Ціноутворення на продукцію

ЦІНОУТВОРЕННЯ НА ПРОДУКЦІЮ

10.1. Поняття про ціну. Її функції і посилення ролі їх як основного регулятора розширеного відтворення в умовах ринку

10.2. Принципи ціноутворення

10.3. Система (види) цін на сільськогосподарську продукцію

10.4. Особливості формування світових цін. Види світових цін

10.5. Основні напрями забезпечення паритету цін між промисловістю і сільським господарством

10.6. Ціновий моніторинг в АПК

10.1. Поняття про ціну. Її функції і посилення ролі як основного регулятора розширеного відтворення в умовах ринку

Ціна – це грошове вираження вартості товару, або сума грошей, за яку покупець згоден купити, а виробник продати цей товар.

Функції ціни

Основу структури ціни продукції становлять її собівартість і прибуток.

Собівартість характеризує витрати підприємства на виготовлення і реалізацію продукції.

Прибуток підприємства є джерелом фінансування поточних витрат і подальшого його розвитку.

Важливе місце у структурі ціни належить також податкам.

Формування різних видів цін схематично можна подати так:

Витрати виробництва + Прибуток = Оптова ціна

Оптова ціна + Акциз = Відпускна ціна

Відпускна ціна + ПДВ = Відпускна ціна разом з ПДВ

Відпускна ціна + Торговельна надбавка разом з ПДВ = Роздрібна ціна

Ціноутворення – це процес встановлення ціни на конкретний товар.

Ціну встановлюють у кілька етапів.

Перший етап – визначення мети ціноутворення.

Другий етап – визначення попиту на товар.

Третій етап – оцінка витрат виробника.

Четвертий етап – аналіз цін і товарів конкурентів.

П'ятий етап – вибір методу ціноутворення.

Методи розрахунку ціни:

1. Метод «Середні витрати + Прибуток» – найпростіший і найпоширеніший. Суть його можна записати так:

де Ц – ціна продукції;

S – витрати на виготовлення продукції;

П – прибуток, який встановлює підприємство або обмежує держава через граничний рівень рентабельності продукції.

2. Розрахунок ціни за цільовим прибутком. Ціну поставлено в жорстку залежність від загального прибутку, який підприємство передбачає одержати від реалізації певної кількості продукції.

 ,

де S_зм – змінні витрати на одиницю продукції;

S_пост – постійні витрати за певний період;

П_заг – загальний прибуток, який можна одержати від реалізації продукції за певний період;

V – обсяг реалізації продукції в натуральному вираженні.

3. Метод ціноутворення «за рівнем поточних цін», або «за рівнем конкуренції». Ціну вважають функцією цін на аналогічну продукцію у конкурентів і встановлюють на рівні поточної ринкової ціни або дещо нижчою.

4. Метод ціноутворення «за рівнем попиту» передбачає встановлення ціни за допомогою пробного продажу товару в різних сегментах ринку.

5. Метод встановлення єдиної ціни разом з витратами на доставку. В ціну входять фіксована сума транспортних витрат незалежно від віддаленості покупця.

6. Встановлення цін зі знижками.

10.2. Принципи ціноутворення

Ціноутворення на продукцію сільського господарства здійснюється з врахуванням таких принципів:

1. Ціни на продукцію сільського господарства мають бути економічно обґрунтованими. Рівень закупівельних цін за нормальних умов виробництва має покривати витрати сільськогосподарських підприємств і забезпечувати одержання відповідного прибутку. Отже, економічно обґрунтована закупівельна ціна. Ціна включає собівартість продукції нормально працюючого підприємства і частину прибутку, що залишається в його розпорядженні. Вона виражається формулою

де с + V – собівартість продукції;

m'– прибуток, що реалізується в господарстві.

2. Рівень закупівельних цін на продукцію сільського господарства треба визначати на основі суспільно необхідних затрат праці в сільськогосподарських підприємствах з гіршими умовами виробництва.

3. Встановлення економічно обґрунтованого співвідношення закупівельних цін на різні види сільськогосподарської продукції. Оптимальне співвідношення цін на різні продукти забезпечується використанням закону вартості.

4. Встановлення економічно обґрунтованого співвідношення цін на сільськогосподарську продукцію і на промислові засоби виробництва, що реалізуються колективним, державним і міжгосподарським підприємствам, фермерським та іншим господарствам.

5. Рівень закупівельних цін на продукцію сільського господарства встановлюється з урахуванням її якості. Економічна суть цього процесу полягає в тому, що закупівельні ціни мають покривати додаткові витрати на виробництво продукції поліпшеної якості, а також забезпечувати оптимальний рівень її рентабельності.

6. Закупівельні ціни на деякі види сільськогосподарської продукції встановлюються з урахуванням строків її реалізації.

7. Рівень закупівельних цін встановлюється і регулюється з урахуванням співвідношення між попитом і пропозицією, а також споживчих властивостей різних видів продукції.

10.3. Система (види) цін на сільськогосподарську продукцію

Основні види цін, що застосовуються в

агропромисловому комплексі в умовах ринкової економіки

Реалізаційні ціни можуть бути фіксованими, регульованими та вільними.

Фіксовані ціни встановлюються в адміністративному порядку на державному рівні. Такі ціни застосовуються до товарів та послуг першої необхідності, а також енергетичних ресурсів (газу, електроенергії тощо).

Регульовані ціни встановлюються державою шляхом регулювання рівня рентабельності (прибутковості) товарів першої необхідності (хлібобулочних виробів, продуктів дитячого харчування тощо).

Основними формами регулювання цін є такі:

   встановлення граничних рівнів (максимальних або мінімальних) цін і тарифів;

   затвердження граничних рівнів рентабельності (тобто частки прибутку в ціні, тарифі);

   встановлення граничних рівнів торговельних надбавок та постачальницько-збутових націнок при реалізації товарів, робіт, послуг.

У решті випадків застосовуються вільні ціни, тобто ціни, які складаються на ринку під впливом попиту та пропозиції або за домовленістю постачальників та споживачів (у цьому разі їх називають договірними). Вільні ціни сприяють економічній зацікавленості виробників у розширенні асортименту товарів та підвищенні їх якості.

Базою для встановлення вільної ціни на продукцію слугує її собівартість та прибуток, який підприємство може отримати з урахуванням рівня існуючих ринкових цін на аналогічну продукцію. Собівартість виготовлення продукції та прибуток, що припадає на одиницю продукції, формують її ціну виробництва:

де Ц_в – ціна виробництва продукції, грн.;

С_п – повна собівартість одиниці продукції, грн.;

П – прибуток, що припадає на одиницю продукції, грн.

До складу реалізаційної ціни необхідно включити непрямі податки: акцизний збір (для підакцизних товарів) та податок на додану вартість:

де Ц_р – ціна реалізації продукції, грн.;

А – акцизний збір, грн.;

ПДВ – податок на додану вартість, грн.

Реалізаційні ціни поділяють ще на оптові та роздрібні.

Оптові ціни можуть включати також транспортні та страхові витрати, що пов'язані з доставкою продукції споживачам і вони називаються цінами "франко". Термін "франко" визначає, до якого пункту транспортні та страхові витрати покриваються за рахунок постачальника при вказаній оптовій ціні. У практиці застосовують такі ціни: франко-склад постачальника, франко-станція призначення.

10.4. Особливості формування світових цін. Види світових цін

Державне регулювання в сфері ціноутворення, використання цін здійснюється різноманітними методами, серед яких можна виділити:

   визначення переліку продукції і послуг, що підлягають державному регулюванню, у тому числі монопольної продукції;

   установлення граничних рівнів цін тарифів, а також торгових надбавок (знижок);

   нормування рентабельності;

   заморожування цін.

ТИПОВІ СТРУКТУРНІ ЕЛЕМЕНТИ ОПТОВОЇ

РОЗДРІБНОЇ ЦІНИ ОДИНИІ ПРОДУКЦІЇ (РОБОТИ, ПОСЛУГИ)

Схема розрахунку оптової і роздрібної ціни

До методів регулювання цін належить встановлення податку з доданої вартості (ПДВ) і розміру акцизного збору.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ВНУТРІШНІХ І СВІТОВИХ ЦІН ПРИ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИХ ОПЕРАЦІЯХ

Зберігаючи реальний економічний зміст, світова ціна має відповідати таким вимогам:

– бути доступною для будь-якого продавця (покупця), що має намір брати участь у торгових операціях у сфері міжнародного обміну;

– бути визнаною для світового товарообігу.

Середні ціни реалізації основних видів сільськогосподарських продукцій, грн за т

Перша вимога означає, що як світову можна розглядати тільки ціну

Єдиної класифікації світових цін ще не існує, але можна, хоча й умовно, виділити такі їх види:

Ціни довідкові – вони публікуються виробниками і є ціновим орієнтиром для визначення цін фактичних угод;

Ціни прейскурантні, каталогів (проспектів) – це ціни можливої реалізації базисних видів товарів масового (серійного) виробництва (чорні метали, вугілля, автомобілі, промислові товари широкого вжитку та ін.) Ці ціни не можуть повністю врахувати умови ринку, оскільки встановлюються до безпосереднього контакту із споживачем.

Ціни торгів – ціни, що використовуються за спеціалізованої форми міжнародної торгівлі, яка заснована на замовленнях на поставку товарів або спорудження об'єктів за попередньо повідомленими умовами, які передбачають конкурентну боротьбу з боку фірм-продавців з метою забезпечення найвигідніших умов угоди для їх організатора (схема «один покупець – декілька продавців»).

Ціни пропозицій – встановлюються виробниками без погодження із споживачами, однак вони пов'язуються з іншими істотними умовами угоди (базисними угодами, термінами постачання, валютою та ін.) і тому в цілому дещо ближчі до реального рівня світової ціни на товар, ніж ціни довідкові, прейскурантів, каталогів і проспектів, хоча й відрізняються від рівня цін фактичних угод.

Ціни міжнародних товарних аукціонів – це ціни, що діють на спеціальних тимчасово організованих ринках публічного продажу за пропонованою ціною (максимальною) на попередньо оглянуту покупцем партію товару (лот).

Ціни біржової торгівлі – це ціни спеціально організованого і постійно діючого ринку масових, якісно однорідних, взаємозамінних товарів, що публікуються котирувальною комісією біржі, а також інформаційними і телеграфними агенціями, органами спеціальної преси.

Розрахункові ціни – середньостатистичні ціни: відношення опублікованої національною і міжнародною статистикою вартості продаж товару до його кількості, тобто кількість грошових одиниць за одиницю маси (штуку) товару.

Ціни фактичних угод – це ціни, одержані по спеціальних каналах (рахунки, контракти) або опубліковані у пресі.

10.5. Основні напрями забезпечення паритету цін між промисловістю і сільським господарством. Система державної підтримки цін і доходів сільськогосподарського товаровиробника. Ціни підтримки

Ціновий паритет – це таке співвідношення між цінами на сільськогосподарську продукцію та спожиту в сільському господарстві промислову продукцію і послуги, за яким купівельна спроможність цін на сільськогосподарську продукцію по відношенню до промислової продукції і послуг зберігається на рівні базового періоду.

Диспаритет – це протилежне за значенням економічне явище по відношенню до цінового паритету.

Цінова політика має сприяти беззбитковому виробництву сільськогосподарської продукції з відповідним рівнем продуктивності і має спрямовуватися:

– на першому етапі (в умовах обмежених фінансових можливостей держави) – на забезпечення, як мінімум, простого відтворення виробництва продукції в основних галузях сільського господарства за допомогою запровадження цін підтримки (заставних цін) на квотовану, в межах продовольчої безпеки країни сільськогосподарську продукцію;

– на другому етапі – на стабілізацію і відтворення економічних передумов розширеного відтворення продукції в обсягах внутрішніх та експортних потреб на основі дотримання цінового паритету шляхом вільного ціноутворення та, за необхідності, застосування еквівалентних цін (цін розширеного відтворення);

– на третьому етапі – на здійснення поступового переходу від прямого регулювання через механізм еквівалентних цін до розширення попиту на продовольчі товари шляхом забезпечення підтримки малозабезпечених верств населення.

Ціни підтримки визначаються на основі нормативної галузевої собівартості та мінімального прибутку для розширеного відтворення.

Підтримка цін і доходів має здійснюватись через систему відшкодування товаровиробникам різниці між ціною підтримки і фактичною середньою ринковою ціною (за умови, якщо вона нижча ціни підтримки) в межах обсягів квотованої продукції.

10.6. Ціновий моніторинг в АПК

Система цінового моніторингу дасть змогу отримувати цінову інформацію на ринку сільськогосподарської продукції і продовольства широкому колу споживачів і допомагатиме:

    кращому обґрунтуванню цінових пропозицій та визначенню напрямів прибуткової торгівлі сільськогосподарською продукцією і продовольством;

    вирівнюванню попиту і пропозицій на товари;

    стимулюванню просування сільськогосподарської продукції і продовольства до споживача;

    більш повній реалізації потенціалу зовнішньої торгівлі країни.

Основними принципами функціонування системи моніторингу цін є:

o  достовірність та адекватність цінової інформації, що збирається;

o  доступність інформації про ціни для всіх суб'єктів ринку;

o  оперативність поширення інформації через засоби телекомунікації та пресу.

Організаційна структура створюваної системи цінового моніторингу є трирівневою і складається із центральної служби цінового моніторингу в апараті Мінагрополітики України та органах управління агропромисловим комплексом облдержадміністрації, а також груп спеціалістів-репортерів на базі районних управлінь агропромислового комплексу.

Функції служби цінового моніторингу районного рівня:

 збір, первинна обробка і поширення цінової інформації серед суб'єктів ринку в межах району;

 своєчасна передача цінової інформації службі цінового моніторингу на обласному рівні;

 надання консультаційних та інформаційних послуг органам управління агропромисловим комплексом, господарським суб'єктам з питань цінової інформації та інших питань, що належать до її компетенції;

 виконання платних інформаційних послуг за спеціальними замовленнями.

Питання для самоконтролю

1. Економічний зміст і функції цін.

2. Мета ціноутворення в умовах ринку.

3. Види цін.

4. Методи ціноутворення в умовах ринку.