Бібліотечний урок Сухомлинський

Бібліотечний урок

«Творчість Василя Сухомлинського очима дітей»

Тип заходу: бінарний урок для учнів 4-го класу.

Мета заходу:

          Навчальна:

• організація культури читання учнів;
• ознайомити учнів із творчим шляхом Василя Олександровича Сухомлинського;
• поріднити дітей із творчістю письменника і педагога;
• навчити бачити світ яскравим, різнобарвним, неповторним;
• розвивати культуру мовлення учнів;
• збагачувати словниковий запас учнів.

Виховна:

• виховання інформаційної культури учнів;
• виховувати любов до творчості і мистецтва В.О.Сухомлинського;
• виховання інтересу до великої творчої спадщини митця;
• виховання бережливого ставлення до природи;
• спонукати дітей любити і берегти природу рідного краю;
• розвивати інтерес і бажання до читання;
• створити позитивну атмосферу під час спілкування.

Обладнання: портрет В.О.Сухомлинського, рушники, квіти, калина, снопик пшениці, конвертик, магнітна дошка, мультимедійна система, книжкова виставка, малюнки – ілюстрації до творів В.Сухомлинського.

Випереджувальне завдання:  разом із класоводом 4-го класу розподілити завдання між учнями класу: прочитати оповідання і казки В.Сухомлинського із збірок «Вогнегривий коник» і «Пшеничний колосок»; намалювати малюнки – ілюстрації до тих творів, які найбільше сподобалися.

Хід уроку:

     Захід проходить у класі – Світлиці. Парти розташовані буквою «П». На партах і на столі застелені рушники. Біля портрету Василя Сухомлинського свіжі квіти, снопик пшениці, конвертик, підбірка книг. Зліва дошка для показу слайдів, справа стоять ведучі в українських костюмах. Частина дошки вільна для малюнків – ілюстрацій. Вчитель знайомить присутніх із історією створення і розвитку кабінету – Світлиці, допомагає гортати сторінки життя В.Сухомлинського в електронному варіанті (перегляд презентації проходить паралельно із виступом бібліотекаря і ведучих).

Бібліотекар: «Людина, - любив повторювати Сухомлинський, – народжується на світ не для того, щоб зникнути безслідно пилинкою, Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний».

     Ці слова можна сказати і про самого Василя Олександровича Сухомлинського. Адже його творча спадщина увійшла в історію духовної культури нашого народу.

     Ось перед вами портрет великого педагога і лише декілька книг, написаних ним. У його творах ми знаходимо відповіді на найбільш хвилюючі питання, які перед нами ставить життя.

      Василь Сухомлинський своє серце віддав дітям і саме йому ми присвячуємо наш урок – наше велике свято пам'яті. Сьогодні деякі його твори, написані для дітей, ми з вами прочитаємо.

1-а ведуча: Ішов буремний, у битвах громадянської війни 1918 рік. В селі Василівка на Єлисаветградщині 28 вересня, в сімї селянина – бідняка Олександра Омеляновича народився син. Назвали хлопчика Васильком.

2-а ведуча: Саме так називали його в рідному селі, як квітку – васильки. Він дружно жив із своїми однолітками. Випасав на вигонах корів і збирав колоски за батьками, що жали в полі хліб. Був помічником по господарству. Дуже любив, коли у вечірній час сім́я збиралася біля родинного вогнища.

1-а ведуча: Він любив в цей час забратися на піч, і встромивши ноги у тепле гарбузове насіння спостерігати за маминими руками, які ткали полотно або крутили веретено. Мама співала пісню, а біля печі торохкотів батько своїм теслярським причандаллям. А то, бувало, бабуся казок цілу низку розкаже.

2-а ведуча: Із спогадів брата, Сергія Олександровича: «Яким пам’ятаю брата в шкільні роки? Він завжди був зосередженим, заглибленим у свою роботу, захоплювався всім, що траплялося йому на шляху. Він добре малював. Для того, щоб купити фарбу, папір, ходив заготовляти лікарські рослини, насіння акації. Адже зошити можна було одержати лише за них: склянка насіння акації – два зошити».

1-а ведуча: По книги Василь ходив у Павлиш. Там була книгарня. А за фарбами споряджався в Кременчук. Це до тридцяти кілометрів. У дядька переночує, а наступного дня повертається додому.

2-а ведуча: На власні, зароблені гроші купив Кобзар. Васильку доручили вчити неписьменних. Приходив у хату – читальню із стареньким букварем і навчав там і молодих, і сивочолих. З гордістю приносив Шевченків «Кобзар». Швидко подружився Васильок із своїми малятами в дитячому садочку. Розповідав їм казки, читав Кобзар та інші свої улюблені книги.

1-а ведуча: А ще любив ходити з малюками до лісу та в поле. «Веде свою ватагу в поле Васильок – вихователь, у кожного в руках польові квіти. Підійдуть діти до сільського кладовища і до могил покладуть по квіточці. А потім гуртом зайдуть до самотньої бабусі в двір і ну його чепурити: бур'яни повидирають, підметуть, води в діжку наносять. Може саме в той час зародилася глибока синівська любов до рідної землі.

2-а ведуча: Навчався Василь у Васильківській семирічній школі. В 1934-му році вступив у Кременчуцький педінститут, на факультет мови і літератури. Сімнадцятирічним юнаком почав свою педагогічну діяльність.

1-а ведуча: 1935-й рік. Мати, Оксана Овсіївна, проводжаючи свого сина на перший урок благословила його «На важкий шлях ступаєш, Васильку. Щастя ж тобі на ньому. Учитель – то людська надія і правда…»

2-а ведуча: Протягом трьох років викладає Василь Олександрович мову і літературу в Васильківській і Зибківській семирічках. Продовжуючи навчання із 1936 року в Полтавському Педагогічному інституті, де одержав кваліфікацію вчителя української мови і літератури.

1-а ведуча: 1941 року Василь Олександрович призваний до лав Червоної армії. На воєнно – політичних курсах у Москві він одержав військове звання молодшого політрука. Воював на Західному й Калінінському фронтах.

2-а ведуча: Війна пройшла крізь життя і долю Сухомлинського. 9 лютого 1942 року він був важко поранений і довго лікувався. Його ліва рука втратила рухомість і чутливість. Та згодом він розробив її так, що навіть міг піднімати не важкі предмети.

1-а ведуча: З червня 1942 по березень 1944 року Василь Олександрович працює директором середньої школи й учителем російської мови і літератури в селі Ува в Удмуртії. Навесні 1944, разом із родиною повертається до України, щойно звільненої від фашистських окупантів.

2-а ведуча: В Кіровоградському районі протягом чотирьох років він пропрацював на посаді завідуючого районного відділу освіти й за сумісництвом викладав у середній школі. А із 1948-го року, на його прохання, був призначений директором Павлиської середньої школи. Керував Василь Сухомлинський цією школою до кінця свого життя.

1-а ведуча: 22 роки на посаді директора школи стали плодовитим періодом в науково – практичній і літературно – публіцистичній діяльності педагога.

2-а ведуча: В 1955-му році сільський учитель В.О.Сухомлинський успішно захищає в Київському університеті ім. Т.Г. Шевченка кандидатську  дисертацію.

1-а ведуча: Одна за другою виходять з друку його книги. Серед них книга - бестселлер «Серце віддаю дітям», яка пізніше була удостоєна багатьох премій і була перекладена багатьма іншими мовами.

2-а ведуча: Подвижницька педагогічна діяльність Сухомлинського була належним чином оцінена і він був нагороджений орденами і медалями.

1-а ведуча: Із 1957-го року Василь Сухомлинський – член – кореспондент АПН, з 1958 року – заслужений учитель України, із 1960 року –  літературний кореспондент АН колишнього союзу, в 1968 році йому присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці.

2-а ведуча: 2 вересня 1970-го року перестало битися серце великої людини Василя Олександровича Сухомлинського.

1-а ведуча:

Мудра казко,  казко – чарівнице,

Ти навчаєш ласки, вчиш ростить пшеницю,

Поведи мене з собою

В світ прекрасний і чудовий…

Бібліотекар: А зараз я пропоную всім присутнім перегорнути сторінки книг для дітей Василя Олександровича Сухомлинського «Вогнегривий коник» і «Пшеничний колосок».

Діти розповідають казки, які вони прочитали, супроводжуючи свої розповіді малюнками. Бібліотекар і вчитель допомагають дітям. Малюнки – ілюстрації прикріплюються на дошку магнітами і створюють своєрідний колаж.

Бібліотекар: Наш не звичайний урок,  урок – читання, урок – подорож, урок – казка присвячений творчості великого педагога Василя Олександровича Сухомлинського добігає до завершення. Сподіваюся, що нам вдалося зачарувати красою і глибиною педагогічної творчої думки великого митця усіх присутніх. Про це красномовно говорять малюнки – ілюстрації до творів. Не забувайте, діти, що Василь Олександрович був звичайним сільським хлопчиком Васильком, але його наполеглива праця і безмежна любов до читання залишили по ньому слід вічний.

     Памя'тайте! «Книга – це скарб, а бібліотека – скарбниця людської мудрості. Книга навчить як на світі жить.» Впевнена у тому, що відтепер учні 4-го класу будуть найактивнішими читачами бібліотеки. Дякую всім за увагу!