Цифрова вправа на знання змісту повісті І.Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я"

Перепелиця Любов Вікторівна, учитель української мови та літератури Комунального закладу «Ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою «Патріот»» Харківської обласної ради

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

10 КЛАС

ВИВЧЕННЯ ТВОРЧОСТІ І.НЕЧУЯ-ЛЕВИЦЬКОГО

ПОВІСТЬ «КАЙДАШЕВА СІМ’Я»

ПЕРЕВІРКА ЗНАННЯ УЧНЯМИ ТЕКСТУ ТВОРУ

ЦИФРОВА ВПРАВА

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ: кожен учень отримує смужку-картку для індивідуальних відповідей, де у відповідній графі вписує цифру, якою позначена характеристика конкретного героя. Після кожної цифри (для їх розмежування) ставиться крапочка. Картки із завданням роздаються на кожну парту. Обов’язкова умова – однакова кількість відповідей на кожного літературного героя.

ЧАС ВИКОНАННЯ: 10 хвилин

ОЦІНЮВАННЯ: 4 правильні відповіді – 1 бал.

Найвищий бал за виконання роботи – 9 балів

ЗАВДАННЯ: Заповніть таблицю, уписуючи відповідну цифру, що позначає характеристику конкретного героя повісті «Кайдашева сім’я».

1.Лагідний, жартівливий, протилежний за характером і зовнішністю своєму брату, неконфліктний, романтичний.

2.  Вродлива, добра, лагідна, з бідної сім’ї, тиха.

3. Мовчазний, жорсткий, «з нього буде добрий посіпака», працьовитий.

4. «Має серце з перцем», «бриклива, як муха у Спасівку», заможна, галаслива, жорстока.

5. «Від її погляду молоко кисне», «на словах, як на цимбалах грає», сварлива, улеслива.

6. Стельмах, небагатослівний, забобонний, віруючий, «зазнав панщане горе», полюбляє перехилити чарку.

7. «Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакачуваними по лікті, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні. Загоріле рум’яне лице ще виразніше малювалось з чорними тонкими бровами, з темними блискучими, як терен, облитий дощем, очима. В лиці, в очах було розлите щось гостре, палке, гаряче, було видно розум з завзяттям і трохи з злістю».

8. «Була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк».

9. «Молоде довгасте лице було рум’яне. Веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум’яні губи — все подихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на матір».

10. «Широкий в плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті».

11. «Вона була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицеем… Вона вміла дуже добре куховарить і ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрестини та на храми. Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства».

12. «Широкі рукава закачались до ліктів; з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною».

13. «Його насуплене, жовтувате лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи осміхались».

14. «…молоде довгасте лице було рум’яне, веселі, сині, як небо, очі світилися привітно й ласкаво».

15. «посадити в клітку та показувати за гроші, як звірюку на ярмарках».

16. «буде добрий сіпака!».

17. «В лиці, в очах було розлите щось гостре, палке, гаряче, було видно розум із завзяттям і трохи з злістю».

18. «… розцвіла і стала повніша на виду. Її очі, її тонкі брови блищали на сонці, а лице горіло рум’янцем од висків до самого підборіддя…».

19. «Лице його було жовте, як віск. Рукава по лікті були мокрі, із їх текла патьоками вода».

20. «…не зачіпав дівчат, не жартував з ними. Був гордий». 

21. «…хоч у пазуху сховай, а як іде селом, то дівчата аж перелази ламають». 22. «… недобра і що під її солодкими словами ховається гіркий полин».

23. «Який гарний парубок, хоч і білявий, які в його веселі очі!» 

24. «Він ніколи не сміявся гаразд, як сміються люди».

25. «…була не таківська, щоб комусь підкорятись».

26. «Його голова стала сива, аж біла, тільки брови чорніли на широкому блідому лиці…» 

27. «Її краса так засліпила йому очі, так разом заманила серце, що вона йому здавалась не дівкою, а русалкою».

28. «В неї аж  губи трусились від лайки, та не було з ким лаятися».

29.  «Гуля заболіла так, неначе хто сунув у тім’я розпечене залізо».

30. «…люта змія: ходить по хаті, полум’ям на мене дише».

31. «Добре ходжу… Не сам ходжу, мене водить».

32. «Ой, гарна  ж дівчина, як рай, мов червона рожа, повита барвінком!». 

33. «смутне… бліде  лице світилося рожевим світом, наче лице в мерця» .

34. «Ходить по садку, неначе напившись отрути».

35. «була з поетичною душею, з ласкавим серцем».

36. «вешталась, наче муха в окропі, скрізь встигала».

КЛЮЧ