CЦЕНАРІЙ тематичної конференції до Дня винахідника та раціоналізатора

Комунальний заклад Тернопільської міської ради

«Станція юних техніків

 

 

 

 

 

 

 

CЦЕНАРІЙ

тематичної конференції до Дня винахідника та раціоналізатора

 

 

 

 

Підготувала культорганізатор

                                 Стандрет Галина Несторівна

 

 

 

 

 

 

 

 

Тернопіль

 

 

21 вересня, субота

День винахідника і раціоналізатора України

 

ВЕДУЧА: Щороку, в третю суботу вересня(а цього року це свято припадає на 21 вересня), в Україні відзначають День винахідника і раціоналізатора відповідно до Указу президента від 16 серпня 1994 року.

ВЕДУЧА: ЦЕ свято було введено в кінці 50-х років минулого століття за пропозицією Академії наук СРСР і відзначався щорічно, в останню суботу червня. Правда офіційний статус в СРСР це свято отримав лише через два десятиліття — Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 січня 1979 року він був закріплений як «Всесоюзний день винахідника і раціоналізатора».

ВЕДУЧА: Спочатку свято представляв собою радянську подобу присудження Нобелівської премії. 25 червня Академія наук розглядала всі раціоналізаторські пропозиції, висунуті за минулий рік, і відбирала найкращі. Відзначилися винахідники, їх нагороджували, вручали державні нагороди, давали звання.

З плином часу свято втратило своє первісне значення, ставши просто «професійним» святом винахідників і раціоналізаторів, трудящих на благо Батьківщини. Зараз це свято продовжує відзначатися в країні, на жаль, не з колишньою широтою.

ВЕДУЧА: Де був би світ без винаходів? Чи можна уявити інновації без ідеї? Уявіть собі життя без музики, будинків, одягу, моторів і навіть без членороздільної мови! Такий був би наш світ без винаходів, які змінили перебіг історії.

В основі великих звершень є завжди найкращі ідеї, але, перш за все, є хтось, хто в змозі дати кращу їх інтерпретацію і зробити їх матеріальною і доступною дійсністю.

ВЕДУЧА:Винахідницьку і раціоналізаторську діяльність в Україні регулює Український інститут промислової власності — Укрпатент. На сьогодні Укрпатентом було зареєстроване близько мільйона патентів на винаходи, а також близько десяти тисяч патентів на корисні моделі.

ВЕДУЧА: В Україні діє Закон «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», згідно з яким винахід — це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій технології. Право на здобуття патенту має винахідник або винахідники, які спільно створили винахід. Але якщо винахід створений в результаті виконання службових обов`язків, то і право на здобуття патенту на такий службовий винахід (корисну модель) має працедавець винахідника. Саме винахідникові належить право авторства, яке є невід`ємним особистим правом і охороняється безстроково. Конституція України гарантує громадянам право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю інтелектуальною власністю (ст. 41).

ВЕДУЧА: А також Стаття 54 Конституції України гарантує захист моральних і матеріальних інтересів автора. Кожен громадянин має право на результати своєї інтелектуальної діяльності.

ВЕДУЧА: Україна має безперечні інноваційні досягнення світового рівня, серед яких ядерні технології Адаменко, технологія стимулювання росту рослин в сільському господарстві Пономаренко, а також медичні винаходи — спосіб боротьби з раком Завірюхи і лікування судин людини неоперабельним методом Бурого.

ВЕДУЧА: День винахідника і раціоналізатора об`єднує людей різних професій і спеціальностей, але всі вони обов`язково наділені рідким даром творчості, відчуттям нового, умінням розширити кордони звичного, вийти за рамки стереотипу. Отже я можу сміло заявити , що це наше спільне свято - адже ви юні умільці і є тими самими винахідниками та раціоналізаторами.

ВЕДУЧА: Винахідник і раціоналізатор - не професія, а покликання. Це прагнення поліпшити те, що було створено колись, спроба зробити ще один крок на шляху розвитку технічного прогресу. Над чим ви і працюєте  відвідуючи гуртки, які функціонують у нашому закладі. На всіх етапах розвитку суспільства технічна творчість була джерелом прогресивних рішень, які підвищують конкурентоспроможність продукції, полегшують умови сучасного виробництва, роблять більш комфортним життя людини.

Винахідники України щорічно отримують більше 100 патентів на винаходи, промислові зразки, корисні моделі, роблять вагомий внесок у формування інтелектуального та інноваційного потенціалу країни, високого міжнародного іміджу України.

ВЕДУЧА: Усі видатні люди колись були дітьми і з задоволенням грались в різноманітні ігри та забави(наприклад придумували машини майбутнього чим ми зараз з вами і займемся.)(3 конструктора скласти машину майбутнього) Серед нас є мізки, які постійно щось вигадують і винаходять, прагнучи удосконалити наше життя. Великі і малі винаходи, великі та не дуже: від нового способу заклеювати картонні коробки до універсальних ліків від застуди. Є винаходи, які змінили світ і планету Земля, „що живуть" майже у кожному будинку. Їх творці багаті, забезпечені відсотками від продажів своїх дітищ і знаходяться у верхніх рядках рейтингу мільярдерів журналу "Форбс"? Не завжди. Виявляється, деякі масштабні і знакові винаходи були в буквальному розумінні "даровані" людству: їх автори просто не запатентували плоди своїх праць, і в результаті не заробили на них жодної копійки.

Караоке по-японськи

Без караоке важко уявити собі зараз індустрію розваг. Нехитру установку можна знайти в будь-якому хоча б як поважаючому себе барі, у саунах і розважальних центрах, по всьому світу існують спеціальні бари для любителів блиснути вокальниою майстерністю і заспівати під "мінусівку". Навіть у квартирах легко відшукати караоке-машину і декілька дисків з безліччю композицій - ось і застільна пісня готова, і гітару розчохлювати не треба, і гості слова не забудуть, адже вони на екрані написані. Важко повірити, але винахідник відомого на весь світ пристрою не заробив на ньому ні центу. Вірніше – ні ієни: він родом з Японії.

"Мишачий" король

Карл Енґельбарт, як і Дайсуке Інуе, може похвалитися тим, що його винаходом користується весь світ. Адже Енґельбарт - легендарний винахідник комп'ютерної "миші". "Миша", вона ж індикатор позицій x і у, вона ж комп'ютерний маніпулятор, "народилася" в 1964 році. Вона з'явилася на світ як один з побічних продуктів при розробці Енґельбартом операційної системи oN-Line System (NLS), в ході роботи над якою з'явилася концепція "віконного" інтерфейсу, і миша була створена як один із можливих маніпуляторів для роботи з вікнами. Перша комп'ютерна миша була дерев'яною коробкою ручної роботи, усередині якої знаходилися два перпендикулярні колеса і кнопка. Поліпшена версія миші для Xerox була створена Білом Інґлішем, що перейшов у PARC з лабораторії Енґельбарта. Дизайн корпусу став більше нагадувати сучасну мишу, а два великі колеса були замінені підшипником. До початку 80-х років XX століття миша все ще залишалася екзотичним пристроєм. Популяризації пристрою немало сприяла компанія Apple - В 1979 році вона вирішила оснастити свою нову ОС "мишами", і Стів Джобс замовив дизайнерській компанії Hovey-Kelley Design створення нової "мишки" - невибагливої, надійної та із собівартістю порядку 20-30 дол. Втім, комп'ютерна "миша", у свою чергу, стала однією з причин приголомшуючого успіху ПК Macintosh в 1984 році! Успішному старту в серпні 1995 року Windows 95 (що ознаменував собою початок переможного ходу по планеті корпорації Microsoft теж неабиякою мірою посприяла миша Енґельбарта.

Скляні узори

Калейдоскоп був винайдений британським вченим сером Девідом Брюстером в 1816 році. Під час своїх експериментів зі світлом він звернув увагу, що осколки скла, поміщені в трубу з дзеркалами, створюють чудові симетричні узори, відображаючись у цих дзеркалах. Узор мінявся залежно від того, під яким кутом дзеркала розташовувалися один до одного, а також від того, яка кількість дзеркал використовувалася. Брюстер дав своєму винаходу назву "калейдоскоп", що - у перекладі з грецької - дослівно означало "розглядування красивих форм". Не дивлячись на те, що Брюстер запатентував свій винахід, він нічого на цьому не заробив. Його патент виявився неповним, чим і скористалися інші люди. Пронирливі підприємці швидко освоїли технологію виробництва калейдоскопів і заробили купу грошей, зумівши продати сотні тисяч цих дивовижних приладів: на початку 1870-х американець Чарлз Буш розробив такий калейдоскоп, яким зміг захопити всю Америку. Калейдоскоп був чорним довгастим циліндром, поставленим на дерев'яний штатив. Циліндр міг повертатися на 360 градусів, і мав на кінці мідний барабан зі спицями, за які цей барабан можна було обертати.

Скріпляючи папір

З’єднувати разом аркуші папери почали в XIII столітті: у лівому верхньому кутку кожної сторінки робилися надрізи, крізь які просмикували стрічку. Пізніше тасьму стали натирати воском, щоб, по-перше, стрічка стала міцнішою, а по-друге, було легше виймати або вкладати потрібні аркуші. В 1835 році лікар з Нью-Йорку Джон Айрленд Хоуї винайшов машину для виробництва шпильок. Шпильки були, природно, придумані для кравців, щоб їм було простіше під час шиття сполучати шматки тканини, але їх також стали використовувати при скріпленні паперу. Вперше скріпляти папір закрученим шматком дроту придумав норвезький винахідник Йохан Ваалер в 1899 році. Винахідник скріпки не заробив грошей на своєму винаході, оскільки не зміг ні привернути інвестицій, ні знайти виробничі потужності, ні застосувати бізнес-навики. Проте все це змогли зробити англійці (британська компанія Gem Manufacturing Ltd в 1900 р. вперше запустила скріпку в масове виробництво). З якихось причин винахід так ніхто ніколи не запатентували - ні його творець, ні виробники. Жахливо подумати, якою сумою зараз обчислювався б спадок нащадків норвезького винахідника: без скріпок дотепер складно уявити собі документообіг сучасного офісу.

Крутяться диски

Винахід цифрового компакт-диску традиційно приписується двом компаніям: або голландці із Philips його придумали самі, або їм допомагали японці із Sony. Відбулося це на самому початку 1980-х. Авторство вищеназваних фірм підтверджують багато джерел, наприклад, популярна енциклопедія Wikipedia. Альтернативна історія звучить так: CD винайшов американський фізик Джеймс Рассел, науковий співробітник Тихоокеанської північно-західної лабораторії, ще в 1960-х. Він реалізував дійсно революційну ідею - придумав пристрій, в якому відсутній фізичний контакт між компонентами процесу програвання запису. Він знайшов спосіб запису на жорсткий фоточутливий диск даних у вигляді крихітних "бітів", світлих і темних, кожен - мікрон в діаметрі. Лазерний промінь прочитував двоїчний код, а комп'ютер перетворив дані в електронний сигнал, який тоді було порівняно просто перетворити в чутну або видиму "трансляцію". Ось це й було першим цифровим компакт-диском.

Як і безліч розробок, що випередили свій час, CD спочатку не дуже зацікавив інвесторів. Але в 1971 році ризиковий бізнесмен Елі Джекобс заснував корпорацію Optical Recording і запросив Рассела в команду, яка повинна була придумати відеодиск. Ідея була така: поширювати телепередачі на невеликих пластмасових носіях, розсилаючи їх поштою, щоб люди могли у будь-який момент подивитися улюблену передачу. В 1974 році на виставці в Чікаго компанія представила оптико-цифрову телевізійну машину для запису і відтворення, а через рік, влітку 1975-го, в лабораторію Рассела навідалися представники Philips і невисоко оцінили його роботу: "Вони сказали, що "це дуже добре для зберігання даних, але ви не можете пристосувати це для відео або аудіо", - згадував фізик. Через два місяці після екскурсії по лабораторії винахідника, Philips представила компакт-диск - практично точно такій же. Кінець кінцем, не тільки Philips, але і Sony, та інші компанії впритул зайнялися просуванням технології Рассела, не згадуючи його імені. Сам Рассел, втім, не монополізував права на технологію: "Важко сказати, чи зробили ці люди все самі, незалежно від мене. Адже у тому, що у двох або більше людей, що знаходяться у різних місцях, може народитися одна і та ж ідея, нічого незвичайного немає. Цілком можливо, ми працювали паралельно". В 1992 році Time Warner та інші виробники дисків подали на Optical Recording в суд, заплативши, кінець кінцем, 30 млн. дол. за порушення патентів, оскільки суд вирішив - у корпорації ексклюзивні права на технологію CD.

Проте, зі всіх цих грошей Расселл жодного разу не одержав ні центу, оскільки 26 патентів на "компакт-диск" належали його працедавцю, - Optical Recording. Чим зараз займається винахідник, що "породив" за своє життя більше 50 патентів, сказати складно. Останні згадки про нього в пресі датовані 2000 роком, коли 53-річний Расселл був удостоєний премії Vollum Award за видатний внесок у розвиток науки і техніки. інтерактивним.

Морозиво на паличці

Винахідник: Френк Епперсон

Насправді 11-річний Епперсон не тільки зробив своєрідну революцію в індустрії вуличного харчування, але і став автором першого в світі рецепту «фруктового льоду». За легендою, увечері хлопчик забув на ганку склянку з содовою (це було взимку), причому в склянці залишилася паличка, якою порошок розмішується у воді. 18 років потому, в 1923, Епперсон використав свою знахідку в бізнесі і відкрив торгівлю замороженим лимонадом. Ще через рік винахідник розбагатів на своїх «еппсіклах» (так вони тоді називалися) настільки, що провів невеликий ребрендинг, запатентував свій винахід і відкрив «Попсікл Корпорейшн». Після продажу патенту в 1928-му році Епперсон отримував відрахування з кожного проданого в США «попсікла»; до 1983-го, коли бренд купив найбільший в світі харчовий холдинг «Юнілевер», його ціна склала 155 млн дол.

Суперклей

Винахідник: Гаррі Кувер

За часів Другої світової американський хімік Кувер, який очолював дослідницьку групу в компанії «Істмен Кодак», займався розробкою надточних збройових прицілів із застосуванням ціанакрілової кислоти. З прицілами у нього нічого не вийшло, зате в ході одного з експериментів вся команда в буквальному сенсі «залипнула» в речовині, яку пізніше назвали суперклеєм. До 1958-го року клей був випущений в масовий обіг; протягом наступних декількох років Кувер брав участь в розробці і випуску ще 320 видів клею, в т.ч. клею для стягування ран і накладки хірургічних швів, а до моменту смерті вченого в 2011-му році, йому належало 460 патентів

Барвник мовеїн

Винахідник: Вільям Генрі Перкін

Ще один «невдаха» хімік, цього разу з Великобританії, кілька років наполегливо намагався знайти ліки від малярії. В 1856-му році досліди  привели його до винаходу першого в світі синтетичного барвника, і Перкін швидко запатентував свій винахід. Незабаром він відкрив фабрику недалеко від Лондону, і до 1862-го року пурпурний барвник набув такої популярності, що сама королева Вікторія красувалася в нарядах, пофарбованих мовеїном. І, незважаючи на те, що ажіотаж на барвник швидко зійшов нанівець, менш ніж за 10 років Перкін встиг заробити мільйони, в 60-ті продав фабрику і згодом повністю присвятив себе дослідженням.

Тефлон

Винахідник: Рой Планкет

Ще одне відкриття, здійснене завдяки забудькуватості і низьким нічним температурам. Американець Рой Планкетт експериментував з властивостями газів в ході розробки охолоджуючих речовин. Випадково залишивши на вулиці один із зразків, на ранок Планкетт виявив, що речовина затверділа і перетворилася на схожу на віск речовину. Подальші дослідження привели до того, що в 1945-му компанія, на яку працював Планкетт, запатентувала тефлон і почала використовувати його у виробництві сотень видів продуктів (від металевого посуду до кабельної ізоляції). На сьогоднішній день винахід приніс його автору і компанії-виробнику мільярди доларів; остання, до речі, займає 3-є місце у світовій рейтингу гравців хіміндустріі.

Пластик Бакеліт

Винахідник: Лео Хендрік Бакелан

Полімер Бакеліт широко використовується у виробництві побутової техніки, електроніки і посуду. Він не плавиться, погано проводить тепло, стійкий до подряпин, тиску, тертя і ударів, є непоганим ізолятором, легко обробляється і витримує температури до +300 С. Ці властивості дозволяють застосовувати Бакеліт практично скрізь - як у машинобудуванні і виробництві зброї, так і в електротехніці (телефони, праски, розетки, вимикачі, електролічильники) і виробництві побутових товарів (ручки ножів і сковорідок, шашки, шахи, сувеніри тощо).

Втім, спочатку бельгієць Бакелан шукав зовсім іншу речовина - замінник природної смоли шелак, яка використовувалася для виробництва лаків і фарб. Шелак також добре переносить зовнішній фізичний вплив, однак при цьому чудово горить. Отримавши Бакеліт, бельгійський винахідник вбив одразу двох зайців - знайшов те, що шукав, а заодно найцінніший полімер і перший в світі неплавкий пластик. У 1910-му Бакелан запатентував своє відкриття, створив компанію «Бакеліт Корпорейшн» і додав до свого і без того немаленького статку кілька десятків мільйонів доларів.

Вазелін

Винахідник: Роберт Чізбро

У 1859-му 22-річний хімік Чізбро приїхав до Пенсільванії, щоб спробувати свої сили в нафтовій індустрії. В один прекрасний у всіх сенсах день він виявив на дні нафтового відстійника липку речовину, яку нафтовики називали парафіном або «восковими пробками» і використовували для загоєння порізів і опіків. Заповзятливий Чізбро взяв зразок з собою, дослідив речовину і екстрагував з нього діючі компоненти. У 1872-му він запатентував вазелін і організував виробництво, до середини 1870-х відкрив офіси в Лондоні, Парижі та Барселоні, а в 1911-му заводи Чізбро працювали вже в десятках країн Європи та Африки. На той час, як в 1987-му компанію придбав все той же «Юнілевер», вона приносила більше 75 млн. доларів річного доходу.
Пластилін

Винахідник: Джозеф МакВікер

До того як стати однією з улюблених дитячих розваг, пластилін протягом 22 років використовувався як ... миючий засіб для шпалер. Однак у 1954-му невістка Джо МакВікера - співробітника фірми-виробника пластиліну - взяла шматок речовини в дитячий садок, де працювала вихователем, щоб показати його дітям. Пластилін викликав у малюків таке захоплення, що після розповіді невістки МакВікер тут же усвідомив його справжню комерційну цінність і подав ідею своєму керівництву. Відкривши в компанії власний цех, хімік додав до пластиліну різні фарбники і мигдальний ароматизатор, призначив ціну в 1,5 дол. за банку (при цьому продовжуючи торгувати «очищувачем для шпалер» за 0,34 дол) і за чотири роки збільшив прибуток компанії з 100 тисяч дол. до 3 млн. У 1960-му він відокремився від основної фірми і став власником власної фабрики; в 1964-му МакВікер продав виробництво і патент за 18 млн дол.

Стікери «пост-іт»

Винахідник: Артур Фрай

Божественне осяяння зійшло на Фрая недільним ранком 1973-го року, коли він співав у церковному хорі. Закладка з пісенника Фрая постійно випадала, тому співак збивався зі слів і був змушений заново шукати потрібну сторінку. І тоді він згадав семінар винахідника-пенсіонера Спенсера Сільвера, на якому побував кілька днів тому: Сільвер розповідав про те, що створив унікальну клейку речовина, але поки не знає, де знайти їй комерційне застосування. А Фрай знайшов. Правда, процес розробки, маркетингових досліджень і впровадження у виробництво зайняли майже 8 років, але результат, безумовно, вартий того. На сьогоднішній день близько 6 мільярдів блоків стікерів продається щорічно; компанія-виробник випускає близько 400 різних видів наклейок і блокнотів і продає їх більш ніж в 100 країнах по всьому світу.

Мікрохвильова піч

Винахідник: Персі Спенсер

Експериментуючи з приладом для виявлення ворожих літаків, американський інженер Персі Спенсер випадково розплавив шоколадний батончик у власній кишені. Вчений швидко зметикував, що виною тому стало мікрохвильове випромінювання, і продовжив досліджувати його властивості на інших продуктах харчування. У ході демонстрацій відкриття колегам вибухали яйця, готувався поп-корн і розігрівались хот-доги. До кінця 1940-х Спенсер запатентував мікрохвильову піч і дав добро на масове виробництво. У минулому році оборот компанії «Ретеон» - найбільшого підрядника Міноборони США і першого виробника мікрохвильових печей - склав 25 млрд дол.

Застібка-липучка

Винахідник: Джордж де Местраль

У 1941-му році, після ранкової пробіжки в невеликому швейцарському селі, вчений Джордж де Местраль довго і старанно віддирав квіти чортополоху від спортивних штанів. Зацікавившись властивостями цієї рослини, де Местраль вивчив квіти під мікроскопом і виявив, що їх здатність прилипати до різних тканин забезпечена сотнею мікроскопічних гачечків. Будучи підкованим в декількох наукових областях, де Местраль почав розробку нового кріпильного матеріалу, і через десять років у продажу з'явилися перші липучки. Втім, для того щоб завоювати споживчу популярність, винаходу швейцарця знадобилося ще майже 20 років: на початку 70-х липучки стали використовувати у виробництві костюмів для космонавтів НАСА, і тих пір продаж матеріалу почав рости швидкими темпами. За словами дружини покійного де Местраля, останні 30 років він жив і утримував сім'ю виключно на патентні відрахування від свого винаходу

250 вундеркіндів в Києві презентували свої винаходи. Український школяр-винахідник вже знайшов замовників на свою сенсорну дошку Школярі стали авторами пристрою, який допоможе незрячим людям самостійно ходити вулицею. А недужим на астму - дихати гірським повітрям, не виїжджаючи з міста. Наприклад, лікувальний апарат із гірським повітрям можна зробити компактнішим і продавати в аптеці. Водночас, розумники зізнаються, що їм потрібна більше підтримка в Україні, бо самим просувати свої ідеї важко.

Українські вищі навчальні заклади похвалилися власними винаходами на виставці в Дніпропетровську, Серед представлених ноу-хау - шапка з ліхтариками від гаймориту та облисіння, лабораторія, що підлітає на три кілометри вгору, та навіть майонез, що лікує. Головний екзамен приймає бізнес, який вирішує, чи платити гроші за вітчизняні наукові розробки. Винахідник із Харкова Анатолій Коробов продемонстрував червону шапку, що світиться зсередини різнокольоровими лампочками - це апарат для світлотерапії. Автор стверджує, що півгодини в такому головному уборі на день позбавить безлічі хвороб. Анатолій Коробов розповів, що даний апарат використовується для лікування хвороб головного мозку, таких як інсульт, хвороба Альцгеймера, хвороба Паркінсона. Лікувальний ефект здійснюється завдяки відновленню мікроциркуляції крові під впливом світла.

 А луганські вчені створили корисний майонез із морепродуктів, який містить усі необхідні макро- та мікроелементи, вітаміни і при цьому низькокалорійний. Вчені Дніпропетровського національного університету розробили унікальний матеріал для одягу, який захищатиме людей від опромінення і на атомних станціях, і у звичайних рентгенкабінетах. За словами винахідників, оператор-ремонтник за 3-4 хвилини отримує річну дозу опромінення, а в цьому диво-костюмі зможе працювати 40-45 хвилин. Харківські вчені представили мультиротор - безпілотний апарат вміє шпигувати, розпилювати добрива, вимірювати рівень радіації й навіть відтворювати об'ємні моделі пам'яток.

 Викладач інформатики з Дніпропетровського ліцею Євген Мотурнак нещодавно переміг у конкурсі компанії Microsoft, обійшовши 50 конкурентів з Європи. Мотурнаку вдалося підкорити експертів IT-гіганта, створивши програму, що дозволяє школярам моделювати електричні схеми. Український школяр втер усім носа у престижному конкурсі Google Це дозволить юним фізикам спочатку створити безпомилковий ланцюг постійного струму, а потім вже приступати до його складання в реальності на лабораторних роботах, пише газета "Сегодня". "Людина може сама набирати будь-які схеми, змінювати параметри всіх елементів і візуально бачити, як змінюється сила струму, напруга тощо", - розповідає Мотурнак. За його словами, якщо учень помиляється і пускає більшу кількість струму, ніж потрібно, то перегорає певний елемент. На екрані над ним починає розвиватися димок, і вискакує пояснення, що вийшло з ладу і чому.   За українцями в соцмережах шпигують злодії, спецслужби і роботодавці Там є також вбудована система маленької довідки - можна на екрані доторкнутися до кожного з елементів ланцюга, і відразу ж спливе рядок довідки, в якій пояснюється, що це за елемент і для чого він необхідний. Мотурнак наголошує, що програма розроблена для смартфонів, інтерактивних дошок і сенсорних планшетів. Над своїм дітищем Євген працював недовго: два тижні придумував концепцію програми, а розробив всього за 21 годину на фіналі випробувань в Лондоні. Найближчим часом його розробка з'явиться в інтернет-магазині додатків Microsoft. Спеціалістів компанії Microsoft настільки вразила розробка Євгена, що вони навіть запропонували йому стати інноваційним вчителем - проводити семінари і друкувати свої публікації. Проте, водночас, Міносвіти поки не висловило бажання впровадити розробку дніпропетровця в Україні.
ВЕДУЧА: Мабуть, першим “винахідником-раціоналізатором можна вважати прадавню мавпу, яка взяла до лап уламок гілки й дотягнулась ним до того-таки яблука (а може, й до помаранча або до банана — хтозна), що росло занадто високо. Результат мавпі явно сподобався, і примат більше не випускав підібрану гілку з лап замість того, аби вона спокійно собі трухлявіла у купі лісового сміття. Інші мавпи цей результат швиденько змавпували... Наслідки відомі: прадавня зграя мавпочок перетворилися на товариство давніх людей, озброєних палками-копалками та дубинками для полювання. Одним словом, почався розвиток цивілізації.

«Відкриття відбувається не коли падає зріле яблуко, а, коли падає яблуко на зрілу голову»

— Євген Кащеєв

 

«Відкриттів багато, і тому причина — Блискучий геній і порожня кишеня»

— Д. Байрон

 

ВЕДУЧА: Авіапауза. А зараз ми спробуємо відчути себе

авіавинахідииками. І зробити з бумаги літак майбутнього. ( виготовити і запустити літак)

ВЕДУЧА: Наступний крок людство зробило, мабуть, завдяки одвічному рушієві прогресу — війні. Коли одне плем’я нападало на інше, чим оборонялося перше плем’я? Точно: за відсутністю іншого — згаданими вище палками-копалками і дубинками. Не секрет, що зброя як така народилася зі знарядь праці. Варто лише згадати “бойові коси”, “бойові топори”, або “бойові ціпи”. З іншого боку, шаблі та мечі народилися зі звичайного ножа, кистені, морґенштерни та нунчаки є модифікаціями ціпа, тризуб — сільськогосподарських вил і т.ін. Так що коли якісь маленькі бешкетники лупцюють одне одного по голові подушками чи портфелями, варто замислитися: а чи не призведе це рано чи пізно до появи невідомих досі видів зброї — “бойових подушок” чи “бойових портфелів”?..

ВЕДУЧА: Пауза ( запрошуються дві команди. По черзі назвати якомога більше предметів побутової техніки. Перемагає команда яка назве більше побутової техніки)

ВЕДУЧА: А ми продовжуємо екскурсію в історію винаходів .3 побутових речей іноді робили не наступальну зброю, а засоби оборони. Відомо, що гусити і їхні послідовники — таборити, винайшли оригінальну тактику ведення оборонного бою: при загрозі нападу вони ставили вози у коло й обстрілювали супротивника з-за “стін” імпровізованої круглої “фортеці”. Згодом цю ж тактику скопіювали американські підкорювачі Дикого Заходу.

ВЕДУЧА: Пауза ( закритими очима, на дотик впізнати інструменти. Пласкогубці, молоток, викрутка і т.д.)

ВЕДУЧА : Втім, не завжди побутові предмети перетворювались на ту чи іншу зброю — іноді бувало навпаки. Наприклад, це стосується винайдення деяких звичних для нас столових приборів. Відомо, що у середньовіччі м’ясо їли руками за допомогою кинджалів. Так тривало, доки знаменитий кардинал Ришельє, котрий небезпідставно побоювався замахів на своє життя, не звелів серверувати стіл спеціальними тупими ножиками із закругленими кінчиками, а заодно і зменшеними подобами вил — виделками. Із Франції ця мода розійшлася по всьому світу. Так колишню зброю стали застосовувати у цілковито мирних цілях... От який вдалий приклад конверсії!              +

ВЕДУЧА: Авіавинахідииками ми уже були а зараз спробуємо винайти корабель майбутнього (діти з бумаги роблять корабель)

ВЕДУЧА: Але ХУІІІ-ХІХ століття виглядати у порівнянні з новітніми часами просто як “квіточки”, бо справжні “ягідки” синтезування довелося “збирати” у XX віці. Особливо, коли на сцену технічного прогресу вступили мініатюрні моторчики, датчики та різна електроніка.

Ну, хто зараз не знає про механічну щітку “для лінивих”, що сама чистить зуби?! Але цим “електронізація” звичних предметів далеко не обмежується.

ВЕДУЧА: Автопауза.

ГОНКИ

Викликаються два водії. До двох дитячих машинок прив'язуються довгі нитки, а на кінці прив'язуються олівці. По команді ведучого гравці починають їх змотувати. Виграє найшвидший водій, чия машинка швидше прийде              до              фінішу.

ВЕДУЧА: Один з широковідомих способів удосконалення речей полягає в тому, щоб прилаштувати до них звичайну ручку. Наприклад, відомі домашні капці з ручками — ними значно легше вбивати тарганів, ніж капцями без ручок. Крім того, знайшовся “раціоналізатор”, котрий запропонував оснащувати спеціальними вушками... монети й купюри: мовляв, таким чином гроші можна нанизувати на ниточку і прив’язувати до гаманця, аби вони не випали звідти, або їх не витягнули злодії. Хоча як бути із загрозою втрати гаманця разом з усіма “підшитими” грішми?..

ВЕДУЧА: Технічна пауза ( закрутити дюбеля на швидкість)

ВЕДУЧА: Зовсім особлива стаття — транспортні засоби. Загальновідомим є вираз “винайти велосипед”, а от що можна сказати про спроби удосконалити його? Між іншим, хтось таки додумався почепити на нього... вітрило! Це теж для лінивих: бо педалі ж не треба крутити. А от як гасати “під вітрилом” міськими вуличками, як перекладати галси і ходити курсом бейдевінд, автор “двоколісного паруснику” чомусь не подумав.

ВЕДУЧА: Інший приклад стосується універсальних транспортних засобів. Найперше вони народилися у головах казкарів — згадайте історії різних народів про летючий корабель. На “технічний” рівень її підніс французький письменник Жуль Верн: один з його героїв, Робур- Завойовник побудував автомобіль, який при потребі також міг плавати або літати. Але реально виявилось, що амфібія — штука дорога, а от їздить все ж таки гірше за звичайні автомобілі та плаває гірше за кораблі. Тож всюдиходи-амфібії знайшли обмежене застосування — головним чином, як універсальні бойові машини, що можуть долати складну пересічену місцевість. Що ж до летючості, з цим взагалі було кепсько: танки занадто важкі для цього. Хоча, з іншого боку, перед II світовою війною радянські конструктори всерйоз (і небезуспішно!) займалися створенням летючого танка, який самостійно “пурхав” на певну відстань, а скинувши по приземленні оперення, знов перетворювався на звичайний танк.

ВЕДУЧА: Та людська думка нездатна стояти на місці, отже час від часу з’являються відомості про нові  винаходи.

 ВЕДУЧА: Але справжнім вінцем сучасного універсалізму став усе ж персональний комп’ютер. Давно минули часи, коли ЕОМ вміли лише рахувати із шаленою швидкістю. Теперішній ПК — це друкарська машинка, гігантська бібліотека, потужний засіб комунікації, поліграфічний, музичний та відеоцентр, графічна станція та бозна що іще. І все це — на базі однієї-єдиної “залізяки” в залежності від набору стандартних елементів і “пришитих” програм.

От до чого довів нас прогрес...

 ВЕДУЧА: А на завершення хочу усім Вам побажати багато нових творчих ідей, які ви втілете на гуртках у яких навчаєтесь, а допоможуть Вам професійні керівники гуртків КЗ ТМР «СЮТ».