Богдан-Ігор Антонич Життя та творчість

Підготував. Студент ІІ курсу. Народного відділу. Ковальчук Арсен

Коли Антонич прокидався, то не поспішав снідати й виходити з дому. Він любив ранок через стан, коли прокидаєшся лише наполовину і ще не забув того, що хвилину перед тим наснилося, але вже можеш записати це у зошит, знайти перші слова про те, що наснилося чи уявилося.

Народившись на Лемківщині, перебуваючи в офіційно польському середовищі і неформально серед українців-галичан, Антонич розумів, що майбутнє – за об’єднаними цивілізаційними цінностями. Саме тому для своєї творчості обрав українську літературну мову. Україна для Антонича – це особливий, унікальний спосіб побачити світ, водночас відчуваючи єдність з іншими країнами.

В одному зі своїх ранніх віршів Антонич писав: «Є два світи: один круг нас, а другий – це ми…». Він вважав, що внутрішній світ людини так само важливий, як і навколишній видимий світ, та є такою самою реальністю, як і те, що ми зазвичай бачимо навколо. А якщо йдеться про митця – поета, маляра, скульптора, композитора, – то його твори, перед тим обдумані й пережиті, є цілим окремим світом. І світ цей нічим не гірший від реального, буденного з його перипетіями і пригодами, базарами і театрами, автами і велосипедами.

Як поет Антонич відчував, а як теоретик мистецтва знав, що емоції, враження, візії потребують досконалих формул, щоби стати близькими читачеві. Формула в Антонича – поняття багатозначне, так само й ми розуміємо його по-різному. Це й Антоничеві вірші, які є своєрідними «формулами екстази», спробою знайти для глибоких переживань і спостережень відповідні слова; це його статті, де автор роздумує про творчість, аналізує її, формулює секрети поетичної майстерності. Зрештою, можемо і ми назвати своє сприйняття Антонича формулами, що їх намагаємося винайти у читацьких враженнях, міркуваннях, дослідженнях. Адже формули – це наслідок контакту вражень та розуму, емоцій і слів, автора і читача.

Якщо Антонич жив би у казковій країні, то його окуляри були би зеленими: найголовніше, що потрапляло у його поетичний погляд, – це трави й листя, всуціль зелені ліси та всуціль зелені гори, які здалеку – наче великий зелений світ. Життєлюб Антонич бачив у всьому весняну здатність народжуватися, рости й розмножуватися, ставати зеленим. А назву його збірки «Зелена Євангелія» можна назвати квінтесенцією творчості.

Літературна творчість поета1931 р. - “Привітання життя”1934 р. –”Три перстені”1936 р. “Книга Лева”1938 р. – “Зелена Євангелія”, “Ротації” (після смерті поета)

Зразок почерку, частинка рукопису Антонича

Зразки збірок поезій митця

Література про життята творчість Антонича

«ВИШНІ» (1935 р.)Тема: автор у творі змальовує первісну красу природи України, її естетичний вплив на митця, безпосередній нерозривний зв`язок зі світом природи.Ідея: співець природи, Б – І. Антоничне відділяє себе від неї, із хлоп`ячою бешкетливістю веде свій родовід від хруща, підкреслюючи безсмертя людської душі. А вишні в нього асоціюються з Т. Г. Шевченком, із спадковістю його творчості. Поет також виказує глибоку любов до свого рідного краю, де дорога йому кожна комашка, кожна пелюсточка. Жанр: пейзажна лірика з елементами філософії і патріотизму. Міфологізм – спосіб реалізації міфу у творах оригінальної літератури.

Асоціативність – певна суміжність, можливо навіть паралельність існуючих у цій суміжності явищ і предметів, здатних утворити зв`язок між собою. Образи – символи: Хрущ – один із символів України, образ безсмертя людської душі, образ – символ шани до творчості Т. Шевченка. ВИШНІ – образ – символ України, творчої спадщини Т. Шевченка, а також безтурботного дитинства, любов дітей лазити по деревах.

«ЗЕЛЕНА ЄВАНГЕЛІЯ»Тема: вірш – це гімн природі, весні, землі, де все гармонійно поєдналося.Ідея: автор висловлює захоплення від незвичайних образів світосприйняття. Лейтмотив: моделювання свого бачення будови світу, тяжіючи до філософської інтерпритації світу та буття. Жанр: пейзажна лірика з елементами філософії. Образи – символи: Образ землі – символ життя, джерело всіх слов`янських вірувань, дім. Весна – символ оновлення, пробудження життя. Білий колір – образ чистоти, цнотливості, добра, світла, первозданності. ЗЕЛЕНА ЄВАНГЕЛІЯ – образ християнських уявлень про рай на землі.

«РІЗДВО»Тема: незвичайне відтворення Б – І. Антоничем біблійної легенди про народження Христа. Син Божий має людську подобу, то чому б йому не народитися на Лемківщині, з її язичницькими повір`ями. Лемки уподібнюються волхвам, які дарують Марії золотий горіх, язичницький знак місяця.Ідея: автор висловлює відчуття близькості своєї до Сина Божого, єдності з тим, хто взяв на себе гріхи людей і постраждав за них. Жанр: філософська лірика. Образи – символи: Золотий горіх – язичницький місячний знак, а також символ міцності та випробувань. Богородиця може тільки здогадуватися, які випробування чекають на її Сина.

Помер Антонич на двадцять восьмому році життя. Після перенесеного апендициту та наступного запалення легенів перевтомлене довгою і високою гарячкою серце не витримало. Похований у Львові на Янівському цвинтарі, поле № 4.