Дізнайтеся з додаткових джерел/пригадайте, що таке Реформація. Коли і з яких причин вона розпочалася в Європі? Які зміни вона спричинила в політичному та культурному житті європейських країн?У ХVІ ст. православна церква перебувала у скрутному становищі. Після падіння Константинополя в 1453 р. православні патріархи потрапили в політичну залежність від Османської імперії. Землі України майже не відчували духовного впливу й підтримки центру світового православ’я. Водночас проголошений у 1589 р. Патріархом московський митрополит претендував на роль духовного лідера православних. Це непокоїло українських церковних діячів.
У православних Речі Посполитої посилювалося відчуття меншовартості власної церкви. І справа була не тільки в тиску католицтва — православна церква мала значні внутрішні проблеми. Першою з них було право патронату світських володарів. Представники шляхетського стану за власний кошт утримували церкву, вони впливали на всі церковні справи аж до призначення священників і єпископів. Інша проблема полягала в низькому освітньому рівні православного духівництва: частина священників була неписьменною, вони не могли скласти конкуренцію освіченим католицьким богословам.
Реформація і контрреформація в УкраїніУ 30–40-х роках XVI ст. Реформація досягла теренів Речі Посполитої. Протестантами ставали переважно представники шляхти і магнатських родів. Хоч Реформація виникла в лоні католицької церкви, відколовши від неї значну частину вірян, вона послужила водночас поштовхом для оновлення православної церкви.
Слідом за Реформацією на землях Речі Посполитої поширилася Контрреформація — реакція католицької церкви на загрозу, яка виникла. Головними засобами боротьби з протестантизмом католики обрали освіту, церковну проповідь, розповсюдження книжок. На теренах Речі Посполитої активно діяв орден єзуїтів. Створені ним єзуїтські колегіуми давали найкращу на той час освіту, поєднуючи її з католицьким вихованням учнів. На українських землях були створені 13 таких колегіумів, зокрема у Львові, Луцьку, Перемишлі та Кам’янці.
Православні братства. Книговидання. Василь-Костянтин Острозький. Вплив Реформації спричинив те, що православні міщани за зразком протестантських самоврядних громад почали створювати братства. Перше братство було засноване в 1542 р. у Львові. Невдовзі вони з’явилися і в інших містах. Братства підтримували православних ремісників і торговців, займалися доброчинністю, утримували православні храми. Особливим напрямом їхньої діяльності була освіта. У 1585 р. створена братська школа у Львові, при ній заснована друкарня. Освіта в братських школах була організована за європейським зразком і спиралася на вивчення «семи вільних мистецтв», до яких зазвичай додавалися грецька і церковнослов’янська мови.
Самоврядні братства набули великої ваги. Найбільші з них домоглися права ставропігії — прямого підпорядкування константинопольському патріарху. Так вони стали не просто незалежними від місцевих єпископів і духівництва, а намагалися встановити свій контроль над церковними справами. Це спричинило загострення відносин між братствами та православними ієрархами. Захисниками православної віри були не тільки міщани, а й шляхта, яка на Волині та Київщині була переважно православною. Найяскравішою постаттю серед оборонців православ’я був князь Василь-Костянтин Острозький.
Через два роки на запрошення князя В.-К. Острозького до Острога переїхав Іван Федорович. У 1581 р. він видав «Острозьку Біблію» — перше у світі друковане Святе Письмо слов’янською мовою. Князь В.-К. Острозький просував ідею переведення центру патріархату з османського Константинополя до православного Острога. План не був реалізований, але він свідчив про великі амбіції українських магнатів.
Виникнення ідеї церковної унії. Полемічна література. Незважаючи на те, що розкол у християнській церкві тривав з ХІ ст., в обох церквах завжди були прихильники відновлення єдності християнства. Ще в 1439 р. у Флоренції було зроблено спробу відновити єдність християнських церков під владою Папи Римського — проголошено Флорентійську унію. Але насправді ця унія так і не відбулася через глибокі суперечності між церквами. Наприкінці XVI ст. ідея унії християнських церков знову ожила. Ідея церковної унії сприяла розвиткові полемічної літератури. У 1577 р. побачив світ трактат єзуїта Петра Скарги «Про єдність Божої Церкви під одним пастирем». У трактаті П. Скарга вказував на необхідність унії православної та католицької церков у Речі Посполитій.