Брошура соціального педагога Новікової Олени Анатоліївни "Соціально – педагогічний супровід дітей з особливими потребами в умовах інклюзивного навчання"

Міський відділ освіти

Міський методичний кабінет

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 10

         ІІІ серпневий Конгрес освітян Донеччини - 2017

Трендові студії

«Нова українська школа»

Вектор №6

Методичний супровід

 інклюзивної освіти

         Тема: «Соціально – педагогічний супровід

         дітей з особливими потребами в умовах

                      інклюзивного навчання»

Новікова О.А.

соціальний педагог,

 спеціаліст ІІ категорії,

ЗОШ І-ІІІ ступенів№ 10

м. Торецьк

2017

Пояснювальна записка

Ця брошура спрямована на реалізацію Конвенції ООН про права інвалідів, Концепції інклюзивної освіти, Концепції національно-патріотичного виховання дітей, зокрема громадянського виховання учнів з особливими потребами, що відповідає як загальним вимогам сучасності, так і формує свідомості нинішніх поколінь, щодо виконання прав кожної людини у нашій державі й гідності української нації. Питання навчання дітей з особливими потребами набуває широкої актуальності сьогодні, адже право на рівний доступ до якісної освіти за місцем проживання в умовах загальноосвітнього закладу – це право всіх дітей. Концепція інклюзивної освіти відображає одну з головних демократичних ідей – усі діти є цінними й активними членами суспільства.

Мета брошури: поділитися досвідом роботи, набутим у школі під  час організації роботи з дітьми з особливими потребами.

Постановка проблеми: в останні роки у навчальному закладі збільшується  кількість  дітей, які  потребують спеціального навчання. Тому й було поставлено завдання  шукати  форми роботи з дітьми з особливими потребами (фізичними вадами).

Але для впровадження інклюзивного навчання необхідно вирішення деяких задач: матеріально-технічне забезпечення, кваліфікований персонал (педагогічний, медичний, психологічний) щодо роботи з дітьми з особливими потребами та інше. Тому у навчальному закладі необхідно звертати особливу увагу на проблеми організації роботи  з дітьми з особливими потребами.

Сьогодні перед нами постає проблема: яку надати допомогу дитині з особливими потребами.

Посібник містить методичні рекомендації та розробки заходів для вчителів та представників психологічної служби щодо роботи з дітьми з особливими потребами. Рекомендовано для практичних психологів, соціальних педагогів та вчителів, які працюють з дітьми з особливими потребами.

Мета брошури: надати науково-методичну та практичну допомогу учасникам в питаннях організації роботи з дітьми з особливими потребами шляхом залучення їх  до  участі у творчих  змаганнях, самоврядуванні, конкурсах різних рівнів; сприяти соціалізації їх у сучасне середовище.

Список літератури

1.Данілавічючє Е.А., Литовченко С.В. Стратегії викладання в інклюзивному навчальному закладі: навчально-методичний посібник /За заг. ред. А.А. Колупаєвої. – К.: Видавнича група «А.С.К.», 2012. – 360 с. (Серія «Інклюзивна освіта)

2.Індивідуальне оцінювання навчальних досягнень учнів з особливими освітніми потребами в інклюзивному класі: навч. курс та наук.-метод.посіб. /Т.В. Сак. – К.:ТОВ «Видавничий дім «Плеяди»,2011. – 168 с. – (Серія «Інклюзивна освіта»)

3.Колупаєва А.А. Інклюзивна освіта: реалії та перспективи: Монографія. – К.: «Самміт – Книга», 2009. 272 с.: іл.- (Серія «Інклюзивна освіта»)

4.Колупаєва А.А. Організаційно-педагогічні умови інтегрування дітей з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітній простір // Дефектологія, № 4, 2003. - 154.

5.Колупаєва А.А., Данілавічютє Е.А., Литовченко С.В. Професійне співробітництво в інклюзивному навчальному закладі: навчально- методичний посібник. – К.:Видавнича група «А.С.К.», 2012. – 192 с. (Серія «Інклюзивна освіта»)

6.Колупаєва А.А., Таранченко О.М. Діти з особливими потребами в загальноосвітньому просторі: початкова ланка. Путівник для педагогів: Навчально-методичний посібник. – К.: «АТОПОЛ». – 2010. – 96 с. - (Серія «Інклюзивна освіта»)

7.Психолого-педагогічний супровід дітей з порушеннями опорно-рухового апарату та затримкою психічного розвитку /За ред. Вавіної Л.С.. – К.: Видавнича група «АТОПОЛ», 2011-180 с.

8.Таранченко О.М.,Найда Ю.М. Диференційоване викладання в інклюзивному класі: навчально-методичний посібник /За загальною редакцією Колупаєвої А.А. – К.:Видавнича група «А.С.К.», 2012. – 124 с. (Серія «Інклюзивна освіта»)

9.www.stattionline.org.ua/pedagog/104/17622-socialno-pedagogichnij-suprovid-ditej-z-osoblivimi-osvitnimi-potrebami-v-umovax-navchalno-reabilitacijnogo-centru.html.

Висновки

Оскільки спеціальні навчальні заклади розташовані по країні нерівномірно,  то діти-інваліди часто повинні отримувати освіту та виховання у спеціальних школах-інтернатах.

Обособленість спеціальних освітніх закладів не може не відбитися на розвитку особистості дитини, на її готовності до самостійного життя. Спеціалісти регулярно проводять облік новонароджених з тією чи іншою, хай навіть слабо виявленою психоневротичною патологією, яка дозволяє віднести дитину до “групи ризику”. Профілактика повинна носити самий активний характер, здійснюватися у тісному контакті психоневрологів, медиків, педагогів, соціологів з батьками.

Таким чином, урахування та реалізація нормативно-правового, науково-методичного забезпечення змісту навчально-виховного процесу, використання сучасних підходів до навчання дітей зазначеної категорії забезпечують ефективність навчання дітей і створюють підґрунтя для успішного навчально-корекційного результату.

У  загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 10 Торецької міської ради  розуміють важливість даної проблеми, активно працюють над пошуком нових форм та методів роботи з дітьми з особливими потребами.

ЗМІСТ

Вступ

Розділ І. Організаційна робота з дітьми з особливими потребами

Розділ ІІ. Особливості корекційної роботи

Розділ ІІІ. Психологічний супровід дітей з особливими потребами

Розділ IV. Практична робота з дітьми з особливими потребами

1. Семінарське заняття для класних керівників
2. Заняття для вчителів з елементами тренінга

Висновки

Список літератури

Вступ

У теперішній час процес соціалізації дітей з особливими потребами є предметом дослідження фахівців багатьох галузей наукового знання. Психологи, філософи, соціологи, педагоги, соціальні психологи розкривають різні аспекти цього процесу, досліджують механізми, етапи та стадії, фактори соціалізації. Але особливо актуальна і в теоретичному, і в практичному відношенні є проблема соціалізації дітей з фізичними потребами.

У 2009 році Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права інвалідів визнаючи цим, що інклюзивна освіта не лише забезпечує найкраще середовище для навчання дітей з інвалідністю, але й допомагає усунути бар’єри та зруйнувати стереотипи.

Факти доводять, що діти, навіть із серйозними функціональними порушеннями, які регулярно навчаються, закінчивши школу, мають більше шансів продовжити далі освіту та отримати спеціальність, влаштуватися на роботу, стати активним членами суспільства. Батьки бажають, щоб їхні діти зростали в колі друзів, відвідували школу разом з однолітками, братами та сестрами, залучалися до життя громади.

Тому кожна сім’я повинна мати право вибору освіти для своєї дитини, незалежно від того, чи має дитина фізичні або розумові порушення.

Розділ І. Організаційна робота з дітьми з особливими потребами.

Для забезпечення права на якісну освіту дітей з особливими потребами у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 10 впроваджено індивідуальне навчання. У «Шкільному віснику» висвітлено особливості розвитку, навчання та виховання дітей з особливими потребами,  подано методичні рекомендації, прийоми, поради батькам та вчителям.

Згідно річного плану  роботи школи та річного плану роботи соціального педагога й практичного психолога у навчальному закладі проводиться робота з дітьми, які потребують фізичного або розумового розвитку.

У зв`язку з цим основними завданнями, над розв`язанням  яких працює  навчальний  заклад, визначено: створення умов  щодо  виконання  прав дітей; створення  корекційної-розвивального  середовища для формування  серед учнів толерантності, гуманізму, взаємодопомоги та адаптації; здійснення та  зміцнення  фізичного, психічного,  морального,  духовного  здоров`я  дітей  шляхом  поєднання  медичних  засобів,  оптимальної  системи  педагогічних  впливів,  соціально-психологічної  реабілітації  та  співпраці  з  батьками; здійснення  компетентнісного  підходу  в  організації  навчально-виховного  процесу  тощо.

У навчальному закладі багато років практикується індивідуальне навчання. При організації навчання в основу роботи покладені індивідуальні здібності та обдарування, стан здоров'я учнів.

У навчальному  закладі діти з особливими освітніми потребами мають змогу спілкуватися з однолітками, підтримувати дружні стосунки зі своїми ровесниками, брати участь у громадському житті класу, школи.

Навчання проводиться з орієнтацією на сильні якості, здібності та інтереси дитини. Наприклад, у Владислава, учня 8 класу, який має затримку психічного розвитку, є здібності до музики, співу, і тому, учителі намагаються повсякчас розвивати цю сильну сторону дитини.

(слабкість або відсутність зору); беруші (поганий слух); горіх, щоб покласти його до рота і розмовляти (затримка мови) тощо.

Кожному учаснику групи роздаються предмети. Ведучий роздає на кожну групу пазли або конструктор і просить учасників спробувати скласти їх, враховуючи те обмеження, яке є в грі.

Обговорення: Чи легко вам було виконувати завдання? Чи всі учасники мали змогу брати рівнозначну участь? Що можна зрозуміти із цієї вправи?

е) Вправа «Ситуація у класі»

Учасникам у групах надаються картки з ситуацією, яка виникла у класі, де є діти з особливими можливостями, необхідно знайти коректний вихід.

Обговорення: Чи важко було знайти вихід у ситуаціях?

є) Презентації  груп (учасники груп показують різні ситуації, які запропоновані на картках).

ж) Підсумок

Тепер  давайте  виділимо  основні  принципи  ефективної  роботи  з  дітьми  з  особливими  освітніми  потребами:

1.Ставитись  доброзичливо  і  створювати  для  них  ситуації  успіху.

2.Враховувати  індивідуальні  здібності  та  стан  здоров’я,  медичний  прогноз.

3.Створювати  безпечне  середовище, матеріал  викладати  невеликими  частинами  й  коригувати  відповідно  до  сприйняття  дитини.

4.Обов’язково  вводити  фізкультхвилинки.

5.Встановлювати  партнерські  стосунки  з  родинами  дітей,  залучати  їх  до  активної  участі  у  педагогічному  процесі.

з) Рефлексія

Давайте  поаплодуємо  собі  за  гарну  роботу  і  тут,  у  колі,  проведемо  рефлексію.  Які  ж  зміни  сталися  з  нами  впродовж  нашого  заняття?  Чи  справдилися  ваші  очікування,  чи  знайшли  для себе  щось  нове?  Чим  будете  користуватись  у  подальшому  житті?

Обговорення: Що ви отримали на даному занятті?

і) Вправа  «Прощання»

Учасники стають у коло, передають один одному свічку  і висловлюють добрі побажання.

Важливим у навчанні таких дітей є залучення кваліфікованих спеціалістів, які володіють формами і методами роботи, а обов`язковою умовою навчання такої категорії дітей є використання ІКТ.

З дітьми постійно працює асистент вчителя, практичний психолог, соціальний педагог, логопед-дефектолог. Такий комплексний підхід, без сумніву, дає хороші результати, а вчителям краще зрозуміти індивідуальні особливості учнів [3, с. 23].

Основними заходами при організації роботи з дітьми з особливими потребами в умовах інклюзивного навчання  рекомендовані: консультація педагогічного колективу та заняття з педагогічним колективом, що  підвищує професійний рівень працівників.

З метою організації роботи з дітьми даної категорії на початку навчального року,  у вересні заступником директора проводиться консультація педагогічного колективу «Комплексна реабілітація дітей-інвалідів. Сучасні підходи до соціальної адаптації». Соціальним педагогом та практичним психологом складаються  індивідуальні  плани  корекційної-розвивального супроводу, адаптації та соціальної реабілітації учнів.

У жовтні-листопаді проводиться заняття з елементами тренінгу для педагогічного колективу та соціальних педагогів із питань адаптації, реабілітації та розвитку  дітей-інвалідів з теми: «Організація роботи з дітьми з особливими потребам».

У листопаді-грудні проводиться семінарське заняття для класних керівників «Впровадження інтерактивних технологій з дітьми з особливими потребами».

Психологічна служба з класними керівниками контролює відвідування  занять  та проводить відвідування учнів  на дому й складає акти (санітарно-гігієнічні норми, розвиток дитини), проводить співбесіди з батьками та з учнями, здійснюється  діагностична та корекційна робота, проводиться залучення дітей до виховних заходів та конкурсів різних видів.

У навчальних закладах організована робота учасників навчального  процесу з дітьми-інвалідами з вадами розвитку (залучення до самоврядування, виховних заходів, конкурсів, конференцій, психологічні   консультації, тестування, анкетування, медогляд, робота з  спеціалістами:  медичною сестрою, вчителем  хореографії,  дитини  з

з  вадами  зору  (пов’язка  на  очах);

з  вадами  інтелекту;

з  дефектами  мовлення  (заїкання);

з  порушенням  опорно – рухового  апарату  (на  стільцях).

Спробуємо  привітатися  ще  раз.

Як  почувалися  наші  «інваліди»?  Як  почувалися  здорові?  Які  ваші  враження?

ґ) Вправа «Чотири стихії»

Учителі сидять довільно. Коли соціальний педагог промов­ляє слово «земля», всі опускають руки вниз, слово «вода» – витягують уперед, «повітря» – підносять догори, слово «вогонь» – плещуть у долоні.

д) Вправа  «Ярлики»

Тепер  ми  спробуємо  заглибитись  в  емоційний  світ  дітей  з  особливими  потребами.  Як  їм  живеться  у  колі  здорових?

В  однієї  половини  учасників  на  голові  корона,  на  ній  написано певне  ставлення  до  цієї  особи,  інша  частина  учасників  має  ставитись  до  власника корони  так,  як  на  ній  вказано.  За  відповідним  ставленням  до  себе  власник  корони  має  здогадатись,  що  на  ній  написано.

Написи:  «жалій  мене»;  «розмовляй  так,  ніби  мені  5 років»;  «ігноруй  мене»;  «підбадьорюй  мене»;  «кажи,  що  я  нічого  не  вмію  і  не  можу»;  «корч  мені  гримаси»;  «усміхайся  мені»;  «будь  похмурим».

Що  відчув  кожен  з  вас  під  час  цієї  вправи?

е) Вправа  «Фасилітатор»

Об’єднуємось  у  дві  групи  за  принципом  «день – ніч».  Тихенько  я  кожній  групі  скажу  завдання.  Перша  група  стоїть  витягнувши  руки  вперед  і  заплющивши  очі. Друга  група,  коли  побачить,  що  руки  партнера  опускаються  вниз,  легенько  їх  підтримує,  аж  доки  відчує,  що  підтримка  вже  не  потрібна.  Тоді  заберіть  руки,  і  знову  підставте,  коли  знадобиться.

Як  ви  почувалися?  Чи  добре  було  тим,  кому  час  від  часу  підтримували  руки?  Чи  добре  було  тим,  кому  постійно   підтримували  руки?

Перша  група  -  це  діти,  яким  потрібна  наша  підтримка,  а  друга  -  ми,  вчителі. Отже,  який  можна  зробити  висновок?

в тому числі і медичною сестрою, щодо нагляду за дітьми, пояснення та рекомендації по вирішенню повсякденних проблем, пов’язаних з вихованням.

Розділ IV. Практична робота з дітьми з особливими потребами

1. Семінарське заняття для класних керівників

Тема: «Впровадження інтерактивних технологій при роботі з дітьми з особливими потребами».

Мета: Розширити  знання  педагогів,  сформувати  вміння  адаптуватися  і  легко  знаходити  контакт  з  дітьми  з  особливими  потребами,  активізувати особистісний  потенціал  та  оптимально  реалізувати  креативний  підхід  у  нестандартних  ситуаціях.

Обладнання: папір різного кольору, стеки, «дерево очікування», картки

Хід заняття

а) Вправа - привітання  «Мій  настрій» (Учасники по  черзі називають  себе,  описують  свій  настрій  та  очікування  від  заняття. Свої  очікування  записують  на  листочках  і  прикріплюють  до  «Дерева  очікування»

б) Повідомлення  теми  та  мети.

в) Правила  роботи  групи (обговорення).

Соціальний педагог:  Для  чіткої  роботи  нам  потрібно  скласти  правила  нашої  роботи:

говорити  від  свого  імені,  обговорювати  дію,  а  не  особу,

бути  активними,  слухати  і  чути.

г) Вправа «Частини  тіла»

Ви  маєте 5 секунд  на те,  щоб  об’єднатися  в  пари  і  потиснути  руку  своєму  партнеру. А тепер  дуже  швидко  «привітаємось»  одне  з  одним  таким  чином:  права  рука  до  правої  руки;  спина  до  спини;  стегно  до  стегна;  п’ятка  до  п’ятки.

Чи  сподобалась  вам  вправа?   У  вас  все  виходили  легко  і  швидко.  А  тепер  частина  з  вас  стане  «інвалідами»:

з  вадами  слуху  (вушні  затички);

дефектологом-логопедом та інше). Для розвитку обдарованості дітей функціонують факультативи, гуртки, спортивні секції (факультатив «Повір у себе», танцівальний гурток «Феєрія» й «Технічне моделювання»,    спортивні секції «Шахи» й «Шашки»).

Віра в дитину, наполегливість, витримка, старанність, готовність до систематичної роботи стали запорукою позитивних змін. Усі учителі отримали належну підготовку до роботи в інклюзивних класах на семінарах, тренінгах.

Позитивно поставилися й батьки здорових дітей, вчителі інших класів, вбачаючи переваги як для дітей з особливими потребами, так і для їхніх здорових ровесників.

Особливістю навчально-виховного процесу дітей з особливими освітніми потребами є його корекційна спрямованість. Для проведення корекційно-розвиваючих занять в індивідуальному навчальному плані учня передбачено 6 годин на тиждень, що встановлюється з урахуванням рекомендацій районної ПМПК відповідно до особливостей психофізичного розвитку учнів.

Відповідно до висновку ПМПК та згодою батьків для дітей з особливими освітніми потребами розроблено індивідуальний план, який, на основі вивчення динаміки розвитку учня, переглядається двічі на рік  з метою його  коригування, враховуючи потенційні можливості учня. Індивідуальний навчальний план розробляється на основі типових навчальних програм загальноосвітніх навчальних закладів за участю батьків дитини та затверджується керівником навчального закладу.

Оцінювання навчальних досягнень учнів з особливими освітніми потребами здійснюється за критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти та обсягом матеріалу, визначеним індивідуальною навчальною програмою. Система оцінювання навчальних досягнень учнів стимулююча [2, с. 26]. Зокрема, практикуються сюрпризні моменти, словесні заохочення, записи в щоденниках, наклейки.

Розклад уроків складається  відповідно до робочого плану навчального закладу з урахуванням індивідуальних особливостей учнів та гігієнічних вимог.

У процесі підготовки до уроку  вчитель складає план-конспект уроку, в якому інтегрує учбовий матеріал загальноосвітніх і спеціальних (корекційних) програм так, щоб   на уроці дитина зі станом психофізичного  розвитку вивчала тему, але на тому  рівні  засвоєння,

яка доступний для учня. Інформація, одержувана учнем по темі, що вивчається, відповідає рекомендованій йому для навчання освітній програмі. Закріплення отриманих знань, умінь і навичок ведеться на різному дидактичному матеріалі, підібраному для кожного учня індивідуально: роздаткові картки, вправи з навчальних посібників і підручників. Для пояснення складно сприйманих тем учню з особливостями в розвитку пропонуються картки інструкції з описом покрокових дій. Така побудова учбових занять створює умови, при яких дитина залучається до роботи. Практика доводить, що корекційна робота стає ефективною лише при позитивній спільній участі педагогів і вузьких фахівців в створенні ситуації активного мислення учня, що формує системний процес розвиваючого навчання [5, с. 115]. Саме цим питанням у школі приділяється значна увага.

Практичний психолог та соціальний педагог працюють в тісному контакті з вчителями, батьками постійно ведуть відстеження розвитку дитини.

Досягнення учнів ретельно фіксуються в щоденнику спостережень, потім аналізуються.

Навчання учнів в умовах загальноосвітнього класу направлено перш за все на формування у дітей віри в свої власні сили, у власні можливості, оскільки життєстверджуючий тонус повсякденного життя школяра спирається перш за все на успіхи в його основній праці - навчанні [7, с. 68]. Доводиться враховувати не лише психологічний стан дитини, а й її здоров'я, нерідко – настрій. Якщо дитина врівноважена, спокійна і з ним відносно легко працювати, а якщо емоційніша, то виконує завдання залежно від настрою, внутрішнього стану, який інколи важко зрозуміти, оскільки у дитини тяжкі вади мовлення.

Практика показує, що найефективнішими формами роботи є використання сигнальних знаків та предметних малюнків. Тоді дитина заспокоюється, у неї з'являється інтерес до навчання. Важливими стають у пригоді такі форми: заспокоєння дитини, гра, релаксація, гра – руханка, казкотерапія.

Розділ ІІІ. Психологічний супровід дітей з особливими освітніми потребами

Важливе місце у психолого-педагогічному супроводі дітей з особливими освітніми потребами належить практичному психологу.

Основними напрямками його роботи є психологічна діагностика, корекція, консультування, реабілітація та підтримка. На жаль, на все це виділено тільки 3 години. Тому в роботі з дітьми вибираються найважливіші теми, які можуть дати очікуваний результат. Доводиться, в першу чергу, звертати увагу на те, щоб не допускати появи у дитини негативних психологічних рис під впливом особливих умов її розвитку, затримки не тільки в набутті знань, а й у розвитку особистості. Цьому сприяють проведення та застосування спеціальних вправ та дидактичних ігор, використання наочних посібників, предметних та сюжетних малюнків.

Особливий успіх у дітей мають вправи на розвиток продуктивності просторових уявлень, які зазвичай проводяться в письмовій формі. Позитивно впливають на дітей комунікативні ігри такі як: «Познайомимося ближче», «Ходімо по паперу», «За що ми любимо», «Уяви», «Ласкаве ім’я», «Я люблю себе за те», «Хочу бути». Щоб діти діяли як найактивніше впродовж усіх уроків використовуємо ігри на розвиток довільності «Чарівний олівець», «Числовий ряд».

Рухливі ігри розвивають не лише довільність дій, а й швидкість реакції, координаційні здібності і образну уяву, тому пропонується дітям пограти в ігри: «Ніс, вухо, ніс», «Плаває, літає, гарчить», «Будь ласка». Щоб навчити дитину розрізняти геометричні фігури, незалежно від кольору і розміру, використовується така вправа «Добери предмет схожий за формою» та ігри «Опиши предмет», «Розклади фігури».

Щоб навчити дитину розрізняти предмети за розміром застосовуємо вправи «Порівняй предмети», «Розклади правильно». А щоб навчити дитину сприймати такі характеристики простору, як відстань, напрямок, описувати розташування предмету відносно інших предметів пропонуємо вправу «Що де стоїть» [6, с. 52].

Важливою є робота практичного психолога з батьками «особливої» дитини. Вони активно залучаються до організації корекційно - виховного   процесу.  

Оскільки  розвиток   та  виховання особливими  потребами  потребує спеціальних знань про захворювання, його наслідки, потенційні  можливості дитини,  батькам надаються практичні поради,

Учні з особливими освітніми потребами є активними учасниками позакласної роботи, яка проводиться з урахуванням психофізичних можливостей дитини і спрямована на всебічний розвиток особистості, формування позитивного соціально-психологічного статусу [1, с. 227]. Вони залучаються до позашкільної роботи відповідно до можливостей, інтересів, нахилів, здібностей, з урахуванням їх побажань, віку, психофізичних особливостей та стану здоров’я. Вся виховна і освітня робота з дітьми  з особливими потребами у навчанні проводиться у повсякденному житті та на спеціально організованих заняттях.

Постійно здійснюється  моніторинг досягнень дітей, які потребують фізичного або розумового розвитку.

У навчальному закладі здійснюється  робота з дітьми, які потребують фізичного або розумового розвитку.

Розділ ІІ. Особливості корекційної роботи

Корекційні заняття, індивідуальні або групові, проводять спеціалісти (вчитель-логопед, вчитель-дефектолог, психолог, вчитель) з урахуванням особливостей розвитку дітей.

Проблема дитини з обмеженими можливостями полягає у порушенні її зв’язку зі світом, в обмеженій мобільності, недостатності контактів з однолітками та дорослими, в обмеженому спілкуванні з природою, недоступності низки культурних цінностей, а іноді і елементарної освіти. Ця проблема є слідством не тільки суб’єктивного чинника, яким є стан фізичного і психічного здоров’я дитини, але і наслідком соціальної політики та сталої суспільної свідомості, які санкціонують існування недоступного для інваліда архітектурного середовища, громадського транспорту, соціальних служб.

Дитина, яка має інвалідність, може бути такою ж здібною та талановитою, як і її одноліток, який не має проблем зі здоров’ям, але виявити свій талант, розвити його, приносити за допомогою його користь суспільству їй заважає нерівність можливостей.

Дитина  -  не пасивний об’єкт   соціальної  допомоги,  а людина, яка розвивається, яка має право на задоволення  різнобічних  соціальних  потреб у пізнанні,  спілкуванні,  творчості,  медогляді.

Держава повинна не тільки надати дитині, яка має інвалідність, певні пільги та привілеї, вона повинна піти назустріч її соціальним потребам і створити систему соціальних служб, що дозволяли б згладжувати обмеження, які заважають процесам її соціалізації та індивідуального розвитку.

Соціальні проблеми іншого порядку пов’язані з регіональними умовами, з наявністю чи відсутністю спецшкіл, спеціальних реабілітаційних центрів, спеціалістів-дефектологів на місцях мешкання сімей, де є дитина-інвалід.

Надзвичайно важливою умовою правильної організації занять є ігрова форма. Їй відводиться більша частина часу,  з даної проблеми зібрано дуже багато різноманітного матеріалу.

Наприклад: на логопедичних заняттях, щоб привернути увагу дитини на звуковий склад мови використовуються логопедичні ігри «Впізнай за звуком»,  «Впізнай, кому належить голос», «Відгадай, в якому слові допущено помилку», «Підбери малюнки до певного звуку» тощо.

Для розвитку рухливості мовленнєвих органів допомагають артикуляційні вправи «Лопаточка», «Галочка», «Трубочка», «Годинничок», «Коники», «Гойдалки» та інші.

Закріпленню правильної вимови сприяють скоромовки, чистомовки, вірші, потішки, загадки, прислів`я, приказки, насичені звуками, які вимагають корекції. Аналогічний підхід характерний і при проведенні занять з розвитку мовлення.

Особлива увага приділяється розвитку мовної моторики, слухового сприймання, фонематичного слуху, загальної та дрібної моторики, розвитку просторового уявлення, логічного мислення, пам'яті, уваги. Допомагають у цьому пальчикові та дидактичні ігри «Дерево букв», «Чарівна квітка», «Почуй голосну» та інші, обов`язковим на кожному занятті є фізкультхвилинки, які постійно урізноманітнюються.

Корекційна робота спрямована на формування всіх психічних процесів у відповідності до особливостей віку та на корекцію, компенсацію, попередження вторинних відхилень у розвитку дитини. Оптимальні умови для розвитку особистості дитини створюються шляхом взаємодії різних сторін  виховання  –  фізичного, розумового, морального, естетичного [4, с. 15].