Чумацькі пісні. «Ой у степу криниченька». Трагізм чумацьких пісень

Автор ресурсу. Ратушна Наталія Миколаївна - вчитель української мови та літератури Лукашівського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів» Чорнобаївської селищної ради Черкаської областіЧумацькі пісні. «Ой у степу криниченька». Трагізм чумацьких пісень

«Термометр емоцій» Я знервована(ний) Мені хороше. Мені радісно Я спокійна(ний)Мені погано

Уважно послухайте пісню у виконанні українського співака Івана Семеновича Козловського (1900 – 1993 рр.) та порівняйте її із змістом пісні, вміщеної у підручнику (ст. 11). Про що це свідчить?«Ой у полі криниченька»Про кого вона?Яке враження справила на вас ця пісня? Чому?Хто такі чумаки? Що ви про них знає? https://www.youtube.com/watch?v=BEYsiccu-64

Прийом «Кластер»(Ґронування)Складіть ґроно  до слова«Чумак»

Чумацькі пісні. «Ой у степу криниченька». Трагізм чумацьких пісень

Епіграф уроку: Квилить пугачик жалібно над дахом, у небі – золотий Чумацький віз…О, скільки вас за тим Молочним Шляхом ішло до Криму!

 Колись давно, коли ще не було ані залізниць, ані асфальтованих доріг, коли ще не їздили ані автомобілі, ані потяги, безкрайніми степами нашої Батьківщини котилися чумацькі валки. Поволі рухались запряжені волами чумацькі вози-мажі, сповнені усякого добра. Чого тільки не возили чумаки: і сушену рибу, і всілякі прянощі, і вина заморські, і тканини шовкові, і цукерки дітям на гостинець. Та найперше, що везли чумаки, та й, власне, за чим збирались у таку нелегку, небезпечну й далеку дорогу, була сіль. Саме сіль – чи крем’яна з Галичини, чи кримська лиманська, - була головним товаром у чумацькому промислі.

Це соляному промислу українців створено нерукотворний пам’ятник на небі – Чумацький Шлях. Він відомий мешканцям планети, як Молочний Шлях, бо зорі розсипались по небу і освітлюють його молочним сяйвом через увесь небозвід. У науковій літературі дається таке визначення: «Чумацький Шлях – українська назва Галактики, або Молочний Шлях». А створила той шлях усна творчість талановитого українського народу, на землі якого вперше з’явилось чумацьке візникування і в жодного іншого народу воно не повторюється, а розвивалось протягом п’яти століть, аж до кінця XIX ст.

Чумакування було не просто селянським промислом. Воно було способом життя тодішньої України. Багатьма дорогами ходили чумаки до Криму, Одеси, на Дін, у Херсонські степи. Чумацькі шляхи грали велику роль у заселенні дикого степу, у встановленні торгівельних зв’язків з Росією, Польщею, Кримом, Молдавією.

Сьогодні ми помандруємо з вами безкінечним Чумацьким шляхом, а допоможе нам у цьому історичний калейдоскоп, завдяки якому ми познайомимося із цим унікальним явищем українського побуту - мандрівним купецтвом. Треба було мати неабияку силу духу і мужність, щоб обрати долю чумака. Для загального добра чумаки не жаліли себе, ризикуючи власним життям на небезпечних шляхах, де на них чекали розбійники і негода. Тому шанував і любив їх народ, складав про них пісні і думи.

То хто ж вони, українські чумаки? Звідки взагалі взялося це слово? Тут єдиної думки немає. Одні вважають, ніби воно походить від татарського «чум» або «чюм», що означає «ківш». Дерев’яний корячок у дорозі був справді зручною посудиною для пиття. Інші, погоджуючись із татарським коренем, наполягають на тому, що у татар цим словом називали візника. Хтось згадує чуму, яка лютувала на півдні, - через торговців ця страшна хвороба могла бути занесена і на Україну. Чуму називали «чорною хворобою» - на лубкових картинках вона зображувалася у чорному одязі. Чумаки, сорочки і штани яких для захисту від гнусу були «пошмаровані» дьогтем, зовнішнім виглядом нагадували цю не вельми приємну гостю з косою. У перській мові слово «чумак» означало палицю із потовщенням на кінці. Часто в степу можна було зустріти і подорожнього з такою палицею, і чабана з «ґерлиґою», і чумака з кийком. Недаремно в народі говорили: «Кий в степу чумакам господар».

Жоден промисел у світі, жодне ремесло не увійшло так широко в пам’ять народу, як пам’ять про українських чумаків. Цей промисел вже більше, як сто років тому зник, а пам’ять про нього живе й досі. Найбільше прислужилися українській історії козаки, бандуристи й чумаки. Бо ж козаки боронили отчий край, кобзарі піснею будили душу народу, а чумаки давали людям сіль, що разом з хлібом була найголовнішою в їжі.

У давнину в Україні не було солі. То й їздили по сіль аж до Азовського та Чорного морів, а пізніше – до Галичини й Волощини. Тих, хто возив сіль, спочатку називали просто «люди», потім – «соленики», а з ХVІІ століття – «чумаки». Десь із того часу в Криму татари ввели плату за сіль (раніше її брали безплатно), через що виникали сутички між солениками і місцевим населенням.

Саме чумаки заклали сучасні дороги. Засновані ними майже всі сучасні шляхи. Коли нашу Україну вкривали безкраї степи, більшість доріг з’єднували між собою найближчі села. Чумакам було невигідно втрачати час, подорожуючи поселеннями. Тож прокладали вони власні маршрути, прив’язуючись лише до річок. Як ви вважаєте, чому?

Широковідомий у народі Чумацький шлях. Його ще називали Великим, або Битим. Він тягнувся з центра Московської держави, тягнувся через запорізькі землі і по Дніпру вів на південь. Були ще Чорний шлях, Шпаків шлях.https://www.youtube.com/watch?v=PXn37nw. WP2c Усім допитливим мандрівникам він і досі вказує зоряну дорогу. А спомин про важку, часто невідому й небезпечну, чумацьку подорож увійшов у мовну культуру українців символом відваги та пошуку своєї власної стежини, котра завжди вказуватиме шлях до рідного дому. Віки у даль майнули - Ріка часів не знає вороття. Ми до зірок сягнули І ми збагнули, в чому суть буття. Вона у тім корінні, Що нас веде додому звідусіль Під небо України, Де чумаки розпорошили сіль...

Але все ж таки найвідомішим був Чумацький шлях. Про нього існує багато легенд і не тільки українських, а ще про нього складали пісні, писали твори та знімають і досі фільми.

Не було села на Україні, де б кілька родин не чумакувало. Розпочиналися чумацькі турботи ранньою весною, тільки-но сонечко розтоплювало сніжні замети. Перш за все ретельно перевіряли транспорт, адже його технічний стан мав бути бездоганним.

Найпоширенішим чумацьким возом була, так звана, мажа. Її глибокий напівсферичний кузов, зазвичай, виготовлявся з липового кряжа. На такий віз можна було завантажувати більше 60 пудів солі (дорівнює 16,3805 кг). Особливо ретельно відбирали «двигуни» для возу, тобто волів. Це саме той випадок, коли цінувалася не швидкість, а потужність і надійність. Відбір довіряли лише досвідченим чумакам.

А скільки всіляких прізвиськ і народних назв було у волів: «бешкетник» – віл із норовом, «кістяк» – худий, погано відгодований, «караман» – віл чорного кольору, «гузок» – слабенький віл, із маленькими рогами, «кислиця» – упертий віл, якого важко зрушити з місця.

А що чумаки брали з собою в дорогу?Усі члени родини виносили й укладали в мажу все необхідне в дорозі: запасну ось, трісок на багаття. Ще брали: шину волам на підкову, бо від великого напруження ратиці у вола розломлювалися; запасне дишло, лагун для запасної смоли, мазницю із дерева для дьогтю. У передній ящик мажі вкладали дрібні речі: дерев’яні мисочки, ложки, барильце для води, баклагу для горілки, сокиру, колодач (великий ніж), дерев’яну гребінку (розчісувати волів), триногу з казаном, у якому варили галушки (їли їх дерев’яними шпичками), куліш, затірку, кашу із щирбою (каша, зварена у воді, в якій кипіла риба). Із продуктів харчування чумаки брали борошна житнього по 3 пуди на особу, 2 лантухи житніх сухарів, лантух затірки, вінок цибулі, торбу часнику, сушені фрукти варити узвар. Такий раціон харчування розрахований на 1,5-2 місяці. Ще в дорогу чумаки брали дві пари білизни, перекладені висушеними васильками і чебрецем для запаху, кирею, кожух, свитку, смушеву шапку, чоботи, рукавиці з овечої шкіри до самих ліктів. Коли валка вже була зібрана, чекали доброї погоди, коли зі стріх вже капала вода. Виїжджали завчасно, щоб до Пасхи вернутися додому. Проводжали чумаків урочисто, всім селом.

Там мати синові, дружина чоловікові дарували вишиті сорочки, дівчата хлопцям-чумакам – гаптовані хустинки. Прощаючись, тричі цілувалися, промовляючи: «Господи! Благослови повернутися в добрий час! Дай, Боже, час добрий! Бувайте здорові! Нехай вас Бог благословить і заховає від усякого злого, недоброго лиха – зустрічі з попом, з жінкою, від зайця, що перебігає дорогу!»

Співали пісень, виголошували напуття, старійшина благословляв перед небезпечною дорогою. Днем виїзду вибирали п’ятницю або неділю. Проводи починалися рано, до схід сонця. Старий чумак виносив з хати у мальованій макітрі свячену воду, заготовлену ще на Різдво, кропив нею мажі, волів, чумаків і кілька ступнів дороги, якою будуть їхати.

Мажа-віра (художник Павло Калина)А ще у дорогу чумаки обов’язково брали з собою півня «будимира». Називали півня ще й «цариком», бо це був півень із першого яйця під квочкою. У дорозі чумакам слугував годинником, термометром, барометром. замість годинника. Півень за ніч співав тричі: близько півночі, близько третьої години і перед сходом сонця.

Після третього співу чумаки вставали і рушали в дорогу, адже спекотного літа краще було мандрувати вдосвіта. Досвідчені чумаки за тембром голосу півня за 2-3 доби передбачали зміну температури повітря, дощ чи сонце, вітер, його напрям. За тогочасним віруванням, півень охороняв чумаків від родового біса, ворожої сили, нагадував про домівку і сім’ю.

Валку чумаків супроводжували ще й собаки. Вони ганяли за дрібними звірами, проганяли зайця, щоб той не перебігав дорогу. При нападі ворогів, собаки створювали своєрідний другий фронт в тилу розбійників, нещадно гризли їх за ноги.

Від’їхавши далеко від села, чумаки виходили на чумацьку раду і обирали отамана. Кожен із чумаків мав право одного голосу, а новачки – півголосу. Кандидатуру отамана висували бувалі чумаки. Це було унікальне неписане право в усіх валках чумаків, скільки їх було по Україні. Вибори чумацького отамана – це сторінка історії розвитку демократичних засад у середньовічному суспільстві України.

Обов’язки отамана визначалися чумацькими звичаями. Отаман не лише керував рухом валки, а в першу чергу вміло організовував чумаків на відбиття нападів на валку. Тому він виділявся серед чумаків своєю силою, хоробрістю, розумом, кмітливістю, авторитетом. Він вибирав місця для зупинок, щоб було вдосталь корму для волів, чиста вода, умови відпочинку чумаків, розставляв вартових.

Під час переходу у валці встановлювалася напіввійськова дисципліна, обов’язком чумаків була взаємодопомога. Поки у дорозі - воля вибраного ватаги була всесильною. Чумацька валка мала спільну касу аж до повернення і всі прибутки й витрати ділилися порівну. Їжу варили і волів стерегли у нічний час почергово. Грати в карти чумакам суворо заборонялося, щоб не програвали в карти солі, волів, виручки всього чумацького добра.

Проте, цілком мирне заняття було небезпечним для життя – на чумацькі обози з товарами часто-густо нападали грабіжники. Тому й збиралися в дорогу разом із близькими людьми, на яких можна було покластися у важку хвилину і довірити їм своє життя. Старалися не брати в дорогу заздрісних і жадібних людей.

Татари не вміли косити трави, сушити й заготовляти її на сіно. Та це не потрібно було їм, бо помірно-жаркий клімат давав можливість випасати худобу на підсніжному кормі цілу зиму. А степові трави самі висихали, або татари їх підпалювали. Тоді то було найстрашніше пекло. Пригоди в чумаків були неабиякі; їх чекали пожежі степів, нальоти сарани, різні хвороби, напади кримських грабіжників та ін.

Вогонь котився на 100-120 верств уперед, повсюди лунав страшенний тріск, повітря ставало задушливим і гарячим. Все живе стрімголов утікає від вогню, падає і гине в полум’ї, диму. Після такої пожежі на сотні верст увесь степ перетворюється в чорне море смерті, де надовго зникає життя. Тому, потрапивши в зону степових пожеж, валка чумаків зазнавала значних втрат у волах і людях. На волах від пожежі далеко не втечеш.

Бували випадки, коли татари захоплювали чумаків у полон і продавали їх у каторгу. Історичні дані про напади на чумаків відбиваються в чумацьких піснях: Де не взялася орда, Порубала чумака. Всіх чумаків орда зняла. А котрих старих — вирубала, А молодих в полон взяла. А маленьких витоптала.

Із зміцненням Запорозької Січі чумацькі валки мали можливість спокійно мандрувати запорозькими землями. Аби захиститися від розбійників, чумаків супроводжували конвойні з числа запорізьких козаків. Звісно, не безкоштовно. За озброєний ескорт доводилося платити спеціальний збір – «ралець». На Запорожжі чумак знаходив не тільки захист від розбійників, а й притулок в козацькому зимівнику.

Коли ж чумак переїздив Дніпро і попадав на землі Кримського ханства, то готувався до небезпеки: змащував одяг дьогтем (проти гадюк і зарази), набивав рушницю, витягав із воза списа і вішав на грудях гаман, в якому знаходився білет із казенною печаткою, перекладений на турецьку мову і підписаний російським урядовцем.

Уважно послухайте пісню у виконанні українського співака Івана Семеновича Козловського (1900 – 1993 рр.) та порівняйте її із змістом пісні, вміщеної у підручнику (ст. 11). Про що це свідчить?«Ой у полі криниченька»Про кого вона?Яке враження справила на вас ця пісня? Чому?Хто такі чумаки? Що ви про них знає? https://www.youtube.com/watch?v=BEYsiccu-64

Найпоширеніші теми чумацьких пісень: - від'їзд у дорогу;- приготування до тривалої подорожі;- прощання з родиною;пригоди чумаків (тяжка зимівля, повернення додому тощо);гуляння після повернення, застереження дівчатам не закохуватися в чумака, висміюється чумакова жінка, яка гуляє, поки чоловіка немає вдома (у жартівливих чумацьких піснях) та ін. Чумацькі пісні: «Ой у степу криниченька»,  «Буркун-зілля», «Волики», «Гуляв чумак на риночку», «Їхав чумак із Криму додому», «Над річкою бережком», «Ой ясно, ясно сонечко сходить»,  «Ох і не стелися, хрещатий барвінку» («Поїхав чумак та в Крим на базар...»), «У Києві на ринку» та ін.

Вслухайтеся в слова чумацької пісні «Ой у степу криниченька»У ній  йдеться про трагічну долю чумака, який не повернувся додому з далекої мандрівки. Цю народну пісню ще іноді називають «Ой у полі криниченька». Жанр: Тема: Ідея: Основна думка:

Жанр: народна соціально-побутова чумацька пісня Тема: відтворення картини сумного життя чумаків.Ідея: висловлення співчуття чумакові, якого поховано «у зеленому байраці». Основна думка: непросте мандрівне життя чумаків так чи інакше впливає на стан їх здоров’я і врешті-решт призводить до смерті.

Художні засоби твору: Епітет: Пестливо-зменшувальні слова Звертання: Повтори: Риторичні оклики: Метафора: 

Художні засоби твору: Епітет: зелений байрак, сира земля, сиві (воли), чистім (степу), зеленій (муравині), сива (зозуленька);  Пестливо-зменшувальні слова — криниченька, доріженьку, чумаченьки, зозуленька; Звертання: «Ой подай, чумаче, та подай, голубе», «Ой рад би я, моя мила…». Повтори: «Ой…», «Умер, умер», «ку-ку». Риторичні оклики: «Ой подай, чумаче, та подай, голубе, та хоч праву руку!» Метафора: «воли… доріженьку чують».

Взагалі, чумаки — перші купці, мандрівники, «жива газета». Вони побували не лише в Криму, а у й Європі, в багатьох країнах, сприяли економічним та культурним зв’язкам між державами. У пісні зустрічається фольклорний образ зозулі з її віщуванням. Головний образ — образ чумака, який збирається в далеку дорогу й не знає, як вона закінчиться. Навіть воли тривожаться, відчуваючи мандрівку. Не стало чумака чи від хвороби, чи від тяжкої втоми. Поховали його в чужій стороні. І тільки думки рідних прилинули до нього в образі «сивої зозуленьки», щоб покликати додому, але це неможливо.

Прийом «Кластер»гордийвитривалийпокладистийсміливиймужнійвправнийвинахідливийспритний(Ґронування)Складіть ґроно «Чумак»Побратимсамовпев-ненийстійкий

 В оселях чистих радії гостям,Лунають завжди голоси дитячі. Тривожний дзвін запрошує у храм,Але чому Вкраїна знову плаче? Підступний ворог – повелитель зла. Плюндрує наші землі і пашниці,Вбиває наших хлопців молодих.І сіє міни - смерть замість пшениці.  Чумацьким шляхом їдуть  чумаки,Поскрипують колеса їхніх мажів. Звіряють путь, вдивляючись в зірки,Щоби не заблудитись серед хащів. Господарі – чоловіки міцні,Це наших укрів – прадіди великі. Воли упевнено ступають по земліБагатій, сонячній і дуже плодовитій. Їх вдома ждуть коханії жінки,Дбайливі матері і господині. Плетуть дівчата з квіточок вінкиІ опускають на Купала в річки сині. Вставайте укри, згине хай пітьма!З братами дружньо боронити волю,Бо іншого нам вибору нема,Як дітям здобувати кращу долю. Збереться знову вдома вся рідня,Тверезо й мужньо все на світі зможе. Невтомно працюватиме щодня,А в добрих намірах і Бог нам допоможе. Чумацьким шляхом їдуть вояки,Вертаючись із миром до родини,Як їхні прадіди сміливі козаки. Тим битим шляхом сонячної днини.  Оксана Гладун (Львівщина) 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: Література:1. Губарев В. К. Історія України: Універсальний ілюстрований довідник. / В. К. Губарев. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2008.2. Журавльов Д. В. Хто є хто в українській історії. / Д. В. Журавльов. - Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2011.3. Українська література: підруч. для 7 кл. закл. загальн. середн. освіти: 2-ге видання, перероблене / Олександр Авраменко.-Київ: Грамота,2020.-224 с.:іл.Інтернет-ресурси:http://pidruchniki.comhttps://dovidka.biz.ua/oy-u-stepu-krinichenka-analizhttps://artkavun.kherson.ua/ua-chumatstvo-yak-suspilno-ekonomichne-yavische.htmhttps://naurok.in.ua/conspect.html?itemid=340http://sts.sumy.ua/society/posmihayus-sumuyu-shhaslyvyj-yak-navchyty-ditej-kontrolyuvaty-emotsiyi.htmlhttp://abetka.ukrlife.org/4umacke_dao.htm\https://www.ar25.org/article/chumackyy-shlyah.htmlhttps://www.factday.net/3-1-cikave-pro-chumaczkyj-shlyax.htmlhttps://sverediuk.com.ua/ridna-ukrayina-v-kartinah-yaroslava-chizhevskogo/https://vseosvita.ua/library/proekt-podorozi-cumackim-slahom-101135.htmlhttps://prolviv.com/blog/2017/04/26/kudy-chumaky-za-silliu-khodyly/https://online.fliphtml5.com/sgic/icze/#p=14