Часопростір роману Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» як домінанта внутрішньої структури першого в українській літературі соціально-психологічного р

 Урок № 6 - 7

Тема. Часопростір  роману Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» як домінанта внутрішньої структури першого в українській літературі соціально-психологічного роману.    

  Мета:  (слайд 2)

 Навчальна:

розкрити  світоглядні позиції  письменника в умовах посилення визвольного руху в країні, вплив традицій Т. Шевченка, Марка Вовчка, передової російської та західноєвропейської літератури на розвиток таланту митця; розкрити своєрідність композиції та багатоплановість сюжету роману, проблематику, естетичну культуру, поглибити вивчення про образ-характер та психологічні аспекти характеротворення персонажів у художньому творі.

Розвиваюча :

розвивати уміння аналізувати історичні події, літературну спадщину письменника.

Виховна:

виховувати в учнів любов і повагу до минулого України, почуття патріотизму, гідності людини вільної держави.

Очікувані результати:

учні вміють аналізувати твір і визначати особливості композиційної будови, виділяючи часопростір роману як основу внутрішньої будови твору; засвоюють поняття соціально-психологічний роман; визначають непересічність та актуальність проблем, зазначених у творі; вміють зіставляти, аналізувати літературознавчі поняття, історичні події, внутрішній психологізм героїв твору.

Обладнання:

тексти роману, підручник, презентація, картки.

Тип уроку:

 Урок закріплення та засвоєння  знань, умінь та навичок. Бінарний урок з використанням інтерактивної технології  кооперативного навчання робота в групах.

Хід уроку

1. Організаційний момент

Учитель перевіряє готовність учнів до роботи за групами, нагадує хронометраж та правила роботи в групах.

    II. Актуалізація опорних знань:

Клас розподілився на групи і керівник кожної з груп отримав випереджальне завдання, організував роботу в групі, звітував про хід роботи та отримував робочі консультації. Отже, групи працювали за такими напрямками:

          1 група – Біографи    (слайд 3)

Завдання, поставлені перед учасниками групи:

-проаналізувати ті факти з життя Панаса Мирного, що допомагають  розкрити формування світогляду письменника в умовах посилення визвольного руху в країні;

-дослідити життєву першооснову, покладену автором в основу твору;

-історія друку роману(видання в Женеві);

простежити зв’язок трьох «зламних періодів»( історичний процес  від закріпачення до «голодної волі», світоглядні позиції народу кінця ХІХ – початку ХХ століття; актуальність прочитання роману сьогодні)

         2 група – Літературознавці    (слайд 4)

Завдання:

-проаналізувати композицію твору в усій її багатогранності;

-пояснити  заглиблення автора в дослідження процесу виникнення «пропащої сили» і як наслідок, простежити історію переродження нарису спочатку в повість, а потім і в роман;

-зробити ідейно-тематичний аналіз роману;

-дослідити сюжетні лінії;

- показати взаємозв’язок зубожілості життя селян і зубожілості духовної;

-визначити проблематику твору.

         3 група – Історики             (слайд 5) 

Завдання:

-пояснити унеможливленість друку роману на Україні і його друк в Женеві (Емський указ, Валуєвський циркуляр);

-нагадати  історичні етапи  від закріпачення до реформи 1861 року;

-показати підвалини формування національного характеру (кінець 19-поч.20 ст.) і вмотивувати вихід роману без головного позитивного героя;

-проаналізувати сучасність роману в XXI ст.;

-окреслити проблему русифікації;

 -дослідити причини моральної деградації, пристосуванства;

 -показати, які історичні події вплинули на зміст роману.

ІII. Мотивація навчальної діяльності школярів.

Оголошення теми й мети уроку         

       Слово вчителя української мови та літератури:

           Про що ж прочитаний нами роман Панаса Мирного та Івана Білика? Про нищення історичної пам'яті, про важке ярмо на шиї українського народу, про несправедливість і жорстокість суспільства, яке нехтує всіма нормами моралі, породжує моральних калік – «пропащу силу». Роман викликає в нас роздуми не тільки над питаннями, пов'язаними з нашою історією, а й над загальнолюдськими, вічними: гріх і спокута, зло і добро, жорстокість і милосердя. Чому Панас  Мирний створив саме соціально-психологічний роман?  Чому автор написав роман, де центральний образ – не герой, борець і взірець для наслідування?Хто ж такий Чіпка Варениченко? Чи можна його назвати бунтарем проти соціального ладу, протестантом?

Слово вчителя історії:

       Говорячи про творчість Панаса Мирного, неможливо не згадати про епоху, в якій творив письменник. Сократ колись сказав: «Не дай нам Бог жить в эпоху перемен».

       Реформа 1861 року та її наслідки привернули особливу увагу Панаса Мирного. Тліюча атмосфера кріпацької дійсності спонукала письменника до викриття її антигуманної суті, виняткової жорстокості.

      Найважливішим для себе Панас Мирний вважав змалювання в художній літературі пореформеної доби – «голодної волі» для селянства. Коли ніби-то особисто всі вільні, але економічно – ні. Такі соціальні умови руйнують особистість, перетворюють на «пропащу силу» чесних і непересічних людей. Сьогодні нам треба буде разом відповісти на питання, як використав автор життєвий матеріал в своєму романі. Чи є роман сьогодні актуальним і чому?Чи є зараз у суспільстві проблеми, які окреслював у своєму творі Панас Мирний?

       IV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

Робота в групах.

               1 сторінка – Біографи

Літературні інтереси Панаса Мирного тісно поєднувалися з його громадською діяльністю. Ще за молодих років він був зв'язаний з революційним визвольним рухом, з 1875 року брав участь у нелегальній роботі революційного гуртка «Унія», який був утворений у Полтаві; під час обшуку в нього були знайдені заборонені політичні видання. Підтримував Мирний тісні зв'язки з багатьма діячами української культури — Лисенком, Старицьким, Карпенком-Карим, Кропивницьким, Коцюбинським, Лесею Українкою, Заньковецькою, Білиловським, Жарком. Як член комісії міської думи він бере активну участь у спорудженні пам'ятника І. Котляревському в Полтаві. Особливо посилюється громадська діяльність Панаса Мирного напередодні і в період першої російської революції. Він виступає з відозвами, в яких закликає до єднання всіх прогресивних сил у боротьбі за свободу й рівноправність жінок, співробітничає в журналі «Рідний край», що 1905 року почав видаватися в Полтаві, у ряді своїх творів («До сучасної музи», «Сон», «До братів-засланців») відгукується на революційні події.

Коли 1914 року було заборонено вшанування пам'яті Шевченка, письменник у відозві, написаній з цього приводу, висловлює глибокий протест і обурення ганебними діями царизму. Не дивно, що в 1915р. поліція розшукує «політично підозрілу особу» Панаса Мирного.

В зв'язку з тим, що письменник, не бажаючи ускладнювати свої службові стосунки, весь час конспірувався, його особа для широких кіл читачів та, як бачимо, і для офіційних властей була таємницею. Та справа ще й в тому, що Панас Мирний, як людина виключної скромності, вважав, що треба дбати не за популярність своєї особи, а за працю на користь народові. Вже незадовго до смерті в листі до знайомого І. Зубковського він просить не розкривати його псевдоніма: «Хотя многие мои знакомые знают, кто такой Панас Мирный, но я за жизни своей не хотел бы рекламировать своей фамилии, серьезно считая себя недостойным тех прославлений, какие создались вокруг имени Мирного»

Після встановлення Радянської влади на Україні Мирний, незважаючи на свій похилий вік, іде працювати в Полтавський губфінвідділ.

Вночі з 19 на 20 січня 1920 р. стався крововилив у мозок, а 28 січня письменника не стало. Поховано його в Полтаві. Згідно з постановою уряду Української РСР в будинку, де жив письменник з 1903 року, утворено літературно-меморіальний музей. У 1951 році в Полтаві урочисто відкрито пам'ятник письменникові.

Щодо службової діяльності, то з ранньої юності і до останніх років життя довелося Панасові Рудченку тягнути лямку чиновницької служби. Розпочалася його праця в канцеляріях Гадяча, Прилук, Миргорода. Невеселим було життя юнака в провінційних містечках тодішньої Полтавської губернії. Одноманітна, нецікава праця, рабське плазування нижчих чиновників перед вищими, зневажання гідності простої людини чиновницькою «братією» — такою була «клята» дійсність, що оточувала майбутнього письменника.

З 1871 року до самої смерті Рудченко живе й працює в Полтаві, обіймаючи різні посади в губернському скарбництві, а згодом у казенній палаті. Починаючи з найнижчої посади 14 рангу, він дослужився до 2 рангу,був дійсним статським радником, що дорівнювало військовому званню генерала. Він намагається не поступатися своїм принципами й переконаннями при виконанні найскладніших доручень.

За родом своєї діяльності Панас Мирний на початку службової кар’єри багато подорожував, охоче спілкувався з простими людьми і завжди занотовував почуте.

 В основу роману «Хіба……» покладено факти живої дійсності, почута письменником від візника розповідь про полтавського розбійника Василя Гнидку. Під враженням цієї розповіді письменник написав нарис «Подорож з Полтави до Гадяча» (навесні 1872 р.)..)      

 Влітку 1872 р. Панас Мирний пише першу редакцію повісті «Чіпка». Прочитавши цей твір Іван Рудченко (Білик), брат письменника, відомий літературний критик і публіцист зробив ряд зауважень і подав  змістовні поради.

1873 р. – з-під пера письменника виходить друга редакція повісті.

Згодом були ще 4-ри редакції. Над 4-ою і 5-ою автор працював разом з

І. Біликом.       (слайд 6)

1874 р. – написано 4-ту редакцію. Вона мала назву «Пропаща сила», складалася з 4-ох частин.1875 р. – твір було закінчено, і його назвали «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Отже, нарис поступово переріс у роман, Проте Емський указ і Валуєвський циркуляр унеможливили його друкування в Україні. Тому твір уперше побачив світ 1880 році в Женеві. Він вийшов під двома прізвищами Панас Мирний та Іван Білик. У 1887 році роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні? Опубліковано у Львові, 1903 році – під назвою «Пропаща сила» - в журналі «Киевская старина». (слайд 7)

Панас Мирний змінив назву на «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». У співавторстві з братом роман було закінчено в 1875р. і подано до цензури. Цензура викреслила окремі  місця, але роман і після цього не був надрукований, бо вийшов царський указ 1876р. про заборону друкувати книжки українською мовою. Тільки у 1880р. роман уперше був надрукований у Женеві.        

2сторінка – Літературознавці:

Жанр, тема, ідея, проблематика роману.

За жанром це соціально-психологічний роман.     (слайд 8)

Роман – прозовий твір великого обсягу, в якому життя людей розкривається на тлі історичних або соціально вагомих обставин.

Соціально-психологічний роман – це такий роман, в якому суспільно значущі події і соціальні процеси передаються шляхом розкриття психології героїв, їх думок, прагнень і переживань.

Основні риси жанру соціально психологічного роману:

а) зображення людини в складних формах життєвого процесу;

б) багатоплановість сюжету

в) охоплення долі ряду дійових осіб;

г) великий обсяг.

Нарис – невеликий прозовий художньо-публіцистичний твір, в якому автор зображує взяті з життя факти, події людей.

Тема – зображення життя та боротьби українського селянства проти соціального гноблення, зокрема кріпосництва та його залишків, напередодні і під час реформи 1861 року.

Ідея – осуд Нечипора, як знищення самим у собі особистості, «пропащої сили», викриття й заперечення його філософії «розбишацької правди». Головна тема – розкриття всієї складності соціальних причин, що породили стихійного протестанта, визначили характер гнівного бунтаря і месника за кривди, які терпить народ від зграї гнобителів. Звучить ідея гибелі людей (кращих), які гинуть як жертви соціальної несправедливості – стають «пропащою силою» (друга назва роману). В романі викрито залишки кріпацтва, показано цілковиту безправність селянства та тяжке життя бідноти в місті.  (слайд 9)

 Композиція. Сюжет.  Події в романі розгортаються кількома сюжетними лініями:

життя, боротьба і шукання соціальної справедливості Чіпки; життєвий шлях Максима Ґудзя, змалювання його морального занепаду: зображення процесу закріпачення, кріпосницького свавілля, царської реформи і народних рухів проти гноблення на всіх етапах розвитку села Пісок. Важливими є також менші сюжетні лінії: історія династії панів Польських. життєвий шлях товариша Чіпки Грицька, матері Чіпки Мотрі, дружини Галі.

 Проблематика роману.       (слайд 10)

Центральна проблема – проблема «пропащої сили».

1). Народна мораль.

2). Батьки і діти.

3). Добро і зло.

4). Земля і достаток.

5). Кріпацька неволя.

6). «Пропаща сила».

7). Становище жінки в сім’ї.

8). Любов і сімейне щастя.

3. Композиція твору.

Роман складається з чотирьох частин,  куди входить 30 розділів. Їх умовно можна назвати:

1. Дитинство і юність Чіпки.

2. Сторічна історія села Піски.

3. Складна доля селянина-бунтаря.

4. Трагедія Чіпки.

4. Сюжетні лінії роману.

У романі є основні та другорядні сюжетні лінії.

Основні сюжетні лінії:

1. Рід та життя Чіпки.

2. Рід та життєвий шлях Максима Гудзя.

3. Історія життя Грицька та Христі.

4. Життєпис панів Польських, історія села Піски.

Другорядні сюжетні лінії:

1. Мотрі Жуківни (матері Чіпки).

2. Івана Вареника (батька Чіпки).

3. Явдошки.

4. Василя Прохора.

5. Багатоплановість сюжету.

1. Процес закріпачення українського села.

2. Сатиричне викриття козацької старшини.

3.Сатиричне викриття царської адміністрації – чиновництва, поліцейського апарату, земства.

Роман має 4 частини та підрозділи.

 План

І частина «Польова царівна»:       (слайд 11)         

1. Зустріч Чіпки з Галею
2.   Батьки Чіпки
3.    Дитячі роки у наймах
4.    Грицько – хазяїн

Це експозиція. Тут ще немає боротьби, загострення конфліктів. Письменник лише знайомить нас з енергійним юнаком, не називаючи його імені. Юнак зустрічає «польову царівну». Потім виявляється, що юнак – Чіпка, а «польова царівна» - Галя. Тут чудові  пейзажі. У наступних розділах – розповідь про батьків та дитячі роки героя. Розділ «Двужон» - про кріпака Івана Вареника, який під чужим прізвищем (Хрущ) з'явився у селі Піски, одружився з бідною дівчиною Мотрею і знову кудись помандрував, залишивши «байстрюка» Чіпку на тяжке бідування. Також змальовані дитячі та юнацькі роки Чіпки та його однолітка Грицька.       (слайд 12)         

У ІІ частині розповідається про історію с. Пісок за півтораста років: як було засноване село, як попало в кріпацьку неволю; знущання панів Польських з народу (Уляна – кошеня на шиї). Згодом Уляна народила сина Івана Вареника («Двужон»). Зображено дитинство, юнацтво Максима Гудзя – батька Галі.

План ІІІ частини:     (слайд 13)         

1. Нема землі!
2. Зміни у житті Чіпки
3. Бунт кріпаків
4. Чіпка мириться з матір'ю.

У ІІІ частині зображено складні конфлікти в житті Чіпки, причини його трагедії. Тут розповідь про реформу 1861р., показано настрій селяе, їхнє ставлення до реформи (розділ «На волі»). Виявилося, що поміщики їх обдурюють. Розповідається про одруження Чіпки з Галею, про обрання його земським «гласним» та про ту боротьбу, яка розгорнулась навколо цього.   (слайд 14)         

ІV частина.  Арешт і заслання Чіпки в Сибір - розв'язка твору.

                        3 сторінка – Історики

Час появи роману «Хіба ревуть воли…» – це час великих змін в державі. Рефома 1861 р. та її наслідки для простого люду, нова хвиля національно-визвольного руху в Наддніпрянській Україні в 60-90-х рр. XIXст., виникнення громад, діяльність просвітницьких гуртків і реакція на них царату виданням Валуєвського циркуляру ( 18 липня 1863 року), в якому наказувалося призупинити видання всіх книг «малоросійською» мовою.

 Внаслідок незначного послаблення імперської цензури на початку 70-х рр. починає свою роботу «Стара громада» під керівництвом В.Антоновича у  1870 р., до якої ввійшли М.Драгоманов, М.Старицький, П.Чубинський та ін…Громадський рух тоді набрав загальноукраїнського звучання, що викликало серйозне занепокоєння в урядових колах. Видається Емський указ(30.05.1876 р.) за підписом Олександра II, який доповнював основні положення Валуєвського циркуляра і забороняв ввозити на територію Російської імперії з-за кордону українські книжки, видавати українською мовою оригінальні твори і робити переклади з інших мов тощо. Епоха скажених заборон,дискримінацій,переслідувань не жаліла передову думку: кожен з творів Панаса Мирного, долаючи великі труднощі, пробивався до читачів. Так роман «Хіба ревуть воли..» після довгих поневірянь вийшов 1880 р. в Женеві, і тільки звідти, на рівні із забороненою літературою, міг з неабиякими труднощами потрапити «в межі імперії», на Україну.

   Підказаний життям образ головного героя,сільського протестанта, який виведений у романі під іменем Чіпки, привернув увагу письменника, напевно, тим, що давав змогу змалювати натуру сміливу, сильну натуру,що від природи мала благородні задатки, але так і не знайшла в житті простору для своїх первісних добрих поривань.

      60-70 роки – час, коли основна маса населення(селянство)офіційно стала вільною. Склалася ситуація, за якою людина ніби і може реалізувати свій внутрішній потенціал. Постає проблема дослідження внутрішнього світу селянина в нових для нього умовах, коли він сам має зважувати кожен життєвий крок і обирати свій шлях. Що ми і бачимо на прикладі героїв роману Панаса  Мирного.

     Центральною проблемою  соціально-психологічного роману «Хіба ревуть воли..» є конфлікт «пропащої сили» (Чіпки) з патріархальним середовищем пореформеного села. Сюжет є майже детективною історією,в ході якої постають картини життя селян, міщан, діяльності новоутвореного земства тощо.

    Дві передісторії сюжетної лінії життя Чіпки розгортаються через співіснування двох типів мислення(козацького й патріархального). Життя особистостей переплітаються з певними історичними фактами, які виступають не тільки дієвим тлом, а є чинниками формування світобачення.

        Таким чином, можна сказати, що на написання роману та його вихід  мали вплив:   (слайд 15)

-реформа 1861 р. – скасування кріпацтва;

-створення земств 1864 р. – органи Земського самоврядування в Україні;

-Валуєвський  циркуляр 1863 р. – заборона української мови;

-Емський указ 1876 р. – заборона книго друку.

           Слово вчителя української мови та літератури: 

   В молодості Чіпка – горда і незалежна людина. Він ладен стати на оборону правди людської, здатен на безкорисливий вчинок. Іноді такі натури виявляли себе в справах героїчних, їхні імена (як Олекси Довбуша чи Кармелюка) народ оповив легендами. Внутрішнім ладом душі,Чіпка чимось споріднений з ними. Проте, на відміну від них, він пішов іншим шляхом, не став народним героєм, месником, захисником вольниці й прав людських. Чіпку Панас Мирний показує в іншому зламі його долі: понівечений, морально скалічений у нерівній боротьбі з системою гноблення й несправедливості, він, що подавав великі, світлі надії, в кінці роману деградує, втрачає людське обличчя, стає злодієм, кривавим убивцею, якого жахається навіть рідна мати. Суворий реалізм письменника виявився і в тому, що він «не пожалів» свого героя, у всій нещадності показав його складну життєву еволюцію.

    З-поміж багатьох ґрунтовно виписаних характерів, що оточують Чіпку в романі, хотілося б виокремити образ його найближчих людей, що найжорстокіше караються через згубну натуру Чіпки. Це образ його матері – уособлення жінки-страдниці, баби Оришки – уособлення народної моралі, коханої дружини Галини – один з найпоетичніших жіночих образів у нашій літературі. Створюючи ці образи, які не змогли пережити злочин Чіпки, письменник ніби наголошує на тій моральній першооснові, що притаманна трудовому народові. Чіпці, на совісті якого кров безневинних жертв, немає виправдання і місця  ні серед односельців, ні серед рідних.

     Письменник, щоразу повертаючись до сюжету твору, розширює рамки аналізу. Спочатку шукає соціальне замовлення трагедії свого героя, потім занурюється в психологію, поступово роман стає глибинним історично, психологічно насиченим. Всі його розділи, «будови й надбудови» (за Білецьким) насправді дуже логічні і вмотивовані.

      У другій частині автори повертають нас у часи руйнування Запорозької Січі Катериною II і поступового закріпачення України.

Довгий час в офіційному  літературознавстві побутувала думка про те, що друга частина роману порушує композиційну цілісність твору, що вона ніби штучно прив'язана до загального змісту і майже не пов'язана з лінією головного героя. Академік О.Білецький взагалі вважав, що композиція роману схожа «на будинок з багатьма прибудовами і надбудовами, зробленими неодночасно і не за строгим планом».

Але, зауважмо, твір витримав шість редакцій! Якщо згадати, якими прискіпливими були до змісту й форми самі автори, то одразу починаєш сумніватися, що вони нехтували композиційною стрункістю твору. Можливо, критики просто не зрозуміли, в чому логіка подій у романі, або свідомо перекручували очевидне?

Слово вчителя історії:

Давайте візьмемо на себе роль дослідників-літературознавців та з'ясуємо місце і значення другої частини роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» До речі, до шкільних хрестоматій донедавна не включали навіть уривків з цієї частини, а тільки передавали зміст коротким абзацом. Чи не тому, що будь-яка згадка про козацтво та Запорозьку Січ, тим паче жалкування за козацькою вольницею, називалося однозначно — буржуазним українським націоналізмом? А саме в другій частині, свідомо чи несвідомо, брати Рудченки художньо переконливо довели, що московська неволя стала руїною не лише для державності України, цього багатого, освіченого колись краю, а й руїною для моралі і психіки нашого народу. Саме тут розкрито, як нищився вільний козацький дух, як з українця-козака робили українця – вола, німого раба, в душі якого жили не лише покора, а й протест — неусвідомлений і грізний, немов ревіння вола. Той протест часто був потворний і приречений у темноті своїй.

Слово вчителя української мови та літератури: 

Давайте звернемося до тексту.

•    Як реєстрові козаки і просто вільні хлібороби зустріли звістку про неволю?
•    Кому було подаровано село Піски, за які заслуги?
•    У яких епізодах показано зверхність до українського населення новоявлених господарів, приниження і знущання над селянами?
•    Пропонується зачитати уривки роману , що свідчать про презирливе, зневажливе ставлення до  українців і прокоментувати  їх.
•    Чому генеральша не хотіла видати меншої дочки заміж за сотниченка Саєнка?
•    Прокоментуйте уривок:

Минав час. Чимало піщан тікало на Дон, але більшість корилася, байдужіла.

... Розпились, розледачіли. Забули навіть у мандри бігати. Як було хто втече, то це таке диво — на півроку розмови! Неволя, як той чад, задурманила людям голови. Уже вони й не сумували — наче так тому й треба! Стали тільки по шинках киснути... Коли не на панщині, то в корчмі... Зубожіло село... Обшарпане, обтіпане...

Тільки козачі хатки й біліють. Стали прокидатись де-де й злодіячки — новина в Пісках) Перше колись ніколи ні в кого й двері не запиралися, а тепер — і на засуві страшно...

Отже, найстрашніші наслідки поневолення — руйнування моралі, етики, деформація психіки народу. З епізодів роману вибудовується такий логічний ряд: неволя — приниження — пияцтво — злочинство.

З історичних джерел, з художньої літератури ми знаємо про різні способи русифікації. Тут, у другій частині, показано, як українців русифікували через військо. Чіпчин батько, втікач від пана, був то Хрущем, то Притикою, то Вареником, залежно від обставин. Але коли йому заголили лоба, забрали в рекрути, то записали Хрущовим. Штрих не випадковий. Сьогодні немає статистики, скільки тих «ових» за багато століть з'явилося в Україні.

А який вплив мала служба в царській армії на Максима Гудзя, жорстокого і неприкаяного козацького нащадка? Чи зробила вона цього «махамеда» кращим? Чого навчила?

Отже, друга частина, яка, на перший погляд, немов штучно приєднана до стрижневої лінії твору, виявляється дуже потрібною для усвідомлення головної ідеї
—    «українці в ярмі». Саме з тих, уярмлених, українців пішов у жорстоке, «воляче» життя майбутній розбійник

— Чіпка Варениченко. Зміст розглянутої частини знаходить своє логічне продовження у XXVII розділі під назвою «Новий вік» (четверта частина). Перший абзац його нагадує публіцистичний коментар подій: «Час не стояв. Промайнула воля, поламала ланцюги віковічні...»

Відомо доведений факт, що в дитинстві закладається психологічні підвалини людини, проектується її майбуття. Простежимо  етапи формування характеру 2 дітей-сиріт з дитинства:

Чіпка та Грицько.

1. Зневага і цькування малого Чіпки з боку односельців(байстрюк,заборона з боку дорослих своїм дітям спілкуватися з малим) .

2. Чіпка і Грицько – вихідці з бідного селянства, сироти.

3. Формування характерів Чіпки і Грицька в дитячі та юнацькі роки:

- тяжкі умови життя обох;протиставлення ролі баби Оришки і завжди сварливої втомленої матері;

- наймитування хлопців у діда Уласа;

- сміливість і рішучість Чіпки – байдужість Грицька;

- допитливість Чіпки – обмеженість Грицька.

4. Чіпка – чесна, працьовита людина – внутрішнє убозтво Грицька.

5. Чіпка – захисник народних інтересів – байдужість Грицька до людського горя.

6. Бунтарство Чіпки – «пропаща сила», Грицько – хазяїн.

7.Злочини Чіпки – це бунт, помста чи нездатність противитися життєвим негараздам чи неспроможність і небажання цього зробити.

V. Систематизація і закріплення вивченого матеріалу

Підведення підсумків роботи груп, проведення систематизації роздаткових матеріалів, підсумки опитування, проведення порівняльного аналізу:

1 таблиця

Проблемний аналіз  

2 таблиця

                              Часопростір роману

Метод ПРЕС    (слайд 16)

Проблемне питання:

1.Чіпка – жертва обставин, страдник», пропаща сила чи людина, що не здатна контролювати емоції, морально нестійка, злочинець, вбивця, якому немає виправдання?

2. Твір Панаса Мирного – роман, що не втрачає своєї актуальності чи роман відбиває проблеми тогочасного життя і втрачає актуальність сьогодні?

VI. Підсумок уроку

1. Слово вчителя:

Чіпка не був настільки обізнаним, а про освіту й говорити нічого, щоб розуміти вади суспільного ладу. В його душі жила злість на особистих кривдників, і вона рухала ним. Навіть після бунту, коли він поміняв спосіб життя, то зробив це лише з однією метою — мстити дошкульніше. Його можна назвати протестантом, але стихійним, неусвідомленим. Радше всього, Чіпка — жахливо трагічна, морально роздвоєна особливість, яку обставини зробили стихійним бунтарем.
Безперечно, зіграло свою роль те, що Чіпка прийшов у світ з тавром неволі. У «Подорожі від Полтави до Гадячого» Панас Мирний, розкриваючи образ «злющого зарізяки» Гнидки (прототипу Чіпки), писав, що Гнидка — «безталанна дитина свого віку, скалічений виводок свого побиту, пригніченого усяким панством».

Чого навчає гіркий досвід Чіпки Варениченка? Він примушує нас замислитись над моральними цінностями, над суттю людського буття, над історією свого народу. 

2. Рефлексія

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

•              «Сьогодні на уроці я дізнався (дізналася)…»
•              «Найбільші труднощі я відчув (відчула), коли…»
•              «Мені здається, що історична тематика…»                  

3.               Взаємооцінювання роботи груп, визначення найкращого повідомлення. Оцінювання капітанами роботи членів своїх груп. Виставлення оцінок за урок.                                                                                             

VIІ.  Домашнє завдання       (слайд 17)         

Підготувати матеріали до виступу на тему «Значення творчості Панаса Мирного», «Актуальність роману сьогодні».