Чіпка. Бунтар та правдошукач чи жорстокий вбивця? (за романом Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»).

Тема уроку: Чіпка. Бунтар та правдошукач чи жорстокий вбивця? (за

романом Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»). 10 клас.

     Мету уроку: розглянути особливості поведінки героя протягом гри, дати оцінку його вчинкам, перевірити знання про кримінальну відповідальність за вчинений злочин, розвивати творчі здібності учнів, уміння правильно висловлювати свої думки,відстоювати власну точку зору, виховувати в учнів здатність правильно і переконливо доносити власну позицію, підготувати школярів до правильного життєвого вибору в майбутньому.

    Форма уроку: урок - суд

    Обладнання: роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», слово вчителя, рольова гра, кримінальний кодекс України.

                                                                         У кожній людині сонце.

                                                                        Тільки дайте світити йому.

                                                                                                Сократ

                                             Хід уроку

     I.Організаційний момент.

     II.Оголошення теми і мети уроку.

     III. Підготовчий момент.

1. Слово вчителя:

      «Життя прожити – не поле перейти» - так говорить народне прислів’я. Дехто проходить «своє поле», залишивши по собі гарний спогад та подолавши будь-які  негаразди. Хтось проживає свій життєвий проміжок, свідомо приносячи іншим горе та смерть, занедбавши, в тому числі, і свою власну долю. А комусь так не вдалося визначитися зі своїми майбутніми орієнтирами, так і не вдалося оприділити життєві пріоритети. Так і заблукали вони в життєвому просторі…

      Таким персонажем, який заблукав у власні долі, являється герой роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Нечипір Варениченко. Герой дуже неоднозначний і суперечливий. Завдання сьогоднішнього уроку-суду – визначити міру вини героя(якщо вона буде доведена) чи виправдати Чіпку, незважаючи на всі наявні факти його злочину. Тобто, перед нами стоїть непросте рішення.

     Хочу вас познайомити з дійовими особами сьогоднішнього уроку: підсудний Нечипір Варениченко, суддя(ведучий), адвокат(захищає та вмотивовує поведінку героя), секретар(протягом гри робить записи на дошці щодо поведінки Чіпки та його рис характеру), прокурор(той,  хто намагатиметься довести вину персонажа),автор, свідки (дружина Чіпки Галя, мати, Грицько, Христя) та інші учні-присяжні цього процесу.

     IV. Основний зміст уроку.

Секретар:

             Встати, суд іде! Сідайте! Ввести підсудного.(Вартові заводять Чіпку).

Суддя:

    Розглядається справа підсудного Нечипора Варениченка, звинуваченого у смерті родини  Хоменків. Нечипоре, чи визнаєте ви себе винним у загибелі людей?

Чіпка:

    Я нічого не пам’ятаю, бо в мене давно вже в душі кипить смертельна злість на несправедливість у житті та на людей, бо саме вони являються причиною усіх моїх бід.

Суддя:

              Розкажіть про себе.

Чіпка:

     Я виріс у сім’ї без батька, через це осуд та насмішки з боку людей відчув ще з дитинства, я хотів знайти правду, жити чесно, допомагати іншим. Мені хотілося відчути материнську любов, але її не було. Тільки одна бабуся Оришка дбала про мене, і коли вона померла, це був для мене справжній удар. Рідною людиною для мене був і дід Улас, якому я допомагав пасти овець. Коли  виріс, я знову зіштовхувався з несправедливістю:  у мене забрали землю, потім вигнали із земства. Але я хотів жити чесно і по справедливості.

Секретар:

               У справі запрошується перший свідок – мати Мотря Варениченко.

Суддя:

               Що ви можете сказати по справі вашого сина?

Мотря:

    Я любила в дитинстві Чіпку, але злидні та робота не давали можливості це довести синові, тому я і кричала на нього і підіймала руку. Я дуже була задоволена, коли він почав працювати на землі. Разом із ним переживала, коли її забрали. Він почав пити. А я змушена була жити до сусідки. Але коли Чіпка взявся за розум, я пробачила його і повернулася.   Коли ж зрозуміла, що вчинив мій син, я не могла його покривати, бо через його мала дівчинка залишилася сиротою.

Суддя:

             Чи є питання до свідка?

Прокурор:

    Чи відчуваєте ви провину за те, ким став ваш син?

Мотря:

    Те, що я залишилася сама доживати свій вік, є для мене найбільшою карою. Я все робила, щоб цього не сталося.

Секретар:

             Викликається свідок у справі – дружина Галя.

Галя:

    Я виросла у сім’ї. в якій не цінувалася правда та справедливість, я вважала, що коли вийду заміж за Чіпку, назавжди залишу старе життя. Чіпку я кохала, і він здавався мені людиною, яка зробить мене щасливою. І спершу так і було. Ми жили, розуміючи один одного. Але через життєву образу Чіпка знову починає пити, він нехтує моїм благанням. Я не розумію такої боротьби його за справедливість, коли він сам не живе нею. Останнього краплею було вбивство. Я наклала на себе руки, бо не бачила ніякого виходу для себе із цього становища. Чіпка був для мене єдиним світлим промінцем у цьому житті. Я думала, що моя підтримка допоможе йому, але помилилася в ньому.

Суддя:

              Чи є питання до свідка?

Адвокат:

              Чому, на вашу думку, він пив і грабував?

Галя:

    Я думаю через те, що вважав, що з ним у житті вчиняють неправильно. Коли його вибрали до земства, він сам мені говорив, що буде служити людям. Він так радів цьому призначенню. Його звільнили, і це було останньою краплею для Чіпки-правдошукача. Після цього він знову починає пити. Я намагалася його врятувати, та не змогла.

Секретар:

    Запрошується свідок Грицько, товариш Чіпки.

Грицько:

    У дитинстві ми з Чіпкою були товаришами. Біда нас зближувала. Я був сиротою, Чіпка – напівсиротою. Але характерами ми все ж були різними. Чіпка постійно говорив про правду, любив слухати різні історії, життєві та фантастичні. Мене це мало цікавило, я рано зрозумів, що тільки сам себе зроблю щасливим. І все робив для цього. А Чіпка продовжував шукати правду. Я не зовсім його розумів. Він жаліється на несправедливість, а сам нею живе. Мені жаль Чіпку, але рятувати його я не вважав за потрібне. Якщо він сам про себе не думав, то чого це я мав робити.

Секретар:

               Викликається черговий свідок – автор.

Автор:

     Образ Чіпки я взяв із реального життя. Я завжди вважав, що український селянин створений для праці на землі. Він наполегливий та працелюбний.У цьому творі я поставив для себе і читачів завдання відповісти на питання: «Чому вчорашній селянин стає розбійником?» Для мене важливо було показати, коли саме стирається ця межа між працелюбною людиною і вбивцею. Саме читачам я дав  змогу відповісти на це питання.

Суддя:

               Чи є питання до свідка?

Прокурор:

               Чому ви своєму герою не дали шанс на порятунок?

Автор:

     Тому що в реальному житті не всім людям дається шанс на те, щоб ті змінили свою долю на краще, Я виходив із реальності, що є люди, які могли б бути кращими і прожити по-іншому, але доля їх зробила саме такими, якими вони стали, А читачам самим потрібно вирішити, хто для них наш герой – правдошукач чи вбивця?

Секретар:

    Запрошується свідок Христя – дружина Грицька.

Суддя:

    Що ви можете сказати з приводу цієї справи?

Христя:

     В душі я розумію Чіпку. Бо теж погоджуюся, що люди в житті живуть не по справедливості. Звичайно, не схвалюю його спосіб життя, але вважаю його людиною, яка бажала для інших добра, хоча це не вдалося йому зробити. Але в пам’ять про Чіпку ми з Грицьком забрали до себе його матір доживати віку.

Секретар:

     Ми заслухали всіх свідків, а для визначення  остаточного рішення заслухаємо прокурора і адвоката.

Слово прокурора:

     Біблія говорить про те, що жодна людина не може забрати в іншої життя. Це підтверджує і кримінальний кодекс. Якщо будь-хто не дотримується цих правил, то значить: він- злочинець. І він має бути покараним. Чіпка, по суті, жив за правилами самосуду: він карав тих, хто, на його думку, жив не по справедливості. Він не мав права вирішувати долі інших. У нього  не було такого права. Багато хто серед нас також вважають, що з ними вчинили неправильно, Так що ж, треба йти і вбивати? Хіба не буваємо ми такими ж беззахисними, як Чіпка? Але ж більшість людей намагається знайти причини своїх бід у собі, а не в комусь іншому. Не можна жити, весь час думаючи про помсту іншим. Я переконаний, що тільки нетерпіння і злість на людей керувалися ним, штовхали його до морального падіння. Я вважаю, що не можна виправдовувати злочин важким дитинством і нелюбов’ю до себе людей. Людина насамперед повинна жити по принципу: думай, як, борючись проти зла, не скоїти ще більшого й непоправного лиха. Звідси висновок один:

– Чіпка-вбивця. Він не може бути виправданим.

Слово адвоката:

     Звичайно, Чіпка вчинив злочин, цього ніхто не заперечує, Але давайте спочатку спробуємо з’ясувати  причини, які призвели до таких наслідків. Не всім щастить народиться в гарних умовах, у гарній сім’ї. Людським словом «байстрюк» хлопець був приречений на самотність. Людське слово може вбити, позбавити віри в себе і в здатність розуміти оточуючих. А самотність – це страшна річ. Чіпка був викинутим життям на узбіччя. Саме це спонукало його з дитинства шукати правду.  В житті Чіпки траплялося надто мало людей, які співчували йому, і тому на нього так і не розповсюдилося життєве правило, що «гарних людей набагато більше, ніж злих». Доля ніби дарує Чіпці шанс змінити своє на краще, знайти в ньому сенс. Перший раз, коли йому дісталася земля, а другий раз його рятує Галя. Він сповнений мети жити чесно, і найголовніше – служити людям. Але люди в нього цей шанс і забирають. Не вистачило моральних сил моєму підзахисному встояти, побороти душевну недугу. Не знайшлося справжньої підтримки у цю вирішальну хвилину. І це було справжньою життєвою трагедією для Чіпки. І тому я вважаю, що людині завжди треба давати останній шанс. Все пережите не проходить безслідно. Найбільшою карою для мого підзахисного буде власне покарання.

Суддя:

      Справа не проста. Слова прокурора і адвоката були досить переконливими. Щоб правильно винести вирок, для себе я збудував своєрідну формулу життя Чіпки: вирісши в злиднях і несправедливості, Чіпка намагається знайти правду, але де її шукати і як шукати- не знає. Не знаходячи правди, хоче відводити душу.Відведення душі призводить до зневажання рідних, виправдовування своїх вчинків і, нарешті, до вбивства.Тобто, сліпий шлях правдошукача перетворюється на формування вбивці. І тому останні вчинки підсудного, незважаючи на благі наміри, не піддаються виправданню. Хоча Чіпку, звичайно, не можна назвати холоднокровним вбивцею, скоріше всього для самого героя все його життя було трагедією.

1. На дошці учні-присяжні, щоб вмотивувати своє рішення, креслять схему трагедії життя Чіпки:

Життєва трагедія Чіпки

Дитинство зароджує в душі ненависть.          Вразлива душа, близько до серця

 сприймає несправедливість.

                                  Не знає, де шукати правду,

                                    не вірить, що вона є.

Починає виправдовувати свої                          Постійне виправдовування своїх

вчинки.            вчинків веде до того, що він стає

                                               справжнім злочинцем, не

                                                                            розрізняючи, де правда, а де

 неправда

       V. Висновки уроку.

Вчитель:

      Сьогодні ви відчули, як важко в житті іноді прийняти правильне рішення як до власних вчинків, так і щодо вирішення долі інших людей. Сподіваюся, що як би не важко складалася ваша доля, ви завжди зможете знаходити правильні рішення у будь-яких важких життєвих ситуаціях. Можливо, в цьому вам допоможуть приклади життя сьогоднішніх героїв. А остаточний судовий вердикт нашому герою винесуть учні-присяжні. Чому саме присяжні? Бо саме вони іноді знаходять такі рішення, яких не можуть знайти  судді.                                                             

     VI.Оцінювання учнів.

     VII. Домашнє завдання.

Кожен учень спробує винести свій вирок нашому герою, вмотивувавши своє рішення.