“Без мови немає народу, як сонця без сяйва й тепла”

Урок до Дня української писемності та мови

“Без мови немає народу, як сонця без сяйва й тепла”

 

Епіграф:

                                              Найбільше і найдорожче добро

                                              в кожного народу –

                                              це його мова

                                                                   Панас Мирний

 

Мета : поглибити знання учнів  про виникнення писемності, історію та розвиток української  мови; показати її красу та багатство, розкрити  необхідність мови в житті людини. Розвивати комунікативну компетентність учнів, уміння та навички виразного читання творів різних жанрів. Виховувати почуття національної гідності,поваги до народу, його історії, любові до рідної української мови.

Обладнання: мультимедійний проектор,  презентація, записи пісень, плакати з висловами про мову.

 

Ведуча 1. Сьогодні  9 листопада— День української писемності та мови.

Кожна епоха дарує людству нові винаходи й відкриття. Але найбільшим було письмо. Писемні знаки дали людям можливість зберегти істинне знання. Адже саме завдяки написаному слову люди збагнули світ і своє місце в ньому.

Ведуча 2.  Рідна мова – та, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями. “Без мови немає народу, як сонця без сяйва й тепла”,- казав С. Шелунін. Саме таку назву має наше сьогоднішнє свято.

Учень:

Чому люблю я українську мову

Чому люблю я українське слово,

Співучіше за пісню солов’я?

Чому люблю я українську мову?

Люблю тому, що мова ця – моя!

Де є іще такі слова привіту,

Такі красиві, сонячні пісні?

Вкраїнська серед мов усього світу

Здається найбагатшою мені.

І зайвих слів для вислову не треба –

Є речення короткі  і ясні.

Вона подібна зорепаду з неба,

Польоту птаха у височині.

…Уста виводять ніжну колискову,

А за віконцем зіронька сія…

Чому люблю я українську мову?

Люблю тому, що мова ця - моя!

Презентація «Українська писемність»

Ведучий: Спробуйте уявити один день свого життя без мови: ось ви прокинулись, мовчки одягаєтесь, снідаєте, йдете до школи. А що тут? Мовчазні друзі походжають широкими коридорами – ніхто ні з ким не спілкується, не розповідає про свої пригоди. Стоїть мертва тиша.

    Ведуча: Лунає дзвоник. Ви тихенько заходите до класу, сідаєте за парту. А що далі? Чи змогли б ми за таких обставин отримати освіту, відчути себе часткою суспільства? Вважаю, що ні.

    Ведучий: Отже, мова – найважливіший засіб спілкування. Життя без неї уявити неможливо, це найбільше і найдорожче добро кожного народу.

Учень:

Наша мова наче джерело,

Де вода і чиста, і прозора.

Скільки слів до неї увійшло.

Нею і співають, і говорять.

 

Наша мова як чарівний спів,

Ніжністю і світлом обіймає.

В ній багато теплих, добрих слів,

Їх з дитинства кожен пам’ятає.

 

Наша мова – квітка чарівна.

В ній краса і сила є від поля.

Наша мова – це дзвінка весна,

Це землі святої вічна доля.

 

Наша мова ллється, мов струмок,

В ній проміння і роса ранкова,

Що сплела у пісню як вінок

Лагідна і щира колискова.

 Ведуча: Отже, завдяки мові ми маємо ще один національний дар, яким можемо похвалитися. Це – пісня, милозвучна, як дзвінок, легка, мов пушинка.

    Ведучий:  Дякуючи пісні, ми можемо висловити свої почуття, переживання, радість і смуток, любов і гнів.

А тепер пропоную прослухати частівки про українську мову в вивконанні дівчат:

Частівки.

Ох і гарне слово «віз»,

Має четверо коліс.

«Мерседесом» замінили,

Слово-архаїзм лишили.

 

У кожух колись вдягаюсь,

Холодом не переймались,

А тепер у шубах ми

Утікаєм від зими.

 

Каменяр, кобзар, різьбяр –

Рід занять і Божий дар.

Макогін, рядно, рушник –

Я до них з дитинства звик.

 

До гречаника візьмуся,

З баняка води нап’юся,

Молоко в дійницю ллю,

Рідне слово я хвалю.

 

Ми частівки заспівали,

Щоби нам аплодували.

Мова рідна – річ корисна,

Барвінкова, гарна, чиста.

 Ведучий: Геть кордони і розбрат націй! Хай живе все земна людина!..

Не дивує кількість міграцій  із країни і до країни.

Інсценізація усмішка П. Глазового «Кухлик»

Автор. Дід приїхав із села,

Ходить по столиці.

Має гроші – не мина

Жодної крамниці.

Просить він...

Дід. А покажіть

Кухлик той,

що скраю.

Продавець. Што? Чєво?

Я не понімаю.

Дід. Кухлик, люба, покажіть,

Той, що збоку смужка.

Продавець. Да какой же кухлік здєсь,

Єслі ето кружка!

Автор. Дід у руки кухлик взяв

і насупив брови.

Дід. В Україні живите

Й не знаєте мови...

Автор. Продащиця теж була гостра

та бідова.

Продавець. У мєня єсть свой язик.

Да к чєму мнє мова...

Автор. І сказав їй мудрий дід.

Дід. Цим пишатися не слід,

Бо якраз така біда

В моєї корови:

Має бідна язика

І не знає мови.

 Ведучий:  Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.

Найкраща мова
Йде синок до школи вперше.
Пита батька мати:
- Якій мові ми синочка
Будемо навчати -
Українській чи російській?
Обидві ж хороші.
- Хай вивчає ту, якою
Печатають гроші.

НАШІ ХЛОПЦІ
Іде вуйко Хрещатиком -
Приїжджа людина.
Запитує у зустрічних:
- А котра година?
Перехожі пробiгають,
Позиркують скоса.
Той рукою вiдмахнеться,
Той відверне носа.
А тут раптом двоє негрів
Вийшли з гастроному.
Один глянув на годинник:
- Зараз чверть на сьому.
Вуйко низько поклонився.
- Дякую, шановнi!
Значить, є ще у столиці
Україномовні.

 Ведуча: Ось і підходить до кінця наше свято української писемності та мови. І прощатись нам пора. Але сподіваємося, що у ваших серцях залишиться живий вогник нашої рідної української мови. Ми бажаємо Вам.

      Разом: Щастя, миру і добра.

Я - українка

Я родом із величної землі,

Чиє імення вимовляю дзвінко,

Моя Вкраїно, ти весь час в мені,

Бо я твоя дочка, я – українка.

Зазнала ти немало у віках,

Не раз топтали твою мову й пісню,

Я  не зречусь квітучого вінка,

В якому майорить душа вкраїнська.

Тобі вклоняюсь, матінко моя,

За те, що ти мене благословила,

Найкраща в світі батьківська земля,

Вона мені подарувала крила.

Відео-презентація «Любіть українську мову» .