Читання мовчки "Варвара Ханенко - найвідоміша меценатка Києва"

Читання мовчки

8 клас

Варвара Ханенко – найвідоміша меценатка Києва

9 серпня у Глухові, на Сумщині, народилася Варвара Ханенко – єдина в українській історії жінка-музеєтворець, завдяки якій в Україні сьогодні зберігаються справжні шедеври світового мистецтва.

       Варвара була найстаршою улюбленою дочкою й онучкою відомих благодійників і колекціонерів Миколи та Артемія Терещенків. Меценатство в родині успішних підприємців Терещенків було в крові. За легендою, дід Варвари, Артемій, заповідав своїм синам віддавати на благодійність 80% прибутку. Так чи інак, та за гасло для свого щойно отриманого дворянського герба сини обрали "прагнення до громадської користі", і Варвара його також не зрадила. 23-річною вона вийшла заміж за молодого юриста Богдана Ханенка. Майбутній чоловік був вражений не так вродою обраниці, як її енергійністю, відчуттям смаку та бажанням діяльності. Це був щасливий шлюб, із тих, що укладаються на небесах, і подружжя Ханенків принесло чимало користі Україні.

      У власних маєтках у Райгородці на Черкащині й Оленівці на Київщині Варвара відкрила двокласне училище й агрошколу. В обох закладах навчали селянських дітей (а згодом і дорослих, для яких працювали вечірні курси) грамоти, усвідомленого господарювання й агрономії. З 1904 року в агрошколі розпочали роботу ремісничі майстерні: тут селяни опановували й удосконалювали навички ткацтва, вишивання, килимарства, виготовлення гобеленів, столярного ремесла, гончарства. Для збуту виробів народних майстрів Варвара Ханенко відкрила крамницю в Лондоні — і в такий спосіб дала своїм селянам можливість заробляти. У 1912 році Оленівська майстерня почала співпрацю з видатним художником Василем Кричевським — килими, виготовлені за його ескізами, експонувалися на виставці в Петербурзі, де їх відзначили золотою медаллю, а відтак розкупили колекціонери з країн Європи й Америки. Загалом на Київщині за підтримки Варвари Ханенко було створено шість подібних ремісничих майстерень. Вона щиро опікувалася селянами й поза навчанням і роботою. Коли у велику літню посуху пожежа знищила в Оленівці чимало хат, поміщиця придбала будівельні матеріали для відновлення житла погорільців. За гроші Варвари Ханенко утримувався сиротинець, брукувалися вулиці, було проведено водогін, збудовано одну з найперших сільських електростанцій, облаштовано дендропарк із зарибленими озерами.

"Коли ділили красу — я спала, а коли почали ділити щастя, то прокинулася".

     Щира ентузіастка, разом із чоловіком Варвара фінансувала також археологічні дослідження Вікентія Хвойки й двічі видавала кількатомний каталог "Старожитності Придніпров’я". Ханенки належали до фундаторів Київського художньо-промислового й наукового музею (КХПНМ), попередника Національного музею історії України, — на відкриття в 1904 році подарували понад 3000 археологічних знахідок із власної колекції, зразки народної вишивки, традиційні килими… Надбаннями Ханенків пишається і Національний музей українського декоративного мистецтва в Києві: килими, вишиванки,

підризники, гутне скло, народна кераміка. А в Художньому музеї зберігаються старовинні ікони з колекції Варвари Ханенко.

     Колекціонування було справжньою пристрастю Ханенків, і вони фактично все життя поклали на коштовне зібрання для власного Дому, у перспективі — омріяного Музею. Перші картини для нього Богдан і Варвара придбали ще під час весільної подорожі — у Відні, Римі, Венеції, Болоньї. Наприкінці ХІХ ст. на вулиці Олексіївській (тепер Терещенківська) в Києві звели будинок у стилі італійського палацо, який відразу планувався й задумувався як картинна галерея. Власне, родичі й друзі родини так і називали його — "Київський Ермітаж". Вже на час будівництва подружжя мало неоціненний скарб — близько 3000 книг із мистецтвознавства й сотні полотен, серед них авторства Ван Дейка, Караваджо, Джотто. Ханенки були бажаними гостями на мистецьких аукціонах за кордоном, а Паризьке антропологічне товариство пропонувало Богданові Ханенку членство у своїй організації — як одному з найкращих знавців старожитностей і мистецтва. Цікаво, що Варвара була не просто сподвижницею чоловіка, а мала власні визначені пріоритети в колекціонуванні: вона добре зналася на європейській кераміці й порцеляні, українському народному мистецтві, стародавніх іконах — і захоплювалася ними. Натомість її чоловік кохався насамперед у полотнах італійських і голландських майстрів. Обоє вміли вибирати, купувати й однаково шаленіли від творів мистецтва. Загалом родинне зібрання налічувало понад 8000 гравюр, близько 700 творів мистецтва Сходу, понад 400 картин, понад 300 коштовних речей із золота й срібла, а також вироби з порцеляни й майоліки, археологічні знахідки, роботи українських народних майстрів, ікони, старовинні меблі тощо.

"У мені горить пристрасть до колекціонерства, і дуже шкода пропустити хорошу річ!"

     На початку Першої світової війни Ханенки були змушені евакуювати частину скарбів до московського історичного музею — коли через шість років домоглися повернення колекції до Києва, на жаль, у Росії передбачувано відбулася "усушка й утруска": близько 30 картин зникли безслідно. 1916 року родинне зібрання разом із будівлями вже тяжко хворий Богдан Ханенко за заповітом передав дружині, щоб вона упорядкувала колекцію, створила народний музей і подарувала його столиці — з єдиною умовою: у назві мало зберегтися ім’я Ханенків. Часи були тривожні, на тлі спроб захоплення Києва німці, які підтримували гетьмана Скоропадського, пропонували Варварі окремим потягом вивезти її саму й усю колекцію до Німеччини — жінка відмовилася: Музей Ханенків мав відбутися в українській столиці.

     1919 року совіти захопили Київ. Варвару Ханенко, яка на той час вже склала дарчу на ім’я Української академії наук, мало не виселили з будинку (вона мешкала на третьому поверсі, вельми аскетичному) — врятувало заступництво академіків, членів створеного Комітету музею. До того ж засновниці, власниці й дарувальниці заборонили заходити до музейних зал, щоб не заважати пролетарям розглядати картини. За міською легендою, 65-річна Варвара Ханенко випозичала ключі вночі й із песиком на руках обходила свої скарби. До кінця днів вона головувала на засіданнях Комітету, розшукувала й купувала нові твори, зберігала свій Музей. Померла 7 травня 1922 року — і більшовики скоро зламали заповіт її чоловіка: імена Ханенків вилучили з назви закладу "за відсутність революційних заслуг перед пролетаріатом". Наприкінці 1920-х цінності з музею розпродували за кордоном — начебто, щоб вернути кошти для потреб індустріалізації країни. Ще частину зібрання було розграбовано під час Другої світової війни. Але попри всі втрати, пережиті у XX столітті, у стінах музею й дотепер зберігається найбагатша в Україні колекція голландського, іспанського та італійського живопису. 1998 року заклад відкрився після реставрації, і йому нарешті було повернуто славне ім’я Ханенків — Богдана і його дружини Варвари, без опіки якої музей просто не міг відбутися.

Запитання до тексту:

    1.Слово «меценат» означає …

А особа, що безкорисливо матеріально підтримує розвиток культури, освіти

 Б спонсор

      В особа, яка популяризує тенденції в освіті, культурі

Г особа, яка, матеріально підтримуючи розвиток культури, освіти, очікує на фінансову вигоду

2. Варвара Ханенко народилася на …

А Полтавщині

Б Сумщині

В Київщині

Г Поділлі

3. Микола та Артемій Терещенки були …

А фінансистами

Б акторами

В підприємцями

Г будівельниками

4. Родинним гаслом дворянського герба Терещенків були слова …

А збагачення заради наживи

Б «прагнення до громадської користі»

В збагачення заради слави

Г збагачення заради прибутку

5. Чим був вражений майбутній чоловік Варвари?

А її розумом

Б її красою

В її енергійністю, відчуттям смаку

Г її бажанням діяти

6. У закладах, які відкрило подружжя Ханенків, навчалися …

А робітники

Б дворяни

В інтелігенція

Г селяни

7. Подружжя Ханенків фінансувало також …

А археологічні дослідження Вікентія Хвойки

Б розкопки курганів на території сучасної України

В будівництво храмів

Г родичів

8. Справжньою пристрастю Ханенків було …

А рибальство

Б читання

В колекціонування

Г вишивання

9. У заповіті хворого Богдана Ханенка для дружини йшлося про …

А  передачу сімейних реліквій державі

Б упорядкування колекції, створення музею з метою подарувати його столиці

В продаж частини колекції за кордон

Г передачу сімейних реліквій родичам

10. Попри заборону більшовиків відвідувати музейні зали, Варвара Ханенко …

А викрадала ключі й ходила музейними залами

Б випозичала ключі й із песиком на руках уночі обходила свої скарби

В крадькома уночі винесла й продала частину полотен відомих художників

Г прокравшись однієї ночі до музейної зали, підпалила експонати

11. Які історичні катаклізми вплинули на кількісний фонд Музею Ханенків?

А Перша світова війна

Б захоплення Києва більшовиками

В Друга світова війна

Г розпад СРСР

12. У тексті наявні ознаки …

А публіцистичного стилю

Б художнього стилю

В наукового стилю

Г конфесійного стилю

•    Тема для есе

•     Які зміни у свідомості українців повинні відбутися, щоб розвивалася культура колекціонування?