Бінарний урок із зарубіжної літератури та хімії

«М.В. Ломоносов – людина, вчений, поет, громадянин.» (слайд 1)

Мета: (слайд 2) повторити та узагальнити знання про життя та діяльність М.В. Ломоносова; закріпити вміння працювати в групах, вміння виділяти головне, мобілізувати творчі здібності дітей; на прикладі геніальної та талановитої особистості М.В.Ломоносова та його внеску у становлення сучасної науки та держави показати необхідність навчання, культа освіти як невід'ємної частини поняття «громадянство».

Тип уроку: узагальнення та повторення вивченого матеріалу.

Обладнання та реактиви: терези, подвійна пробірка з одним отвором, купрум (ІІ) сульфат, натрій гідроксид. (слайд 3)

Епіграф: Какая польза тем, что в старости глубокой
                       И в тьме бесславия кончают долгий век!
                       Добротами всходить на верх хвалы высокой
                       И славно умереть родился человек.
                                                                                    (М.В. Ломоносов).

Хід уроку

1.                    Вступительное слово учителя мировой литературы:
           (слайд 4) Мы вступили в век, в котором образование, знания, профессиональные навыки играют определяющую роль в жизни человека. Без знаний скоро нельзя будет работать, приносить пользу обществу, ибо физический труд взяли на себя машины, роботы; все вычисления, чертежи, расчёты, отчеты, планирование выполняют компьютеры. А значит, человеку остаётся только думать, выдвигать новые идеи.
   А для этого нужно учиться, особенно с юного возраста, т.к. знания растут и усложняются с каждым годом. Так что, дорогие ребята, не теряйте времени зря, берегите себя для учения, для приобретения знаний и навыков, которые только в молодости можно освоить легко и быстро.
           Читайте стоящие книги, а не просто чтиво. Изучайте историю и литературу. И то и другое должен знать, хорошо знать интеллигентный человек.

Беседа с классом.
• Какого человека, по-вашему, можно назвать интеллигентным?
       В.Даль: интеллигентный человек – разумный, образованный; умственно развитая часть жителей.

С. Ожегов: человек, обладающий большой внутренней культурой.
• Есть ли такие люди среди ваших знакомых?
• Есть ли такие люди среди выдающихся личностей, о которых вы прочитали, услышали по телевизору, узнали на уроках?

2. Учитель хімії:

Історія людства знає багато різносторонньо обдарованих людей. І серед них на одне з перших місць треба поставити великого російського вченого Михайла Васильовича Ломоносова. (слайд 5)

Про цю людину О.С. Пушкін писав, що «сполучаючи незвичайну силу волі з незвичайною силою поняття, Ломоносов обійняв всі галузі освіти. Жадання науки були сильною пристрастю цієї душі, сповненої пристрастей.» Оптика і теплота, електрика і тяжіння, метеорологія і мистецтво, географія і металургія, історія і хімія, філософія і література, геологія і астрологія – ось ті області, в яких Ломоносов залишив свій слід. Слід відмітити, що ця різноманітна діяльність була породжена бурхливою епохою перетворення нашої Батьківщини, епохою, пов’язаною з діяльністю Петра І.

При підготовці до уроку працювало 5 груп. Кожна із яких готувала матеріал заданої тематики. З результатом їх роботи ми з вами і ознайомимося. Слово надається представникам 1 групи.

1 група.

Дитячі роки Ломоносова. (слайд 6)

Великий учений, що став гордістю своєї Батьківщини, народився в сім'ї помора Василя Дорофійовича Ломоносова 8 листопада 1711 р. в селі Мішанінське, розташованому на острові в гирлі Північної Двіни, проти міста Холмогори. Вже з дитинства Михайло Ломоносов почав важке трудове життя. Десятирічним хлопчиком супроводжував він батька в його далеких і часто небезпечних подорожах. На батьківському галіоте побував маленький Ломоносов на Двіні, в Білому морі, в Північному Льодовитому океані. З великим інтересом спостерігав він життя і природу рідного краю, звичаї і вдачі його мешканців. Подорожуючи з батьком, Михайло познайомився з різними виробництвами. Особливо велике враження справили на нього верфі Північної Двіни, де будувалися військові і торгівельні кораблі. З подивом стежив Ломоносов, як руками людини створюється величний корабель. На поморських солеварнях Білого моря він добре вивчив виробництво солі. Інтерес до промисловості зберігся у Ломоносова на все життя.
   Все бачене хлопчиком викликало незвичайну в дитині його років спрагу до знання. Повертаючись з плавання, Ломоносов брався за книги. Рано навчившись читати, він незабаром знав напам'ять ті небагато книг, які зміг дістати. Проте це були церковні книги, і в них він не знаходив відповіді на питання, що цікавили його. Йому пощастило дістати нечисленні у той час недуховні книги. «Слов'янська граматика» Смотрицького і «Арифметика» Магницького відкрили хлопчикові невідомий доти світ знання. Особливо вплинуло на нього читання «Арифметики» Магницького. Ця книга не була схожа на сучасні підручники арифметики. У ній висловлювалися не тільки правила простих математичних обчислень, але повідомлялися також прості відомості по фізиці, геометрії, навігації, астрономії і т. д. Ця книга була в деякому розумінні енциклопедією тих часів. Нещасливим було домашнє життя Михайла Ломоносова. Мати його, Олена Іванівна Сивкова, померла, коли він був ще дитиною. Багато років потому Ломоносов писав: «Маючи батька за вдачею доброї людини, проте в крайньому неуцтві вихованого, і злу заздрісну мачуху, яка всіляко прагнула провести гнів в батькові моєму, уявляючи, що я завжди сиджу попустому за книгами, для того багато разів я примушений був читати і вчитися, чому можливо було, у відокремлених і порожніх місцях і терпіти холоднечу і голод.» Переслідування мачухи, що робили життя дитини нестерпним і непереборне прагнення до знання, яке не можна було задовольнити на батьківщині, змусили Ломоносова зважитися піти з рідного дому.

2 група.

«Врата моей учёности». (слайд 7)

Взимку 1730 р. він пішов з обозом до Москви. Тут у січні 1731 р. Ломоносов поступив до слов'яно-греко-латинської академії - перший вищий учбовий заклад Московської Русі. (слайд 8) Нелегкі були роки навчання. У скрутних умовах, посилюваних насмішками молодших школярів, Ломоносов зумів виявити свої блискучі здібності, пройшовши перші три класи за один рік. В числі кращих дванадцяти учнів, що викликалися до Петербургу, був названий і Михайло Ломоносов. В день нового 1736 р. він прибув до Петербургу. Відчувалася гостра необхідність у фахівцях гірської справи. І троє найбільш підготовлених студентів: серед яких був Ломоносов - були відправлені за кордон для навчання гірській справі і для проходження загального курсу наук.
   (слайд 9) 3 листопада 1736 р. студенти прибули в Марбург до Вольфа, а потім повинні були навчатися металургії у Генкеля у Фрейберзі. Ломоносов із захопленням слухав лекції Вольфа. Високо оцінюючи Вольфа, Ломоносов не прийняв ідеалістичну частину його системи. Про це свідчать перші роботи Ломоносова, надіслані ним в 1738-1739 рр. у звіті в академію: «Зразок знання фізики: про перетворення твердого тіла на рідке» і особливо фізична дисертація «Про відмінність змішаних тіл, що полягає в зчепленні корпускул». Стосунки між Генкелем і Ломоносовим швидко зіпсувалися, і Ломоносов покинув Фрейберг.

3 група.

«Ломоносов–вчений.»(слайд10)  
   8 червня 1741 р., після майже п'ятирічного перебування за кордоном, Ломоносов прибув до Росії. Через пів року  після занять перекладами, по складанню каталогу мінералів і виконання інших робіт Ломоносов стає ад'юнктом фізичного класу академії. Дуже скоро молодому ад'юнктові довелося взяти участь в академічних справах; від нього не могло сховатися важке положення академії. У лютому 1744 р. Ломоносов захистив дисертацію «Про нечутливі фізичні частинки» і в тому ж році закінчив чудову роботу «Роздуми про причину теплоти і холоду». У квітні 1745 р. він подав рапорт про призначення його професором хімії. У липні 1745 р. Ломоносов став професором.
    (слайд 11) Професорська діяльність Ломоносова з перших кроків відрізнялася важливими для російської науки починаннями. Першим було будівництво в Росії хімічної лабораторії, другим - видання перекладу Ломоносова «Експериментальної фізики Вольфа». Цим перекладом російська фізика отримала не тільки перший підручник російською мовою, але і основи російської наукової мови. (слайд 12) У 1749 р. вийшов перший том «Нових коментарів Петербурзької Академії наук», в яких були поміщені «Роздуму про причину теплоти і холоду», «Досвід теорії пружної сили повітря»,», «Міркування про дію хімічних розчинників взагалі». У 1749 р. Ломоносов взяв участь за пропозицією Ейлера в конкурсі Берлінської академії наук на тему «Про походження селітри». Період 1745-1750 рр. характеризується великими творчими досягненнями Ломоносова. Він розробив і обгрунтував нову галузь знання - фізичну хімію, кінетичну теорію теплоти і газів, сформулював закон збереження матерії і руху. В той же час Ломоносов вів активну науково-організаційну, педагогічну і літературну діяльність. У наступне п'ятиріччя (1750-1755) діяльність Ломоносова розгортається широким фронтом. Його наукова робота протікає по двох напрямах: електричні явища і хімія. У цей же період Ломоносов багато займається питаннями фарбування скла. (слайд 13, 14) До 1752 р. ці досліди були в основному закінчені, а в 1753 р. завдяки величезним зусиллям Ломоносова був пущений перший завод мозаїчного скла (нині це відомий завод художніх виробів під Петербургом). 6 вересня 1751 р. Ломоносов вимовив своє відоме «Слово про користь хімії». Він розробив і прочитав в 1752-1754 рр. абсолютно новий і незвичайний курс фізичної хімії. У своїх физико-хімічних дослідженнях Ломоносов далеко випередив свій вік: фізична хімія як наука з'явилася тільки наприкінці XIX ст. Багато сил віддав Ломоносов в цей період створенню Московського університету; він сам склав проект університету. (слайд 15) У квітні 1755 р. Московський університет був відкритий. І сьогодні, будучи провідним вузом країни, він по праву носить ім'я великого ученого. У цей період Ломоносов задумав «Трактат про природу ефіру, розроблений математичним методом», написав «Трактат електрики, розроблений математичним шляхом». В результаті дослідів по фарбах Ломоносов створив «Слово про походження світла». У зв'язку з відкриттям в 1759 р. петербурзьким академіком Брауном точки замерзання ртуті Ломоносов в 1760 р. опублікував «Міркування про твердість і рідину тіл». У 1757 р. Ломоносов був призначений радником канцелярії, а з березня 1758 р. йому були доручені Історичні і Географічні збори, гімназія і університет.
  (слайд 16)  26 травня 1761 р. Ломоносов спостерігав рідкісне астрономічне явище - проходження Венери по диску Сонця - і відкрив атмосферу Венери. У зв'язку з географічними заняттями він публікує роботи: «Міркування про велику точність морського шляху» (висунув пропозицію про організацію міжнародної мореплавної академії і про розширення робіт по земному магнетизму, геофізиці і метеорології), «Короткий опис різних подорожей по Північних морях і свідчення можливого проходу Сибірським Океаном до Східної Індії» (ідея Північного морського шляху), «Думки про походження крижаних гір в Північних морях».

 3. Учитель мировой литературы:

4 група.

Ломоносов – поэт. (слайд 17)

           Ломоносов был не только великий учёный, но и лучший поэт своего времени. Гражданин-патриот Ломоносов ценил то искусство, которое служит пользе общества, народа. Он боролся за содержательность и идейность литературы. Сам Ломоносов в своей поэтической деятельности блестяще осуществил требования, которые он предъявлял к литературе и к поэту.

           Писать стихи Ломоносов начал рано. Но его поэтическое творчество развилось и расцвело после возвращения из заграничной командировки. Он писал произведения самых различных жанров: оды, трагедии, лирические и сатирические стихотворения, басни, эпиграммы. Любимым его жанром "была ода".

          (слайд 18) В своих одах Ломоносов прославляет победы русских над врагами" («Ода на взятие Хотина», посвященная взятию турецкой крепости Хотин в 1739 г.) или отмечает различные торжественные даты. Ломоносов писал и оды, посвященные религиозным и научным темам. Таковы, например, его два «Размышления»: «Утреннее размышление о божием величестве» и «Вечернее размышление о божием величестве при случае великого северного сияния». Эти «Размышления» представляют собой образцы научной поэзии. В них он, как никто и после него, вплоть до наших дней, сумел дать сочетание науки и поэзии в едином целом. В образной, поэтической форме Ломоносов даёт в «Утреннем размышлении» научное описание физического строения солнца, а в «Вечернем размышлении» — свою теорию происхождения северного сияния.

           По самому складу своей натуры по своим взглядам Ломоносов был поэт гражданин. У него есть замечательное стихотворение «Разговор с Анакреоном», показывающее отношение Ломоносова к поэзии и понимание им задач поэта.

Ломоносов заявляет:

Хоть нежности сердечной

В любви я не лишен,

Героев славой вечной

Я больше восхищен,

противопоставляя певцу любви Анакреону себя как певца героев.

Как поэт, Ломоносов провел реформу стихосложения, разработал «теорию о трёх штилях», дал свод правил, написал «Российскую грамматику». Еще мы узнали, что Ломоносов был художником и возродил мозаичное искусство.

5 група.

«Жанровое своеобразие творчества Ломоносова».
        А мы узнали, что основным жанром творчества Ломоносова была ода. Ода – это произведение в торжественно-приподнятом тоне в честь какого-либо значительного события или лица. (слайд 19)

Ода «На день восшествия на престол императрицы Елизаветы»

           Эта ода (1747) принадлежит к числу лучших од Ломоносова. Она посвящается императрице Елизавете и написана ко дню празднования ее восшествия на престол (25ноября).
           В 1747 году Елизавета утвердила новый устав и новые штаты Академии наук, по которым сумма денег, отпускавшихся Академии, была увеличена вдвое. В этом же году русское правительство собиралось вступить в войну на стороне Австрии, Англии и Голландии, воевавших тогда против Франции и германских государств. Эти обстоятельства и определяют содержание оды Ломоносова. Он приветствует Елизавету как поборницу просвещения, восхваляет мир и тишину как залог преуспевания наук. Свои основные мысли Ломоносов развивает в строгом и стройном плане. Ода начинается вступлением, содержащим хвалу тишине, т.е. мирным временам, которые способствуют процветанию государства и благополучию народа. Обращаясь далее к Елизавете, Ломоносов славит ее как поборницу мира, которая при вступлении на престол войну со шведами.
           (слайд 20) Затем он делает лирическое отступление, в котором предостерегает правительство от вмешательства в войну. Это отступление позволяет ему перейти к новой теме – прославлению Петра как творца новой России. Ломоносов славит Петра как борца против отсталости, в которой находилась Россия до него, славит его за создание могучей армии и флота, за распространение наук.
           Кратко упомянув о царствовании Екатерины I , Ломоносов вновь обращается к Елизавете, в которой ему хотелось бы видеть достойную дочь великого отца, такую же покровительницу науки и искусства. И дальше, как бы давая «наказ» императрице, Ломоносов рисует огромные пространства ее державы, дает географически точную картину России с ее морями, реками, лесами и богатейшими земными недрами. Этими огромными богатствами страны нужно овладеть и обратить их на пользу государства и народа. Сделать это могут люди науки, ученые. Так вводится новая тема в оду – тема науки, подготовки из среды русского народа ученых. Глубокой верой в русский народ и твердым убеждением в его талантливости звучат слова Ломоносова о том,

Что может собственных Платонов

И быстрых разумов Невтонов

Российская земля рождать.

        (Имена древнегреческого философа Платона и великого английского математика Ньютона приводятся как имена подлинных ученых.)

           Призывая будущих ученых к плодотворной деятельности, Ломоносов в следующей строфе слагает восторженный гимн науке.
            Заключительная строфа оды перекликается со вступительной: поэт вновь славит тишину и Елизавету и обращается с предостережением к врагам Росси.

Родина, ее необъятные просторы, ее неисчерпаемые природные богатства, ее сила и мощь, ее будущее величие и слава – это основная тема од Ломоносова. Ее уточняет и дополняет тема народа русского. Ломоносов воспевает талантливость великого русского народа, могучий дух его войска, русский флот. Он выражает твердую уверенность, что Русская земля способна рождать собственных великих ученых, своих «российских колумбов», великих деятелей культуры.
           Оды Ломоносова по звучности и музыкальности стиха, по легкости и понятности языка были для своего времени явлением исключительным. Можно с полным правом сказать, что впервые в русской книжной поэзии появились такие подлинно художественные произведения, в которых достигнуто было единство формы и содержания.
         Чтение отрывка из оды «На день вошествия на престол…». (Читает ученик).

ОДА НА ДЕНЬ ВОСШЕСТВИЯ НА ВСЕРОССИЙСКИЙ ПРЕСТОЛ ЕЕ ВЕЛИЧЕСТВА ГОСУДАРЫНИ ИМПЕРАТРИЦЫ ЕЛИСАВЕТЫ ПЕТРОВНЫ 1747 ГОДА

Великое светило миру,
Блистая с вечной высоты
На бисер, злато и порфиру,
На все земные красоты,
Во все страны свой взор возводит,
Но краше в свете не находит
Елисаветы и тебя.
Ты кроме той всего превыше;
Душа ее зефира тише,
И зрак прекраснее рая.

Когда на трон она вступила,
Как вышний подал ей венец,
Тебя в Россию возвратила,
Войне поставила конец;
Тебя прияв облобызала:
Мне полно тех побед, сказала,
Для коих крови льется ток.
Я россов счастьем услаждаюсь,
Я их спокойством не меняюсь
На целый запад и восток.

Молчите, пламенные звуки,
И колебать престаньте свет;
Здесь в мире расширять науки
Изволила Елисавет.
Вы, наглы вихри, не дерзайте
Реветь, но кротко разглашайте
Прекрасны наши времена.
В безмолвии внимай, вселенна:
Се хощет лира восхищенна
Гласить велики имена.

Тогда божественны науки
Чрез горы, реки и моря
В Россию простирали руки,
К сему монарху говоря:
«Мы с крайним тщанием готовы
Подать в российском роде новы
Чистейшего ума плоды».
Монарх к себе их призывает,
Уже Россия ожидает
Полезны видеть их труды.

Толикое земель пространство
Когда всевышний поручил
Тебе в счастливое подданство,
Тогда сокровища открыл,
Какими хвалится Индия;
Но требует к тому Россия
Искусством утвержденных рук.
Сие злату очистит жилу;
Почувствуют и камни силу
Тобой восставленных наук.

Широкое открыто поле,
Где музам путь свой простирать!
Твоей великодушной воле
Что можем за сие воздать?
Мы дар твой до небес прославим
И знак щедрот твоих поставим,
Где солнца всход и где Амур
В зеленых берегах крутится,
Желая паки возвратиться
В твою державу от Манжур.

Се мрачной вечности запону
Надежда отверзает нам!
Где нет ни правил, ни закону,
Премудрость тамо зиждет храм;
Невежество пред ней бледнеет.
Там влажный флота путь белеет,
И море тщится уступить:
Колумб российский через воды
Спешит в неведомы народы
Твои щедроты возвестить.

И се Минерва ударяет
В верьхи Рифейски копием;
Сребро и злато истекает
Во всем наследии твоем.
Плутон в расселинах мятется,
Что россам в руки предается
Драгой его металл из гор,
Которой там натура скрыла;
От блеску дневного светила
Он мрачный отвращает взор.

О вы, которых ожидает
Отечество от недр своих
И видеть таковых желает,
Каких зовет от стран чужих,
О, ваши дни благословенны!
Дерзайте ныне ободренны
Раченьем вашим показать,
Что может собственных Платонов
И быстрых разумом Невтонов
Российская земля рождать.

Науки юношей питают,
Отраду старым подают,
В счастливой жизни украшают,
В несчастной случай берегут;
В домашних трудностях утеха
И в дальних странствах не помеха.
Науки пользуют везде,
Среди народов и в пустыне,
В градском шуму и наедине,
В покое сладки и в труде.

Тебе, о милости источник,
О ангел мирных наших лет!

         Работа над текстом (слайды 21 – 29)

Учитель хімії:

Тепер я пропоную вам здійснити крок до досконалості: продемонструвати свої знання, практичні навики, реалізувати творчі здібності, показати свою різнобічність. Ми змінимо галузі дослідження, змінимо тему вашої роботи, щоб перевірити наскільки ви були уважними до виступів товаришів, що ви засвоїли, заслуховуючи один одного.

1 група.

Мозаїчні роботи Ломоносова високо цінувалися в Росії. Збирав він їх із смальта, який за технологією самого вченого виготовлявся на фабриці в Усть-Рудицях. Технологію виготовлення смальта було використано для промислового виробництва виробів із кольорового скла (бісера, посуду…).

Завдання. Зберіть мозаїку на якій зображено портрет М.В.Ломоносова.

Примітка: в процесі роботи можете звертатися за допомогою, яку знайдете на солі підказок.

Учитель світової літератури:

2 група.

Задание.
       Ода – произведение в торжественном тоне в честь какого-либо значительного события или лица.
       Задание: Напишите небольшой прозаический текст «Слава Ломоносову», опираясь на слова для справок и свои знания о вкладе Ломоносова в различные области наук, используя высокий стиль (восклицания, риторические вопросы, торжественную лексику).
        Слова для справок: Великий, энциклопедический, вклад, гражданин, творение, патриот, философ, родоначальник, влияние, монументальность, простота, благословенный, мировое признание, крупное дарование…

Учитель хімії:

3 група.

Доведіть на прикладі розрахункової задачі дієвість закону збереження маси: Яка маса магній оксиду утвориться при взаємодії 12г магнію та 16г кисню?

4 група.

Завдання.

Провести хімічний дослід, який ілюструє закон збереження маси. (Робота з учителем хімії. Інтеграція.)

5 група.

Завдання.

Доведіть на прикладі рівняння хімічної реакції між алюмінієм і киснем дієвість закону збереження маси.

4. Презентація. Короткі відповіді груп.

Учитель світової літератури:

Про якого видатного полководця говорить Ломоносов в цих рядках?

     Одной рукой он в шахматы играет,

Другой рукой народы покоряет,
               Одной ногой разит он друга и врага,
              Другою топчет он вселенны берега.
(А. Суворов).

Беседа с классом. • Ты знаешь всё, мой друг, но кроме одного,                                                                                                 А именно, что ты не знаешь ничего, - это было написано русским поэтом в 18 веке – в век Просвещения и Возрождения, когда знания и образованность ставились превыше всего, они были поставлены на служение обществу, государству.

• Считаете ли вы, что человеку необходимо приобретать новые знания, совершенствовать их?
• Для чего нужны знания людям и лично вам?
      Да, действительно, приобретённые вами в школе знания помогут вам в жизни дальнейшей. Примером тому является Ломоносов, который все свое творчество, всю свою деятельность поставил на службу Отечеству, т.к. верил в будущее своего государства.

• Как, по-вашему, с точки зрения истории можно назвать этап, на котором находится наше государство? (Становление и возрождение).
• Каждая земля богата своими гениями, талантами, выдающимися личностями. Кто знает, может среди вас через пару десятков лет будут такие люди, как Ломоносов.

5. Заключне слово вчителя.

Учитель хімії. (слайд 30)

Підсумовуючи викладені факти, можемо підвести риску під роллю М.В. Ломоносова для науки та країни в цілому. Ломоносов був першим вченим нового покоління, що заклав в Росії основи ряду наук: фізики, фізичної хімії, мінералогії, кристалографії, мовознавства, філології та багатьох інших. Він вперше в Росії здійснив успішну спробу створити наукову фізичну картину світу, що підіймає його до рівня європейських вчених-енциклопедистів. Ломоносов вперше передбачив існування абсолютного нуля температури, пояснив із кінетичних міркувань закон Бойля. Введенням в хімію вагів, він довів невірність думки про збільшення маси металів при їх прокалюванні в запаяних ретортах. За короткий час у заснованій Ломоносовим хімічній лабораторії було закладено наукові основи російської промисловості по виробництву кольорового скла. Розроблено прийоми та методи аналітичних досліджень руд і сировини з різних родовищ. Він вперше висловив думку про зв'язок електрики і світлових явищ, про електричну природу північного сяйва, про вертикальні течії як джерело атмосферної електрики. Захищаючи хвильову теорію світла, Ломоносов в оптиці здійснив велику роботу з конструювання оптичних приладів, по кольорам та барвникам, по заломленню світла. І, мабуть, найважливіше в його працях – це пропаганда хімічних знань. До сих пір живуть його слова: «Широко распростирает химия руки свои в дела человеческие… Куда ни посмотрим, куда ни оглянемся, везде обращаются пред очами нашими успехи её прилежания».

Учитель світової  літератури:

Перефразировав известные слова Пушкина, я призываю вас и себя не быть ленивыми, а быть любопытными, быть такими, какими являлись и являются гении в литературе и науке, которые не останавливаются на достигнутом и смело преодолевают трудности и испытания и ведут нас в светлое будущее. Давайте будем учиться, а значит служить нашему Отечеству.

Учень: Увесь 1762 р. Ломоносов хворів. З початком царювання Катерини II, користуючись тим, що нова імператриця перенесла на Ломоносова свою неприхильність до Шувалова, вороги стали брати над ним гору. У травні 1763 р. Ломоносова було відправлено у відставку. Однак Катерина скасувала свій указ. У жовтні Ломоносова було обрано почесним членом Академії мистецтв, а в грудні призначено статським радником. Улітку 1764 р. імператриця навіть відвідала хворого вченого в його будинку. (слайд 31) Помер Ломоносов від застуди в квітні 1765 р. Похований на Лазаревському цвинтарі Олександро-Невської лаври. Через 150 років після його смерті інший великий російський учений П.Н. Лебедев з гіркотою скаже про нестерпні, «Ломоносові» умови російської наукової роботи, скаже про те, що «в страхітливій кількості гинуть творчі наукові задуми, і те, що досягається, досягається всупереч цим умовам». Але Ломоносов був не правий, кажучи про повну загибель його справи. Вона не загинула. Велике ім'я і справи Ломоносова надихали і продовжують надихати російську наукову думку. Настав час для здійснення його заповітної мрії про могутність російської науки.

         Учитель хімії:  (слайд 32) Памятники Ломоносову... Воплощение любви народной... Первый памятник Ломоносову был сооружен ещё в конце XVIII века.
          Петр Иванович Челищев в 1791 году совершил путешествие на Север России. Чтя память Ломоносова, Челищев побывал на его родине и не нашел ничего, что сохранилось бы от построек семьи Ломоносова, на месте которого был уже выстроен дом крестьянина Шубного. Стремясь отдать дань месту, где родился и провел детские годы его великий соотечественник, Челищев решил поставить на берегу реки Курополки, против Холмогор, им самим спроэктированный памятник. «На оном месте просил я,...поставить мною сделанный монумент с нарисованной картушею и надписями», - пишет он в своих записках.
      Воздвигнутый Челищевым памятник был сделан из досок в виде четырехгранной пирамиды, поставленной на таком же четырехгранном основании, установленном на сваях. Общая высота его составляла 2метра 85 см. Он был окрашен белой краской с черным рисунком и надписями.
       В своих записках Челищев дает рисунок, а также описание памятника.
        На лицевой стороне , в центре, был изображен в венке с перекрещивающимися трубами крылатый кадуцей, под ним лира. Ниже квадрант с телескопом и армиллярная сфера, под ними книги, реторта и карта. На основании между пальмами, - два щита, с вензелем Ломоносова на одном и сидящей на них совой. Слева, в нижнем углу, - заходящее солнце, а в верхнем, справа, - серп луны в тучах, острие пирамиды было обвито змеей.
       На второй стороне пирамиды была расположена надпись: «На сем месте родился Михайло Васильевич Ломоносов, статский советник, императорской Санкт-Петербургской Академии наук профессор, Стокгольмской и Болонской академий член, 1711 году, а умер в Санкт- Петербурге . Тело его предано земле в Александро- Невском монастыре, душа его отлетела в райские селения, а могила его украшена изрядным надгробным камнем из белого мрамора, сделанного в Италии, любовью и почтением к нему великого российского канцлера графа Михайла Илларионовича Воронцова».
      На третьей стороне пирамиды другая надпись: сей слабейший и маловажный памятник, в знак своего высокопочитания, воздвиг проезжающий из Санкт-Петербурга и возвращающийся туда же секунд-майор Петр Челищев, не имея ни времени, ни способов восстановить достойное и лучшее здание сему великому мужу. 1791. 29\VIII.
      На четвертой стороне были написаны строки известного стихотворения Н.Н. Поповского, помещенного под гравированным портретом Ломоносова работы Вортмана:

Московский здесь парнас изобразил Витию,
Что чистый слог стихов и прозы ввел в Россию,
Что в Риме Цицерон и что Виргилий был,
То он один в своем понятии вместил;
Открыл натуры храм богатым словом Россов,
Пример их остроты в науках Ломоносов.

Це був лише перший пам’ятник видатному вченому. Зараз їх можна зустріти майже в кожному місті. Вашій увазі пропонується відеоролик про пам’ятки на честь М.В.Ломоносова.

А зараз, підводячи підсумок нашої роботи, ще раз доторкнемося до історії. Вашій увазі пропонується документальний фільм про Ломоносова.

6. Рефлексія. (Робота на листках на протязі 3 хв)

Чи з користю я провів цей урок? (Дайте оцінку собі, однокласникам, учителям; висловіть свої побажання).

7. Домашнє завдання.