Бесіда «Що таке милосердя?»
Я вітаю вас, любі діти! Шо ж таке милосердя? (відповіді дітей)
Молодці!
ВІДЕОРЯД
Милосердя — це милість серця, жалісливість, м'якість, співчуття, ніжність, любов до людей. Милосердя — це не слабкість, а сила, тому що милосердя притаманне людям, які здатні прийти на допомогу.
Дати гарну пораду і силу йти правильним шляхом, допомогти людині усвідомити істину і зробити правильний вибір – це вияв милосердя. Милосердя - це не лише м'якість або співчуття.
Бути милосердним – означає допомогти людині повернути самоповагу і гідність.
Милосердя є однією з позитивних якостей характеру людини. Воно проявляється у співчутті, доброті до інших.
З перших років дитинства батьки стараються показати дітям дорогу до милосердя і доброти. На мою думку, милосердя, чуйність — набуті почуття. Дітей потрібно вчити творити добро.
Людина, яка співчуває людському горю, здатна взяти участь у долі незнайомця, що потрапив у біду, притаманні такі якості, як любов до оточуючих та істинний гуманізм.
Будьте добрішими до всього живого. Звичайно, пожаліти бездомного собаку або кішку легше, аніж людину. Тварина на добро не відповідає злом.
З людиною може статися інакше...
До кого ж ставитися з милістю?
Насамперед до тих, хто дав вам життя — до батька і матері.
Як ви до них ставитесь? (Нормально. А як потрібно?)
Так, батька й матір не вибирають, які є, таким і бути.
Образливо, коли батьки не зовсім усвідомлюють свій обов'язок.
Але ж більшість усвідомлюють, і все роблять для дітей і заради дітей.
Чим же віддячують їм діти? В ранньому дитинстві — безоглядною любов'ю.
Пізніше — стриманістю, а часом різкістю і байдужістю.
Батьки старіють на ваших очах. Тому потрібно виявляти більше уваги до них, до їхнього здоров'я, самопочуття.
Ваше добре, уважне ставлення до батьків — нагорода їм за труд, бальзам для материнського і батьківського сердець.
Приборкуйте свої бажання, будьте справжньою опорою і допомогою батькам
Бо щастя брати, мати — егоїстичне у своїй природі. Воно не приносить радості іншим. Вище щастя — віддавати. Л. Толстой вважав, що «...в житті є тільки безсумнівне щастя жити для іншого».
Щастя — коли ти ділишся тим, що маєш сам. Щастя не можна придбати ні за які багатства світу. Чому? Тому що щастя — це душевний стан. І залежить він перш за все від душевних категорій.
Милосердя до близьких — батька, матері, бабусі, дідуся, хворої сестрички і братика.
Милосердя до старенької сусідки.
Старість обіцяє в кращому випадку забудькуватість, неміч, ревматизм, глухоту. Допоможіть, чим зможете, будь-якій старшій людині. Старому і малому... Головне — робити людям добро!
Давайте з вами послухаємо оповідання В. Сухомлинського «Велика це біда — бездумність вчинку»
Юрко прийшов до школи з рогаткою. До уроку було ще багато часу. Він сів під кущем бузку й почав дивитися на синичок, що весело щебетали й перелітали з гілки на гілку. Зграйка синичок знялася й кудись полетіла: залишилась одна пташка. Вона щебетала тихо й ласкаво, потім почала чистити пір’ячко маленьким дзьобиком. Юрко прицілився в синичку й пустив у неї гострий камінець. На листя бризнула кров, тіло синички каменем впало під кущ.
Юркові стало страшно. «Невже це зробив я?» — не вірилось йому. Велика це біда — бездумність вчинку.
Раптом він відчув хтось поклав руку йому на плече. Юрко побачив вчителя.
Учитель відхилив гілку. Юрко побачив на бузку маленьке гніздечко. З нього виглядали пташенята. Голі й безпомічні вони безжалісно пищали, розтуляючи дзьобики.
«Тепер вони лишилися без матері,— тихо сказав учитель.— Уяви, що б ти відчув, якби хтось прийшов до вас у хату і вбив твою маму».
Юрко стояв блідим і мовчазним.
Уночі Юрко майже не спав. Перед його очима стояли пташенята, які жадібно роззявляли дзьобики й пищали, чекаючи на матір.
Через багато років 30-річний Юрій, батько двох дітей, прийшов до учителя. Він сказав: «Якби ви покарали мене тоді, викликали матір, батька, якби на мене обрушили гнів... Це було б меншим покаранням, ніж те, що я пережив.
З тремтячим серцем думав я про матір.
Мені хотілось підійти до неї, поцілувати.
Глибокої ночі, коли спали, я підійшов до неї, сплячої матері.
Я знав, що доторкнутися до неї не можна — вона відразу прокинеться. І я поцілував краєчок її подушки...».
Чому хлопець, який раніше був байдужим, так боляче переживав скоєне? (відповіді дітей)
Притча «Юнак і морські зірки»
Якось на світанку один дідусь ішов берегом моря. Здалеку він побачив юнака, який підбирав з піску морських зірок і кидав їх у воду.
Зрівнявшись із юнаком, дідусь звернувся до хлопця із запитанням: «Нащо ти це робиш?». Юнак відповів, що викинуті на берег морські зірки загинуть, якщо їх залишити під пекучим промінням сонця. «Але берег тягнеться на багато миль і морських зірок мільйони,— заперечив дідусь — Який сенс у твоїх зусиллях?»
Юнак поглянув на морську зірку, яку він тримав у руці, кинув її у море і промовив: «Сенс є — для цієї морської зірки».
Що ви можете сказати про юнака?
Чи кожна людина заслуговує на милосердя? (відповіді дітей)
Ви знайшли біля порогу свого будинку маленьке кошеня. Ваші дії?
У когось важко захворіла близька людина. Ваші дії?
Ви дізналися, що поруч мешкає самотня бабуся. Ваші дії?
Когось дражнять і ображають однокласники. Ваші дії? (відповіді дітей)
Сказав мудрець:
— Живи, добро звершай,
Та нагород за це не вимагай.
Лише в добро і вищу правду віра
Людину відрізня від мавпи і від звіра.
Хай оживає істина стара:
«Людина починається з добра!»
Отже, людина — це не тільки розум, а й доброта, милосердя, любов, добрі почуття.
Людина повинна бути милосердною до тих, хто її оточує.
А милосердя — це щастя для всіх нас.
Коли будемо робити комусь приємно, то і нам буде добре.
Цінуйте тих, хто подає Вам руку,
Хто вірить в ваші сили, більш ніж ви,
Хто допоміг вам обійти багнюку,
Після падіння змусив знову йти…
Цінуйте тих, хто йде пліч – о – пліч з вами,
Хто у молитві згадує про вас,
Хто любить серцем – тато, сестри, мама,
Брати, кохані, друзі без прикрас…
Цінуйте тих, хто сонцем обіймає,
Промінням проростаючи в душі…
Цінуйте, я прошу́ вас, ні – благаю!
Бо їх сам Бог послав для вас в житті…
Прислів'я та приказки про милосердя
Добре діло роби сміло.
Людині потрібна людяність.
З миру по нитці – голому сорочка.
Дающого рука не збідніє.
Світ не без добрих людей.