Батьківські збори - круглий стіл "Як батьки можуть допомогти дитині добре вчитися"

Батьківські збори - круглий стіл       «Як батьки можуть допомогти дитині

добре вчитися»

БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ

Тема: Як батьки можуть допомогти дитині добре вчитися.

Мета: довести батькам, що дотримання режиму дня - важлива умова успішного навчання дитини; показати значення шкільної оцінки в житті дитини, дати батькам поради щодо контролю за виконанням домашніх завдань школярами. Матеріали до зборів: анкети для учнів, анкети і пам'ятки для батьків.

                                              Хід зборів.

1. Вступне слово вчителя.

Аналізуючи анкети учнів, я дійшла висновку, що діти мають позитивний мотив навчання. Загалом діти розуміють свою відповідальність за навчання, хочуть одержувати хороші оцінки, не хочуть бути гіршими за інших. Невеличкий відсоток учнів навчаються тому, що заставляють батьки, або тому, що всі діти вчаться.

Тому сьогодні ми поговоримо про те, як батьки можуть допомогти дитині добре вчитися.

2. Бесіда.

Шановні батьки! Ваша дитина стала школярем. Життя її круто змінилося. І психологічний зміст цієї зміни нам уже відомий - це зміна ведучого типу діяльності. Гра поступається своїм місцем навчанню. Що ж слід робити батькам, щоб цей перехід пройшов, по можливості, безболісно, щоб не з"явилося стійкої огиди і опору по відношенню до нових своїх обов"язків? Сім"я може зробити дуже багато. Це перш за все дотримання режиму, що допомагає дитині справитися з учбовим навантаженням, сприяє зміцненню її здоров"я, захищає її нервову систему від перевтоми. У 20 % школярів слабке здоров"я являється основною причиною неуспішності в початкових класах.

Плануючи учбову роботу школяра й інші його обов"язки по дому, вільні заняття, батькам важливо мати на увазі, що всьому повинно бути відведено певний час. Звичайно, інколи доводиться просити доньку або сина допомогти в чомусь, коли ця допомога необхідна незалежно від звичного розпорядку дня. Та не можна це робити постійно, не зважаючи на те, чим зараз займається дитина. Нерідко буває так: тільки школяр розклав книги, сів за уроки, як його посилають в магазин. Розпочав хлопчик читати цікаву книжку - його посилають погуляти з молодшим братом.

Залежно від типу нервової системи дитини таке „перемикання" може відбуватися швидше або повільніше. Діти із рухливим типом нервової системи легше справляються із завданням переналаштування з однієї справи на іншу, а повільні зазнають при цьому особливі труднощі. Молодший школяр через свої вікові особливості ще не уміє швидко перемикатися з однієї справи на іншу. Щоб кинути одне заняття, на яке вона налаштувалася і приступити до іншого, дитині доводиться подолати природне внутрішнє бажання наполягти на своєму і не виконати прохання батьків. У результаті з'являється загальне незадоволення, відчуття засмучення.

Інколи внутрішнє небажання, пов"яязане з трудністю перемикання, виявляється в грубості. На пропозицію матері або батька виконати несподіване доручення дитина раптом говорить:, Де піду я нікуди. Завжди, як тільки розпочну що - небудь цікаве, так обов"язково інше заставляють робити." Батьки повинні дати дитині час на те, щоб перебудуватися, психологічно підготуватися до нової справи. Наприклад, дочка читає книгу, а її необхідно послати в магазин. Мати говорить дочці: „Аліна, як тільки дочитаєш сторінку, треба буде піти в магазин. От я тобі поклала тут гроші." Або сину : „Закінчуй грати на комп"ютері, через 10 хвилин будемо накривати на стіл".

Будь - яке необгрунтоване перемикання дитини з однієї справи на іншу (ж це стало звичайним в сім"ї) шкідливо і тим, що дитина змушена кидати почату роботу, не закінчивши її. Якщо це увійде до системи, то у школяра буде вихована погана звичка - не доводити справи до кінця. Всі ці факти важливо враховувати батькам дітей молодшого шкільного віку, в жому починає формуватися ставлення до своїх обов'язків, уроків, громадських доручень, до праці.

Режим передбачає обов"язкове перебування дітей на повітрі. Батьки не повинні порушувати цієї вимоги. Таким чином, батьки повинні зрозуміти, що їх головна задача - допомога дитині молодшого шкільного віку в організації її часу удома.

Організована, посидюча і уважна дитина буде добре працювати на уроці.

Батьки повинні контролювати виконання домашніх завдань школярами. Передусім треба постійно стежити за записами домашніїх завдань у щоденнику. Після цього важливо перевірити сам факт виконання домашнього завдання. А потім переглянути і правильність його виконання. Дорослі помітили помилку в зошиті - не треба поспішати показувати, де вона. Дитина повинна привчатися до самоконтролю. Спочатку треба сказати: „Ти неправильно розв"язав приклад. Пригадай, ж ти перевіряв розв"язання таких же прикладів у класі. Яким способом можна перевірити - є у тебе помилки чи ні?" І лише в крайньому разі прямо показати, де допущена помилка.

Нерідко батьки, крім завдань вчителя, навантажують свою дитину додатковими (необхідними, на їхню думку) учбовими заняттями. У таких батьків дитина виконує спочатку завдання на чернетці, потім переписує його в чистий зошит. Якщо вчитель завдає додому два стовпчики прикладів, батьки примушують дитину виконати чотири - краще буде знати! При чому все це робиться за рахунок вільного часу. Дитина перевтомлюється, швидко втомлюється і нерідко починає вчитися не краще, а гірше. Вона втрачає інтерес до навчання, же стає для неї важкою і нецікавою працею. Якщо батьки дають додаткові завдання дитині, то кількість і зміст їх має бути погодженим з учителем.

Інколи діти прагнуть, прийшовши зі школи, відразу ж сідати за уроки. Це прагнення заохочують деякі батьки. У дітей же таке бажання викликається невмінням перемкнутися з одного виду діяльності на інший. Правильний розпорядок дня вимагає, щоб після школи дитина відпочила, погуляла і лише потім почала готувати уроки. Вчитель повинен роз"яснити батькам, скільки часу іде на приготування уроків у середньому і які відхилення від цього часу допустимі для дітей з урахуванням їх індивідуальних особливостей і темпів розвитку. Довго сидіти за приготуванням уроків - це ще не означає добре їх приготувати. Нескінченне сидіння за уроками, які можна зробити набагато швидше, зазвичай пояснюється нестійкістю уваги дітей, невмінням зосередитися на одному предметі. У цьому випадку дитина напише, наприклад, рядок, а потім відвернеться і розпочне розповідати проте, що було сьогодні в класі; знову повернеться до письма, знову відвернеться ~ почне стругати олівця та ін. Звичайно, це відбивається на якості виконання завдання. Щоб привчити дитину до посидючості, батьки ставлять перед нею завдання - укластися в певний час, ставлять перед нею годинник; вона ж, дивлячись на годинник, вчиться розподіляти свої заняття за часом.

Не всі діти однаково розвиваються, деякі навіть у першому класі слабо засвоюють учбовий матеріал, починають відставати. Цей недолік міг би бути подоланий з часом, однак деякі батьки, виявляючи велике нетерпіння, годинами сидять із дитиною, буквально вдовблюючи в її голову урок. Дратуючись, вони починають кричати на дитину, називати її тупицею. В результаті справа йде ще гірше, дитина починає ненавидіти навчання, а іноді і школу, як винуватицю своїх невдач. Терпіння батьків, доброзичливий тон - важлива умова успішної допомоги дитині в навчанні.

Головне завдання батьків - проконтролювати, коли дитина сіла за уроки, чи все зробила, підказати, де шукати відповідь на питання, але не давати готової відповіді, виховуючи у дітей самостійність.

Як уже наголошувалося, шкільна оцінка грає велику роль у житті дитини і сім"ї; саме шкільна оцінка часто являється предметом сварок між членами сім"ї і мірилом цінностей у вихованні дитини.

3. Круглий стіл. Обговорення питань та ситуацій спілкування з дитиною щодо її навчання. Батьки отримують перелік питань і починають їх обговорювати та висловлювати особисті думки. Під час дискусії необхідно виявляти негатив у спішуванні з дітьми і знайти позитивні шляхи вирішення будь-яких проблем.

                                    Питання для обговорення.

Відзначте ті фрази, які ви найчастіше використовуєте в спілкуванні із своєю дитиною, аналізуючи її навчання.

• Що ти одержав сьогодні?
• Нічого, не турбуйся, у нас ще є час все виправити.
• Я так і знала. І в кого ти такий уродився?
• Марш у свою кімнату і не показуйся мені на очі!
• Адже ти розумниця і наступного разу вчителька в цьому переконається.

                              Пам'ятка для батьків

«Як допомагати дитині в приготуванні домашніх завдань»

1. Посидьте зі своєю дитиною на перших порах виконанім домашніх завдань. Тому, наскільки спокійними упевненими будуть її перші кроки, залежать її майбутні шкільні успіхи.

2. У вашої дитини не сформована звичка робити уроки? Формуйте у неї цю звичку спокійно, перетворіть ритуал початку виконання уроків у захоплюючу гру, нагадуйте про уроки без криків, будьте терплячі.

3. Оформіть робоче місце дитини, поставте красивий і зручний стіл, повісьте лампу, розклад уроків, цікаві вірші і побажання школяреві перед початком виконання уроків.

4. Вчіть виконувати уроки лише в цьому робочому куточку. —Поясніть дитині головне правило учбової роботи - учбове приладдя повинне завжди знаходитися на своєму місці. Постарайтеся привести в приклад своє робоче місце.

5. Постійно вимагайте від дитини приведення в порядок робочого місця після виконання уроків. Якщо їй важко це робити або вона втомилася, допоможіть їй. Пройде небагато часу, і вона сама прибиратиме своє робоче місце.

6. Якщо дитина у вашій присутності робить уроки, нехай сформулює вам, що вона повинна зробити. Це заспокоює дитину, знімає тривожність. Деякі діти, наприклад, вважають, що вони завдання не так зрозуміли і відчувають страх, ще не розпочавши це завдання виконувати.

7.Якщо дитина щось робить не так, не поспішайте її лаяти. Те, що вам здається простим і зрозумілим, для неї поки здається таємничим і важким.

8. Вчіть вашу дитину не відволікатися під час виконання уроків; якщо дитина відволікається, спокійно нагадуйте їй про час, відведений на виконання уроків.

9. Якщо дитина виконує письмове завдання, звертайте більше уваги на те. щоб вона писала чисто, без помарок, із дотриманням полів.

10. Не примушуйте свою дитину багато разів переписувати домашнє завдання. Це підірве ваш авторитет і її інтерес до ніколи і навчання.

11. Прагніть якомога раніше привчити дитину робити уроки самостійно і звертатися до вас лише у разі потреби.

12. Кожного разу, коли вам хочеться вилаяти свою дитину за погану оцінку або неакуратно зроблене завдання, пригадайте себе в її віці,, посміхніться і подумайте над тим, чи захоче ваша дитина через багато-багато років пригадати вас і ваші батьківські уроки.

13. Навчіть її виконувати будь-яку справу у тому числі і домашні завдання із задоволенням, без злості і роздратування. Це збереже її і ваше здоров'я.

14. Врешті-решт, радійте тому, що у вас є таке щастя - із кимось робити уроки, комусь допомагати дорослішати!