«Часи пройшли, роки минули, та ми героїв не забули»

Сценарій заходу присвячений 75-річниці визволення

України від німецько-фашистських загарбників

«Часи пройшли, роки минули, та ми героїв не забули»

Час проведення: 23.04.2020р. о 15.00

Місце проведення : ЦДЮТ «Сонях»

Звучить музичний фон (пісні  воєнних років)

Ведуча1 : Гуде дзвін і не дає спокою людській пам'яті. Бо хіба можна забути

найдорожчу тобі людину - батька чи брата, хіба не промайне спогад про друга чи далекого родича, всіх, хто не повернувся з війни!

Доки світанками сонце стає,

А на калині зозуля кує –

Пам’ять людська не забуде вовік,

Мук закатованих попелу крик.

Ведуча2 : Дорогі земляки, вельмишановні ветерани, гості, вихованці, педагоги!

75 років минуло відтоді, як Україну було визволено від німецько - фашистських загарбників.             

Та мужність, відвагу, терпіння, волю, які виявили воїни Великої Вітчизняної Війни та зараз, ті величезні жертви, незабутні втрати, що причиняє нам війна, забути неможливо.

Ведуча1 : Пам'яте, стій, зупинись на хвилину

                Серце, замри...

                Це потрібно не мертвим.

                Це потрібно живим!

Худ. Номер 1

Ведуча2 : Сплять навічно воїни-солдати,

                Чиїсь батьки, чиїсь брати и сини,

                 їм не судилось весен зустрічати,

                Тих, що стрічаємо ми після війни.

Ведуча 1:  Назавжди будуть в пам’яті народній

                   Всіх цих полеглих мужні імена,

                   Хто бився з ворогом у тій безодні,

                   Кому життя урвала та війна.

Тож сьогодні ми схиляємо голови перед світлою пам’ятю тих, хто віддав своє життя за свободу нашої держави.

Дорогі друзі, вшануймо пам’ять героїв хвилиною мовчання.

(Хвилина мовчання)

Ведуча : Україно моя, ти згадай ті роки!

  І     всіх хто загинув тоді, пом’яни.

                Всіх, хто видстоював мир нам і спокій,

                Щоб ми не знали лихоліть війни.

Худ номер2

 Ведуча : Час вириває з наших рядів свідків тих буремних років - ветеранів.

Більшість присутніх знають про війну з кінофільмів, літератури, розповідей, навіть не батьків а дідів та бабусь, так чому ж ми кожного року збираємось і йдемо до монументів слави, братських могил ?..             

Ведуча : Пам’ять про велику війну і Велику Перемогу веде нас. Вона живе в нас генетично, бо перейшла нам у спадок, як колір очей і риси обличчя переходять від батьків дітям і онукам.

Визволення України від німецьких окупантів ввібрало в себе два найсильніших людських почуття: невимовну тугу про тих, хто вже ніколи не повернеться з бою і радість за

величний дар від воїнів-визволителів - мирне життя для теперішніх і прийдешніх поколінь. Магічну силу має слово «МИР»! Безмежні крила має наша уява, наша мрія, наша воля до миру: їй не дасть заснути пам'ять, завжди жива і немеркнуча.

Худ. Номер.

Ведуча : Сьогоднішній день для людей сильних духом і з чистою совістю, котрі не шкодували життя для перемоги над ненависним ворогом. Своєю хоробрістю і героїзмом, відвагою та безмежною любов’ю до Батьківщини ви всьому світові довели, що Україна ніколи не скориться загарбникам. Сьогодні ми низько схиляємо голови перед світлою , пам’яттю тих, хто, нехтуючи смерть, зупинив фашистську навалу ціною власного життя. Ми складаємо глибоку пошану всім, хто відстоював перемогу в жорстоких боях і самовіддано трудився в тилу.

1. За мужнінь

2 За відвагу

 3. За любов!

4.3а вірність слова

5. За Батьківщину! 

6. За мирне небо

7. За пролиту кров 

8. За щастя матері

9.3а сміх дзвінкий дитини!

РАЗОМ: Доземний вам уклін і вічна пам'ять

Ведуча : Ми пам'ятаємо вас. І через гони літ

 Ми будемо за вас свій отчий край любити

І на землі своїй лишати добрий слід.

Ніхто не зупинить історії хід.

Будує свій дім Україна.

І стверджує нині і захід, і схід,

 що ми є велика родина.

Любіть Україну, вона в нас одна,

Другої немає й не буде, Любіть Україну,

як матір, щодня, тоді вона й нас не забуде.

Любіть Україну, всім серцем любіть.

 Священну матір – Україну.

Як предки великі її бороніть. Кохайте її до загину.