але щоб водночас відчувати його доброту і лагідність. Батьківські мудрі поради супроводжують дітей все життя.
Народна казка «Мудрий батько» читає_____
Був собі один селянин. І мав він сина. Коли хлопець підріс і почав допомагати в господарстві, батько й каже:
— Дивлюсь на тебе і бачу, беручкий ти до всіх справ. Час минає, молоде росте, старе старіє. Незабаром змужнієш, оженишся і сам станеш на господарство. От і запам’ятай мої слова.
Живи так, щоб у кожнім селі був у тебе свій дім. І нехай у тебе щодня будуть нові чоботи. І живи так, щоб люди тобі кланялися. І завжди будеш справним хазяїном. Подивувався син на такі слова та й питає:
— Не можу збагнути: хіба можливо звести в кожному селі будинок? І як можна справляти щодня нові чоботи? Та й як жити, щоб люди мені вклонялись?!
Усміхнувся батько та й каже:
— Не тужи, синку. Мою пораду легко виконати. Захочеш у кожному селі бути як удома, май у кожному селі вірного, надійного друга, і буде в тебе там своя оселя. А щоб були у тебе щодня нові чоботи, треба звечора добре помити та почистити свої чоботи, ніколи цього не забувай, от і будуть вони наступного дня як нові. Ну а щоб люди тобі першому вклонялися, вставай раніше за всіх, виходь на роботу першим, тоді всі, хто пізніше тебе вийде, вітатимуться з тобою й уклонятимуться. Як бачиш, у моєму наказі немає нічого складного.
Коли прийшов час і син сам почав господарювати, він зважив на поради батька і жив добре».
Вірш «Батькові» читає____
Ти учив мене, як треба жити,
І як в людях бачити добро,
І як добрії діла чинити,
Не віддячуючи злом за зло.
Ти учив так щиро всіх любити;
Рідних, друзів, навіть ворогів.
З усіма учив ти в мирі жити,
Не жаліючи, ні каплі, добрих слів.
Ти учив як слухати природу;
Подих вітру, тихий шепіт трав,
І як бачити її чарівну вроду
У таємних подихах дібров.
Скільки в тобі завжди було сили;
І тепла, і ласки й доброти.
О, яка я, тату мій, щаслива,
Що у мене є рідненький, ти!
Олена Бджілка
Ведуча
Сьогодні хочемо сказати слово про наших дідусів, які у найскрутніші моменти, хвилини тривоги, радості і смутку завжди з нами поруч, допомагають словом і ділом або просто своєю присутністю. Великі, теплі, ласкаві долоні наших дідусів ми будемо згадувати завжди.
Ведуча
Дідусь…чуйна, великодушна, добра людина з відкритою душею і щирим серцем, всепрощаюча, благородна і віддана, котра завжди дасть мудру пораду, навчить, як жити у такому непростому світі, сформувати чоловічий погляд на життя.
Вогник любові до дідуся ніколи не згасне в нашому серці, бо він завжди буде для нас мудрим наставником і вчителем.
Вірш про дідуся читає____
Горджусь я дідусем своїм.
Він захисник під номером один!
Тебе сьогодні я вітаю,
І бути завжди молодим,
Я від душі Тобі бажаю!
Пісня про дідуся. Виконує_______
Ведуча
Здавна вважається, що батько — це захисник, годувальник. Батькове слово — закон. Як скаже батько, так і буде, бо він — голова сім’ї, зразок для своїх дітей.
Ведуча
Батькова наука, передача умінь від батька до сина, батькова суворість і вимогливість, батькова людяність і стриманість ведуть дитину по життю впевнено і терпляче.
Вірш «В хаті тато» читає______
В хаті тато — значить, свято.
Як з роботи він прийде,
То розкаже, що багато
В нього справ за цілий день.
А я слухаю, буває,
Аж до пізньої пори:
Як у полі хліб зростає,
Орють землю трактори.
Як будують дім високий,
Як працює «Інтернет»,
І чому такий солодкий
Носить бджілка з квітки мед.
Ще прошу я — розказати,
Хто і як цей світ спасе…
О, як хочу, наче тато,
Труд любити — над усе!
Сергій Рачинець
Ведуча
Найбільше щастя для мами і тата — наше щастя, наше життя, працьовитість. Якщо люди вважають дитину не доброю людиною — це велике горе для батьків.
Ведуча
Нехай же вогник батьківської любові не згасає в серці кожного, хай стане світлим проводирем у житті, мудрим наставником і вчителем.
Тато і дідусю, мамо і бабусю,
Милі, дорогенькі, всіх я вас люблю,
Ви – моя родина, спокій і надія,
Вам співаю щиро пісеньку свою.
В тихому провулку затишна оселя,
Милий двір, садочок, килим споришу.
Я до того двору радо поспішаю,
І тепло родини я в собі ношу.
Де за перші кроки вся сім’я радіє,
Там, де перше слово «Мамо» я сказав.
Там, де вся родина, спокій і надія
Вам співаю щиро пісеньку свою.
Де любов і ласку змалечку пізнав я,
Дякую, родино, що дорослим став.
Генріх Акулов
Допоки ще живі батьки,
Найщасливіші ми є люди:
Цвітемо, наче ті квітки,
І дишемо на повні груди.
Найбільше щастя, коли є
До кого ніжно пригорнутись,
Відкрити серденько своє,
Поради мудрії почути.
Ото ж живіть, мої батьки,
На цьому світі довго-довго.
Нехай не старять вас роки,
Хай буде все у вас чудово.
Оксана Маліновська
Учитель
Дуже хочеться, діти, щоб ви розуміли своїх батьків, любили їх. Бо по-справжньому любити їх — означає приносити в дім мир і спокій, не завдавати батькам болю, образи, прикрощів.
Народна мудрість говорить: «Три нещастя є в людини: смерть, старість і лихі діти». Старість — невідворотна, смерть — невмолима, перед цими нещастями ніхто не може зачинити двері свого дому. А від лихих дітей можна дім зберегти, як від вогню. І залежить це не тільки від ваших батьків, а й від вас самих. Бути хорошими дітьми означає не допустити, щоб життя батька й матері було отруєне вашими поганими вчинками. Умійте бути добрими в думках, у почуттях, у діях.
Бережіть здоров’я своїх батьків. Пам’ятайте, що ранню старість і хворобу батькам приносять не тільки праця, утома, а й сердечні хвилювання, переживання, тривоги, прикрощі.
Вручення подарунків.
Використані джерела:
Сухомлинський В . О . Батьківська педагогіка . –К . : Рад . школа, 1978
https://bogpoet.com.ua/autor/rachinecz-sergij-(dityachi-virshi)/
http://boyarkaschool1.edukit.kiev.ua/communication/informaciya_dlya_batjkiv/rodinne_vihovannya/
https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=341
1
про публікацію авторської розробки
Додати розробку