Дієслівні форми на -но, -то називають дію, виконану невідомою або неназваною особою (суб'єктом). Утім, у багатьох випадках у реченнях з цими формами називають і виконавця дії в орудному відмінку. Цей виконавець у реченні виступає в ролі додатка. Наприклад, Директором було проведено нараду. Дорогу заасфальтовано робітниками. Такі конструкції науковці рекомендують заміняти на активні з підметом, вираженим іменником у називному відмінку, присудком у формі особового дієслова і додатка у формі знахідного: Директор провів нараду. Робітники заасфальтували дорогу. Однак у реченнях зі словами на -но, -то можна називати знаряддя дії, до якого ставимо питання не ким?, а чим? Наприклад: Картину намальовано олівцем. Дорогу посипано піском. Хліб порізано ножем. Помилки у вживанні
За своєю синтаксичною природою безособові конструкції з дієсловами на - но/-то – це активні конструкції, але з виведенням за межі повідомлення виконавця дії. Тому коли з логічних причин не може бути діяча, то й не можна вживати безособову дієслівну форму на –но, -то: А вже в жовтні на берег було викинуто тисячі загиблих гідробіонтів [слід змінити безособовим дієсловом (А вже в жовтні на берег викинуло тисячі загиблих гідробіонтів) або підметовою конструкцією з пасивним дієприкметником у ролі присудка (Тисячі загиблих гідробіонтів були викинуті на берег у жовтні)]Помилки у вживанні