Червень – це окраса літа

                                   Червень – це окраса літа

      Із дванадцяти місяців немає жодного, який не був би особливим, своєрідним, по-своєму чудовим, прекрасним і таким захоплюючим, що ні в казці сказати, ні пером описати… Хоча привабливості, особливих і зовсім неповторних моментів ні в кого не відбереш… Як радіємо теплому, лагідному сонцю, шовковистому й теплому пустотливому вітерцю, навіть  вчасному  проливному дощику, який може вгамувати спрагу, підняти настрій, підказати форму одягу, навіть напрямок руху під час канікул чи довгоочікуваної відпустки. Радують очі  смаковиті вишні чи черешні, шовковиця, достиглі яблука та груші, сливи, на підході не менш смачний виноград, а за ним – медові дині та кавуни. Від цих  щедрих дарів природи навіть очі розбігаються…

      Приваблює й радує густа яскрава зелень листя декоративних і фруктових дерев. Пригасла краса каштанових пишних свічечок, адже пишною стала густа зелень лапатого п’ятилисника. Вона актуальна  саме в літню спеку: є куди сховатися від палких променів гарячого сонця, пересидіти в тіньочку, відпочити, дати  можливість  організму  адаптуватися до змін температури повітря.

      Червень - початок золотої пори, яка завжди пролітає за мить, і нам здається, що часу немає, що його не достатньо для всіх наших літніх грандіозних планів. Але принаймні один із них ми здійснимо разом із вами: будемо читати та обговорювати  прочитане,  збагачувати свій словниковий  запас, поглиблювати знання, знайомитись із новими  поетами та письменниками.

      Літня пора - це час розквіту природи, коли світ стає яскравішим, тепло і приємно. Її краса проявляється в багатьох аспектах: цвітінні рослин, теплу сонця, довгому світловому дню, можливості відпочинку на природі та багатьох інших. Літня пора - це час, коли світ стає більш живим та насиченим, що дає нам відчуття радості та щастя.

       «Відчуття краси, активне творення прекрасного я б назвав дорогоцінною вправою юної душі, необхідною для того, щоб людина прагнула бачити красу людини, її душу, прагнула утверджувати прекрасне в самім собі. Людина, яка тонко відчуває красу, нездатна піти супротив совісті. Вона розуміє, як треба вчинити, і так діє. Її свідомість та поведінка єдині та базуються на загальнолюдських цінностях і нормах. Потрібно вчитися жити за законами краси. Поки існують життя й суспільство, природа і праця, спілкування, пам’ять, мрія, віра, надія, любов, буде існувати і краса», - так сказав В.О. Сухомлинський.

       Навчати учнів помічати красу в людях і в собі , бачити красу довкола себе будь-якої пори року; формувати в учнів поняття про зовнішню й внутрішню красу; розширювати поняття дітей про те, що таке краса людської душі, про моральні якості добра і доброти; спонукати до виконання загальнолюдських правил суспільного життя, творити оточуючим добро; виховувати зерна доброти, людяності, справедливості, щирості людської душі, прагнути доброзичливої атмосфери в класі.   «Відчуття краси, активне творення прекрасного я б назвав дорогоцінною вправою юної душі, необхідною для того, щоб людина прагнула бачити красу людини, її душу, прагнула утверджувати прекрасне в самім собі. Людина, що тонко відчуває красу нездатна піти супротив совісті. Вона розуміє, як треба вчинити, і так діє. Її свідомість та поведінка єдині та базуються на загальнолюдських цінностях і нормах. Потрібно вчитися жити за законами краси. Поки існують життя і суспільство, природа і праця, спілкування, пам’ять, мрія, віра, надія, любов, буде існувати і краса», - писав  В. О. Сухомлинський.

       Розуміння та сприйняття краси навколо нас стосується не тільки  літа чи весни – вони актуальні завжди, будь-якої пори року та на будь-якому континенті.

       Краса в природі - об'єктивна естетична властивість природи, результат гармонії та завершеності частин і фарб її живого й неживого світу, прояв її естетичних ознак. На думку ряду фахівців, краса в природі існує незалежно від людини Як вважають деякі фахівці в області природоохоронної естетики, найбільш красива й здійснена природа дика, вона є зразком краси. Краса в природі здатна викликати в людині безкорисливу любов, почуття радості, свободи, але разом із тим, якщо немає етичної складової,  егоїстичні почуття також. Вивченням краси в природі й розробкою заходів щодо її захисту займається природоохоронна естетика. Знаємо такі види краси природи:

1. Зорова краса - візуальне сприйняття різноманітних барв природи (білизна хмар, барвисте буйство кольорів, нескінченна синява моря, яскрава зелень лугів), що викликають естетичне захопленняЗвукова краса - властивість звуків природи (шум дощу, прибою, спів птахів) створювати гармонію, усвідомлювану як якесь благо.
2. Тактильна краса - тактильне (на дотик) враження від об'єктів природи, яке виражається у в'язкості мулу, шишкуватість лави, гладкість воскових листків, шовковистість трав.
3. Нюхова краса (краса ароматів природи, пахощі) - властивість природних запахів (аромати квітів, запахи ґрунтів, листя, моря) доставляти людям задоволення. Смакова краса - властивість смаків природи, проявляється в сріблястій чистоті джерельної води, смаку трав, плодів, ягід тощо.

Прекрасні емоції викликають чудові поезії Надії Красоткіної, наприклад:

                                  Квітучий червень

Квітучий червень! Літечко яскраве!
Багато квітів, радості, пісень.
Все дивовижне, гарне і цікаве,
Неначе казка кожен світлий день.
А пахне як акація духмяна,
Жасмин чарівний душу веселить.
Півонія квітує незрівняна,
Мак полум’яно аж палахкотить!
Ось дзвоники у полі голубенькі…
Від них повітря радістю дзвенить.
Ромашки скрізь розсипались біленькі,
А з-під верби джерельце воркотить…
В малий струмочок воду посилає,
Щоб напоїти веселковий світ.
Усе навколо щедро напуває,
Бо як же бути на Землі без квіт?
Душа Землі і усмішка - це квіти!
У них краса і радості політ.
А як людині без краси прожити?
Тож нам її дарує дивосвіт.
Все квітами навколо заповняє,
І щедро живить душу кожну мить.
Та доброту у серденько вливає,
Щоб мудро ми уміли в світі жить. Надія Красоткіна

      Краса природи — справжнє диво

          Краса природи — справжнє диво!
          Все неповторне і живе.
          Де не поглянь, скрізь так красиво:
          По небу сонечко пливе,
          Навколо височіють гори,
          Між горами дзюрчить вода,
          А ліс зелений, наче море,
          І всюди казка вигляда… Надія Красоткіна

Люби природу не як символ душі своєї,

Люби природу не для себе, люби для неї, - так писав видатний Максим  Тадейович Рильський. Краса природи рідної землі надихала багатьох митців на створення визначних шедеврів. Природа, її гармонійна краса й щедрість присутні і в ліриці та поетичному епосі М. Рильського, у його нарисах та оповіданнях. Про роль природи в розвитку літератури та мистецтва поет висловився в наукових статтях "Природа і література", "Про людину, для людини", де обґрунтував "благотворний вплив природи на всі ділянки людського життя".

М. Рильський з дитинства кохався в природі, прагнув збагнути її таємниці:

Хіба звичайно шелестить трава,

Коли дитина у садку гуляє?

Ні! Кожная билинка там жива,

Комаха кожна щось розповідає,

І кожна грудка сірої землі

для неї - казка і краса безкрая!

Ліричний герой  Максима Рильського ніколи не вважав себе "царем природи". Він - її талановита дитина, вірний і дбайливий син, а природа - вічне й невичерпне джерело життя і творчості. То ж і ми сьогодні шануймо, любімо  й бережімо нашу землю, природу, нашу прекрасну  рідну Україну!