Урок до Дня української писемності та мови
“Без мови немає народу, як сонця без сяйва й тепла”
Епіграф:
Найбільше і найдорожче добро
в кожного народу –
це його мова
Панас Мирний
Мета : поглибити знання учнів про виникнення писемності, історію та розвиток української мови; показати її красу та багатство, розкрити необхідність мови в житті людини. Розвивати комунікативну компетентність учнів, уміння та навички виразного читання творів різних жанрів. Виховувати почуття національної гідності,поваги до народу, його історії, любові до рідної української мови.
Обладнання: мультимедійний проектор, презентація, записи пісень, плакати з висловами про мову.
Ведуча 1. Сьогодні 9 листопада— День української писемності та мови.
Кожна епоха дарує людству нові винаходи й відкриття. Але найбільшим було письмо. Писемні знаки дали людям можливість зберегти істинне знання. Адже саме завдяки написаному слову люди збагнули світ і своє місце в ньому.
Ведуча 2. Рідна мова – та, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями. “Без мови немає народу, як сонця без сяйва й тепла”,- казав С. Шелунін. Саме таку назву має наше сьогоднішнє свято.
Учень:
Чому люблю я українську мову
Чому люблю я українське слово,
Співучіше за пісню солов’я?
Чому люблю я українську мову?
Люблю тому, що мова ця – моя!
Де є іще такі слова привіту,
Такі красиві, сонячні пісні?
Вкраїнська серед мов усього світу
Здається найбагатшою мені.
І зайвих слів для вислову не треба –
Є речення короткі і ясні.
Вона подібна зорепаду з неба,
Польоту птаха у височині.
…Уста виводять ніжну колискову,
А за віконцем зіронька сія…
Чому люблю я українську мову?
Люблю тому, що мова ця - моя!
Презентація «Українська писемність»
Ведучий: Спробуйте уявити один день свого життя без мови: ось ви прокинулись, мовчки одягаєтесь, снідаєте, йдете до школи. А що тут? Мовчазні друзі походжають широкими коридорами – ніхто ні з ким не спілкується, не розповідає про свої пригоди. Стоїть мертва тиша.
Ведуча: Лунає дзвоник. Ви тихенько заходите до класу, сідаєте за парту. А що далі? Чи змогли б ми за таких обставин отримати освіту, відчути себе часткою суспільства? Вважаю, що ні.
Ведучий: Отже, мова – найважливіший засіб спілкування. Життя без неї уявити неможливо, це найбільше і найдорожче добро кожного народу.
Учень:
Наша мова наче джерело,
Де вода і чиста, і прозора.
Скільки слів до неї увійшло.
Нею і співають, і говорять.
Наша мова як чарівний спів,
Ніжністю і світлом обіймає.
В ній багато теплих, добрих слів,
Їх з дитинства кожен пам’ятає.
Наша мова – квітка чарівна.
В ній краса і сила є від поля.
Наша мова – це дзвінка весна,
Це землі святої вічна доля.
Наша мова ллється, мов струмок,
В ній проміння і роса ранкова,
Що сплела у пісню як вінок
Лагідна і щира колискова.
Ведуча: Отже, завдяки мові ми маємо ще один національний дар, яким можемо похвалитися. Це – пісня, милозвучна, як дзвінок, легка, мов пушинка.
Ведучий: Дякуючи пісні, ми можемо висловити свої почуття, переживання, радість і смуток, любов і гнів.
А тепер пропоную прослухати частівки про українську мову в вивконанні дівчат:
Частівки.
Ох і гарне слово «віз»,
Має четверо коліс.
«Мерседесом» замінили,
Слово-архаїзм лишили.
У кожух колись вдягаюсь,
Холодом не переймались,
А тепер у шубах ми
Утікаєм від зими.
Каменяр, кобзар, різьбяр –
Рід занять і Божий дар.
Макогін, рядно, рушник –
Я до них з дитинства звик.
До гречаника візьмуся,
З баняка води нап’юся,
Молоко в дійницю ллю,
Рідне слово я хвалю.
Ми частівки заспівали,
Щоби нам аплодували.
Мова рідна – річ корисна,
Барвінкова, гарна, чиста.
Ведучий: Геть кордони і розбрат націй! Хай живе все земна людина!..
Не дивує кількість міграцій із країни і до країни.
Інсценізація усмішка П. Глазового «Кухлик»
Автор. Дід приїхав із села,
Ходить по столиці.
Має гроші – не мина
Жодної крамниці.
Просить він...
Дід. А покажіть
Кухлик той,
що скраю.
Продавець. Што? Чєво?
Я не понімаю.
Дід. Кухлик, люба, покажіть,
Той, що збоку смужка.
Продавець. Да какой же кухлік здєсь,
Єслі ето кружка!
Автор. Дід у руки кухлик взяв
і насупив брови.
Дід. В Україні живите
Й не знаєте мови...
Автор. Продащиця теж була гостра
та бідова.
Продавець. У мєня єсть свой язик.
Да к чєму мнє мова...
Автор. І сказав їй мудрий дід.
Дід. Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда
В моєї корови:
Має бідна язика
І не знає мови.
Ведучий: Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.
Найкраща мова
Йде синок до школи вперше.
Пита батька мати:
- Якій мові ми синочка
Будемо навчати -
Українській чи російській?
Обидві ж хороші.
- Хай вивчає ту, якою
Печатають гроші.
НАШІ ХЛОПЦІ
Іде вуйко Хрещатиком -
Приїжджа людина.
Запитує у зустрічних:
- А котра година?
Перехожі пробiгають,
Позиркують скоса.
Той рукою вiдмахнеться,
Той відверне носа.
А тут раптом двоє негрів
Вийшли з гастроному.
Один глянув на годинник:
- Зараз чверть на сьому.
Вуйко низько поклонився.
- Дякую, шановнi!
Значить, є ще у столиці
Україномовні.
Ведуча: Ось і підходить до кінця наше свято української писемності та мови. І прощатись нам пора. Але сподіваємося, що у ваших серцях залишиться живий вогник нашої рідної української мови. Ми бажаємо Вам.
Разом: Щастя, миру і добра.
Я - українка
Я родом із величної землі,
Чиє імення вимовляю дзвінко,
Моя Вкраїно, ти весь час в мені,
Бо я твоя дочка, я – українка.
Зазнала ти немало у віках,
Не раз топтали твою мову й пісню,
Я не зречусь квітучого вінка,
В якому майорить душа вкраїнська.
Тобі вклоняюсь, матінко моя,
За те, що ти мене благословила,
Найкраща в світі батьківська земля,
Вона мені подарувала крила.
Відео-презентація «Любіть українську мову» .