Чергування приголосних при словозміні та словотворенні.

Тема : Чергування приголосних при словозміні та словотворенні.

Соціокультурна тема: Традиційна обрядовість слоутчан

Мета навчальна: ознайомити учнів з основними чергуваннями приголосних при словозміні та словотворенні, навчити їх розпізнавати ;  формувати вміння правильно писати та вимовляти слова з вивченими орфограмами; удосконалювати пунктуаційну грамотність; перевірити знання десятикласників про традиційну обрядовість односельчан;

        розвивальна:   розвивати усне та писемне мовлення учнів, творчі здібності, пам'ять, увагу, збагачувати словниковий запас;

      виховна:             ознайомити дітей із звичаями і традиціями нашого села; розвивати інтерес до традицій українського народу у відзначенні свят; виховувати милосердя, доброту в ставленні до односельчан.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу

Обладнання: вишиті рушники, гілочки верби та калини, хліб – сіль на вишитому рушникові, відеофільм про традиційну обрядовість слоутчан, таблиця «Чергування приголосних при словозміні та словотворенні», картки із завданнями.

Епіграф:                         Звичаї - це не відокремлене явище в житті народу , це - втілені в рухи і дію світовідчуття , світосприймання та взаємини між окремими людьми . А ці взаємини і світовідчуття безпосередньо впливають на духовну культуру даного народу , що в свою чергу впливає на процес постання народної творчості.

Миш Галина

Хід уроку

1. Організаційний момент

Не просто слухати, а чути.

Не просто дивитися, а бачити.

Не просто відповідати, а міркувати.

Дружно і плідно працювати.

ІІ. Актуалізація опорних знань 

1. Бесіда на повторення раніше вивченого матеріалу:

- Що таке чергування? (Чергування – це постійні закономірні зміни в тих самих частинах слів.)

- Які чергування ви знаєте?

- В яких частинах слова відбувається чергування?

- Чим відрізняється словозміна від словотворення?

- Давайте пригадаємо основні чергування голосних.

- У яких випадках чергування [о], [е] з [і] не відбувається?

2.  Складанння сенкану

Учні складають сенкан про чергування

3. Твір – п’ятихвилинка: «Я знову знайомлюсьз чергуванням, бо…..»

4. . Прочитайте подані  слова. Скажіть, чи є відмінність у напи­санні й вимові слів, від чого це залежить? Як це ви можете пояснити?

Садити — саджу — посаджений;

водити — воджу — проводжати;

загородити — загороджу;

 правда — справджуватися;

захистити — захищу — захищений;

хотіти — хочуть.

2. Повідомлення теми, мети, завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності

Дійсно, живе в країні Орфографії відомий чарівник. І звуть його Чергувальник приголосних.. Варто йому підійти до якогось слова, і воно стає невпізнанним.

Отже,  сьогоднішній наш з Вами урок – це місток між вивченим раніше матеріалом і тим, з яким  ми зараз будемо детально ознайомлюватися. На цьому уроці – кожен учень – це активний учасник різних видів роботи. Тож тепер ми матимемо змогу показати свої знання. Тепер, відкриваємо свої робочі зошити і записуємо тему та епіграф уроку. Тему нашого уроку Ви вже здогадалися самі. Дійсно, це чергування приголосних при словозміні та словотворенні. Епіграфом до уроку я взяла вислів Миш Галини про обрядовість:

                       Звичаї - це не відокремлене явище в житті народу , це - втілені в рухи і дію світовідчуття , світосприймання та взаємини між окремими людьми . А ці взаємини і світовідчуття безпосередньо впливають на духовну культуру даного народу , що в свою чергу впливає на процес постання народної творчості.

Давайте тепер з вами завітаємо до чарівної Країни Орфографії, де проживає Чергувальник Приголосних, і детально поговоримо про правила чергування приголосних при словозміні та словотворенні в українській мові, та поряд з мовною темою простежимо традиційну обрядовість наших односельчан.

Цей матеріал, який ми зараз з Вами будемо вивчати відіграє у вашому житті велику роль, оскільки він, в першу чергу, знадобиться вам для того, щоб бути освіченими та обізнаними, вміти гарно і грамотно оформлювати свої висловлювання. Тож рушаймо в гості до Країни Орфографії.

III. Сприймання й засвоєння нового матеріалу

1. Спостереження над мовним матеріалом

- Прослухайте текст, визначте тему та ідею, стиль мовлення, дайте заголовок.

Чотирнадцятого жовтня є свято Покрови Пресвятої Богородиці. Як відмічає народознавець О.Воропай, на Запоріжжі була церква Святої Покрови і запорізькі козаки вважали Святу Покрову своєю покровителькою.Існує переказ, що після зруйнування Запорізької Січі царизмом у 1775 році козаки, що пішли за Дунай під  ласку турецького султана, у еміграцію, взяли із собою і образ Пресвятої Покрови.

В побуті села Покрова – це був сезон сватання та весіль, а тому дівки, яким надокучило дівувати, молилися: „Свята Мати, Покровителько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зосталася дівкою".На Глухівщині дівчата говорили: „Свята Мати, Покровонько, завий мою головоньку, чи в шматку, чи в онучу – най ся дівкою не мучу!"Господарі примічали погоду: якщо на Покрову вітер віяв з півночі, то це знак, що зима буде холодна і з великими снігами, а як із півдня – то тепла.

Українська Повстанська Армія (УПА), що постала в роки Другої світової війни, теж обрала собі свято Покрови, віддавшись під опіку святої Матері Богородиці. Таким чином, Покрова святкується в нас не тільки як народно-релігійне, а й національне свято.В.Скуратівський відзначає, що з Покрови починалися вечорниці, котрі тривали до Великодня, і весілля, які тривали до пилипівських заговин. Це була пора наймасовіших шлюбів. Тому й казали: „Прийшла Пречиста – несе старостів нечиста, а як прийде Покрова –  зареве дівка, як корова". Покрова породила чимало й прислів'їв.

До Покрови думай про пашу корові.

Хто лежить до Покрову, той продасть усі корови.

Минула Покрова – з'їла полудень корова.

По Покрові і слід по корові.

По Покрові – то і по теплові.

Настали жнива – лежить баба нежива, а прийшла Покрова – стала баба здорова.

Прийшла Покрова – зосталася здорова.

Недалеко до Покрови – ще сіна накошу, а прийшла Покрова – заніміла мова.

Покрова всю землю покриває листям або снігом.

Прийшла Покрова – всохла діброва.

Прийшла Покрова – сиди, чумаче, вдома.

Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду льодом, а дівчат – шлюбним вінцем.

Прийшла Покрова – заревіла дівка, як корова.

М. Тиводар відмічає, що до свята Покрови повністю мав бути зібраний урожай з полів. . Із цього дня худоба вільно випасалась на всіх грунтах.

Ю. Чорі прекрасно описав, як відзначають це церковно-релігійне свято у нашому краю. У цей день по церквах відправляються святкові богослужіння, звучать проповіді, а в деяких селах – це храмове свято, на яке з'їжджаються родичі, знайомі з інших сіл. Покрови – це не тільки релігійне свято, але й своєрідний осінній орієнтир, яким користувалися сільські хлібороби у своєму буденному житті. До Покрови необхідно впоратись з городніми та польовими роботами. Треба було завершити посів озимих та викосити всі отави. Після цього свята припиняли вигін худоби на толоку. Були зігнані до свята і отари з полонин.

Сільські мешканці спішили зібрати до морозів помідори (парадички), перець, буряк, капусту і засолити на зиму. Картоплю вибирали засухо, поки не пішли дощі. Викопану бульбу сортували: дрібну, що для худоби, – в один кошик (кошар), середню, для посадки, – в другий, а велику – в третій. Виноградарство і виноробство здавна властиве для низинних районів нашого краю. Не було такого господаря,  котрий би не вирощував виноград. „Є куму винограду – маєш відраду", – казали. Збирати виноград йшли всі – як дорослі, так і діти.  А вдома, вже встановивши прес під прикриттям – на гумні чи в сінях, дробили виноград на ручному млинці й давили сік. Вино робили тільки з чистого соку, без води і домішків цукру. І воно ніколи не прокисало. Кожному хотілось зачерпнути горнятко і покуштувати. Видавлений жмих давали худобі або з нього виробляли горілку.До Покрови потрібно було зібрати й фрукти в саду. Здорові яблука і груші відкладали в сіно на зиму, інші сушили в печах або сушарках. М'ясисті сливи-угорки (бистрицькі, бистриці) сушили бо варили з них повидло (леквар). Падалиці й несортові сливи збирали в бочки й робили сливовицю.

У полі збирали також кукурудзу, дині, квасолю, соняшники і привозили додому.  Всією родиною лущили вечорами. Господарям допомагали сусіди та молодь. Господар пригощав горіхами, медом, печивом. На вечорницях розповідали цікаві історії, бувальщин, жартували.

Ю. Чорі відмічає, що по Покровах крім вечорниць був поширений традиційний обряд – весілля. По хатах, де були дівчата на виданні, починались світанки, заручини. В деяких хатах плели вінки та пекли верченик (крученик), готувалися до весілля. Наші предки раніше ніколи не робили весілля навесні чи влітку, а тільки восени й взимку, коли врожай був зібраний. І імена вибирали дітям відповідно до церковного уставу, тобто називали на честь святих, у дні яких вони народилися. Дотримувалися християнських принципів. Відповідно до народного повір'я, Свята Покрова вважалася захисницею дівчат. І вони чекали на це свято, думаючи про заміжжя і просячи в думці: „Покровонько, накрий мені головоньку".-

2. Пояснення нового матеріалу

Найбільш поширеними серед чергувань приголосних є такі:

а) Чергування [г] - [ж], [к] - [ч], [х] - [ш], що від­буваються при словозміні і словотворенні. Наприклад: увага - уважний - зауваження, дорога - доріжка - подорожній, козак - козаче - козаченько, галка - галчин - галченя - Галченко, сміх - смішний - усмішка, бідо­лаха - бідолашний.

б) Чергування [г] - [з'], [к] - [ц'], [х] - [с'] при сло­возміні перед закінченням -і. Наприклад: луг - у лузі, папуга - папузі, райдуга - райдузі, гілка - на гілці, донь­ка - доньці, онука - онуці, свекруха - свекрусі, комаха - комасі, капелюх - у капелюсі.

Винятки: рушник, рушниця, дворушник, соняшник, мірошник, торішній, сердешний, які походять від слів: рука, сонце, мірка, торік, серце, бо в них відбулася дисиміляція (-чн- змінилося на -шн-: ручник – рушник, мірочник – мірошник та ін.)

Чергування [г], [к], [х] із [ж], [ч], [ш] дуже давнє. Воно властиве всім слов’янським мовам. Приголосні  [г], [к], [х] колись були твердими і не могли пом’якшуватися, тому вони могли стояти тільки перед голосними заднього ряду [а], [о], [у], [ъ] (йор). Коли ж ці приголосні потрапляли в позицію перед голосними переднього ряду [е], [и], [і], [ь] (єрь), які вимагали пом’якшення попередніх приголосних, то вони відповідно змінювалися на [ж'], [ч'], [ш'], які на українському грунті стверділи і перейшли в [ж], [ч], [ш]. Так виникло чергування [г], [к], [х] із [ж], [ч], [ш].

Зміни [г], [к], [х] на [ж], [ч], [ш]  перед голосними переднього ряду називають першим перехідним пом’якшенням.

Зміна [г], [к], [х] на [з'], [ц'], [с'] відбулася також у спільнослов’янський період, але пізніше. Це чергування зветься другим перехідним пом’якшенням, оскільки воно пов’язане з пом’якшенням приголосних перед [й].

3. Колективне складання опорної схеми «Чергування приголосних»

Словотворення                                 Словозміна

[г] - [ж] нога – ніженька              [г] - [з']  нога – нозі

[к] - [ч] юнак – юначе                  [к] - [ц'] юнак - юнацький

[х] - [ш] муха – мушка                 [х] - [с'] муха – мусі

- Доповніть схему власними прикладамии.

- У яких частинах мови найбільше виявляються зміни приголосних звуків?

4. Робота з таблицею.

Розгляньте таблицю. З’ясуйте, про який спосіб словотвору йдеться, при творенні яких частин мови відбувається зміна приголосних.

Зміни приголосних звуків

Виняток: Галичина.

ІV. Закріплення вивченого матеріалу

1. Тренувальні вправи

1) До поданих слів доберіть споріднені з усіма можливами чергуваннями приголосних фонем.

Яблуко, ходити, луг, пити, токар, садити, голуб, рука, друг, стіжок, трусити, батіг, буг.

2. Утворіть від поданих слів прикметники із суфіксом –ськ , поясніть фонетичні зміни.

Чумак, гігант, латиш, Відень, Перемишль, Ніжин, Воронеж, Абхазія, Прага, альпініст, Кременчук.

3. Утворіть від поданих прикметників іменники за допомогою суфікса ин.

Київський, словацький, сумський, німецький, гуцульський, полтавський, львівський, турецький.

2. Групова робота

Картка № 1.”Улуч у ціль”

Вибрати слова, які написані правильно.

Щасливий, контрастний, користний, студенський, туристський, пестливий, безжалістний, кістлявий, шіссот, виїздний, умисний, блискнути, брязкнути, плюснути, злісний, улесливий, честний, компосний, шістдесят, притискнути, вістник, зап’ястний.

Правильна відповідь: щасливий, контрастний, туристський, пестливий, кістлявий, умисний, плюснути, злісний, улесливий, шістдесят, зап’ястний.

Картка№2“Знайди слово”

Залиш слова, в яких треба вставити приголосний т. З початкових літер залишених слів вийде слово, яке потрібно знайти.

Навмис...ний, чес...ний, якіс...ний, контрас...ний, агенс...во, безкорис...ний, зап’яс...ний, облас...ний, заздріс...ний, кіс...лявий, швидкіс...ний, аген...ський.

Правильна відповідь: треба залишити слова контрастний, агентство, зап’ястний, кістлявий, агентський (казка).

Картка № 3. “Відсортуй слова”

Розсортувати слова на дві групи: одна група – слова , в яких відбувається подовження чи подвоєння приголосних на письмі, друга група – слова, в яких не відбувається подовження чи подвоєння на письмі.

Трет..я, подорож...ю, сторіч..я, свин...я, сторіч..., молодіст...ю, кут...я, роз...ява, туман...ість, повіст...ю, гіл...ястий, ніч...ю, пригорщ...ю, розкіш...ю, матір...ю, лист...я, попідвікон...ю, ім...ігрант, іл...юмінація, попад...я, контр...еволюція, ір...еальний, іл...юстрація.

3. Творча Лабораторія

Скдадіть діалог про обряди нашого села, використовуючи чергування приголосних при словозмінні та словотворенні

4. Вибірковий диктант

Записуються слова, в яких є чергування приголосних, поруч – спільнокореневі, з іншим приголосним звуком.

На Волзі, рука, сніг, ушний, ручний, у воросі, книжний, калач, сонячний, кришити, у крузі, лечу, котять.

5. Гра “Хто більше?”

 До слів ріг, друг дібрати спільнокореневі слова з іншими кореневими приголосними:

наріжний, Криворізький, ріжок, на розі; дружина, дружній, друзі, подружжя, дружба.

6. Творчий диктант

Від диктованих слів учні утворюють і записують поряд:

а) певні форми з іншим приголосним у корені, спільнокореневі слова, що ілюструють чергування приголосних: дорога, берег, послуга, муха, горох, кішка;

б) просити, крутити, вухо, радуга, друг, місяць, мостити, порох.

7.  Вставте пропущені букви відповідно до правил чергування приголосних.

Горох – у горо?і – горо?ок, аптека – в апте?і – апте?ний, молоко – у моло?і – моло?ний, вухо – у ву?і – ву?ко, нога – на но?і – ні?енька, галка – гал?і – гал?ин, кожух – кожу?і – кожу?ок, муха – му?і – му?ин, пасіка – пасі?і – пасі?ник, берег – бере?і – бере?ок.

8. Перегляд уривків з відеофільму про  обрядовість у нашому селі

9. Бесіда за змістом почутого та побаченого

• Що нового ви тепер дізнались про обряди в нашому селі?
• Як Ви вважаєте, чому саме так ми виконуєм ці обрядодійства?
• А чи у вашій сімїї звичаї?
• Чи дотримується вм традицій та обрядів нашого села?

IV. Підсумок уроку

1. Бліц - опитування

- Як чергуються приголосні при словозміні?

- Як чергуються приголосні при словотворенні?

- Які є винятки з цих правил?

2. Метод «Прес»

Доведіть, чому саме чергування  приголосних  необхідне для української мови.

V.  Умотивоване оцінювання

VI. Домашнє завдання

• Вивчити теоретичний матеріал;
• Виконати вправу 78 на с.89;
• Написати есе про звичаї у родині.

Список використаної літератури

1. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Сучасна українська літературна мова. - Л., 1973.
2. Методика навчання української мови в середніх освітніх закладах / Колектив авторів за редакцією М. І. Пентилюк: М. І. Пентилюк, С. О. Караман, О. В. Караман, О. М. Горюшкіна, З. П. Бакум, М. М. Барахтян та ін. – К.: Ленвіт, 2004. – 400 с.
3. Сучасна українська літературна мова: Підручник / М. Я. Плющ,                               С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.; За ред.. М. Я. Плющ. – К.: Вища школа, 1994. – 414 с.
4. Тихоша В.І. Рідна мова (Програма для шкіл (класів) з поглибленим вивченням української мови, ліцеїв та гімназій гуманітарного профілю 12-річної школи) // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2003. - №3. – С. 178-203.
5. Тихоша В.І., Плющ М.Я., Караман С.О. Рідна мова: Підруч. для 10 кл. гімназій, ліцеїв, шкіл з поглибленим вивченням української мови. – К.: Освіта, 2008.
6. Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова.- К., 1981, с. 96 - 107.
7. Українська мова. 100 переказів з творчими завданнями. Державна підсумкова атестація. 11 кл. / В. І. Тихоша, Л. І. Урсуленко, А. І. Мовчун. – К.: КІМО, 2004. – 192 с.