Читання по складах 1 клас.

Читання по складах1 клас

Ли-си-ця і гле-чик. Бу-ли со-бі дід та ба-ба. Пі-шли во-ни в по-ле жа-ти. І взя-ли із со-бо-ю гле-чик мо-ло-ка. При-йшли в по-ле, ба-ба й ка-же:— Де б це гле-чи-ка по-ста-ви-ти в спра-гу?— По-став, ста-ра, під ку-щем. Ба-ба по-слу-ха-ла ді-да і по-ста-ви-ла під ку-щем. От пі-шли во-ни жа-ти. Жнуть та жнуть. Аж бі-жить ли-сич-ка. По-ба-чи-ла гле-чи-ка, ви-пи-ла з ньо-го мо-ло-ко, а го-ло-ви не ви-тяг-не на-зад. Хо-дить, кру-тить го-ло-во-ю, при-ка-зу-є:— Ну, гле-чи-ку, по-жар-ту-вав — і го-ді. Ви-пус-ти мо-ю го-ло-ву! А гле-чик не від-пус-ка-є, хоч ти що хоч ро-би.— Пі-до-жди ж, кля-тий гле-чи-ку! — ка-же ли-сич-ка. — Ось я тебе втоп-лю. По-біг-ла во-на до річ-ки. Встро-ми-ла го-ло-ву в во-ду. На-пов-нив-ся гле-чик во-до-ю, а ли-си-ця шу-бовсть — і ску-па-ла-ся.

ЖУ-РАВ-ЛИКВ-же нас-та-ла вес-на. Ви-й-шло Со-неч-ко. По-чав та-ну-ти сні-г. На річ-ках скре-сла кри-га. А-ле зи-ма ще не хо-че від-сту-па-ти. Во-на за-хо-ва-ла Со-неч-ко і зно-ву ста-ло пох-му-ро і хо-лод-но.— Я діс-та-ну Со-неч-ко,— ска-зав ма-лень-кий жу-рав-лик. Він спи-тав у му-дро-го Ор-ла до-ро-гу і по-ле-тів за ви-со-кі го-ри. Там Жу-рав-лик по-ба-чив ве-ли-кий за-мок і виз-во-лив Со-не-чко. Зно-ву ста-ло те-п-ло і ве-се-ло.

Сні-жин-ка. З не-ба ле-ті-ла на зе-м-лю сні-жи-нка. Во-на бу-ла лег-ка, ніж-на, про-зо-ра, мов пу-шин-ка. І кра-си-ва мов зір-ка. На зем-лі сто-яв хло-п-чик. Він ба-чив, як па-да-є сні-жин-ка. Хло-п-чик ду-мав: о-сь впа-де ко-му-сь під но-ги і її за-топ-чуть. Ні, не тре-ба па-да-ти сні-жин-ці на зе-м-лю. Не тре-ба її за-топ-ту-ва-ти. Хло-п-чик про-с-тяг до-ло-ню. Він за-хо-тів при-го-лу-би-ти сні-жин-ку. А во-на в-па-ла на теп-лу, доб-ру ру-ку хлоп-чи-ка й роз-та-ну-ла. Хло-п-чик із жа-лем ди-вив-ся на ру-ку. На до-ло-ні бли-ща-ла кра-пель-ка, мо-в сльо-зин-ка.

В-се в лі-сі спі-ва-єВе-с-ною ми пі-ш-ли до лі-су. Зій-ш-ло со-н-це. По-ди-х-нув ві-те-ре-ць. В-сі де-ре-ва зас-пі-ва-ли. Ко-ж-не спі-ва-ло с-во-ю піс-ню. Бе-різ-ка спі-ва-ла ні-ж-ну піс-ню. Хо-ті-ло-ся пі-д-біг-ти під бі-ло-ко-ру кра-су-ню і о-бій-ня-ти її. Ду-б спі-ва-в му-ж-ню піс-ню. Ми слу-ха-ли її, і на-м хо-ті-ло-ся бу-ти си-ль-ни-ми. Вер-ба спі-ва-ла над ста-в-ком за-ду-мли-ву піс-ню. Во-на на-га-ду-ва-ла п-ро о-сі-нь. О-сь та-кі піс-ні ми по-чу-ли в лі-сі.

Кри-нич-ка. У лу-зі – кри-нич-ка. Во-на ту-т дав-но – дав-но. Х-то її ви-ко-пав – не-ві-до-мо. Над кри-нич-ко-ю ве-р-ба на-хи-ли-ла-ся. На гі-л-ці гли-ня-ний кух-лик ви-си-ть. Не ми-на-ють лю-ди кри-нич-ку. Ве-р-ба по-да-є їм кух-ли-ка, а кри-нич-ка при-го-щає во-ди-цею. Чис-то-ю, про-хо-лод-ною, на лу-го-вих тра-вах на-стоя-ною. У-сіх ще-д-ро на-пу-ва-є кри-нич-ка: і трак-тори-с-тів, і пас-ту-хів, і пе-ре-хо-жих. А во-ди в ній не ме-н-шає.

Липа. Бі-ля на-шо-го д-во-ру зац-ві-ла ли-па. Кві-т-ки ли-пи жов-ті – жов-ті і ду-же па-ху-чі. Ра-ді бд-жо-ли цій по-рі. Ад-же ста-ра ку-че-ря-ва ли-па ви-ді-ляє нек-та-ру не мен-ше, ніж ге-к-тар гре-ч-ки. А ще ли-па до-по-ма-гає лю-дям поз-ба-ви-ти-ся зас-ту-ди. Хто п’є чай із завареним сушеним липовим цвітом,той дуже зміцнює своє здоров’я. Ми всі доглядаємо липу. 

Як ко-то-ві со-ром-но с-та-ло. Вий-шов кіт на по-ріг. Мру-жи-ть-ся від яс-но-го со-не-ч-ка. Рап-том чу-є – го-роб-ці зац-ві-рінь-ка-ли. При-ни-к кі-т, нас-то-ро-жив-ся. Ти-хе-нь-ко по-чав про-би-ра-ти-ся до пар-ка-на. А там си-дять го-роб-ці. Під-по-вз аж до пар-ка-на та як с-т-риб-не. Хо-тів го-роб-ця схо-пи-ти. А го-роб-чик – пу-рх та й у-тік. Кіт пе-ре-ле-тів че-рез пар-кан та в ка-лю-жу й у-па-в. Вис-ко-чив мо-к-рий, бру-д-ний.І-де кіт до-до-му. Со-ро-м-но йо-му. А го-роб-ці поз-лі-та-ли-ся з у-сьо-го под-ві-р’я, лі-та-ють на-д нев-да-хою й цві-рінь-ка-ють. То во-ни смі-ю-ть-ся з ко-та. 

На-що ду-бам ли-с-тя в-зи-м-ку?Уже лі-с і не жов-тий. У-же він без-лис-тий. Гу-де по-ти-хень-ку в-го-рі. С-то-їть у ту-ма-ні. Та-м у вер-хо-ві-тті хо-ди-ть зи-ма, но-си-ть в си-ній пе-ле-ні за-ві-рю-ху. Тіль-ки ду-би бру-на-т-ні. Мід-но-лис-ті во-ни. Аж ве-с-но-ю роз-дяг-нуть-ся. В-зи-м-ку в-сі де-ре-ва гу-ді-ти-муть на с-ту-жі го-лим ві-ттям. А ду-би шу-мі-ти-муть їм п-ро ве-с-ну. О-сь на-що ду-бам лис-тя в-зим-ку. 

Дякую за увагу!!!