Цикл уроків на тему "Походження людини"

Вид Людина розумна – Homo sapiens

Урок № 1

Тема уроку: Походження людини. Рушійні сили антропогенезу.

Мета уроку: ознайомити учнів з гіпотезами походження людини; поглибити знання учнів про спільні та відмінні риси людини та людиноподібних мавп; визначити місце людини в системі органічного світу.

Обладнання: таблиці: «Будова  скелета людини», «Будова скелета мавпи», «Головний мозок людини та мавпи», «Докази подібності людини з людиноподібними мавпами».

Тип уроку: засвоєння нових знань, лекція.

 

Людиноподібні мавпи (горила, шимпанзе)

не наші предки, а скоріше рідні або двоюрідні

брати, які зберегли більше рис спільного предка.

(Ч.Дарвін «Походження людини і статевий добір»)

 

Хід уроку

І.Мотивація навчальної діяльності.

Учитель: Здавна люди намагалися пізнати все, що їх оточувало, осягнути не лише багатогранний світ природи, а й свою сутність.

Звідки взялась людина, куди вона йде, у чому таємниця її існування? Це питання хвилює кожного з нас, хоч ми не вчені  й не філософи. Але саме вони й можуть дати відповідь на запитання про походження людини.

 Органічний світ у минулому і тепер, незважаючи на його величезну різноманітність, - це  результат єдиного еволюційного процесу на Землі. Не є винятком і людина. Тому людину слід вивчати, грунтуючись на загальнобіологічних закономірностях.

Запитання:

1. Пригадайте, до якого ряду класу Ссавці належить людина?

2. З якими тваринами  людина має найбільше спільних рис?

 

Учитель: На протязі 35-40 тис. років – часу існування на Землі людини сучасного типу – здійснені великі відкриття та досягнено технічного прогресу. Нема меж людському розуму, і світ може стати в найближчі роки чи десятиріччя свідком нових знаменних відкриттів та нових досягнень. Природно, виникає питання: як же виник цей вид?

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Походження людини.

Питання  походження людини цікавило людство в усі часи. Це одна із найважливіших проблем природознавства. Її розв’язання має принципове, світоглядне значення. Навколо питання про становлення людини здавна точилася ідеологічна боротьба. Ідея про природне походження людини могла виникнути тільки на грунті матеріалістичного світогляду, який бере початок ще з античності. Думка про пріналежність людини до тваринного світу з’явилася в середньовіччі, проте пануючий тоді ідеалістичний світогляд не дав змоги розвинутися цій ідеї. Засновник першої класифікації тваринного світу Карл Лінней стояв, як відомо , на позиціях незмінності видів. Він поділяв думку про надприродне створення людини, проте помістив людину у ряд Примати, який виділив у клас Ссавці. До цього ж ряду К.Лінней відніс також мавп і напівмавп. Саме Лінней запропонував родову і видову назву – Homo sapiens – Людина розумна.

Автор першої теорії  еволюції  французький природодослідник Ж.-Б. Ламарк був водночас і автором першої в історії  біології гіпотези походження людини. Він вважав, що предками людини були деревні мавпи, які перейшли до двоногого ходіння. Англійський природодослідник Ч.Дарвін на підставі порівняльно-анатомічних і ембріологічних даних підтвердив ідею подібності людини та людиноподібних мавп. Він навів багато фактів, які, на його думку, доводять походження людини від тварин, що пізніше були доповнені працями багатьох авторів.

За сучасними матеріалістичними поглядами, людина – природний продукт тривалого розвитку живої природи від простого до складного, тобто виникла врезультаті еволюції (антропогенезу).

 

Загальні принципи будови організму людини закладені ще міліарди років тому, коли сформувався генетичний код та виникла перша клітина. В наших генах міститься значна частина генофонда давніх риб, перших хордових і навіть деяких безхребетних тварин.

Людина являється потомком тварин, і порівняння з різноманітними  сучасними та вимерлими хребетними дозволяє встановити основні зміни, які привели до формування специфічних особливостей в будові її кісток, внутрішніх органів, системи кровообігу та ін.

Виду Homo sapiens звичайно дають різні визначення, які характеризують його  як розумну суспільну істоту. Ми, люди, використовуємо в своїх цілях рослин та тварин, створили складну техніку, для захисту від себе подібних  - зброю, яка здатна уже зараз знищити більшість видів живих організмів.

Але ми складаємося з тих самих хімічних елементів, що й інші мешканці планети. Проте ці елементи  згруповані в хімічні сполуки, клітини, тканини та системи органів, які утворюють організм, який відрізняється  неповторним з’єднанням різноманітних здібностей, які не зустрічаються більше в жодної істоти.

Кінь обгоне людину. У орла гостріший зір, ніж у неї. Людським зубам та нігтям не зрівнятися з іклами та кігтями леопарда. Та все ж ми маємо чотири вирішальні особливості, характерні лише нашому виду: це прямостоячий скелет, рухливі руки, здатні маніпулювати предметами, тривимірний кольоровий зір та унікальний по своїй складності мозок.

Прямостоячий скелет дозволяє людині пересуватися на  двох кінцівках, переносячи вагу з п’ятки на пальці стопи, що перетворює  кожен крок у вправу по балансуванню, яка вимагає  миттєвої координації роботи м’язів спини, стегон та гомілок. Бігуни на великі дистанції своєю витривалістю переважають оленя.

Ми маємо чутливі пальці, які можуть обмацувать поверхню предметів та стискувати  їх з необхідною силою та точністю.

Чутливі до світла очі чітко бачать зображення, здатні визначати відстань до предметів, розрізняти  їх колір і форму.

Наш мозок, дуже великий відносно розмірів тіла, володіє унікальними здібностями до навчання, логічного мислення, управління мовою, точною координацією рухів.

Всі ці можливості людського організму є результатом тривалого  еволюційного розвитку.

Не дивлячись на багаточисленні переваги, про які ми любимо поговорити, наше тіло має свої вади. Більшість проблем пов’язано з вертикальним положенням скелета. Для того, щоб людина могла повертати тулуб та нахилятися, у неї  з’явилися клиноподібні хребці, які спираються на свої  масивні передні краї. Це послаблює нижню частину хребта, і тому підняття вантажів може призвести до зміщення хребця або міжхребцевого хряща (диска), що викликає гострий біль в спині. Крім того, внаслідок вигина основи хребта деякі хребці заходять в пологові шляхи жінки, ускладнюючи пологи.

Оскільки тіло спирається на дві кінцівки, ноги можуть страждати від перегрузки, а звід стопи прогинається, що веде до плоскостопості, зміни форми кісток і навіть викривлення пальців ніг.

Ще однією «карою» за перехід до ходіння на двох кінцівках є грижа. У четвероногих тварин кишечник прикріплений до хребта широкою зв’язкою, у людини він закріплений не так міцно. Тому через ослаблену черевну стінку кишечник може видаватися вперед, утворюючи грижу.

Вертикальне положення тіла заважає й кровообігу. Щоб пройти зворотній шлях від ніг до серця, венозній крові доводиться протистояти силі тяжіння на протязі приблизно 1,2 м. Якщо пошкоджені клапани вен нижніх кінцівок не здатні  перешкодити зворотньому току крові, ми відчуваємо важкість, біль в ногах та інші симптоми варикозного розширення вен. Поганий відтік венозної крові може стати також причиною запаленя стегнової вени лівої ноги при вагітності, коли посиленний тиск  внутрішніх органів притискує цю вену до місця з’єднання двох хребців в нижній частині хребта.

Погіршення прохідності родового каналу в результаті прямоходіння та збільшення розмірів черепа дитини також створюють труднощі при пологах. Недаремно людину називають «недосконалою істотою, справжнім вінегретом ознак».

2.Ознаки, характерні для приматів.

• На руках та ногах приматів мається 5 гнучких пальців з нігтями ( а не кігтями). Великі пальці рук та ніг протиставлені іншим, що полегшує хапання предметів. Чутливі кисті слугують органами дотику.
• Зуби пристосовані для подрібнення, а нижня частина кишечника з ферментативною камерою, яка складається з сліпої кишки та апендикса, для перетравлювання рослинної їжі, хоча більшість приматів всеїдні.
• При житті на деревах примати здійснювали зв’язок один з одним швидше за допомогою зору, ніж нюху, тому носи у них коротші, а нюх слабкіший, ніж у інших ссавців.
• Великі очі з трьохвимірним баченням  дають можливість приматам точно оцінювати відстань при біганні та стрибках.
• Головний мозок, який збільшився в розмірах, має добре розвинені ділянки, які координують стрибки та діяльність органів чуттів. Вкорочення обличчя, збільшення очей та мозку, вертикальне положення тіла, ідеально пристосоване до сидіння на гілці, - все це привело до зміни форми черепа приматів.
• Після тривалого періоду вагітності у більшості самок народжується одне дитя, яке ссе молоко з двох молочних залоз на грудях матері. Молодняк довго знаходиться під наглядом матерів: така стратегія виживання при мешканні на деревах істот, чия поведінка визначається швидше навиками, набутими в процесі навчання, ніж інстинктами.
• Більшість приматів користується перевагами групового способу життя, який дозволяє їм обмінюватися  інформацією про місця, де є їжа, об’єднуватися для спільного захисту та передавати один одному засвоєні навички поведінки.

Примати та людина мають ряд спільних ознак:

• збільшений мозок;
• великі очі;
• специфічна будова середнього вуха;
• зуби «примітивного» типу;
• ключиці;
• відокремлені променева та ліктьова кістка;
• великі пальці, протиставлені іншим;
• п’ять рухливих пальців на кожній кінцівці;
• окремі велика та мала гомілкові кістки;
• чітко виражена п’яткова кістка;
• плоскі нігті.

 

Навіть  на молекулярному рівні можна виявити спорідненість людини з мавпами. Дослідження показали, що білки та нуклеїнові кислоти людини і шимпанзе подібні на 92% за первинною структурою, людини та гібона – 76%. З чотирьох груп крові три – ІІ, ІІІ і ІУ – було знайдено в гібонів, орангутангів і горил, І і ІІ – у шимпанзе.  Кров карликового шимпанзе бонобо відповідної групи крові без будь-якої обробки можна переливати людині. Нас споріднюють структури гемоглобіну та багатьох інших білків. Деякі залози внутрішньої секреції, пересаджені від шимпанзе в тіло людини, функціонують нормально. Підраховано, що в людини і горили 385 однакових анатомічних ознак, у людини та шимпанзе – 369, у людини та орангутана – 359.

Наведіть ознаки подібності скелета людини та мавпи за таблицею.

 

Учні відповідають.

 

3.Місце людини в системі органічного світу.

Згідно існуючій класифікації, людина належить до:

царства Тварини

підцарства Багатоклітинні

типу Хордових

підтипу Хребетних

класу Ссавці

ряду Примати

родини Вузьконосих мавп

роду Людина ( Homo )

виду Людина розумна ( Homo sapiens )

(Учні записують дану класифікацію в зошити)

 

4.Антропогенез та його рушійні сили.

Антропогенез – виникнення і формування людини в процесі еволюції, пов’язані з розвитком її первісної трудової діяльності, свідомості, членороздільної мови, а також із розвитком первісних форм суспільства.

Характерні особливості сучасної людини не могли виробитися лише під впливом факторів еволюції (мінливість, спадковість, природний добір), які відігравали  важливу роль тільки  на перших етапах антропогенезу. Потім провідну роль почали відігравати соціальні фактори: суспільна приця і членороздільна мова.

 

Клас розподіляється на дві групи. Перша опрацьовує по підручнику інформацію про вплив праці на формування людини, друга – про мову як фактор формування людини. Потім ці питання обговорюються, учні задають один одному запитання та відповідають на них.

 

Учитель: Зі зменшенням ролі біологічних факторів зростає значення для еволюції людини соціальних факторів. Здатність до трудової діяльності, абстрактного мислення й членороздільної мови виникла і удосконалювалась як специфічна властивість людини розумної в результаті впливу колективного способу життя на багато поколінь наших предків. Проте ці якості не закріпилися в генотипі  і формуються у кожної сучасної людини в процесі її індивідуального розвитку тільки під впливом виховання та навчання.

 

ІІІ.Закріплення

1. Яке таксономічне положення людини?

2. Які переваги та недоліки має людина в будові свого тіла порівняно з іншими тваринами?

3.Що таке антропогенез? Охарактеризуйте рушійні сили антропогенезу.

4. Яка роль мови у становленні виду Людина розумна?

 

ІУ.Домашнє завдання Опрацювати § 39, вивчити термін: антропогенез.

Урок № 2

Тема уроку: Еволюція людини.

Мета уроку: ознайомити учнів з основними етапами еволюції людини; розкрити особливості еволюційних змін людини; сформувати  знання про етапи еволюції людини, біологічні й соціальні особливості найдавніших, давніх та перших сучасних людей та уявлення  про виникнення людського суспільства.

Обладнання: малюнки: знаряддя з Олдуваю, поховання неандертальця, заняття мисливців та мисливські знаряддя; таблиці: «Викопні люди», «Предки людини – австралопітеки».

Тип уроку: комбінований урок з елементами рольової гри

Хід уроку

 

І.Актуалізація знань учнів.

1. Яке таксономічне положення людини?

2. Що таке антропогенез?

3. Розкрийте роль праці та мови в становленні людини.

 

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Учитель: Про спорідненість  людиноподібних мавп (антропоїдів) та людини свідчить подібність багатьох анатомічних та фізіологічних особливостей. Уже в зовнішньому  їх вигляді багато спільного: великі розміри тіла, довгі по відношенню до тулуба кінцівки, широкі плечі, відсутність сідалішних мозолей, подібна форма вушної раковини. Тіло антропоїдів вкрите рідкою шерстю без підшерстя, через яку просвічує шкіра. Дуже схожа на людську їх міміка. У внутрішній будові – така ж кількість долей в легенях, кількість сосочків в нирках, наявність червоподібного відростка сліпої кишки, майже однаковий узор горбків на кутніх зубах та ін. Строки статевого дозрівання та тривалість вагітності у людиноподібних мавп майже такі ж, як у людини. Виключна подібність відзначається  по біохімічним показникам: чотири групи крові, подібні реакції білкового обміну, захворювання (тиф, сифіліс) та паразити (головна воша). Людина та антропоїди близькі по кількості хромосом (46 –у  людини, 48 – у шимпанзе, горили та орангутана), по їх формі та розмірам. Багато спільного в первинній структурі таких важливих білків, як гемоглобін, міоглобін та ін.

Але між ними є і суттєві відмінності: хребет людини  S-подібно вигнутий, стопа має звід, таз низький та широкий, міцно з’єднаний з крижем, великий палець добре розвинений та протиставлений іншим пальцям. Череп людини не має кісткових гребенів та суцільних надбрівних дуг, мозкова частина перевищує лицьову, лоб високий, щелепи слабкі, ікла малі, на нижній щелепі є підборіддяний виступ. У мавп, навпаки, сильно розвинена лицьова частина, особливо щелепи. Мозок людини в 2-2,5 рази більше, ніж мозок людиноподібних мавп. Тім’яні, скроневі та лобні долі, в яких розміщені найважливіші центри психічних функцій та мови, добре розвинені.

Істотні ознаки відмінності приводять до думки,  що сучасні людиноподібні мавпи не могли бути прямими предками  людини. В такому разі, що являли собою предки сучасної людини ?

 

 

 

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1.За однією з найпоширеніших гіпотез, людина і сучасні людиноподібні мавпи утворюють дві різні гілки одного стовбура філогенетичного дерева, тобто походять від спільного предка. Їхніми предками вважають давніх, вимерлих кілька мільйонів років тому, невеликих мавп, яких назвали пропліопітеками. Жили вони на деревах, живились рослинною їжею. Від них виникли орангутани, гібони й дріопітеки (деревні мавпи) – предки сучасних людиноподібних мавп.

 

 

 

Дріопітеки – це ранні людиноподібні мавпи, які з’явилися в Африці та прийшли в Європу під час пересихання доісторичного моря Тетіс. Групи цих мавп лазили по дубах та субтропічних деревах, живилися плодами, бо їх кутні зуби, вкриті тонким шаром емалі, не були пристосовані для пережовування більш грубої їжі.

3,5 млн. років тому холод льодовикового періоду перетворив на лід так багато води в океані, що кількість дощових опадів в світі різко зменшилася, ліси змінилися тропічними саванами. В Африці почали розмножуватися травоїдні та інші тварини, пристосовані до життя в савані, тим часом як мешканці лісів залишилися без природнього середовища існування.

Деякі істоти, які походять від дріопітеків, але не зовсім пристосовані до життя на деревах стали пристосовуватися  до умов відкритої місцевості. Такими  «людиномавпами» були австралопітеки. В 1924 році в пустелі Калахарі в Південній Африці в одній з каменеломен були знайдені кістки черепа невідомої істоти. Анатом Р.Дарт встановив, що вони належать дитині викопної людиноподібної мавпи, названої пізніше австралопітеком (від лат. аустраліс -  південний та грец. пітекос – мавпа ).

 

Учень-«австралопітек»: Я – австралопітек. Мій зріст  - 120-130 см, маса 30-40 кг, об’єм мозку 500-600 см ²  . Я та мої друзі рухалися на двох ногах, вживали  рослинну та тваринну їжу, мешкали в саванах, використовували палиці та каміння,жили групами.

Викопні відбитки наших стоп віком до 3,8 млн. років доводять, що, дійсно до того часу ходіння на двох ногах звільнило руки. Це дозволило нам  перейти до виготовлення та постійного використання  знарядь. Розміри ікл поступово зменшувалися, очевидно, через те, що знаряддя стали виконувати частину функцій зубів. Виготовлення знарядь та прямоходіння стимулювали розвиток головного мозку та привели до напрямленої на виживання нової стратегії поведінки, яка проявлялася в заготівлі рослинної їжі та дичини. Полювання на крупну  дичину та поїдання м’яса тварин, вбитих хижаками, привели до того, що цілі групи  гомінідів стали разом запасати їжу та ділитися нею,а це сприяло нашому взаємному спілкуванню, яке передувало появі мови. Молодь навчалась у старших виготовленню та використанню знарядь. Вперше в історії еволюції перевагу отримав інтелект: тепер уже і від мозку, а не лише від мускульної сили та швидкості ніг залежало, хто виживе в боротьбі за існування.

 

Учитель: Від одного з видів австралопітеків, на думку багатьох дослідників, походить людина вміла ( Homo habilis ), яка існувала близько 2 -  1,5 млн.років тому.

 

Учень – «людина вміла»: Я, людина вміла, мала ріст близько 150 см, голову більш округлої форми , а мозок – об’ємніший, ніж у австралопітеків (800-860 см³). Ми, ранні люди, були повільніші та слабші, ніж крупні хижаки, не мали такої природної зброї, як ікла та кігті. Тому нам довелося компенсувати свої недоліки. Ми стали надавати шматкам каменю, кісток та деревини потрібної форми. Мої сучасники в Ефіопії розщеплювали невеликі камені, щоб отримати гострі краї для різання м’яса. Для цього вибиралися  достатньо тверді гірські породи, які дозволяли різати, довбати, розщеплювати,шкребти  рослинні та тваринні матеріали. Кремінь, кремнійстий сланець, кварц та гірський кришталь виявилися  найбільш придатними породами, але зустрічалися вони не скрізь. В Східній Африці давні знаряддя виготовлялися з  захолонувшої лави. В Олдувайській ущелині в Танзанії 1,9 млн. років тому ми розщеплювали базальт та кварцитову гальку, перетворюючи їх на рубила, скребла, різці, топороподібні знаряддя. Ми, звичайно, зішкрібали м’ясо з тіл тварин, вбитих хижаками. Кам’яні кулі  з Олдуваю, зв’язані ременями, перетворювалися в мисливський снаряд, метнувши який, можна було збити з ніг антилопу.

 

Учитель: Від людини вмілої, очевидно, бере своє походження людина прямоходяча – Homo erectus, яка жила 1600 -200 тис. років тому.

 

Учень – «людина прямоходяча»:  Я, людина прямоходяча, мала мозок та тіло більшого розміру, ніж людина вміла. Мій зріст 180 см, об’єм мозку 880 – 1100 см³. Мій череп довгий та низько посаджений, з костистою випуклістю ззаду, більш пласкою, ніж у вас, лицьовою частиною, великими щелепами, які видаються вперед, та великими зубами. З’явилися мої сучасники вперше в Африці, окремі групи розповсюдились потім в Європі, Східній Азії ( пекінська людина або синантроп ) та Південно-Східній Азії ( яванська людина або пітекантроп ).

Ми не просто збирали рослини та зрізали м’ясо з убитих хижаками тварин, але і самі активно полювали на крупну дичину, об’єднуючись для цього в групи, щоб спланувати та здійснити спільне переслідування та засідки.

В Олоргесейлі ( Кенія ) давні люди забили дубцями стадо крупних, нині вимерлих бабуїнів, близько 50 особин, точно так, як це зараз роблять деякі танзанійські племена, полюючи на сучасних нащадків цих мавп.

В Торральбі ( північна частина Центральної Іспанії ) мисливці використовували вогонь, щоб загнати десятки слонів, диких биків, коней, оленів та носорогів в природну пастку – болотистий яр в долині з крутими схилами. Тут загинуло 30 слонів, нині вимерлий вид з прямими іклами. Ці слони були більшими, ніж сучасні африканські слони.

Найвражаючі знахідки з Азії відносяться до печери Чжоукоудянь поблизу Пекіна. Тут мої сучасники вбивали та поїдали кабанів, бізонів, оленів, коней та носорогів. Розбиті кістки людських кінцівок та людські черепи з виламаною основою свідчать, що мисливці були канібалами, які з’їдали головний та кістковий мозок особин, які належать до їх власного виду.

Також мої сучасники користувалися дерев’яними списами з кам’яними накінечниками. Але які б способи не застосовувались, полювання було пов’язане з ризиком, бо на більшості знайдених черепів – сліди загоєних пошкоджень.

 

Учитель: Час  існування людини прямоходячої – епоха зледенінь. На протязі цього льодовикового періода льодовиковий покрив та гірські льодовики розповсюдилися по значній частині півночі Північної Америки та Північно-Західної  Євразії, відступаючи назад під час більш теплих періодів. Тепліші області Європи, Західної та Східної Азії були вільними від морозів лише місяць на рік. Тому їх ландшафти перетворилися  на тундру  або ліси з помірно холодною температурою, де переважали ялина та бук. Умови похолодання сприяли розповсюдженню великих ссавців. В субтропіках кількість дощових опадів збільшувалася. Тропіки висихали, їх багаті ліси зменшувалися в розмірах, перетворюючись в ізольовані зелені острівці. Зменшилася акваторія океанів. Рівень води в морях опустився на 100 м нижче сучасного рівня, відкриваючи сухопутні перемички, що дозволило людям населити великі острови Південно- Східної Азії.

В міжльодовикові періоди клімат деяких північних районів ставав теплішим, ніж в наш час. Теплолюбні ссавці (гіпопотами та носороги) розповсюдилися на  північ аж до Південної Англії. Рівень моря піднявся на 50 м вище сучасного, відокремлюючи від суші деякі прибережні острови.

Будь-яка популяція, яка зазнала ізоляції в результаті кліматичних змін, отримала можливість еволюціонувати відмінним від інших шляхом, в залежності від умов, в які вона потрапляла.

Накопичення кісток та кам’яних знарядь знаходять в місцях, де влаштовували стоянки сімейні групи або більші об’єднання Homo erectus. Більшість стоянок слугувало пристанищем лише в ті дні, коли люди планували полювання, обдирали шкіру з убитих тварин, ділили між собою їх м’ясо, збирали їстівні рослини, пили воду з джерела, поновлювали запаси знарядь з каменю, дерева та кісток, а також відпочивали та спали. Але людина прямоходяча нерідко споруджувала укриття – овальні хижі з закріпленими камінням переплетених гілок. Всередині горіли вогнища. Такі стоянки знайдені в Іспанії – в Торальбі та Амброні. Поблизу Тотавеля, в Французьких Піренеях та в Чжоукоудяні, поблизу  Пекіна мисливці жили в печерах. Знайдений там шар попелу досягав товщини 6 м.

Вогонь  був знайомий людям  2,5 млн. років тому. Людина підтримувала вогонь, який виник під час удару близкавки або виверження вулкану.

В останній льодовиковий період спорудження житла, застосування вогню, а також  їжа з високим вмістом протеїну, одяг, пошитий зі шкір тварин, їжа, приготована на вогню, дозволили людині заселити навіть холодні  північні райони. Для людства всі ці досягнення означали важливі зміни: культурний розвиток набував більшого значення, ніж біологічна еволюція.

300 тисяч років тому на території Старого Світу з’явилися давні люди. Їх називають неандертальцями , тому що вперше  залишки людей цього типу були знайдені в Німеччині в долині Неандерталь поблизу Дюссельдорфа.

 

Учень- «неандерталець»: Я – неандерталець. Мої сучасники жили в Європі та Азії з 300-го до 40-ве тисячоліття до н.е. Мій мозок дуже великий – до 1600 см^3., але зі слабко розвиненими лобними долями, череп має низький звід, великий надочний валик, збільшений потиличний рельєф, виступаючі щелепи, відсутній виступ підборіддя. Мій зріст – 156- 165 см, маю вільне прямоходіння, грубі кисті рук, могутню статуру.

Наші фізичні дані та технічні прийоми зробили з нас перших гомінідів, які здатні витримати всі тяготи зими. А ритуальна поведінка свідчить про досягнення нами високогорівня розвитку людських емоцій та самосвідомості.

Мої європейські сучасники змогли передити суворі зими лише завдяки тому, що створювали для себе мікроклімат за допомогою одягу та житла, яке обігрівалося. В деяких місцях природними укриттями від холоду слугували печери. Групи людей чисельністю до 40 чоловік жили в десятках вапнякових печер в Дордоні, у Південно-Західній Франції; близько двох  десятків печер відомо на території Європейської Росії. Ці печери навіть мали завісу зі шкір біля входу, яка захищала від вітру, снігу та дощу. Всередині печери Куева Морін, в Північній Іспанії, збереглася навіть кам’яна стінка.

Там, де не було печер, групи мисливців будували укриття  на відкритих місцевостях. Найбільше вражають великі курені та хижі, побудовані в долинах українських річок, де було дуже багато крупної дичини. Тут люди споруджували з гілок житла довжиною до 9 м, шириною до 7 м, висотою до 3 м. Ці каркаси покривали шкірами,  які закріплялися важкими кістками мамонта. Ми обігрівали свої житла, спалюючи дрова та кістки. Мої сучасники уміли розводити вогонь, висікаючи іскри з шматків колчедану та застосовуючи в якості трута сухі гриби-трутовики.

Для крою шкір ми користувалися кам’яними ножами, проколювали дірочки в них кам’яним та кістковим шилом, а потім зшивали сухожиллями. В результаті створювалися грубі штани, сорочки, плащі, ковпаки та обмотки для ніг.

Ми були першими людьми, які завжди ховали померлих. Поховання було обрядом. Померлих клали в яму, вириту в підлозі печери, вкладали в позу сплячої людини та клали предмети,  призначені супроводжувати їх в могилі: від кам’яних знарядь та шматків смаженого м’яса до кам’яних  подушок, підстилки з лісового хвоща та розкиданих навкруги  пізніх весняних квітів. Ми надавали великого значення життю та смерті окремої людини, вірили в потойбічний світ.

 

Учитель: Залишки саме такого поховання були знайдені поблизу сусіднього нам села Василівка-на-Дніпрі, нині їх можна побачити в історичному музеї ім. Д.Яворницького в м. Дніпропетровську.

Можна вважати, що неандертальці проявляли співчуття один до одного. Залишки, знайдені на стоянці Шанідар в Іраку, говорять про те, що турботливі люди довго піклувалися  за напівсліпим, хворим на артрит старим з висохлою рукою.

Та все ж, подібно до своїх попередників, ці люди іноді поїдали один одного, розкрлюючи черепи та кістки кінцівок, щоб дістати мозок. Можливо, таким чином вони надіялися успадкувати силу з’їдених. Крім канібалізму, очевидно, існували й інші ритуали. В одній печері неандертальці виклали кільцем роги гірських козлів, в іншій  -  склали черепи печерних ведмедів. Можливо, так вони хотіли  задобрити духів тварин, яких убивали. Не виключено, що ритуальний характер мало й мистецтво неандертальців, про яке ми знаємо лише по деяким знайденим предметам: кістковий амулет, шматки червоного окису заліза та розітертий на порох  марганець, який застосовували, очевидно, для розфарбовування тіла.

Сучасна людина, або кроманьйонець, широко представлений викопними залишками, знайденими в таких віддалених один від одного місцях, як острів Борнео та Європа. Найвідоміші кісткові залишки ранніх європейців сучасного типу знайдені в гроті Кроманьйон на півдні Франції.

 

Учень-кроманьйонець:  Ми, кроманйонці, були вищого зросту, ніж неандертальці,  та мали більш пропорційне тіло. Ми мали більш вузьку, високо та прямопосаджену голову з невиступаючою вперед лицьовою частиною, крупні долі мозку ( об’єм 1400 см³    ), слабко виражені надочні валики, добре розвинений підборідний виступ.

В будівництві ми в основному підтримували старі неандертальські традиції, але в деяких житлах та в одязі були й нововведення. Мої європейські сучасники використовували вапнякові схили на берегах річок Південно-Західної Франції, особливо в Дордоні, а також на північних схилах Піренеїв. Більшість печер мали вихід на південь, обігрівалися сонцем та були захищені від холодних північних вітрів. Вони знаходилися поблизу джерел води, звідти відкривався вигляд на пасовища, де випасалися стада травоїдних тварин.  В Росії ми будували зимове житло в річкових долинах. Деякі з них були викладені з каменю, інші -  вириті в землі. У багатьох стіни та дах мали вигляд шатра з шкір, підпертими стегновими кістками мамонта та закріплених знизу іншими важкими кістками та бивнями. Велике спорудження було створене довжиною 27 м  на стоянці Костенки, в долині ріки Дон. Тут зимувало декілька сімей. Мисливці, які кочували, споруджували легкі курені.

Для  пошиття одягу ми використовували кісткові голки, завдяки яким могли шити тісно прилягаючі до тіла штани, які добре зберігали тепло тіла, парки з капюшонами, взуття та рукавиці з добре прошитими швами.

Коло наших  мистецьких витворів було широким. 32-25 тисяч років тому ми погано малювали  зображення тварин на невеликих предметах, які носили з собою: на шматках каменю, кістках, слоновій кістці та оленячих рогах. 25-19 тисяч років тому стали зображувати силуети тварин з дугоподібно вигнутими спинами на стінах печер охрою, марганцем  та деревним вугіллям. Малюнки  пещери Ласко та інших печер Франції мають вік 17 тисяч років. Це був кінець льдовикового періоду, і по малюнкам видно, як льодовикова фауна  (шерстистий носоріг, мамонт, північний олень ) поступово змінюється фауною помірної зони (дикий бик тур, зубр, благородний олень). Печера Альтаміра в Іспанії вкрита фресками з зображеннями оленей, зубрів, турів. Люди сміливо проникали в чорні тунелі печер, освітлюючи собі шлях вогниками кам’яних  світильників з розтопленим тваринним жиром. І там у віддалених проходах та залах,діставатися до яких доводилося годинами та нерідко повзком, покривали  стіни малюнками. В якості фарб використовували червону, коричневу та жовту охру, а для чорного кольору – деревне вугілля та марганцеву руду. Пензлями слугували палички з розщепленими волокнами на кінцях, іноді малюнок просто вишкрябувався. Зображалися майже виключно тварини та цілі сцени полювання. Відомі також кісткові статуетки людей, тварин, прикраси. Недавно на Україні були знайдені музичні інструменти з кісток мамонта.

Ми приручили тварин та вирощували рослини. Оберігаючи своїх нащадків – своє майбутнє – та літніх людей – живих носіїв накопиченого досвіду (знання способів полювання, виготовлення зброї, традицій, звичаїв),  ми набували здатності жертвувати собою на користь популяції, роду, сім’ї.

 

Учитель: Піднявшись над тваринним світом, наші предки в результаті складного та тривалого процесу вдосконалення перетворилися на людей сучасного типу. Провідними і визначальними для їхнього життя  стали суспільно-трудові відносини як основа організованого суспільства.

У питаннях антропогенезу ще не все цілком з’ясовано: невідомі його окремі ланки, не всі антропологи однаково оцінюють роль деяких форм. Проте дані порівняльної анатомії, палеонтології та сучасних генетичних досліджень переконливо свідчать про походження людини від предкових форм із ряду Примати.

Щоб зрозуміти шлях розвитку людини до її сучасного стану, недостатньо враховувати лише біологічні закономірності. Поява людини як біологічного виду якісно відрізняється від процесів виникнення нових видів у тварин. Найважливіша відміна полягає в тому, що еволюція людини відбувалася не тільки під впливом біологічних, а й соціальних факторів.

Становлення людини здійснювалося поступово через низку послідовних стадій. Якщо тварини пристосувались до природних умов завдяки змінам у їхньому організмі, то людина пристосовується до умов довкілля, користуючись знаряддями праці, вогнем, виготовляючи одяг, будуючи житло.

Зі зменшенням ролі біологічних факторів для еволюції людини зростає значення соціальних факторів. Здатність до трудової діяльності, абстрактного мислення і членороздільної мови виникла й удосконалювалась як специфічна властивість Людини розумної в результаті впливу колективного способу життя на багато поколінь наших предків. Проте ця якість не закріпилась у генотипі і формується у кожної сучасної людини в процесі її індивідуального розвитку тільки під впливом виховання і навчання. Велике значення для соціальної еволюції людини мала поява альтруїстичних тенденцій – турбота про літніх людей, жінок і дітей. Це сприяло розширенню інтелекту людини.

З групи приматів,слабко захищених від впливу навколишнього середовища, еволюція відібрала найплодючиший вид, який має унікальну здатність розмножуватися, мігрувати та змінювати планету. За останні 40 тисяч років фізичний вигляд людини не змінився, і це привести до думки начебто людина являє собою закінчену еволюцію. Чи відбувається  зараз еволюція людини як біологічного виду?  В даний момент ми повинні сказати: «Ні». Культурна еволюція захистила нас від біологічних перевантажень, які ліквідували слабких, повільних та особин, які погано роздумували. Зараз застосування машин, комп’ютерів, одягу, окулярів, сучасна медицина знецінили  попередні унаслідувані людьми переваги, пов’язані з могутньою статурою, пігментацією, гостротою зору та стійкістю до таких захворювань, як, наприклад, малярія. В кожному суспільстві багато фізично слабких та погано складених людей, а також людей зі слабких зором або кольором шкіри та опірністю до захворювань,які не відповідають кліматичним умовам тієї місцевості, де вони живуть. Фізично недосконалі люди, які 100 років тому неминуче померли б в дитинстві, зараз виживають та дають потомство, передаючи майбутнім поколінням свої генетичні вади.

Призупинці еволюції людини сприяла й міграція. Зараз ні одна з груп населення Землі не живе в умовах ізоляції достатньо довгий час, необхідний для її перетворення в новий вид, як це відбувалося в епоху плейстоцену. Расові відмінності будуть зменшуватися по мірі збільшення кількості змішаних шлюбів між представниками народів Європи, Африки, Америки, Індії та Китаю.

Проте не слід думати, що людське суспільство позбавлене біологічних закономірностей. Так, у людей деяких районів земної кулі виробилась стійкість до ендемічних хвороб. Інформацію про це прочитайте самостійно.

Учні читають останній абзац §40.

 

ІУ. Закріплення.

1. Які етепи виділяють в процесі становлення людини?

2. У чому полягають особливості еволюції людини розумної?

3. Як використання вогню вплинуло на хід антропогенезу?

4. Чи продовжується еволюція людини? Відповідь обгрунтуйте.

 

У. Підведення підсумків уроку. Виставлення оцінок.

 

УІ. Домашнє завдання.

Прочитати §40.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок № 3

Тема уроку: Раси, нації, народності.

Мета уроку: Сформувати поняття про раси, нації та народності; ознайомити учнів з походженням рас; довести рівність представників усіх рас.

Обладнання: таблиця «Людські раси».

Тип уроку: урок-конференція.

Хід уроку

І. Актуалізація знань учнів.

Біологічний диктант

1. Перші людиноподібні мавпи називалися …
2.  В 1924 році в пустелі Калахарі були знайдені залишки нащадків дріопітеків …
3. До найдавніших людей відносять …
4. До давніх людей відносять …
5. Перші поховання здійснювали …
6. Перші сучасні люди – це …
7. Кроманьйонці оберігали своє майбутнє – своїх нащадків та …
8. Мистецькі витвори кроманьйонців: ….
9. Виникнення і формування людини в процесі еволюції називається …
10. Основну роль в антропогенезі відігравали соціальні фактори : …
11. У людини виникла стійкість до ендемічних хвороб: …

 

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Ми всі різні: відрізняємося один від одного кольором волосся, відтінками шкіри, зростом, масою тіла, рисами обличчя. Все це – індивідуальні відмінності. Але є ознаки, за якими відрізняються цілі спільноти людей – раси. Найчіткіше у складі сучасного людства виділяють три основні расові групи. Пригадайте, які.

Учні відповідають.

Які ознаки мають представники цих рас?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Учитель: Отже, колір шкіри, очей, волосся, форма та розміри носа, губ – це расові ознаки. Вони склалися дуже давно і передаються з покоління в покоління.

 

Географ: До європеоїдної раси належить майже половина людства планети. Більшість народів цієї раси проживає в Європі. З відкриттям Америки і Австралії  європеоїди розселилися по всьому світу. У європеоїдів світла шкіра, пряме або трохи хвилясте волосся,  вузький ніс, тонкі губи, різний колір очей. До цієї раси належать також індійці, таджики, вірмени, араби.

До монголоїдної раси  належить майже 40% населення земної кулі. Народи монголоїдної раси розселилися на величезних просторах Азії, островів Тихого океану і на обох материках Америки. У монголоїдів жовтуватий колір шкіри, чорне пряме волосся, борода і вуса ростуть повільно, очі вузькі, ніби щілинки, обличчя пласкувате, широкий ніс, губи тонкі, трохи потовщені. До цієї раси належать монголи, китайці, корейці, японці та інші народи Азії, а також  індійці – корінне населення Америки.

В Африці, Австралії та Америці живуть люди негроїдної раси. Народи цієї раси зосереджені в приекваторіальних  районах і лише частково в помірних поясах Землі. Для них характерний темний колір шкіри, волосся, очей, волосся кучеряве або хвилясте, на  обличчі та тілі волосяний покрив розвинений слабо, у більшості з них широкий ніс, верхня щелепа виступає вперед, губи товсті.

Проте не всі спільноти  сучасної людини можна віднести до однієї з великих  трьох  рас. Аборигени Австралії відрізняються від екваторіальної раси низкою ознак: хвилясте волосся, значний волосяний покрив на обличчі та тілі, світліша пігментація шкіри. Деякі антропологи розглядають їх як четверту основну расову групу – австралоїдну, інші – поєднують з негроїдами в одну велику австрало негроїдну расу.

У межах великих рас розрізняють кілька малих. Так, євразійська раса розпадається на п’ять расових груп: балкано-кавказька, біломорсько-балтійська, індо середземноморська, середньоєвропейська, атлантобалтійська.

 

Антрополог: Питання про походження рас дуже складне і ще не цілком розв’язане наукою.

Деякі з ознак, що розрізняють раси, могли виробитись у минулому в зв’язку з природно-географічними умовами життя. Наприклад, у жителів тропічного поясу Південної Азії та Африки темне забарвлення шкіри могло поступово утворитись як захист від дуже сильної дії сонячного проміння: адже й люди європеоїдної раси загоряють на сонці. Протягом тисяч поколінь цей загар міг перетворитися у спадкову особливість. Вузький розріз очної щілини у монголів («монгольська складка»), можливо, розвинувся як пристосування до сухого різкого клімату азіатських степів з великими вітрами, що здіймають хмари піску та пилу.

Водночас багато які расові ознаки не мали і в минулому будь-якого значення для життя організму і, отже, не могли виникнути в порядку пристосування до географічних умов.

Очевидно, расові особливості виникали й закріплювалися в окремих груп людства просто в результаті їх довгої розрізненості – географічної ізоляції за гірськими хребтами, льодовиками, водними перепонами й дрімучими лісами. А іноді утворенню расових відмінностей сприяла і замкнутість окремих суспільних груп – племінних, релігійних або інших.

Природний добір, який визначив розвиток видів тварин, втратив своє значення в людському суспільстві, тому в ізольованих одна від одної груп людей могли поширюватись і закріплюватись як спільні спадкові ознаки випадкові, неістотні для успішної боротьби з природою тілесні особливості.

Основні раси людства, очевидно, склалися в період останнього зледеніння Землі, понад сто тисяч років тому. Вільна від льоду частина Європи, Північна Африка, Передня Азія і Південний Сибір були тоді відокремлені льодовиками від .центральної і Східної Азії. Європеоїдна («біла») раса склалась, можливо в саме цих частинах Європи, Азії та Африки; монголоїдна (так звана «жовта») – у межах Центральної Азії й Північного Китаю; негроавстралоїдна («чорна») – в Африці на південь від Сахари та в Південно-Східній Азії. Індійці Америки (американоїдна підраса) походять від однієї з груп найдавніших монголоїдів, в яких ще не було плоских носів і «монгольської складки повіки». Ці монголоїди, мабуть. перебрались до Північної Америки в Азію через Берінгову протоку; з Північної Америки вони поступово поширились на південь до самої Вогняної Землі.

В індійців жовтувата шкіра ( від світло-жовтого до червонувато-коричневого відтінку), жорстке пряме волосся, виступаючі вилиці. На відміну від типових монголоїдів, в індійців рідко коли буває «монгольська складка повіки», і ніс у них звичайно не плоский, а виступаючий, часто «орлиний».

Деякі групи індійців центральних районів Південної Америки близько стоять до австралоїдів: у них відносно широкі носи, хвилясте волосся, розвинений волосяний покрив. Можливо, що австралоїди проникли до Америки, як і монголоїди, через Берінгову протоку. Тепер у США залишилось менш як 300 тис. індійців 10-20% початкової кількості жителів). Американці силоміць загнали їх жити в резервації – пустелі та гірські райони, несприятливі для життя.

В Європі, коли прийшов край великому зледенінню, люди почали заселювати місця, з яких відступали льодовики. На північний схід Європи стали переселятись групи європеоїдів і монголоїдів, змішуючись між собою. Європеоїдні і монголоїдні групи змішувались також на півдні Сибіру та в Середній Азії. Тут склався проміжний расовий тип – південносибірський. Північну Африку заселили в основному європеоїди. Інші групи європеоїдів кількома послідовними хвилями проникли до теперішньої Індії. Можливо, що расовий тип теперішніх жителів Південної Індії виник від змішування європеоїді з австралоїдами. Найпізніші групи європеоїдів заселили Північну Індію.

Порівняно недавно – не більш як три тисячі років тому – якісь австралоїдні групи заселили частину островів Океанії (Полінезію); інші острови Океанії (Меланезію, Нову Гвінею) заселили негроїди.

У недавній історичний час, за останні п’ять століть, європеоїди з Європи заселили Сибір, Америку, Австралію, Нову Зеландію і частково Південну Африку.

У процесі історичного розвитку внаслідок між расових шлюбів найчастіше у великих популяціях чіткі межі між расовими типами людей стерлися. До перехідної групи між екваторіальною та євразійськими расами відносять південно індійську (ефіопську) расу. Представники останньої за кольором шкіри подібні до негроїдів, а за будовою та формою носа нагадують європеоїдів. У результаті змішаних шлюбів, починаючи з кам’яного віку, на межі Східної Європи і Азії Сформувалась уральська мала раса, для якої властиве поєднання монголоїдних і європеоїдних ознак.

 

Фізіолог: Усі істотні риси, які відрізняють людину від її тваринних предків та від первісних людей, - одні й ті самі в усіх сучасних рас, які в однаковій мірі здатні до засвоєння науки й розвитку культури, до творчості. За основними ознаками, характерними для людини ( об’ємом мозку, будовою кисті та стопи, формою хребта, будовою голосових зв’язок ), раси не відрізняються.

Усі сучасні раси людства однаково віддалені від мавпоподібних предків. Усі людські раси належать до єдиної стадії розвитку. Мовна і розумова діяльність, що забезпечує здатність до культурного зростання, - спадщина, отримана від спільного предка всіма нинішніми расами.

Окремі (і до того ж різні) пережиткові риси схожості з цими далекими предками є в усіх рас. Але немає такої раси, в якої було б більше рис схожості з первісними людьми, ніж в інших. Тому раси ніяк не можна поділяти на «вищі» і «нижчі» за тілесними ознаками, як це роблять деякі вчені. Створене ними «вчення» полягає в тому, що раси поділяють на «вищі» і «нижчі». До «нижчих» рас відносять звичайно негроїдів, монголоїдні народи Азії, «червоношкірих індійців» Америки і т.д. Але й серед «білих» європейців ці вчені намагаються розрізняти «нижчі» й «вищі» расові типи. Хоча для такого поділу немає будь-якої наукової підстави.  Одним з перших, хто спростував цю помилкову теорію, був всесвітньовідомий вчений, правнук запорозького козака Вахлая М.М.Миклухо-Маклай, який багато років прожив серед папуасів Нової Гвінеї і довів, що вони за своїм розумовим розвитком ні в чому не поступаються європейцям.

Отже, усе сучасне людство – це один біологічний вид – Homo sapiens.

 

Політолог:  Расизм- антинаукове вчення про раси, основа якого – твердження про фізичну і психічну неповноцінність нижчих і перевагу вищих рас: вищі раси – творці цивілізації, покликані до панування, нижчі – не здатні до творення і засвоєння високої культури й приречені на експлуатацію. Расизм не визнає єдності походження рас, розцінює расові відмінності як видові і навіть родові. Теорія про поділ рас слугує для виправдання війн, колоніальної політики та расової дискримінації. У ХІХ ст. колоніальні загарбання, завоювання азіатських і африканських народів відбувалися під прапором расизму.

Расизм – офіційна ідеологія фашизму, що знищив мільйони людей у таборах смерті. Німецькі фашисти оголосили арійців вищою расою, а інших, котрих вони збиралися знищити, віднесли до неповноцінних (слов’яни, євреї, цигани, французи тощо).

Расистів можна зустріти серед представників будь-якої раси, вони прагнуть довести, що саме їхня раса стоїть вище за інші. Расизм – це ідеологія та політика найбільш реакційних прошарків суспільства, спрямована на виправдання гноблення і знищення людей іншої раси.

 

Генетик: Докази того, що всі люди – один біологічний вид – можна знайти в нас  самих – це гени, успадковані різними расовими групами. Спочатку вчені  класифікували раси лише по зовнішнім ознакам. Пізніше біологи почали порівнювати  більш стійкі особливості – групи крові та пов’язані з ними протеїни. Але різні послідовності нуклеотидів в ДНК можуть утворювати гени, які складаються з тих самих протеїнових речовин. Тому найбільш надійний спосіб, який дозволяє встановити довгострокові успадковані зв’язки груп людей,  полягає в порівнянні власне нуклеотидів в ДНК.

В 1986 році англійські вчені Джеймс Уєйнскі і Адріан Хілл повідомили про можливості використання біологічних речовин – ензимів для відділення  п’яти фрагментів ДНК від гена, який відповідає за синтез частини молекули гемоглобіну червоних кров’яних тілець. Вони виявили різноманітні поєднання цих фрагментів у 600 людей, серед яких були африканці, англійці, індуси, меланезійці та таїландці (тобто представники різних рас ).  Виявилося, що африканці мали найбільшу кількість загальних поєднань. На основі цього вчені зробили висновок, що всі народи світу походять від маленької групи доісторичних африканців, пов’язаних між собою  кровними зв’язками.

Багато прихильників цієї теорії стверджують, що людина з’явилася в Африці 100 тисяч років тому, дещо пізніше поширилася в Азії та 30 тисяч років тому  вступила на всі континенти, за виключенням Антарктиди.

 

Етнограф: Вже на стадії родового ладу велике значення мали відмінності в мові, місці та способі життя, побуті, звичаях, віруваннях і т.д. Поділ людства за цими ознаками на племена, народності, нації прийнято називати етнічним поділом. (від грецького слова «етнос» - народ)

Кожна етнічна група є історично сформована група людей, а не расова група, що характеризується тілесними особливостями. В етнічної групи є спільна територія, спільна мова, однаковий спосіб життя та інші схожі риси. Спільність способу життя приводить до спільності  культури, побуту, звичаїв, вірувань і т. д.

За стародавніх часів, коли люди жили в умовах первіснообщинного ладу, коли ще не було приватної власності на засоби виробництва, не було класів. Люди жили родами (групами, які зв’язані кровною спорідненістю) і племенами, які складалися з кількох родів.

Пізніше, при рабовласницькому і феодально-кріпосницькому ладі, склались більші й складніші етнічні групи – народності, в яких вже були різні класи – пануючі й пригноблені.

Народність виникає з потреби збереження тієї внутрішньої спільності людей, що сформувалася під впливом їхнього проживання на одній території, в єдиному соціокультурному середовищі, спілкування однією мовою, співжиття в межах спільних традицій, звичаїв, рис характеру.

Початок формування народностей належить до періоду консолідації племінних союзів і виявляється у поступовому змішуванні племен, зміні попередніх (кровноспоріднених) зв’язків територіальними. Першими склалися народності рабовласницької епохи: давньоєгипетська, давньоеллінська та ін. У Європі процес утворення народностей завершився переважно в період феодалізму: давньоруська, польська, французька та  інші народності. В інших частинах світу цей процес тривав і в наступні епохи. Народності звичайно складалися з кількох племен, близьких за своїм походженням та мовою або з різномовних племен, що змішувались у результаті завоювання одних племен іншими. У  процесі формування народностей мова одного етнічного компоненту стає спільною мовою народності, а інші племінні мови зводяться до діалектів, а іноді й зовсім зникають. Утворюється територіальна, культурна і господарська спільність.

Отже, народність -  це форма спільноти людей, яка історично виникає за родоплемінною спільністю і формується на певній території у процесі злиття різних племен завдяки створенню єдиної мови, культури, традицій, обрядів.

 Де-не-де на земній кулі і досі є групи племен, які ще не склалися в народності. Такі, наприклад, корінні жителі Нової Гвінеї.

 

З розвитком капіталізму народності почали виростати в нації. Для націй поряд зі спільністю мови, території та культури характерна спільність економічного життя (господарства), економічна зв’язаність.

 Навіть найбільші народи стародавніх часів, наприклад, римляни, які поширили своє панування, мову й культуру на сотні підкорених народів Європи, Близького Сходу, Північної Африки, не були нацією, бо не мали економічної спільності. Навпаки, при капіталізмі націями стали і деякі невеликі народи(наприклад, норвежці).

Націю можна трактувати як спільність людей, що формується завдяки єдності таких засад:

• Територіальних: кожна нація має свою територію, свій «життєвий простір»;
• Етнічних: нація формується з людей одного етнічного складу;
• Загальнокультурних: мови, традицій, звичаїв, обрядів, що передаються  від покоління до покоління;
• Економічних: спільність господарських зв’язків пов’язує людей єдиною справою, сподіванням на позитивні результати;
• Психологічних: нація має спільні риси психічного складу, які формуються в процесі спільного життя, діяльності, спілкування.

Виходячи з взаємозв’язку даних засад можна визначити, що нація – це духовна спорідненість природно-соціально визначеного етносу.

Багато націй виникло на основі не однієї, а кількох рас.

 

Учитель: На цьому конференція закінчена. Переходимо до обговорення розглянутих питань.

ІУ. Закріплення знань:

1. Що таке раси людини? Назвіть причини расових відмінностей.

2. Що  таке народність, нація?

3. Які причини вплинули на морфологію людини в різних частинах земної кулі?

4. Доведіть, що, незважаючи на наявність різних рас, людина -  єдиний вид Homo sapiens.

 

У. Підведення підсумків. Виставлення оцінок.

УІ. Домашнє завдання. Вивчити § 41. Підготуватися до тематичного оцінювання.

 

 

Урок № 4

Тематичне оцінювання

з теми : Вид Людина розумна – Homo sapiens

Мета уроку: систематизувати знання учнів з теми, перевірити й оцінити рівень засвоєння матеріалу; розвивати навички письмової відповіді, самоаналізу, самоконтролю.

Обладнання:  два варіанти завдань.

Тип уроку: перевірка і корекція знань учнів.

 

Хід уроку

 

І. Актуалізація опорних знань.

Письмова робота.

 

Варіант 1

І рівень

Завдання репродуктивного характеру. Кожна правильна відповідь оцінюється в 0,5 бала, максимальна кількість балів – 3.

 

1.Як називається історично сформована територіальна, мовна, економічна і культурна спільнота людей?

а) раса; б) народність; в) нація.

2. Кого ми відносимо до проміжної форми між мавпою та людиною?

а) кроманьйонців; б) неандертальців; в) пітекантропів і синантропів.

3.Який із названих біологів не займався питаннями походження людини?

А) Ч.Дарвін; б) Л.Вайнберг; в) К.Лінней.

4. До біологічних рушійних сил антропогенезу належить:

а) вплив навколишнього середовища; б) мова.

5. Чорний колір шкіри у представників екваторіальної раси захищає тіло від:

а) степових вітрів; б) зміни клімату; в) ультрафіолетових променів; г)інфрачервоних променів.

6. Членороздільна мова з’явилася у :

а) неандертальців; б) кроманьйонців; в) синантропів.

 

ІІ рівень

Закінчити речення:

1. Раса – це …

2. Із розвитком суспільних відносин народності стали перетворюватися на …

3. Першим ученим, який визначив місце людини в ряді Примати, був …

 

ІІІ рівень

1. З чим пов’язані розрізнення між расами?
2. Як ви вважаєте, чому в процесі антропогенезу природний добір поступово втратив значення провідного фактора еволюції?

ІУ рівень

Чому людиноподібні мавпи є незамінними експериментальними тваринами для вивчення багатьох хвороб людини?

 

 

Варіант 2

І рівень

1. Як називається форма спільноти людей,  яка формується на певній територіі у процесі злиття різних племен завдяки створенню єдиної мови, культури, традицій, обрядів?

а) раса; б) народність; в) нація.

2. До найдавніших людей належать:

а) дріопітек; б) пітекантроп; в) австралопітек.

3. Першу гіпотезу про походження людини створив:

а) К.Лінней; б) Ж.Б.Ламарк; в) Ч.Дарвін.

4. До соціальних рушійних сил антропогенезу належить:

а) мислення; б) вплив навколишнього середовища.

5. Вузький розріз очей і шкірна складка у внутрішньому куті ока у представників монголоїдної раси захищає від:

а) степових вітрів; б) зміни клімату; в) ультрафіолетових променів; г)інфрачервоних променів.

6. Які викопні люди користувалися одягом, зшитим зі шкур, знали гончарну справу, приручали тварин?

а) кроманьйонці; б) неандертальці; в) пітекантропи і синантропи.

 

ІІ рівень

1. Нація – це …
2. У складі сучасного людства виділяють основні расові групи : …
3. Антропогенез проходив під впливом  біологічних факторів: …

 

 

ІІІ рівень

1. Доведіть, що всі людські раси належать до одного виду – Людина розумна. Поясніть, у чому неспроможність расизму.

3. Поясніть фразу: «Праця створила людину».

 

ІУ рівень

Чи можна назвати сучасних людиноподібних мавп нашими предками? Відповідь аргументуйте.

 

 

 

Використана література:

 

1. Шабатура М.Н., Матяш Н.Ю., Мотузний В.О. Біологія людини. 9клас. – К.: Ґенеза, 2001.
2. Слюсарів А.О., Самсонов О.В. та ін. Біологія. Посібник. – К: Вища школа, 1990.
3. Дербенева А.Г., Шаламов Р.В. Общая биология. Пособие для 10-11 классов. Харьков: Мир детства, 1997.
4. Воронцов Н.Н, Сухорукова Л.Н. Эволюция органического мира. Москва: Просвещение, 1991.
5. Скуратович О.Я., Коваленко Р.Р., Круглик Л.І. Загальна географія. - К: Зодіак-Еко, 2001.
6. Губернський Л.В. та ін. Людина і світ. – К: Знання, 2001.
7. Сало Т.О., Деревінська Л.В., Сало О.В. Біологія людини. 9 клас. Навчальний посібник. Харків: Країна мрій, 2002.
8. Дитяча енциклопедія. Т.1. Земля. – К: Державне учбово-педагогічне видавництво Радянська школа, 1961.
9. Запорожець Н.В., Кімова І.І. Біологія. 9 клас. Заліковий зошит. Харків: Ранок, 2003.
10. Бугай О.В., Микитюк О.М. Завдання для тематичного контролю знань з біології. 9 клас. Харків: Ранок . Веста, 2001.