Богдан-Ігор Антонич. Коротко про митця. Поезії «Зелена Євангелія», «Різдво».

Про матеріал

Розробка уроку з української літератури (дистанційні технології навчання). Богдан-Ігор Антонич. Коротко про митця. Поезії «Зелена Євангелія», «Різдво».

Перегляд файлу

Розробка уроку з української літератури

(дистанційні технології навчання)

Дата. Група:

Тема: Богдан-Ігор Антонич. Коротко про митця. Поезії «Зелена Євангелія», «Різдво».

Перебіг уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

ІІІ. Повідомлення теми й мети уроку.

- Слово вчителя

Сьогодні на уроці мова піде про неординарну особистість, митця, який своє життя присвятив українському слову.

Б.- І. Антонич… Людина, яка мала сильний характер, бо з хворобливого хлопця, він наполегливою працею від лемківського діалекту дійшов до досконалого володіння літературною українською мовою. Мав безмежний оптимізм, життєствердний характер, до визнання пройшов тернистий шлях.

Б. – І. Антонич зробив спробу створити особисту філософську концепцію людини . Для творчості Антонича традиційним було звернення до фольклорно – етнографічних образів (сонце, земля, рослини…). Поет відчував радість , блукаючи по землі, стверджував, що природу треба вміти «слухати». Творча спадщина Богдана-Ігоря Антонича є свідченням того, що великий талант обов'язково реалізує свої можливості за короткий час і проб'ється через перепони на дорогу передових думок часу, той шлях, який поєднує серце художника та серце його народу. Ми «нап’ємося сонця і краси» з його пречудових віршів.
Б.-І. Антонич. Він виріс із гілки дерева. Ходив по землі, поклавши руку на вітер.У нього було багато друзів – усі звірята і рослини. Він чув шепіт трави, збирав у долоні росяний смуток кленів і шукав ключі від весни. А коли знаходив, ішов до корчми, яка була на Місяці, і напивався її досхочу… Так можна розповісти про митця , спираючись на зміст його творів.

IV. Вивчення нового матеріалу.

Слово вчителя.

Постать Богдана-Ігоря Антонича, нехтувана за радянських часів, набуває все більшого значення в умовах української державності й свободи. Безперечно, це один з українських поетичних геніїв XX ст. Його метафори ведуть до усвідомлення духовного, вищого й незбагненного начала в людині, а саме осмислення буття він малює як пробуджену таємним провидінням волю до творчості. Хоч знаємо, що своє тривання у світі він метафізично поширює й на час до свого народження, хочеться все ж починати звичайним твердженням: Антонич був поетом і жив колись у Львові. Його доля повелася з ним, як нерозумна й легковажна жінка. Вона любила іскру молодого натхнення, та коли вона почала затихати, поступаючись місцем змужнілому слову, вона привела до поета свою подругу – смерть – і штовхнула його в її обійми.

Його поезія є незаперечним свідченням того, що великий талант обов’язково зреалізує свої можливості за короткий час і проб’ється крізь перепони провінційного мислення на дорогу передових думок свого часу, дорогу, яка поєднує національного художника із мистецтвом світовим і в той же час із найглибшими й найродючішими пластами рідної землі й рідної культури.

Робота з підручником.

Будь ласка, відкрийте ваш підручник, ознайомтесь з біографією письменника та складіть таблицю «Основні віхи життя й творчості Богдана-Ігоря Антонича».

Орієнтовна таблиця

Дата	Події життя
5 жовтня 1909 р.	Майбутній поет народився на Лемківщині, у селі Новиці Горлицького повіту, у сім’ї священика Василя Кота; батько змінив прізвище незадовго перед народженням єдиного сина.
1928 – 1934 рр.	Навчання у Львівському університеті.
1931 р.	Перша збірка «Привітання життя».
1934 р.	Збірка «Три перстені».
1936 р.	Збірка «Книга Лева».
6 липня 1937 р.	Поет раптово помирає.
1938 р.	Посмертні книги «Зелена Євангелія» і «Ротації»

Виразне читання поезії

ЗЕЛЕНА ЄВАНГЕЛІЯ
Весна — неначе карусель,
на каруселі білі коні.
Гірське село в садах морель,
і місяць, мов тюльпан, червоний.
Стіл ясеновий, на столі
слов’янський дзбан, у дзбані сонце.
Ти поклоняйся лиш землі,
землі стобарвній, наче сон цей!