Цикл віршів «Я син народу, що крізь терни в гору йде»

                            

 

 

 

 

 

Цикл віршів «Я син народу, що крізь терни в гору йде» присвячений рідній Батьківщині. Збірка розкриває тему «Заради честі, миру і майбутнього України», складається з семи поезій. Невеличка презентація про автора дає можливість познайомитися з ним ближче.

Робота відзначається індивідуальним підходом до розкриття теми, світосприйняттям своєї сутності як людини - патріота  рідного краю і рідної землі.

Вірші впливають на формування громадянської позиції, почуття самоповаги до своєї Батьківщини, відданості їй. Провідним мотивом поезій є любов до вітчизни, патріотизм, багатогранність народу, що ведуть до перемоги й незалежності. Учень використовує різноманітні художні засоби: епітети, метафори, порівняння, звертання, риторичні оклики та ін.. Цикл віршів –  приклад непересічної любові молоді до рідної землі і її захисників, сповнення надією на краще майбутнє. Це своєрідне звернення до однолітків бути патріотами своєї держави, вірними синами своїй Батьківщині заради процвітання України. Малюнки до віршів дають можливість  уявити героїв-патріотів.

У цілому робота відзначається образністю, яскравістю та стилістич-ною довершеністю.

Збірка розрахована на широке коло користувачів:  вірші можуть бути прочитані під час уроків української літератури, історії, вивчення рідного краю та на позакласних заходах, метою яких є виховання людини-патріота.

 

 

 

 

Зміст

1. Благословенна мить --- 4

2. Свобода----------------5

3. Мій вибір -------------6

4. Патріот -------------7

5. Серце до серця ---------8

6. На спомин… ----------9

7. Дорога крізь терни---10

 

 

 

 

 

 

Благословенна мить

Моя Батьківщина, ти славна та щира !

Своїми полями й лісами ти мила !

Найкращії люди живуть у цім світі

І люблять країну найбільше у світі !

Вона осередок Європи для нас .

На  ній народився шановний Тарас .

Прославив її поза межами світу .

Про це знають всі: і дорослі, і діти !..

Нехай процвітає моя Батьківщина

І буде завжди  вона сильна й єдина !

Вона  незалежна для мене й для тебе ,

А все завдяки охоронцям, що зараз на небі…

Та сотня за волю та гідність стояла

І нас на Майдані вона захищала .

Нехай її слава не вмре, не загине ,

Слава героям! Слава Україні !

 

 

Свобода

Щиро люблю я свою Батьківщину ,

І лани, і стежки, і поля ,

І Дніпро наш могутній, широкий і сильний,

І вранішній спів солов`я …

Усе мене це хвилює та надихає,

І дає, наче крила мені .

Як же добре, що я народився

На такій благодатній землі !

По землі цій Хмельницький і Мазепа ходили ,

Захищали державність свою .

Вони ляхів і турків звитяжно рубали ,

Бо безмежно любили країну свою .

Запорожці для мене є приклад у всьому,

Я горжуся подвигом їх !

Я нащадок козацької волі та крові .

Тож  пишаюся родом своїм !

 

 

Мій вибір

Жовте сонечко сяє на синьому небі,

І навкруги щебечуть пташки.

Скрізь шепочуть дерева: «Ми поряд, ми з вами!

Як же хороше тут нам рости!»

А я йду і милуюсь усьому, що поряд,

І радію, як теє дитя .

Добре те, що у мене є Україна -

І вона моя рідна земля .

Якщо лихо прийде на цю землю квітучу,

Я вагатись не стану дарма .

І грудьми захищатиму рідную землю,

Щоб спокійно на ній моя мама жила !

Щоби діти сміялись, і старі гомоніли ,

Щоб життя не спинилось вовіки віків .

Я молю, я благаю, Боже єдиний ,

Збережи всіх людей на цій славній землі !

 

 

Патріот

Спалахнула земля !

Зорі раптом червонії стали …

Як же сумно, що так все змінилось у нас .

Люди, я доброволець, я син України!

Я її не залишу і не покину !

Від нападників я збережу наш кордон .

І ніхто не поставить мені перепон ,

Бо люблю рідний край, і лани, і поля !

Все віддам, щоб жила Україна моя !

 

 

 

Серце до серця

Об`єднаймось брати заради спільної справи !

Збережімо державність свою навіки ,

Щоб в країні був мир та блакитнеє небо ,

Щоби діти сміялись і раділи батьки ,

Щоб стареча гуляла і скрізь мальви рясніли ,

Щоби гнізда лелеки навкруги плели ,

Щоб річки розливались і пташки прилітали ,

На свою рідну землю, у вишневі краї !

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На спомин…

     Сліпаку Василю Ярославовичу присвячується

Вклоняюсь перед іменем Вашим .

Василю, як сумно наразі без Вас !

Ваш сміх, Ваш голос, Ваш погляд

Навіки в серці залишиться в нас .

Ви щиро вірили в розквіт

Країни своєї, де виросли Ви .

І Львів Вас забрав знов до себе ,

І увіковічнив на довгі роки .

Я подвиг Ваш запам`ятаю

І пронесу його в серці своїм .

Історія ця, любий друже ,

Болюча, пекуча й трагічна для всіх !

 

 

 

Дорога крізь терни

Ви чули ж бо, як грохот кононад

Страшний, гучний, пекучий розривався ?

Коли стріляв потужно автомат ,

І град летів, а воїн не здавався ?

Я бачив це не з ЗМІ, а наяву,

Коли мій тато повертався з бою,

О Боже, як же я його люблю …

А він іде, іде до бою,

Бо він обов`язок свій пам`ятає …

А я? - спитаєш ти мене .

А я його щодня біля вікна чекаю .