Бароковій архітектурі притаманно багато кривих, пластично вигнутих ліній і поверхонь, що порушують статичність і викликають відчуття руху. Завдяки химерній пластиці фасадів із примхливими обрисами споруди бароко легко вписані в навколишній простір, садово-паркове і міське середовище. Палац Орьєнте, м. Мадрид (Іспанія)
До художників-універсалів, який поєднував талант архітектора і скульптора, належав Джованні Лоренцо Берніні (1598–1680). Митець очолював основні художні роботи в Римі, й завдяки його творчості католицька столиця набула барокових рис. Головне творіння Берніні —грандіозна колонада собору Св. Петра, яка утворює площу перед ним. Колонада з чотирьох рядів колон (висотою 19 м) нагадує, за словами автора, «розкриті обійми». Площа Св. Петра у Римі (Італія)
Берніні блискуче проявив себе не тільки в архітектурі, а й у скульптурі, створюючи статуї, рельєфи, фонтани, яким притаманна нестримна художня фантазія. Скульптурна композиція Берніні «Екстаз Св. Терези» з церкви Санта Марія делла Вітторіа сповнена надзвичайної експресії, вираженої мовою барокової пластики. Яскравим зразком барокового синтезу мистецтв є багатофігурна композиція фонтана Фіумі (Чотирьох рік). Гігантські скульптури символізують чотири ріки в чотирьох частинах світу: Дунай (Європа), Ганг (Азія), Ніл (Африка), Ла-Плату (Америка). Розкрийте особливості синтезу мистецтв в італійському бароко. Як скульптор пластичними засобами передає динаміку, експресію?
У розкішних парадних інтер’єрах бароко все підпорядковувалося основним рисам стилю — динамічності й декоративності. Зали палаців прикрашали скульптурою, розписними стінами і плафонами, чудернацькою ліпниною, пишною орнаментикою, численними дзеркалами та світильниками. Інтер’єр палацу Шенбрунн, м. Відень, Австрія
Барокові меблі за формою мали складні обриси, де переважали складні спіралі. Їх декорували мозаїкою, бронзовими позолоченими накладками. З’явилися комоди, шафи, бюро, кабінети, консолі. В оббивці диванів і крісел застосовували коштовні тканини з рясною бахромою, стіни прикрашали гобеленами. Виникло поняття «гарнітур» — комплект з декількох предметів меблів, виконаних в одному стилі. Назвіть риси бароко на представлених фотографіях.Інтер’єр палацу Еггенберг, м. Грац, Австрія
Блискучим прикладом німецького бароко, втіленням ідеї синтезу архітектури, скульптури, живопису й монументально-декоративного мистецтва є Цвінгер. Це комплекс із чотирьох споруд, розташований у центрі Дрездена, архітектором якого був Маттеус Пеппельманн. Світ розкішно декорованої архітектури та скульптури зливається з музикою фонтанів і гротів у неповторному ритмічному багатоголоссі. У палацовому комплексі Цвінгер знаходиться знаменита Дрезденська картинна галерея.
Мистецька скарбничка. Бароко (з італ. «дивний, химерний») — напрям в європейському мистецтві XVI–XVIII ст., започаткований в Італії. Основні риси стилю: пишна декоративність, динамічність, урочистість. Колонàда — ряд або кілька паралельних рядів колон із загальним горизонтальним накриттям. Консоль — різновид столу, що приставляють до площини стіни.
У період бароко в різних країнах досягло значних вершин мистецтво малярства. Внутрішній простір споруд ставав схожим на суцільне живописне полотно. Такий синтез архітектури й живопису підносив людину над буденністю. Одним з перших відкрив виразні можливості світла в малярстві живописець італійського бароко Мікеланджело Мерізі (1573-1610), який був прозваний Караваджо. Для посилення емоційного впливу на глядача художник вихоплював світлом окремі найсуттєвіші частини картини, залишаючи деталі в напівтемряві. Колірна контрастність та великі плани в динамічних композиціях створюють особливу атмосферу внутрішньої напруженості, драматизму й водночас щирості та схвильованості. Караваджо. Автопортрет
Художник Дієго Веласкес (1599-1660), видатний представник іспанського бароко, створював складні багатофігурні композиції, правдиво зображуючи людей різного стану в камерних і парадних портретах, зокрема групових. Проаналізуйте сюжети й композиції картин митців бароко. Опишіть образи зображених людей. Дієго Веласкес. Меніни
«Золотим віком» живопису Нідерландів стало XVII ст., адже в маленькій країні творили понад дві тисячі художників. Їх поділяли на художників голландської та фламандської шкіл. Геніальний художник Рембрандт ван Рейн (1606-1669), якого по праву відносять до «великих голландців», у численних портретах, історичних композиціях за допомогою ефектів світлотіні не лише відображав зовнішність людей, а й глибоко проникав у їхній внутрішній світ. Рембрандт ван Рейн. Автопортрет із Саскією
Риси стилю бароко, зокрема особлива театральна декоративність, виявилися в картинах фламандця Пітера Пауля Рубенса (1577-1640) на біблійні та міфологічні теми, а також у портретах. За талант і високий професіоналізм Рубенса називали «королем живопису і живописцем королів». Пітер Пауль Рубенс. Портрет Гелени Фоурмен з дітьми (зліва). Пир у царя Ірода (справа) Проаналізуйте сюжети й композиції картин митців бароко. Опишіть образи зображених людей.
У творчості «малих голландців» значно розвинувся побутовий жанр, сформувалася школа пейзажного живопису. Художники-пейзажисти малювали скромні куточки сільського і міського середовища. На їхніх полотнах ми бачимо пересічні явища: вітряки під світлом місяця і сонячні пасовиська з коровами, уквітчані луки й дерева в дощовий похмурий день, вузенькі вулички з невеличкими будинками, канали з місточками й човнами. Ян Вермеєр. Панорама Делфта (зліва). Молода жінка з глечиком води (справа)
Мистецька скарбничка. Алегорія (з грец. allegoria — іносказання) — образ, у якому зображення має переносне значення, вираження ідеї у предметному образі. Перспектива — система зображення предметів на площині відповідно до зорового сприйняття предметів людиною. Пропорції — співвідношення між цілим та частинами, між окремими частинами та їхніми елементами.
Стиль бароко з його поривом і неспокоєм набув значного розвитку в музиці, він став закономірним продовженням Ренесансу і передував стилю класицизм. Найвищим досягненням цього періоду стала творчість німецьких композиторів Й.-С. Баха і Г.-Ф. Генделя. Водночас ціла плеяда інших обдарованих митців цього часу зробила помітний внесок у розвиток європейської музики.
У культурі бароко з-поміж музичних інструментів почала домінувати скрипка. Скрипка мала широкі можливості для вираження людських емоцій. Віртуози-скрипалі знаходили нові ефектні прийоми виконавської техніки. У творчості представників бароко композиторів і скрипалів-віртуозів Арканджело Кореллі, Джузеппе Тартіні, Антоніо Вівальді досягли досконалості жанри сонати й концерту. Італійські композитори стали засновниками програмності в цих жанрах. Наприклад, Дж. Тартіні, який захоплювався поезією Петрарки, знаходив у його віршах епіграфи для своїх сонат.
Антоніо Вівальді У спадщині Антоніо Вівальді (1678-1741) налічують 450 сольних концертів, зокрема понад двісті для скрипки та ще й для багатьох інших інструментів: віолончелі, флейти, гобоя, мандоліни, валторни, органа та різних мішаних складів. З-поміж них є програмні твори: пейзажні замальовки («Буря на морі»), втілення душевного стану людини («Тривожність») тощо. Два концерти «Ніч» стали першими симфонічними ноктюрнами у світовій музиці, у яких оркестровими засобами втілено різні стани природи — спокій і тривогу (відповідно в мажорі й мінорі). Яскрава емоційність, мелодична фантазія та оркестрова палітра А. Вівальді співзвучні з пишністю барокових храмів, щедрим декором палаців і буянням фарб розписів. Франсуа Морелон де ля Каве. Портрет Антоніо ВівальдіА. Вівальді. Цикл “Пори року”. “Зима”Як відбувається розвиток музики у прослуханому творі?https://www.youtube.com/watch?v=nk. Emc. NP3j-M&t=12s&ab_channel=%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BA%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B0
З історії шедевра Розквіту скрипкової музики та виконавства сприяли італійські династії знаменитих скрипкових майстрів Андреа Аматі, Джузеппе Гварнері і Антоніо Страдіварі. Вони виготовляли струнно-смичкові інструменти (переважно скрипки, альти й віолончелі) з красивим звучанням, що було наближене до виразності людського голосу. Страдіварі також виготовляв гітари, арфи, цитри. Секрети технології неперевершених за досконалістю інструментів ще й досі не розгадані. Хоча час від часу висувають різні версії: особлива деревина, її форма, обробка, лакування тощо. Елтон Тобі. Портрет Антоніо Страдіварі
Йоганн Себастьян Бах Світовою вершиною музики й кульмінацією музичного бароко є творчість Йоганна Себастьяна Баха (1685-1750). Спадщина композитора охоплює найрізноманітніші жанри світської і духовної музики, вокально-хорову й інструментальну сфери. Німецький геній створив цикл «Добре темперований клавір» — 48 прелюдій і фуг, які написані у 12 мажорних і 12 мінорних тональностях. Вони стали справжнім відкриттям у музичній культурі. Еліас Хауссманн. Портрет Йоганна Себастьяна Баха. Тобі Едвард Розенталь. Родина Баха
Улюбленим інструментом Баха був орган, у майстерності гри й головне імпровізації на ньому він був справжнім віртуозом. Орган називають королем музичних інструментів, адже він найбільший і один з найдавніших. Він може звучати голосами будь-якого іншого інструмента, адже численні органні труби мають різноманітні тембри. У західно-християнських храмах органи вбудовували у внутрішній простір, їхнє урочисте й могутнє звучання гармоніювало з архітектурою і внутрішнім оздобленням релігійних споруд. Найкращі музиканти того часу служили церковними органістами. Вони створювали музику для цього інструмента. У період бароко це була поліфонічна музика, а найдосконалішим її жанром стала фуга. Зазвичай виконанню складної фуги передує прелюдія або токата чи фантазія імпровізаційного складу. Разом вони утворюють цикл. Найбільший орган у світі в соборі Святого Стефана, м. Пассау, Німеччина. Фуга (з лат. «біг») — жанр поліфонічної музики, у якому основою розвитку теми є імітація, яка звучить послідовно в різних голосах.
Токата і фуга для органа ре мінор Й.-С. Баха набула надзвичайного поширення, зокрема і в різному аранжуванні (для фортепіано, баяна, електрогітари, для струнного, естрадно-симфонічного і джазового оркестрів, навіть для хорового виконання а капела). Схарактеризуйте темброву палітру органа.https://www.youtube.com/watch?v=q. PNt. I2w. M9 Yo&t=48s&ab_channel=Olena. Gertsuska
Георг Фрідріх Гендель Сучасник Баха німецький композитор і органіст Георг Фрідріх Гендель (1685-1759) в історію музики увійшов як блискучий майстер монументальної ораторії, переважно на біблійні сюжети (32 твори, зокрема найвідоміша у світі «Месія»). Також він автор понад 40 опер та багатьох інструментальних творів. Композитор створив новий тип ораторії, грандіозної за масштабами й демократичної за музичною мовою. Ораторії Генделя, сповнені енергії та світла, репрезентують музику бароко. Г.-Ф. Гендель. Ораторія “Месія”, хор “Алілуя”https://www.youtube.com/watch?v=SPF_v. N2 Tzzg&t=5s&ab_channel=Choir. Dzvinochok. Kyiv