14 липня о 18:00Вебінар: Школа без дискримінації: таємниці гендерного виховання

Батьківські збори для батьків майбутніх першокласнків " Крок до школи" поради для батьків.

Про матеріал

Залишилося не так багато часу, літо пролетить швидко, і 1 вересня Ваші діти переступлять поріг школи, щоб затриматися тут на 11-12 років. Перший раз у перший клас! Дошкільник стає школярем, а його батьки – це тепер батьки учня. Вступ дитини до школи – це завжди переломний момент у житті дитини, незалежно від того, в якому віці вона приходить у перший клас. Змінюється місце дитини в системі суспільних відносин, це перехід до нового способу життя і умов діяльності, це перехід до нового положення в суспільстві, до нових взаємин з однолітками і дорослими. Дуже важливо, щоб дитина була готовою до цих змін, була готовою до навчання в школі.

Перегляд файлу

Для батьків майбутніх першокласників

                                                            Йдучи до школи, майже всі першокласники

                          щиро бажають вчитися.

  Чому ж у багатьох із них це бажання зникає?

Значною мірою – через недоліки у вихованні. 

Чому зникає інтерес до школи?

Взаємодія з дитиною, контакт із нею, зазвичай, виключає авторитарність, диктаторство, погрози: « Тільки спробуй приносити мені двійки!» потрібно прищеплювати дитині шанобливе ставлення до навчання, підкреслювати його значення для всіх членів сім’ї. неодмінно слід внести оптимістичну ноту, яка вказую на впевненість батьків у тому, що навчання дитини піде успішно, що першокласник буде старанно й самостійно виконувати всі шкільні вимоги. Уже в дошкільному віці, а особливо в початковій школі, потрібно виховувати відповідальне ставлення до праці, доручень, своїх обов’язків. Формування  цих рис починається з уважного, серйозного ставлення батьків до справ дітей. усе слід помічати батькам: досягнення принесуть усім радість, помилки будуть виправленні спільно. Останні  роки ми дедалі частіше говоримо про труднощі навчання в початковій школі. Часто діти залишаються наодинці зі своїми труднощами, а батьки не знають, як їм допомогти.

Психологічне напруження  майбутніх першокласників, що виникає у дітей, які вперше переступили поріг школи, є реакцією на незвичну обстановку. Діти не знають, чим відрізняється вчитель від вихователя дитячого садка, а також від мами й бабусі.

У дитини є побоювання і стосовно однолітків: чи може вона вчитись, як усі, чи з нею товаришуватимуть, чи не ображатимуть? Психологічне напруження підсилюється фізичним. Новий режим життя передбачає підвищену працездатність, порівняно  з підготовчою групою дитячого садка.

У школі треба уважно слухати вчителя, не пустувати на уроках, уміти підпорядковуватися правилам і режиму дня. Деякі першокласники хворобливо реагують на зміни умов життя: у них порушується сон, апетит, знижується опірність організму до хвороб. Усе це позначається на погіршенні працездатності, втрачається інтерес до школи, навчання.

Фізичне і психічне самопочуття дитини стабілізується через півтора – два місяці перебування у школі. Але так буває за умови, коли дорослі враховують новий стан дітей, діють, знаючи їхні вікові особливості.

Проблема готовності  до школи існувала, мабуть, завжди. То в якому ж віці краще йти до школи? Методи навчання вдосконалюються, сучасні діти розвиваються швидше…

Може, нема чого засиджуватися вдома – нехай краще ідуть до школи раніше? Але якщо маленька дитина не готова, то чи не стане систематичне навчання занадто важким і чи не призведе до порушень у здоров’ї ? Адже  діти, неготові до систематичного навчання, важче і довше пристосовуються до школи, у них значно частіше з’являються різні проблеми у навчанні.  Відомо, що одна з найбільших проблем для дітей і дорослих – невстигання. Більше половини неготових до школи дітей не встигають! Тривогу вчителів і психологів викликають не тільки такі «неготові» діти, а й ті, які вчаться добре. Саме вони випадають із поля зору дорослих. І справді, за що хвилювалися, адже дитина вчиться добре! Але річ у тім, що гарна успішність дитини – за недостатньої психофізичної готовності до навчання –досягається, як правило, дуже дорогою ціною, надзвичайним напруженням, яке призводить до стомлення і виснаження, але в результаті – до різних розладів, найчастіше – нервово-психічних. Таким дітям необхідний особливий режим, посилена увага батьків.

Буває так, що батьки обмежуються лише тим, що влаштовують своїх дітей у гурток або секцію і вважають свою місію закінченою. Вони не цікавляться успіхами і труднощами своєї дитини, не виявляють інтересу до її занять і, як наслідок, помічають тільки різку зміну ставлення до них сина або дочки. Дитина звикає зневажливо ставитися до справ, уникає труднощів.

Що треба робити батькам!

Приймати дитину.

Активно слухати про її переживання і потреби.

Бути разом ( читати, гратися, займатись).

Не заважати дитині під час улюблених занять.

Допомагати, коли просить.

Підтримувати успіхи.

Підтримувати поразки.

Ділитися своїми враженнями ( наприклад хвалити свою дитину за кожну дрібницю).

Використовувати у спілкуванні  такі фрази:

  • Мені добре з тобою різні вправи
  • Я рада, що в тебе виходить краще а ніж в мене
  • Як добре, що ти навчився цьому

 

Найпростіші правила батьківства

  • Не чекайте, що ваша дитина буде такою, як ви є, або як ви цього хочете. Допоможіть їй стати не вами, а собою.
  • Не вимагайте від дитини плати за те, що ви для неї зробили.
  • Не зганяйте на дитині свої образи.
  • Не ставтесь до проблем дитини зверхньо.
  •  Не принижуйте.
  • Любіть свою дитину будь-якою, бо дитина – це свято, але поки що з вами.
  • Радійте разом зі своєю дитиною.
  • Відпочивайте разом.
  • Навчайтесь разом.

 

 

Сійте плоди так, щоб потім їх було приємно пожинати!

 

 

docx
Додано
8 травня 2019
Переглядів
418
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку