Цікава подорож сторінками життя Григорія Сковороди

Цікава подорож сторінками життя Г.С.Сковороди Підготувала : вчитель початкових класів КЗ”Золочівський ліцей №3” Попова Л.М.

Великий філософ-мислитель, просвітитель, гуманіст, поет-демократ, новатор, талановитий педагог, музикант, видатний учений, мандрівник.

1734-1741 рр. – Григорій навчається в Києво-Мо- гилянській академії. 1744-1745 рр. – продов- жує навчання в Києво-Могилянській академії. 1751-1753 рр. – повертається на навчання в Києво-Могилянську академію.

Цікавився історією свого краю, збирав фольклор, грав на скрипці, любив учителювати.

1741–1744 рр. – служить у придворній хоровій капелі в Петербурзі. 1745–1750 рр. – мандрує по Німеччині, Австрії, Польщі, Угорщині, навчається у видатних професорів. 1750–1751 рр. – викладає піїтику в Переяславському колегіумі. 1755–1759 рр. – працює домашнім учителем у поміщи- ка Степана Томари в селі Ковраях на Полтавщині. 1759–1760, 1762–1764 рр. – викладає в Харківському колегіумі.

1769-1794 рр. – мандрує по Україні, створює нові вірші й філософські трактати.

Погляди і переконання Душа – головне в людині. Ні про що не турбуватись – значить не жити, а бути мертвим. Краще голий та правдивий, ніж багатий та беззаконний. Ставлення до людини – побажання їй щастя. Серце – зміст людини, а без нього вона опудало й колода.

Світ ловив мене, та не спіймав. Прагнемо вершини, щоб принаймні оволодіти сере- диною. Духовна зброя сильніша за тілесну … Безумцеві властиво жал- кувати за втраченим і не радіти тому, що залиши- лось. З усіх втрат втрата часу найтяжча…

Жити слід так, щоб побачити у жорстокому – ніжне, у гіркому – солодке, у мотлосі – милість, у буйнощах – смак, в отруті – поживу, у смерті – життя, у безчесті – славу.

Коли в тебе людське серце – співчувай, якщо хочеш – ревнуй і гнівайся, та уникай ворогування і злобної зарозумілості з ядучою насмішкою. Хіба може говорити про біле той, котрому невідоме, що таке чорне? Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий!

Національний літературно-меморіальний музей, присвячений життю та творчості Григорія Сковороди, розташований на території Золочівської громади в селі Сковородинівка Музей функціонував тут з 1992 року. Перші дві зали розкривали життєвий шлях Григорія Сковороди, його основні філософські ідеї та художні твори. Третя була присвячена вшануванню мислителя та вивченню його творчості у ХІХ-ХХІ ст.

А завершувалася екскурсія біля меморіальної кімнати («спокійної келії»), де жив і помер Сковорода. Тут було відтворено обстановку, що оточувала просвітника в останні роки його життя: старовинне бюро з рукописами, книгами, гусячим пір’ям; ліжко, укрите домотканим рядном; скриня.

Російський агресор обрав за свого чергового ворога українського філософа Григорія Сковороду і у ніч проти 7 травня вдарили в його музей у Сковородинівці ракетою. Ракета зруйнувала будинок поміщиків Ковалівських, зведений у XVIII ст., де розміщувалася експозиція Національного літературно-меморіального музею Григорія Сковороди. Однак вкотре привернув увагу українців і всього світу до того, хто переконував: стати щасливою зможе та людина, яка зрозуміє себе і буде вільною.

Однак попри пожежу дивом уціліла біла статуя філософа – зазнала лише незначних пошкоджень вогнем. Тепер скульптура дивиться на свою зруйновану оселю з вулиці.

А тим часом у саду біля будинку, якого більше немає, розквітають плодові дерева – життя триває попри руйнування і агресію ворога. І своїм пишним цвітом ніби вкотре нагадують: найбільша цінність – свобода. Вона, запевняв Григорій Сковорода, дає змогу людині пізнавати і творити себе власноруч.

Уціліли й рештки 700-літнього дуба над Пан-Іванівським ставком (колишня назва Сковородинівки) й могила з надписом «Міръ ловилъ меня, но не поймалъ».