Притча про зерно гірчиціЦарство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке взяв чоловік і посіяв на своєму полі. Воно найдрібніше з усього насіння, але, коли виросте, стає більшим, ніж злаки, виростає у дерево, і птаство небесне злітається та кублиться в його гілках. (Див. Мт.13:31-32, Мк.4:30-34).
Це цікаво!У таких країнах, як Юдея, гірчичне дерево досягає трьох метрів, такої висоти, що під ним може проїхати людина на коні, на його гіллі сідає велика кількість птахів і віти не ламаються навіть під вагою людини. Зернятка ж його такі маленькі, що в давнину існувала навіть приказка: «Маленький, як гірчичне насіннячко».
Як малі справи можуть стати великими…Мораль притчіУ притчі про зерно гірчиці Христос виклав скромну, на перший погляд, місію Своєї Науки. Він був "малим зерном" в очах людей: народився у віддаленій Палестині, тридцять років жив в маловідомому Назареті в домі теслі; Своїм вченням привернув до Себе простих рибалок та митарів. Навчання це починалося з малої групи – 12 учнів. Але щоразу збиралося за Вчителем усе більше народу, а по Його Смерті, Воскресінні та Вознесінні на Небо кількість послідовників неухильно зростала, християнство розпросторилося спочатку по Південній Європі, згодом по цілому материку, а далі і по всьому світові. Квітуче дерево – це ми, люди, тепер. Ми є квітом Божого Царства. Дерево з плодами – це плід нашого праведного життя, майбутнє нашої Церкви. А гірчична зернина – то Слово Боже, що добрим засівом залягає у наше серце, дає початок нашому духовному росту. Так само і в нашому житті є важливі маленькі діла, з яких можуть вирости великі добрі справи.