буклет "Український народний вінок"

Сплетений з пахучих трав і ніжних квітів, прикрашений яскравими стрічками і наділений магічними властивостями, український вінок - найдавніший символ нашої країни.

Цікаво, що в різних регіонах України вінок називали порізному: на Поділлі - коробуля, лубок, на

Чернігівщині - теремок, на Гуцульщині - Плетінь, на Переяславщині - гібалка ... Існували й загальнослов'янські назви - вінок, вянок, перев'язка, чільце.

А чи відомо вам, що вінок повинен складатися не більше ніж з 12-ти кольорів? Зазвичай вінок робили не надто пишним, щоб він акуратно прилягав до голови.

З давніх-давен вінок був книгою душі молодої дівчини: на мові кольорів вона висловлювала свої почуття, душевний стан і розповідала про події, які відбулися в її житті.

Квіти-символи, які традиційно  вплітають у вінок:

•          мак - квітка бажань, символ родючості, краси і молодості;

•          колір вишні і яблуні - материнська любов і відданість;

•          ромашка - символ ніжності, вірності і любові;

•          соняшник - символ відданості і вірності;

•          м'ята - оберіг дитини і його здоров'я;

•          волошки - символ людяності;

•          троянда, мальва та півонія - символи віри, надії, любові;

•          материнка - символ материнської лю-

бові;

•          калина - дівоча краса;

•          лілія - дівочі чари, чистота, цнотливість;

•          оман - корінь дев'яти сил, який зміцнює і повертає здоров'я;

•          безсмертник - символ здоров'я, загоює виразки і рани;

•          хміль - гнучкість і розум;

•          польовий дзвіночок - символ вдячності.

Щоб вінок мав особливої магічною си-

лою, в нього вплітали полин - головну з трав, буркун - символ вірності і листя дуба - символ хоробрості і сили. Однак самим надійним оберегом був і залишається барвінок, що символізує безсмертя людської душі, зілля кохання та дівочої краси.

Ходили чутки, що варто тільки юнакові і дівчині з'їсти листочок барвінку - і між ними раптово спалахне палке кохання.

А ось «нечисте» зілля - вовчі ягоди, папороть, дурман - вплітати у вінок категорично заборонялося. Неприйнятним вважалося під час плетіння вінків і присутність хлопців.

Восени, коли трави відцвітали, вінки плели з золотого листя, а взимку - з штучних або воскових квітів. Останні плели в основному черниці при монастирях і продавали на київських ринках. Штучні вінки було прийнято купувати напередодні вступу в шлюб в якості весільних. Іноді квіти в такому вінку оправляли зеленим барвінком і додавали пташине пір'я.