"Балада про мальви" В. Івасюка"

Балада про мальви

вірші: Богдана Гури

музика: Владимира Івасюка

Заснули мальви коло хати,

Їх місяць вийшов колихати.

І тільки мати не засне,

Мати не засне, —

Жде вона мене.

Приспів:

О, мамо рідна, ти мене не жди,

Мені в наш дім ніколи не прийти.

З мойого серця мальва проросла

І кров’ю зацвіла.

Не плач, не плач, бо ти вже не одна,

Багато мальв насіяла війна.

Вони шепочуть для тебе восени:

«Засни, засни, засни, засни…»

У матерів є любі діти,

А у моєї — тільки квіти.

Самотні квіти під вікном,

Квіти під вікном

Заснули вже давно.

Приспів:

Як сонце зійде — вийди на поріг,

І люди схиляться тобі до ніг.

Пройдися полем — мальви буйних лук

Торкнуться твоїх рук.

Життя — як пісня, що не віддзвенить.

Я в мальві знов для тебе буду жить.

Якщо ж я ласку не встигла принести —

Прости, прости, прости, прости.

Приспів.

1975

Як це часто буває в композиторів, спочатку народилась мелодія, сповнена глибокого драматизму. А вірша не було. Володимир звернувся до поетеси Тамари Севернюк, і вона написала ліричний текст про пісню й про море. Чекала на пісню. Вірш Володі сподобався, але піснею не став. Володимир знайомиться з Богданом Гурою — студентом філфаку, і той пише «Мальви», які Володя навіть надсилає батькові в Ірпінь (Михайло Григорович тоді працював у Будинку творчості над дисертацією). Але чомусь відкладає і цей варіант. У 1974 році обласна газета «Радянська Буковина» друкує нову пісню Івасюка «Чарівна недея» — про гори й кохання, вірш належить самому композиторові. Проте й цей варіант Володимир не поспішає віддавати для виконання. Він знову повертається до вірша Богдана Гури і віддає Софії Ротару вже не просто «Мальви», а «Баладу про мальви».

Ось як говорила про цей твір Тамара Севернюк:

«Одного разу вранці по обласному радіо я почула знайому мені мелодію, але слова виявились не моїми. По закінченні диктор оголосив, що прозвучала «Балада про мальви» Володимира Івасюка на вірші Богдана Гури. Я відчула, що мій ліричний вірш зовсім не підходив до цієї сповненої драматизму музики».

Образ матері Володимир Івасюк створив у піснях «Відлітали журавлі» та «Балада про мальви» — справжній перлині української сучасної музики. Мати жде-не діждеться доньку з війни. А донька — ось вона, під вікном розцвіла мальвою. Мати, якій люди вклоняються до ніг за її подвиг, яка ніколи не перестане чекати… Було щось у цій пісні трагічно-пророче. Кожен звук, кожен інтонаційний зворот мав смислове навантаження, розкривав тему незнищенності життя, переходу однієї його форми в іншу, незнищенності материнської любові. І Володимир назвав спочатку «Балада про матір». Як зізнавався згодом у листі до свого співавтора Гури, дуже довго цю пісню тримав, беріг.

«Балада про мальви» й сьогодні залишається однією з найулюбленіших Івасюкових пісень — і серед виконавців, яких приваблють закладені в пісні можливості для самовираження духовного й голосового, і серед шанувальників творчості композитора — ось цим гармонійним поєднанням музики й тексту, музично-поетичним образом, який творить пісня. А ще тим, що в образі матері так відбивається доля матері й сина Івасюків. Софія Іванівна не змирилась зі смертю Володимира й завжди чекала його повернення.

http://www.ivasyuk.org.ua/songs.php?lang=uk&id=balada_pro_malvy