Цілющі скарби рідного краю

Матеріали до проекту « Цілющі скарби рідного краю».

 

Гном – Ой, а квітів як багато!                    

                Це у вас напевно свято?

               Всім низенько поклонюся

                  І привітно посміхнуся.

                   Побажаю від душі,

 Щоб ішли на вас дощі,

                 Щоб вас сонце зігрівало,

                   Ну, а лихо -  обминало.

                 Щоб вас люди не топтали,

                Для забави не зривали.   

 

                                                               Пісня Гнома

 

Луги і діброви, стежина до гаю –

Моя це домівка, я все це кохаю.

І сонечко в небі радіє,

Що все на землі зеленіє.

    Волошка у полі, ромашка у лузі –

    Мої всі ласкаві і вірнії друзі.

    Чебрець як запахне духмяно –

     У гості запросить ласкаво.

     Дзвіночок у полі озветься –

     Красою до серця торкнеться.

Приспів: Хай кожен збагне, що рослини нам друзі,

                 Ніколи до них ви не будьте байдужі,

                 Бо кожна тоненька стеблина –

                  Квітуча земля Україна.

 

Кивну я дзвіночку, ромашці всміхнуся,

Всім травам і квітам низенько вклонюся.

Хто друзів багато так має ,

Нудьги той і горя не знає.

Хто друзів багато так має ,

Від радості серце співає.

Приспів.

Як спів соловейка скрізь тишу розбудить,

У пісні всім скаже : калину він любить.

І бджілка кульбабу кохає.

Любити свій край нас навчає.

Всім травам і квітам вклонюся,

За них завжди Богу молюся.

Приспів.                                       

 

 

 

Проліски

Сонечко у небі ясно сяє,

Промені дарує золоті.

Проліски у лісі розцвітають,

Розпускають сині пелюстки.

 

Приспів:

Не зривайте ніжних квітів,

Не ламайте, не губіть.

Кожна квітка хоче жити,

Ви життя їй збережіть.

 

Хай земля всміхається квітками,

Ранками купається в росі,

Хай радіють квіти разом з нами

І добро живе в нашій душі.

 

Приспів.                        

 

                           

 

Мати-й-мачуха

 

Як весною сніг зійде , мати-й-мачуха цвіте.

Квіти, листя нам дарує, від простуди полікує.

                                     

 

                (На мотив мелодії „Пісня Чебурашки”)

        Весна

Весна вже наступає,

Природа оживає.

І птахи повертають

Із вирію до нас.

Шпачок співа  шпачисі,

Як гарно на Поліссі.

Журавлик в колі

Танцює ніжно вальс.

 

Лелека вже майструє

Гніздечко лелечатам.

В шпаківні поселився

Співучий добрий шпак.

Про птахів будем дбати,

Завжди оберігати.

І спів їх слухать

Буде кожен з нас.

 

Як сонечко проснеться,

Деревам посміхнеться.

Затьохка соловейко

У мене під вікном

У кращого соліста

Старанно буду вчиться.

І, може, теж я

Стану співаком.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(На мотив мелодії пісні „Голубой вагон”)

                   Іволга

Вже до бджілки квіти посміхаються,

І зацвів духмяно скрізь бузок.

З флейтою чарівною зливається

Іволги тоненький голосок.

 

Ніжно наспівує у саду і гаю 

Іволга пісеньку про весну свою,

Що повернулася вже вона з вирію

Як добре й весело в рідному краю.

 

Пташка своїм співом звеселяє всіх ,

Береже ліси, сади, поля.

І жуків , і мошок й різних черв’ячків

Носить часто діткам до гнізда.

 

І дерева  в лісі зачаровані ,

Всіх дивує іволги краса.

Сонячним промінчиком вмивається,

І тому уся, аж золота.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(На мотив мелодії пісні „Пропала собака”)

                     Птахи повертають

Як сонечко ясне землі посміхнеться,

І чистий струмочок розбудить ріку.

З далекого краю птахи повертають

З собою на крилах несуть нам весну.

 

Дорога нелегка і шлях некороткий

Їх бурі стрічали й тумани густі.

Вітри птахам крила бездушно ламали,

І хвилі морськії збивали з путі.

 

У теплих країнах , повірте на слові,

Сумують до болю , сумують птахи.

Ніколи не чути їх співу дзвінкого

Гнізда не будують в чужій стороні.

 

Їм сняться щоночі гаї калинові,

Гаї калинові і тиха ріка.

Тому й повертають, хоч сил вже не мають.

До нас повертають два вірних крила.

      

 

 

У синьому небі

(На мотив мелодії пісні „Мамонтенок”)

 

У синьому небі з далекого краю

На рідну країну птахи повертають.                                                                  

За доброго друга нас мають 

І радо крильми нам махають.

 

Не страшні їм бурі ні грози, ні зливи .

Скоріше додому, де верби похилі,

Де чистий струмочок співає,

Гніздечко на птаха чекає.

 

Хай кожен збагне, що птахи - наші друзі,

А скривдити друга - взять гріх нам на душі,

Бо кожна маленька пташина –

Співуча моя батьківщина.

 

І нам не збагнути, чому так буває:

Чужий край і теплий, а птах повертає.

Так сумно птахам на чужині.

Як сумно без мами дитині.

Птахи, як і люди, я знаю:

Свою батьківщину кохають

 

Вертають шпаки, журавлі і лелеки.

Нам чути їх щебіт , «курли» й дивний клекіт.

Птахи співом моляться Богу,

Що врешті здолали дорогу.

Птахи співом дякують Богу,

Що вже повернулись додому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                 

 

 

 

( На мотив мелодії пісні „Елочка”)

Лебідь

Лебідь, лебідка-царівна води.

Білі пір’їнки біліші зими.

В небі блакитнім змахнеш ти крилом,

Рідне Полісся зігрієш теплом.

 

Часто в дорозі , як важко було,

Лебідь лебідці підставив крило.

Швидше додому, до свого гнізда,

Де трави густії і чиста вода.

 

Лебедів треба завжди берегти,

Вірності вчитися в них й доброти.

Хай лебедина чарівна краса

Світ порятує від кривди і зла.

    

 

 

 

 

 

 

Соловейко

- Мамо, чуєш, соловейко

В саду як співає?

- Це усіх, синочку, пташка

З весною вітає.

 

А ще дякує тобі,

Маленькій дитині,

Що для нього посадив

Кущика калини.

 

З того часу поселився

І щодня співає

У піснях розказує,

Як свій край кохає.

 

- А хіба не краще там,

У теплій країні,

Де достатньо їсти й пити

Маленькій пташині?

 

Це ж не треба було б довгу

Й важку путь долати.

Не змогла б хіба пташина

Без нашої хати?

 

- Зрозумій, маленький сину,

Що пташка кохає,

Той садочок, ту калину,

Де гніздо чекає.

 

Де уперше соловейко

Навчився літати,

Де малого зігрівала

Солов’їха – мати.