Номер слайду 3
В Стародавньому Єгипті, так як і в нас зараз, рахунок вівся десятками, але запис чисел був дуже громіздким і незручним. Наприклад, для запису двох десятків і двох сотень користувалися різними значками. Сучасні цифри 1, 2, 3, ... 9, 0, якими користуються більшість народів світу, є цінним внеском народів Індії в скарбницю математичних знань. Те, що одна і та ж цифра може означати число одиниць, десятків, сотень або тисяч, в залежності від того, яке місце (яку позицію) в записі числа вона займає, було великим відкриттям. Така система нумерації називається позиційною. В основі римської нумерації використаний принцип додавання (наприклад, VI=V+I) і принцип віднімання (наприклад, IX=X-I). Римська система нумерації десяткова, але не позиційна. Римські цифри виникли не з букв, а в початковому вигляді означали, як і багатьох народів, палички (І –– один, Х –– перекреслена паличка, V –– половина від десяти, сто –– кружечок з крапочкою всередині, п’ятдесят –– половина цього значка і т. п. З часом ці знаки змінилися і мають на сьогодні такий вигляд: С –– сто, L –– п’ятдесят, М –– тисяча.