Бінарне заняття «Пісенні обереги. Українські глиняні іграшки та обереги» (музика декоративно-прикладне та образотворче мистецтво)

Бінарне заняття

«Пісенні обереги. Українські глиняні іграшки та обереги»

(музика декоративно-прикладне та образотворче мистецтво)

Мета заняття: вміння вчитися організовувати своє робоче місце, планувати свої дії, доводити заплановану роботу до кінця; аналізувати і оцінювати досягнення української культури; продуктивно співпрацювати з партнерами в групі, проявляти ініціативу, керувати власними взаєминами з іншими; безпечна поведінка .

вчити дітей встановлювати міжпредметні зв'язки, розвивати вміння узагальнювати, співставляти навчальний матеріал, отриманий з різних навчальних предметів, виховувати цілісність естетичного зв'язку.

Тип уроку: бінарний.

Обладнання: для керівника - оформлена дошка з темою, метою заняття та основними термінами; зразки українського декоративно-прикладного мистецтва (вишивані рушники, обереги, посуд та іграшки), опорні схеми для аналізу музичних творів, магнітофон, аудіо записи українських народних пісень;

для вихованців - тексти нової пісні; шаблони підков, глина, стеки, стакани з водою, палички, клей ПВА.

ХІД ЗАНЯТТЯ

І. Організаційний момент

Вихованці входять до класу під музику, роздивляються зразки декоративно-прикладного мистецтва, якими прикрашений кабінет.

Лунає пісня про Україну «Розкажи про Україну» (співають усі вихованці вокального гуртка).

ІІ. Повідомлення теми і мети заняття

На занятті ми створимо гарний настрій для всіх учасників, пригадаємо звичаї і традиції українського народу, розповідаємо про обереги. Пригадаємо пісні; створимо вироби декоративно-прикладного мистецтва, використовуючи символіку; створимо простір для діалогу різних поколінь.

Керівник образотворчого мистецтва:

1.Як ви думаєте, з якого предмету буде заняття? ( декоративно-прикладне мистецтво).

2.Про що вам нагадують речі, які ви побачили? (про родину, про нашу історію, обереги).

3.А чим сьогодні на занятті ми будемо займатися? (ми будемо займатися глиною, виготовляти підкову-оберіг).

Вихованці відповідають.

Сьогодні на занятті ми поговоримо про декоративно-прикладне мистецтво (на дошці написаний термін «декоративно-прикладне мистецтво»).

-А що це таке? До нього відносяться речі, які можна застосувати для оздоблення оселі, приміщення або носити.

ІІІ. Вивчення нового навчального матеріалу

В кабінеті ви побачили різноманітні вишиті рушники та вироби. Група наших дослідників, готувала повідомлення про них (фоном тихо лунає пісня про рушник).

1-й вихованець. Рушник - це декоративна тканина з вишитим орнаментом, що використовувався для прикрашання житла. Це символ краси і злагоди в сім'ї. Це національний оберіг.

З давніх-давен за красою і кількістю рушників судили і про господиню, і про її дочок. З вишиваним рушником ішли в дім. Дорогих гостей вітали хлібом і сіллю на рушнику. Рушником пов'язували молодих на весіллі. Рушник супроводжував людину від народження до смерті. А тому був у великій пошані в наших предків.

Лунає пісня «Батьківський поріг» яку виконує вихованець музичного гуртка.

2-й вихованець. Споконвіку в народі жила і не затухала радість від краси життя. Тяжіння до всього прекрасного. За допомогою лише голки та нитки на простому полотні народжувалися неперевершені узори вишивок. Людині важливо було не просто мати чисту білу сорочку. Кожну річ вона оздоблювала. Перетворювала у високомистецькі витвори і відтак залишала після себе чудові зразки вишивального ремесла.

3-й вихованець. Працелюбність жінки визначалась кількістю вишитих нею рушників та сорочок. У вишивці, як і в народній пісні, майстрині відображали свої заповітні мрії про краще майбутнє, своє споконвічне прагнення до прекрасного. Тому є вишивки сумні і замріяні, а є радісні і веселі, в яких барви та узори бринять, як жартівлива співаночка.

Музичний керівник:

1.     Вступне слово керівника музичного гуртка.

Складовою частиною мистецтва Русі було музичне, співоче мистецтво. У «Слові о полку Игоревім» згадується легендарний сказитель- співак Боян, що «напускав» свої пальці на живі струни і вони «самі князям славу рокотали». На фресках Софійського собору ми можемо бачити зображення музикантів, шо грають на  лютні і гуслях. З літописних повідомлень відомий талановитий співак Митус у Галичі. У деяких церковних творах, спрямованих проти слов'янського мистецтва, згадуються вуличні блазні, співаки, танцюристи; існував і народний ляльковий театр. Відомо, що при дворі князя Володимира, при дворах інших видних руських владарів під час бенкетів присутніх розважали співаки, розповідачі казок, виконавці на струнних інструментах.І. звичайно, важливим елементом усієї староруської культури був фольклор - пісні, сказання, билини, прислів'я, приказки, афоризми. У весільних, застільних. похоронних піснях відбивалися багато рис життя людей того часу. На другу половину XIII - XV ст. припадає подальший розвиток мистецтва скоморохів - народних лицедіїв, співаків, музикантів, танцюристів. При князівських дворах концентрувалися співаки, які складали "хвалу" на честь бойових подвигів князя і його дружини. У народному середовищі були поширені ігрові, обрядові і трудові пісні. Кобзарі виконували думи в супроводі гри на кобзі-бандурі або лірі. Історія зберегла тільки окремі імена придворних поетів та співців.

2. А які у вас музичні асоціації з рушниками?

3. Чи знаєте ви пісні про рушник, або про Україну?

Вихованець гуртка виконує пісню «Україно, моя Україно!».

4-й вихованець.

Засоби виразності музичного та образотворчого видів мистецтв мають спільні точки зіткнення: в образотворчому мистецтві вживають вираз «кольорова гама», а в музичному - «звукова палітра»; голосну силу даука (динаміку) в музиці іноді називають «яскравим звуком», а в живописі є «звучний колір». Також спільними є поняття «ритм», «композиція», тощо. Живопис, як і музика, був і залишається незмінним супутником духовного життя людини. Музичні та живописні твори насамперед впливають на емоції, пробуджують спогади і почуття, розвивають уяву. Образ, створений художником на полотні, хвилює і захоплює, як акорд у музиці. І картина починає «звучати». Великий італійський живописець, скульптор, архітектор і вчений Леонардо да Вінчі називав музику «сестрою живопису». Музика, як натхненний художник, може «намалювати» те, що ми бачимо в навколишньому світі. Іноді музичний твір народжується під враженням від справжнього живописного пейзажу. Тоді у звуковому полотні оживають не лише картини природи, а й настрій, думки, почуття художника. Сполучення кольорів у творах образотворчого мистецтва — один з найважливіших засобів виразності.

Керівник образотворчого мистецтва:

1.А чи помітили ви в нашому кабінеті зокрема рушників ще й українські вишиті сорочки? Команда дослідників коротко нам розкаже про цей особливий український одяг.

5-й вихованець. Основною функцією вишивки є оздоблення одягу й тканин (рушник, скатерті, простинні, наволочки для подушок). Також це мистецтво мало ритуальне значення використовувалися символи-обереги. Найпопулярнішим було оздоблення сорочок. Зокрема рукавів, горловин, пазух, манжетів.

Щоб зло не приставало до тіла, до душі, то першу сорочку із нового полотна одягали на збитий із двох кілків хрест, бо щось могло погане до ниток, до прядива, до полотна пристати.

Отже, вишиванка теж є оберегом, (на дошці терміни: рушник, вишиванка, оберег).

Музичний керівник:

1. А чи знаєте ви якусь пісню про вишиванку?..

Виконавець музичного гуртка виконує пісню «Бабусина вишиванка».

Керівник образотворчого мистецтва:

- Ми поговорили про рушники, вишиванки. Що ще ви бачите в кабінеті? Дійсно, це глиняні вироби та інші обереги.

Історична довідка

Керівник образотворчого мистецтва : одним із видів декоративно-прикладного мистецтва євироби з глини.

6-й вихованець. Вироби виліплені з глини і випалені у вогні називаються керамічними. Перші керамічні речі на території нашої держави з'явилися в ІІ-ІІІ тисячолітті до нашої ери у так званих трипільських племен.

Людина за природою своєю - створіння допитливе, тому, ймовірно, одного разу вона помітила, що шматочок глини, випадково опинившись у багатті, затвердіває до міцності каменя. Це і стало поштовхом для подальшого бурхливого розвитку керамічного виробництва, на яке впродовж тисячоліть і тисячоліть не

Глина й сьогодні значить багато в житті людини. Чому? Передусім це - надзвичайно слухняний матеріал, і з нього легко виліпити будь-яку форму. Вироби з глини гігієнічні,красиві, міцні. А головне, цієї речовини у нас в Україні - величезні поклади, ще й найрізноманітніших сортів.

Так, з білої, скажімо, глини виготовляють фарфоровий та фаянцевий посуд, реактивні двигуни, різноманітні технічні деталі. Глини жовтого, сірого, рожевого, червоного, зеленого кольорів залежно від їх властивостей їдуть на виготовлення цегли, черепиці, облицювальної плитки, домашніх прикрас (декоративних статуеток, вазонів для квітів), гончарного посуду. А ще глина використовується в медицині (з неї роблять деякі ліки), застосовують у виробництві паперу, фарб, гуми, мила, цементу, алюмінію.

Їсти з керамічного посуду, як свідчить тисячолітній досвід, дуже корисно. Він не псує смаку їжі (на відміну металевого та пластмасового), гаряча страва в глиняному посуді довго зберігає тепло, а холодна - холод. При смаженні страва не пригорає.

Професія гончара в Україні завжди була шанованою. До нас дожила навіть назва місцевості Гончарі, що в Києві, в багатьох селах є вулиці Гончарні, та й прізвище Гончар - досить поширене у нашого народу. Багато прекрасних речей створювали українські гончарі зі звичайної глини, яку зони називали святою землицею. Деякі з робіт зараз можна побачити у музеях.

Найвідоміші гончари родом з Полтавщини.

ІV. Виконання практичного завдання

Керівник образотворчого мистецтва:

Кераміка - це і мистецтво (скульптура, вази, іграшки, сувеніри, мозаїка, ліпні декоративні вставки, панно та ін.);

Кераміка - це і наш побут, повсякденний посуд (майоліковий, порцеляновий, фаянсовий);

Кераміка - це і дорожні вироби (мостовий клінкер), і санітарно-будівельні, і ще чимало інших важливих речей.

Кераміка – неоціненний помічник у вивченні стародавньої історії. На відміну від дерева, тканини, кості, паперу випалена глина не боїться вогню, вологи, атмосферних впливів. На противагу золоту, сріблу та іншим металам випалену глину не можна перетопити. Ось чому старожитностей з випаленої глини, з кераміки, дійшло до нашого часу незрівнянно більше, ніж з інших матеріалів. Перші ж керамічні вироби виготовлені ще за неоліту (близько 8 тис. років тому), коли люди не знали ні металу, ні скла, ні тканини, ні паперу. Отож тільки кераміка постає перед ученими як «свідок» людського життя в найдавніші часи.

Прадавні люди були спостережливі. Придивлялися до життя птахів, тварин, до форми рослин. Напевно, й підгледіли, як птахи мостять гнізда, а потім обмазують їх глиною, і самі почали заліплювати нею щілини плетеного з лози й трави посуду. Відтоді в такому посуді можна було зберігати сипкі продукти, наприклад, зерно. Тоді ж почали обмазувати й плетені з гілок житла, щоб не дошкуляв вітер.

А коли люди спробували розім'яти в руках глиняне тісто, аби надати йому форми? Можливо, як помітили, що після дощу на глинястих грунтах лишаються сліди. Вони завважили піддатливість вологої глини, її здатність набувати будь-якої форми. А з того моменту, як шматочок глини (а може, й рукотворний глиняний виріб) випадково опинився в багатті й став міцним як камінь - і це було оцінено - починається історія кераміки, з якою в людське життя увійшло безліч корисних речей.

Перше надбання людства в освоєнні нового матеріалу - посуд.

Спочатку, мабуть, первісна людина спробувала, перш ніж запікати дичину в багатті, обмазати її глиною. У такому «панцері» м'ясо зберегло свій сік, лишилося м'яким, не підгоріло. Це надихнуло нашого прапращура шукати форму «панцера» для інших продуктів. Поза сумнівом, рука була першим «інструментом» стародавнього гончаря. Форма її повторювала форму кулака, отвір дорівнював величині його.

Є й така версія щодо походження глиняного посуду. Посудини зі шкур, міхурів тварин, зі скойок, панцерів черепах, шкаралупи, бананового листя, гарбузів, кокосових горіхів, яєць великих птахів, а також видовбані з дерева, у формі рогів, черепних і тазових кісток тварин - як і всі інші первісні види посуду - боялися вогню. Щоб страву нагріти, в наповнену посудину кидали розпечене каміння, але щоб при цьому не пропалити посудини, внутрішні стінки її перед цим обмащували глиною. Стикаючись з гарячим камінням (або вогнем), органічна оболонка частково або повністю згоряла. А глина, навпаки, міцнішала. Цю властивість її використали, створюючи посуд.

Значення винайдення керамічного посуду важко переоцінити. Це відкриття пов'язане з початком переходу людини до осілого способу життя, а відтак - з розвитком рільництва, скотарства, що своєю чергою сприяло усталенню побуту. Потрібний був досконалий посуд. Докерамічні його види стримували господарський розвій через обмеженість форм і розмірів, невелику місткість, нетермостійкість.

Керамічний посуд - перший вид посуду, в якому відбилась діяльність людини.

Дякую, а тепер ми спробуємо створити вироби на шаблонах. Я хочу звернути увагу на декілька цікавих фактів:

• глиняний виріб повинен підсохнути на повітрі, а тільки після повного висихання – фарбувати,
• колір глини натуральний той, що набуває після опалювання (колір змінюється),
• перед початком роботи, глину замочують на три дні.

Практична частина.

Керівники музичного та образотворчого гуртків проводять інструктаж з техніки безпеки.

Творча група сидить за одним довгим столом, на якому знаходяться всі необхідні матеріали, інструменти і шаблони підков. Ми будемо ліпити рельєфний виріб (невеликими шматочками глини наліплювати на основну форму).

Під час самостійної роботи фоном звучать українські народні пісні. Керівник контролює роботу дітей і надає індивідуальні консультації.

V. Підсумок заняття. Самооцінювання

Керівник образотворчого мистецтва

Отже, давайте подивимось на дошку, де записані завдання сьогоднішнього заняття, і визначимо чи все нам вдалося.

Діти роблять висновки, що на занятті ми створили приємний настрій для всіх учасників заняття, пригадали звичаї і традиції українського народу, розповідали про обереги, пригадали відомі пісні, створили простір для діалогу різних поколінь, створили виріб декоративно-прикладного мистецтва.

Музичний керівник:

• Так як наближаються зимові свята, ми завершуємо наш бінарний урок привітальними піснями. («Зимонька-Зима», «Нічка-Новорічка», «Новий рік», «Рік новий», «Ніч новорічна», «Новорічна»).
• Оцініть свою роботу на занятті самостійно за допомогою листів самооцінювання.

Самооцінювання

ЛІТЕРАТУРА

1. Вєтров С.В., Полуніна Г.О. Відкритий урок. Образотворче мистецтво. Музика – К.: Плеяди, 2004. - 120с.

2. Кириченко М.А., Кириченко І.М. Основи образотворчої грамотності: Навч. посіб. – К.: Вища школа., 2001 – 109с.: іл.

3. Масол Л.М. Методика навчання мистецтва у початковій школі: Посібник для вчителів / Л.М. Масол, О.В. Гайдамака, Е.В. Бєлкіна, О.В. Калініченко, І.В. Руденко. - Х.: Веста: Видавництво «Ранок», 2006.- 256с.

4. Ростовський О.Я. Взаємозв’язок різних видів мистецтва на уроках музики: Методичні рекомендації. – К.: Освіта, 1991. – 48с.

5. Сорока Г.І. Сучасні виховні системи та технології: Навчально-методичний посібник. – Харків: Ранок, 2002. – 123 с.

6. Горяинова О.В. Поделочные материалы (глина, воск, гіпс, древесина). Ростов-на-Дону. – Феникс, 2005. – 245с.