Нелегке життя Чарльз Діккенс — один із найвидатніших письменників Англії XIX століття. Народився в передмісті Портсмута Лендпорті в родині дрібного службовця. В дитинстві захоплювався театром, літературою, улюбленими книжками Чарльза були “Робінзон Крузо” і “Дон Кіхот”, з величезним задоволенням навчався в школі. Але дитинство Діккенса було зруйноване банкрутством та арештом батька. З десяти років хлопчик змушений був працювати, щоб заробляти на прожиток своєї сім'ї. Про 12-16- годинну працю на лондонській фабриці вакси, де Чарльз наклеював ярлики, він згадував із жахом і смутком. Дорослий Діккенс на все своє життя зберіг почуття жалю до бідняків, співчував їм і допомагав чим міг. Своєю літературною діяльністю Чарльз Діккенс прагнув привернути увагу суспільства до жахливої несправедливості, до знедолених. Діккенс дуже любив різдвяні свята. Він бачив у них прояв природної доброти та життєлюбства народу, простих, але щирих веселощів, без яких життя бідняків було б ще злиденнішим і сумніщим.
Різдвяне оповідання – літературний жанр, що відноситься до календарної літератури і має певні особливості. Воно містить морально-християнську ідею, підкреслює цінність людського життя, теплих відносин між людьми, стверджує необхідність милосердя та співчуття, закликає допомагати знедоленим. Дія різдвяного оповідання приурочена до різдвяних свят та відбувається протягом однієї різдвяної ночі; з героєм твору відбуваються дива; оповідання має щасливий фінал. Саме Ч. Діккенса вважають засновником жанру. Ці радісні дні – дні милосердя, доброти, всепрощення. Це єдині дні в усьому календарі, коли люди, неначе з мовчазної згоди вільно розкривають одне одному свої серця. Чарльз Діккенс Різдвяні оповідання Ч. Діккенса
Різдвяні оповідання Ч. Діккенса Виникнення цих повістей має свою історію. У лютому 1843 року вчений - економіст Сміт, представник передової англійської інтелігенції, член державної комісії з питань дитячої праці, попросив Діккенса як письменника, який мав всенародну популярність та повагу, виступити в пресі за проведення закону про обмеження робочого дня на заводах і фабриках. Він повідомив Діккенсу страшні факти про дикі умови праці фабричних робітників і зокрема факти про експлуатацію дітей на промислових підприємствах. Письменник повністю поділяв погляди Сміта та його прогресивних однодумців і погодився виступити з протестом проти експлуатації дітей. Він сам працював на фабриці й добре знав, про що йдеться. У 40-і роки XIX століття Діккенсом було видано дві різдвяні повісті (всього їх створено письменником близько двох десятків): «Різдвяна пісня в прозі» (1843) та «Дзвони» (1844). Вони виходили окремими книжками до Різдва, у кінці грудня.
Чому “пісня в прозі”? Різдво це день народження Боголюдини. Різдво — це свято, гідне оспівування, тому що воно пов'язане з добром, милосердям, це родинне свято, що об'єднує людей. А про такі речі краще співати, ніж говорити просто. Але в житті Скруджа немає ніякої мрії, нічого доброго — лише сіра буденна проза. Тож, можливо, твір називається так тому, що розповідає про перетворення життя героя з прози на пісню завдяки Різдву. Твір складається з п'яти частин, розділів, які автор називає строфами, як і належить жанру пісні.
Містичний дух Різдва у віруваннях українців На Святвечір і Різдво старенькі дають молодшим настанови і пильнують, щоб все було зроблено, як слід. Вони знають, що від належного виконання традицій залежить доля всієї родини. Вірили у присутність душ померлих предків. 2. Вірили, що солом’яні «павуки» та часник відганяють нечисть. Напередодні Різдва потойбічних гостей належало вшанувати і почастувати, адже від них залежало благополуччя родини на цілий рік. Цієї ночі чорт в подобі тварини чи людини міг перестріти зустрічного в лісі, на роздоріжжі, переслідувати вулицею та навіть потрапити до домівки. Для захисту оселі від нечисті на кути столу клали зубчики часнику , клали під стіл сокиру, ніж, серп та інші гострі металеві предмети, розвішували солом'яних ''павуків'', обкурювали все господарство ладаном та окроплювали свяченою водою. Галичани вірили, що в цю ніч тварини розмовляють і можуть поскаржитися Богу на господаря, тому господарі щедро їх годували. 3. Вірили, що на Різдво можна дізнатися майбутнє та покращити здоров’я.
— Різдвяна історія Діккенса схожа на казку зі щасливим кінцем. Як і кожна казка, вона має свій підтекст. Письменник нагадує людям, що часто у своїх нещастях винні вони самі, у їхніх руках змінити життя на краще, жити у мирі і злагоді, бути добрими і милосердними. Потрібно хоча б іноді аналізувати свої вчинки, і тоді стануть зрозумілими помилки, які треба виправляти завжди вчасно. Так думав письменник, який бажав бачити всіх людей щасливими. Дехто вважає, що його мрії були ілюзорними, та все ж він змушував людей замислитися над власним життям.