Диктанти з української мови

3(2) клас

Весняний вітер

Клен цілу зиму спав. Крізь сон він чув завивання хуртовини і тривожний крик чорного ворона. Холод­ний вітер гойдав віти і нагинав їх.

Одного сонячного ранку клен відчув, що до нього доторкнулось щось тепле і лагідне. Прокинувся клен. До нього прилинув свіжий весняний вітер.

Клен зітхнув, розправив плечі. Зазеленіли бруньки. Весна-красуня прийшла. (54 сл.)

Спів жайворонка

Маленька пташка, як грудка землі, низько висіла над полем. Тріпала крильцями на місці напружено. Часто і важко тягнула вгору невидиму струну від землі аж до неба. Струна тремтіла і гурчала.

Тоді, скінчивши, падала тихо вниз, натягала другу з неба на землю. Єднала небо з землею в голосну ар­фу і грала на струнах симфонію поля. (За М. Коцю­бинським). (56 сл.)

Весна прийшла

У школі вже відчинили навстіж вікна. Грайливі сонячні зайчики гасали по партах. Легкий вітерець іноді залітав у клас і шелестів сторінками книжок. Із саду линув запах вологої землі і торішнього листя. Настала справжня весна.

Дніпро розірвав крижані кайдани. З берега доно­силось хлюпання весняної хвилі. А пізніше вечорами чулися крики гусей у темному небі. Ніч приходила тепла і тиха. (62 сл.)

Ластівки

Був теплий сонячний ранок. У відчинені двері до нашої кімнати залетіли дві ластівки. Покружляли і вилетіли. Потім з'являлися ще кілька разів. Дзвіночка­ми розсипався їхній веселий щебет. У куточку кімна­ти ластівки зліпили гніздо. Там вони вивели ластів'ят.

Пташки дуже працьовиті й охайні. В їхньому гнізді завжди чистенько. У дзьобиках вони виносять сміття на подвір'я. Влітають до кімнати через відчи­нене вікно. (60 сл.)

Україна — це моя рідна земля. Вона розбуджена бурхливою грозою. Красива і уквітчана ця земля вес­ною. Щедра і різнобарвна восени. Строга і засніжена зимою. Солодка і пахуча в теплі літні дні. Понад до­рогами стоять явори богатирями. Високі гори вдивля­ються в синю височінь. Сивовусий Дніпро пливе че­рез усю українську землю. Він поспішає розказати Чорному морю про гостинність її народу. (57 сл.)

У весняному лісі

Добре пригріває вже весняне сонечко. Підсихає в лісі земля. Все навколо оживає. Веселіше співають пта­хи, їх уже багато прилетіло. Набубнявіли пуп'янки на галузках. Полетів перший метелик. Це кропивниця.

Повилазили мурашки — й одразу до роботи. Во­ни знищують лісових шкідників і цим допомагають зберігати ліс.

А хто це гріється на камінчику? Ящірка. Вона теж корисна.

Гарно зараз у лісі. (60 сл.)

Засяяло в барвистому травневому вінку біле мере­живо. Це весна передає червню чародійні ключі від щедрого літа. Кучеряві діброви мліють від веселих барв великого свята природи.

У густих верболозах не втихають солов'ї. На тихе плесо річки випливає качина сімейка.

Жовтим букетом пишається болотяне верболіззя. Пишні луги пропахли медовим ароматом. Бавляться на них метелики з досвітку й до смеркання. (57 сл.)

4(3) клас

Наука кривднику

Пробудилася земля від зимового сну. Всюди дзве­нять пташині пісні. Щебече птаство на всі лади.

Чорногуз учора гуляв і забрався в один садок. Там він зустрів знайомих. Шпаки будували житло.

І раптом серед пернатих зчинився страшний пере­полох. Шпак і шпачиха тремтіли від страху. Вони ди­вилися на дубок. Там вмостилося мале хлоп'я. Воно тримало рогатку і камінці. Хлопець цілився на пташок.

Чорногуз зненацька звалився кривднику на голо­ву. Хлоп'я кинуло рогатку. Він більше ніколи не брав­ся за неї. (77 сл.) (Журнал "Барвінок").

Як здивувався Мурко

В однієї бабусі був старий-престарий кіт Мурко.

Лежить Мурко на подвір'ї, на сонечку вигріва­ється.

На подвір'ї ходило курча. Воно відбилося від квоч­ки й жалібно пищало. Побачивши кота, курча замо­вкло. Підійшло тихенько до кота, притулилося до нього й очі заплющило.

Кіт Мурко почув, що хтось до нього притулився, розплющив очі, побачив курча, здивувався.

Дивиться кіт Мурко на курча з подивом і не знає, що йому робити. Чи злякати курча, щоб воно втекло, чи нехай собі гріється? (79 сл.)

Тварини лісу

У лісі живе багато різних тварин. Зяблики, іволги, мухоловки, синиці, зозулі й солов'ї наповнюють ліс своїм чудовим співом. Чути стукіт дятла, крик сороки.

Усі ці птахи поїдають безліч комах, які живуть на деревах.

Розправивши пухнастий хвіст, перестрибують з гілки на гілку забавні білки. Сполоханий заєць кидається навтіки. Ось майнула в кушах руда лисиця. У траві зрідка прошелестить їжак, проповзе врк чи гадюка.

У лісі можна зустріти й великих лісових жи­телів — лося, козулю.

Рудих мурашок називають санітарами лісу. їх потрібно оберігати. (82 сл.)

Настала весна. Сонце піднялося вище над гори­зонтом. Дні стали довгими і ясними.

Ось одного весняного дня діти пішли до лісу. Ліс зустрів їх радісно. Він почав прокидатися.

Ліщина викинула свої висячі сережки. На деревах почали набухати бруньки. Берізки дають людям свій живильний прозорий сік. Прокинувся вуж. Він був ще млявий. Грівся на сонечку під старою сосною. Ожило і птаство. Чути радісне щебетання.

Діти бігали по лісу. Гралися в рухливі ігри, раділи весняному сонечку, блакитному небу. (75 сл.)

Зустріч весни

Мешканці лісу зустрічають весну. Раніш від інших помітили початок весни синички й довгохвості вівсянки.   Синички   швидко   перелітали   з   гілки   на гілку. Шукали жучків, черв'ячків і весело сміялись. Вівсянки грілись на сонечку і виводили дзвінкі трелі.

До перших весняних співаків прислухався строка­тий дятел. Він теж хотів привітати весну. Співати птах зовсім не міг. Дятел забрався на верхів'я сосни і з усієї сили став бити по стовбуру міцним дзьобом.

Навіть старий тетерук відзначив прихід весни. Він бурмотів пісеньку, схожу на пісню весняного струм­ка. (83 сл.)

Весняний ранок

У глухому лісі рано токує глухар. Край болота лу­нає його весняна пісенька. Ось у чагарях промайнув заєць. Пробігла понад болотом обережна лисиця. Сховався в норі під корчем меткий тхір.

Гучно засурмили на болоті журавлі. Цс так вони зустрічають сонце. Зірвався з болота, стрілою злинув у небо довгоносий бекас.

Ще жагучіше заспівав свою пісню глухар. Співа­ючи пісні, не чує і погано бачить він.

Вище й вище підіймається сонце над лісом. (За І. Соколовим-Микитовим) (71 сл.)

Весняні квіти

Життя квітів починається з пролісків. Пролісок — квітка ніжна, але смілива й нетерпляча. Ще лежить сніг, а цупкий паросток пнеться до сонця. Сьогодні це жовтуватий хвостик. Завтра -— зелена гостриця. А післязавтра — вже довгий зелений листок з тонень­кою стрілою. Ще за день брунька на кінці стрілочки розквітає білою кашкою.

Потім заквітує ряст. Квіти рясту теплі і сонячні.

Пізніше з'являється жовтий козелець. Густим ки­лимом укривають теплу землю фіалки. (67 сл.)