Біоенергопластика - як нетрадиційний метод в логопедичній роботі з дітьми з тяжкими порушеннями мовлення

Біоенергопластика - як нетрадиційний метод в логопедичній роботі з дітьми  з тяжкими  порушеннями мовлення

Чорноконь Світлана Василівна                               педагог дефектолог

Чим більше впевненості в рухах дитячої руки, тим виразніша мова дитини, чим більше майстерності в дитячій руці, тим дитина розумніша.

В. О. Сухомлинський

Розвиток та корекція мовлення відіграє одну з провідних ролей  у навчанні та вихованні учнів з тяжкими порушеннями мовлення, в усвідомленні ними себе як особистості, патріота і громадянина України, зростанні їх самостійності та творчої активності,  а також у формуванні мовленнєвих умінь і навичок, розвитку творчих здібностей.

Мовленнєві порушення, виникнувши під впливом якого-небудь патогенного чинника, самі не зникають  і без спеціально організованої корекційної логопедичної роботи можуть негативно позначитись на всьому подальшому розвитку дитини.

Мовлення – результат узгодженої діяльності багатьох ділянок головного мозку. Органи артикуляції лише виконують накази, що надходять з мозку. Проекція кисті руки в головному мозку розташована в безпосередній близькості до мовної моторної зони. Взаємозв’язок моторної і мовної зон виявляється в тому, що людина, яка вагається з вибором відповідного слова, допомагає собі жестами, і навпаки: коли зосереджено малює або пише дитина мимоволі висовує язик. Оскільки існує тісний взаємозв’язок і взаємозалежність мовної і моторної діяльності, то за наявності мовного дефекту в дитини особливу увагу звертають на розвиток дрібних рухів пальців рук, що позитивно впливає на функціонування мовних зон кори головного мозку.

Щоб процес був більш цікавим і захоплював дітей, в свїй роботі застосовую такий метод як біоенергопластика - поєднання рухів артикуляційного апарату з рухами кистей рук, тобто до всіх класичних артикуляційних вправ додаються відповідні одночасні рухи кистей рук.

Термін складається з двох слів: біоенергія і пластика. Біоенергія - це та енергія, яка знаходиться усередині людини. Пластика - плавні, розкріпачені рухи тіла, рук. Біоенергопластика - це поєднання рухів артикуляційного апарату з рухами кістей рук.                                                                          Біоенергопластика в логопедії оптимізує психологічну базу мови;                                                                                                            - покращує моторні можливості дитини за усіма параметрами;                                    - сприяє корекції звуковимови. Синхронізація роботи мовної і дрібної моторики скорочує час зайняття, посилює їх результативність, дозволяє швидко прибрати зорову опору - дзеркало і перейти до виконання вправ за відчуттями.

Мета використання біоенергопластики:

• розвивати координацію рухів, дрібної мотори­ки пальців рук, органів артикуляції;
• нормалізувати м'язовий тонус;
• подолати синкенезію, гіперкінези, спастичне застигання пальців руки в неприродному по­ложенні;
• формувати кінестетичне відчуття напруження та розслаблення;
• активізувати мовленнєву та інтелектуальну діяльності дитини;
• розвивати пам'ять, довільну увагу, зорове і слухове сприйняття;
• формувати вміння діяти за словесними ін­струкціями;
• адаптувати вправи біоенергопластики до ру­хових, неврологічних і психологічних особли­востей дітей із ЗНМ, ускладнені стертою фор­мою дизартрії.

Головним завданням педагогів на сучасному етапі є  створення таких умов в системі корекційно-розвивального навчання та виховання, за яких дитина, що потребує корекції змогла б реалізувати свої психофізичні передумови розвитку  завдяки доцільно організованому процесу пізнання дійсності у поєднанні з руховою діяльністю. Це сприятиме скороченню терміну корекційної роботи, налагодить наступність у роботі всіх спеціалістів, зацікавлених у корекціх мовлення дітей, сприятиме найбільш ефективній та якісній трудовій реабілітації, соціалізації вихованців, адаптації їх до життя в соціумі, а також здійсненні комплексного підхіду до формування сфери, яка є основою життєдіяльності, розумового та фізичного здоров’я людини.  Впровадження системи вправ передбачає де­кілька етапів роботи.

I етап – діагностичний. Він визначає структуру дефекту, його клінічні прояви та шляхи корекції.

Як правило, в дітей наявні порушення: координація рухів, зміни м’язового тонусу, несформованість загальної, дрібної та артикуляційної моторики. Вони вайлуваті, розкоординовані, погано орієнтуються в просторі та схемі власного тіла. При збільшенні динамічного навантаження знижується якість рухів, розпадаються пози. Для більшості дітей було надзвичайно складним  є   виконання артикуляційних проб: діти помиляються, швидко втомлюються, рухи стають неточними, порушується темп, ритм, плавність, з’являються синкінезії. Чим складніше завдання для язика та щелепи, тим активніше включаються в роботу пальчики, з’являються гіперкінези (насильницькі рухи) кистів, атетозні (нестійкі, мінливі; нездатність утримувати групи м’язів в одному положенні) рухи, посилюється хвилювання або спастична застиглість пальців у неприродньому положенні.

 З психологічної точки зору у дітей відмічається емоційно-вольова незрілість, порушення пам’яті, уваги пізнавальнох діяльності, комунікативні труднощі. Опанувати всі ці прояви допомагає біоенергопластика.

II етап – підготовчий. Головним завданням було встановлення позитивних емоційно-психологічних відносин, настрою, викликання цікавості до занять. Заняття біля дзеркала, різноманітна наочність, релаксуючі вправи, музичний фон, посильні завдання допомагали кожному повірити в свої сили, стимулювали до нових успіхів.

III етап – основний. До нього входять  комплекс артикуляційних вправ у поєднанні з синхронними рухами кистей рук: «Пташенята», «Годинник», «Гойдалка», «Змійка», «Футбол», «Вітрило».

Динамічні вправи нормалізують м’язовий тонус, зміну рухів, роблять їх точними, легкими, ритмічними.Статичні вправи сприяють розвитку м’язової сили, динамічній організації рухів, допомагають дитині прийняти правильну артикуляційну і пальчикову позу:  «Усмішка», «Хоботок», «Лопатка», «Чашечка», «Гірка».

Вправа "Годинник" супроводжує стислу й опущену донизу долоню, яка рухається під рахунок вліво - вправо.

"Гойдалки" - рух долоні із зімкнутими пальцями:  вгору - вниз.

"Праска" - зімкнута долоня піднята догори, тильною стороною від себе, чотири зімкнутих пальці повільно і плавно рухаються вперед - назад та  зліва - направо.

"Футбол" - долоня стиснута в кулак, великий палець висунутий вбік, під рахунок кисть руки повертається вправо - вліво.

"Посмішка" - пальчики розставлені в сторони, як промінчики сонечка. Під рахунок 1-пальчики розправляються і утримуються одночасно з посмішкою 5 сек., на рахунок 2-долоня згортається в кулак.

"Хоботок" - долоня зібрана в пучку, великий палець притиснутий до середнього.

"Жало", "Змійка" - пальці стиснуті в кулак, вказівний висунутий вперед.

"Лопаточка" - великий палець притиснутий до долоні збоку, зімкнута, ненапружена долоня опущена донизу.

"Чашечка" - пальці притиснуті один до одного, імітуючи положення "чашечки".

"Парус" - зімкнута долоню піднята вгору.

"Гірка" - зігнуті пальці долоні опущені.

В корекційній роботі істотну роль відіграє виховання у дітей кінестетичних відчуттів органів артикуляції, що дозволяють відчути контрасність положення язика, щелепи, губ, спрямованість видиху, їх чіткість обумовлена тактильними відчуттями, що особливо важливо на початкових етапах постановки звуків, коли ще не сформована слухова диференціація.

Розтяжки нормалізують гіпертонус (неконтрольоване надмірне м'язове напруження) і гіпотонус (неконтрольована м'язова млявість). Вправи для релаксації сприяють розслабленню, зняттю напруги.

Дихальні вправи поліпшують ритміку організму, розвивають самоконтроль і довільність мовлення.

Окорухові вправи дозволяють розширити поле зору, поліпшити сприйняття. Односпрямовані і різноспрямовані рухи рук і мовлення розвивають міжпівкульову взаємодію і підвищують енергетизацію організму.

Застосування біоенергопластики ефективно прискорює виправлення дефектних звуків у дітей зі зниженими та порушеними кінестетичними відчуттями, тому що працюючі долоні  багаторазово підсилюють імпульси, які йдуть до кори головного мозку від язика.

IV етап - Автоматизація отриманих навичок.

Вправи

«ЗАЙЧИК»

На землі сніжок лежить, (Плавні рухи руками, роз­вести їх над «землею».)

Зайчик по сніжку біжить (Пальчикова фігурка, «зайчик».)

Мерзнуть вушка, (Згинати й розгинати  пальці — «вушка».)

Мерзнуть лапки, (Ворушити всіма пальцями, згинаючи і розгинаючи їх.)

Бо без валянців, (Утворити немовби дві «мисочки» долонями.)

• шапки. (Двома долонями зобразити  над головою шапку:

 однойменні пальці обох рук торкаються один одного:розводячи лікті, розвести притиснуті пальці, округлити фігуру й піднести над головою.)

«ЇЖАЧОК»

 «Їжачок» — (з'єднати долоні разом з пальцями вгору.)

Голочки гостренькі (Великі пальці — на себе, решту перекреслити й поворушити ними.)

Під дубком він збирає («Дерево».)

Їстівні гриби «біленькі» («Гриби»)

«КОНИКИ»

По гладенькому столі ( «Коник» — чотирма пальцями,

крім великого, стукати по столу.)

• стукочуть. (Стукати голосніше.)

То не пальчики, ні-ні —

Коники цокочуть: (Стукати ритмічно,

цокаючи язиком.)

Цок-цок-цок, цок-цок-цок («Місток» — поставити

За місток руки «паличкою» одна на

одну.)

• млинок. («Млинок» — крутити

кулачками один над одним).

Цок-цок-цок, цок-цок-цок («Коник».)

В чисте поле, за лісок («Дерево».)

Цок-цок-цок, цок-цок-цок («Коник».)

• знову в дитсадок. («Дах» над головою.)

«КВІТОЧКИ»

На галявині зростають («Квіточка» — долоні разом,

Квіточки маленькі пальці розставити, крім мізинці та великих, — вони торкаються одне одного.)

Є рожеві, є червоні,

Жовті та біленькі.

Корінцями із землі («Коріння — як «дерево», але

руки опустити донизу.)

П'ють вони водичку,

А нап'ються — підростуть, («Квітка», при цьому стати навшпиньки.)

Стануть вони вищі.

Педагог може самостійно підібрати рух руки до будь-яких артикуляційних вправ. Важливо не те, що саме буде робити дитина, а те, як вона це зробить. Необхідно звернути увагу кожної дитини до одночасності виконання  артикуляційних рухів з  роботою кисті; їх ритмічності й чіткості.

Особлива увага при роботі з активізації мовлення дитини надається фізкультхвилинкам з елементами біоенергопластики. Вони застосовуються не тільки для зняття м’язової втоми, надання відпочинку зору і слуху, підвищення розумової працездатністі, а й з метою розвитку мовлення та мислення, творчої уяви, темпо-ритмічної організації руху в поєднанні з мовленням, розвитком артикуляційної моторики тощо.

Аналіз динаміки розвитку дітей з мовленнєвою патологією підтверджує ефективність використання технології біоенергопластики.